Відомий політик та підприємець, спортсмен-олімпієць та меценат. І водночас – фігурант порушеного проти нього гучного кримінального провадження. Все це – про Олександра Онищенка. Вже протягом кількох років він вимушено перебуває за межами України. І, тим не менш, у всесвітньому павутинні про нього не забувають і публікують часом парадоксальні новини. Що, на його думку, правда у цих повідомленнях, а що – банальна брехня, Олександр Романович розповів в інтерв'ю репортеру "Українських Новин".
– Олександре Романовичу, в мережі Інтернет блукає чимало історій про наявність у Вас паспортів різних країн. Зокрема грецького. Але з громадянства України, наскільки мені вдалося дізнатися, Ви не виходили. То що ж за історія трапилася з Вашим українським паспортом, який начебто у Вас вилучили? Що Вам із цього приводу вдалося дізнатися у посольстві України?
– У мене закінчився термін дії мого українського паспорта, і я подавав документ на продовження. І як громадянин я прийшов до українського посольства в Угорщині та хотів його продовжити. До мене вийшов офіцер безпеки і заявив: "Вам необхідно піти та переговорити до посольства США". Я був здивований і запитав: "У вас, що один комп'ютер на два посольства, українсько-американський? Про що мені з ними розмовляти?" Мені відповіли, що ви повинні піти туди і поговорити. Я, звичайно, нікуди не ходив і не спілкувався. Тільки дзвонив до українського посольства та намагався дізнатися, що з моїм паспортом. Відповіді не було.
У результаті я нещодавно прочитав, що було рішення якогось суду, здається, Антикорупційного суду, що вони хочуть подивитися, в яких країнах я буваю. Тому що вони нібито не знають, де я перебуваю. Але це неправдива інформація. Вони чудово знають, де я перебуваю, я проживаю в Німеччині. У них є моя адреса, мені регулярно надходять повістки. Одного разу вони мали прохання до німецьких правоохоронних органів, щоб подивитися мій телефон.
Ось така історія сталася з моїм паспортом. Хоча у рішенні суду була лише вказівка подивитися у документі, де я перебував. Вилучати паспорт – такого рішення не було. Мій паспорт вже понад три місяці перебуває в нашому посольстві, і я не знаю, яка його подальша доля. Я туди регулярно дзвоню, але поки що відповіді на це питання немає.
Грецького паспорта я не маю.
– Правоохоронні органи України вимагали від ФРН Вашого примусового повернення до нашої країни. Але німецька влада в цьому їм відмовила. Більш того, Вам був наданий дозвіл на проживання в Німеччині. І, здається, навіть безстроковий. Як Вам удалося переконати представників ФРН піти на цей крок?
– Так, справді, я маю посвідку на проживання в Німеччині. Я виїхав з України 2016 року. Деякі ЗМІ з посиланням на правоохоронні органи повідомляли про мій від'їзд нібито до Росії, де я ховатимуся. Але я поїхав до Іспанії, де отримав посвідку на проживання. Прожив там до 2019 року. Але в Німеччині була спортивна база, де я тренувався протягом 12 років. І 2019 року я переїхав з Іспанії до Німеччини. В Іспанії місцеві правоохоронці добре знали, де я перебуваю. Українська влада подала запит іспанцям на мою екстрадицію, але їм було відмовлено.
І з 2019 року я перебуваю у Німеччині. Я тут пройшов два екстрадиційні суди. Один був у 2017 році, і я його виграв. Потім, у 2019 році, після зміни влади та приходу до влади Президента Зеленського, правоохоронні органи подали новий запит "за нововиявленими обставинами". Проте рішеннями двох вищих судів німецьких міст Кобленця та Ольденбурга у моїй екстрадиції Україні було відмовлено. Тож у Європі я виграв усі екстрадиційні процеси.
До Німеччини українською владою було надіслано багато матеріалів. Проти мене тут було порушено близько десяти справ. Усі документи німецькими правоохоронцями було ретельно перевірено. І я отримав повідомлення, що всі кримінальні справи, порушені проти мене, були закриті. І пройшовши всі прокурорські перевірки, я отримав у ФРН безстроковий дозвіл на проживання і тепер офіційно можу тут перебувати.
– Вам вдалося виграти судові процеси в Іспанії та Німеччині. І продовжуючи тему рішень служителів Феміди, український антикорупційний суд ухвалював рішення про арешт вашого майна у ФРН, а німецька прокуратура в цьому відмовила: у чому там було питання, українські слідчі недопрацювали?
– У мене справді у ФРН знаходиться майно. Враховуючи, що українська влада має бажання лише забрати, у Німеччині всі розслідують дуже досконало. Тут же не відбувається, як в Україні: "наїхали", відібрали, через АРМА (Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів – ред.) продали та поділили гроші. Тут це так не працює.
Після докладних перевірок німецьке Міністерство юстиції відмовило Україні в арешті мого майна. Більше того: саме після рішення цього суду я одразу ж і отримав посвідку на проживання. Просто там було видно явні порушення та упереджене ставлення, яке демонстрував Антикорупційний суд України. І органи юстиції зрозуміли, що все, що прийшло з України, було, як то кажуть, білими нитками шито. Ось такі юридичні помилки, яких припускаються українськы правоохоронны органи, і полегшують мені процеси тут у Європі.
– І водночас, і в Україні проти Вас було порушено кримінальну справу. На якому вона етапі і як Ви можете оцінити її перспективи?
– Фактично, це триває з 2015 року. Але всі ці сім років в Україні ця справа, як-то кажуть, перетікає з пустого в порожнє. Стаття мені інкримінувалася суто економічна, і її намагаються підігнати під якусь кримінальну складову, щоби більше мені дати. А насправді історія проста. Просто держава сьогодні винна моїм компаніям близько півмільярда доларів. Весь цей час вони крали газ, який їм не належить.
Все просто: нічого не було, і з'явилася компанія, яка інвестувала та створила бізнес. Цей бізнес почав добувати газ та приносити якісь гроші. Тут держава вирішила все відібрати, всі інвестиції забрала ще до рішення суду. І всі ці сім років вони банально крадуть газ, який їм не належить.
Ось такою є реальна картина. Вони кажуть, що до мене є претензії на $15 млн, а на сьогоднішній день вони поцупили півмільярда. Без суду та слідства.
– Олександре Романовичу! На початку листопада минулого року Ваше прізвище, в числі ще цілої низки імен українських політиків, було внесено до списку санкцій Мініфіну США. Обґрунтуванням стало формулювання "за втручання у виборчий процес Сполучених Штатів". Розкажіть, будь ласка, як Вам удалося впливати на американські вибори? І чи вплинули?
– Ну, я точно не міг впливати на американські вибори, бо в той період я перебував у слідчому ізоляторі у ФРН. І звідти я точно ніяк не міг втручатися у виборчий процес за океаном. Просто у нас в країні є окремі особи, на кшталт Сергія Лещенка, які ходять до американського посольства в Києві і просто "стукають" на людей. Ось його й питають там, кого включити до санкційних списків і він називає такі прізвища.
А те, що там точаться розмови про якісь записи нібито спілкування Порошенка з Байденом, то я там точно – ні до чого. Я на той момент давно виїхав із країни. Ще раз повторю: на період виборів у США я перебував у слідчому ізоляторі в Німеччині за екстрадиційним запитом.
– Що зараз із вашими підприємствами? Вони, як і раніше, належать Вам і працюють?
– Компанії належать мені. Просто весь газ забирає "Укргазвидобування". Жодних перерахунків не ведуть, і газ йде державі. Просто зараз постає питання, як суду розглядати цю справу. Адже заборгованість велика переді мною, і виправдовувати їм мене не можна. Тому легше винести якийсь вирок, щоби все це забрати і конфіскувати.
– А Ваші заборгованості перед Україною: згадані $15 млн, це все?
– Так, у обвинувальному висновку значиться ця сума. Щоправда, вона у гривнях, це близько 700 млн. Це те, що мені намагається пред'явити Антикорупційне бюро. Тепер дивитимемося, як суд вирішить. Але я мушу наголосити, що моя компанія інвестувала близько $200 млн у завезене обладнання, у буріння свердловин, у створення цього бізнесу. І його неможливо було відбирати до рішення суду. У нас усі інвестиції відібрали і протягом семи років незаконно вилучали весь видобутий газ, який, відповідно до отриманих раніше ліцензій, належить моїм приватним компаніям.
– Минулого тижня на посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури призначено детектива Національного антикорупційного бюро України Олександра Клименка. Наскільки я знаю, саме він брав участь у розслідуванні вашої так званої "газової справи". Що Ви можете сказати про Клименка, чи добре Ви його знаєте?
– Я з ним колись спілкувався, коли його відомство пропонувало мені укласти угоду зі слідством. Щоправда, ініціатива цього спілкування з їхнього боку була незаконною – без погодження з Антикорупційною прокуратурою, і у них після цього навіть виник якийсь конфлікт.
Я з Клименком спілкувався один чи два рази: вони пропонували мені зустрітися в Іспанії. Просили, щоб моя мати приїхала під цю зустріч. Але коли моя мати прилетіла, вони її просто підставили: зробили якесь рішення, можливо Інтерполу, і її затримали.
Її наступного дня відпустили, все вирішилося благополучно. Але я після цього перестав із ними спілкуватися. З людьми домовлялися про щось одне, але вони обдурили і відігравалися на моїй матері. Хоча вона тут була ні до чого. Просто хотіли взяти її в заручники, щоб потім вести переговори зі мною. У нас усі відносини припинилися.
– Зараз у Німеччині перебувають десятки тисяч українських біженців. Люди були змушені рятуватися від жахів війни і опинилися в досить непростих умовах. Чи зверталися до Вас за допомогою?
- Так, багато хто звертався. Люди знали, що я живу тут у Німеччині. По суті я тут перебуваю близько 20 років. І адміністрація міста зверталася до мене з проханням щодо мовних перекладів, у вирішенні питань біженців із документами. Лише у моєму будинку я розмістив 7 сімей з України. Багатьох селив у готелі, оплачував проживання. У нас тут містечко невелике, а приїхало близько 100 людей з України. Допомагаю чим можу.
Допомагають і місцеві жителі, які розселяють наших людей. Ну а я вирішую їхні питання зі страховкою, отриманням допомоги. Адже я українець: просто так вийшло, що наша країна зробила мене біженцем.
– Олександре Романовичу, Ви відомий любитель кінного спорту, очолювали профільну Федерацію і брали участь в Олімпійських іграх. Ви володіли своїми кіньми. Але після Вашого від'їзду з України у Вас, наскільки мені відомо, виникали проблеми і з можливістю продовжувати виступати за нашу країну? Втрутилася політика? Що зараз із Вашою стайнею?
– Так, я чотири рази приводив Україну до олімпійських путівок з кінного спорту. Сам я виступав і в Китаї (XXIX Літні Олімпійські ігри 2008 року – ред.), і в Лондоні (XXX Літні Олімпійські ігри 2012 – ред.). Потім у 2016 році, після всього, що сталося і мого виїзду з країни, я все одно здобув ліцензії на Ігри Олімпіади в Ріо-де-Жанейро. Але тодішній міністр спорту (Ігор Жданов – ред.) чомусь прибрав мене з команди, зруйнувавши нам можливість нормально виступити.
Але все одно я боровся і фінансував цей вид спорту, і ми дздобули путівки на Олімпіаду в Токіо (XXXII літні Олімпійські ігри, що відбулися в 2021 році, – ред.). Але й тоді ліцензію, яку я завоював, віддали іншому спортсмену. Результат він показав слабкий, але те, що Україна виступила, вже було добре. Надалі я прийняв рішення: раз я роблю для країни все, а мої досягнення просто ламають, прийматиму пропозиції інших країн виступати за них. І тепер я представляю на змаганнях Північну Македонію.
– І насамкінець, особисте питання. Добре відомо, що Ви – багатодітний батько. Хочу запитати про місце народження Вашої дочки, яка з'явилася на світ восени минулого року. Наскільки відповідає дійсності інформація, що вона народилася у Москві?
– Це – абсолютна неправда. Є, як їх називають, ціла низка "порохоботів", які складають подібні небилиці і намагаються зробити мене мало не ворогом народу, коригуючи статтю про мене у Вікіпедії. Дочка у мене народилася тут, у Німеччині. Вся сім'я має посвідки на проживання у ФРН. Я навіть можу надати свідоцтво про народження доньки. А для чого з'являються такі фейкові матеріали, я не розумію.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.