09 липня 2022, субота, 08:00 476

Міністр спорту Вадим Гутцайт : Більше 3 тисяч наших спортсменів знаходяться на війні. Серед них чемпіони Європи та світу

Вадим Гутцайт. Фото: facebook/vgytzait

Війна Росії з Україною зачепила всі сфери життя. І спорт також є став виключенням. За словами президента Володимира Зеленського понад 100 тисяч українських спортсменів не мають можливості тренуватися через війну. Крім того, сотні спортивних об’єктів зруйновані. Багато українських спортсменів пішли до лав Збройних сил України захищати нашу державу, захищати її на полі бою. Близько 100 спортсменів і тренерів загинули внаслідок бойових дій. Ще понад 20 були захоплені і знаходяться у російському полоні. Тим не менше, незважаючи на бомбардування та військові дії, українська влада вирішила у серпні-вересні відновити всі спортивні чемпіонати всередині країни. Вони відбуватимуться на території нашої держави, це принципова позиція керівництва держави. Як живе на сьогодні спорт, "Українські Новини" вирішили дізнатися у міністра молоді та спорту Вадима Гутцайта. В інтерв’ю міністр розповів про виклики та проблеми, з якими зіштовхнувся український спорт, наскільки сильно постраждала спортивна інфраструктура через війну, де будуть проводити командні чемпіонати та чи прийме коли-небудь Україна Олімпійські ігри.

У зв’язку з війною у нас у різних регіонах України йдуть ворожі бомбардування. Багато прильотів ракет. Наскільки безпечно відновлювати футбольний чемпіонат. Чому не за кордоном? І яка ваша особиста думка, як можна гарантувати безпеку і грати в таких умовах? Чи можливі глядачі?

Всі змагання, які будуть проводитися в Україні, будуть проводитися без глядачів. Крапка. Це робиться тільки для того, щоб наші команди грали, щоб Прем’єр-ліга розпочала чемпіонат, тому що наша збірна має бути конкурентоспроможною у світі. Ми бачили на останніх іграх, що команда була такою. На жаль, нам чогось не вистачило. Це спорт. Команда програла чесно, і нам не соромно за такий результат, тому що збірна реально грала на високому рівні.

Нам важливо розпочати спортивну діяльність і такі комунікації були з Президентом України Володимиром Зеленським та Прем’єр- міністром Денисом Шмигалем. Для нас дуже важливо, щоб наші спортсмени виступали не тільки на змаганнях за кордоном, нам потрібно формувати збірні команди України. Тому ми прийняли рішення, щоб відновилось спортивне життя в країні, відновити всі чемпіонати. Щодо доцільності чи недоцільності, то я вважаю, що це доцільно, тому що нам важливо, щоб відновилась економіка, щоб сплачувались податки, щоб були кошти на захист нашої Батьківщини. Де будуть відбуватись чемпіонати? В тих зонах, де немає військових дій. Обов’язково з дозволу військової адміністрації та за погодженням з Федерацією. Звісно, поруч мають працювати медики та працівники ДСНС і 100% поруч має бути бомбосховище, щоб поки лунає сирена, люди могли сховатися у безпечному місці.

Де є у нас такі місця?

Західна Україна, відверто кажучи. У Львові ми розглядаємо можливість. У Києві також розглядаємо. Якщо буде сирена, у нас поруч повинно бути сховище, куди спортсмени за 5 хвилин можуть прибути на місце і чекати, поки вона закінчиться.

Чи будуть відновлювати чемпіонати баскетболу, волейболу?

Всі чемпіонати. Я спілкувався с президентом федерації баскетболу Михайлом Бродським та президентом федерації волейболу Михайлом Мельником і президентом федерації гандболу Андрієм Мельником з цього питання. В серпні-вересні у них є бажання розпочати грати чемпіонати. З легкої атлетики вже проходять змагання. Тобто деякі федерації бачать можливість, де і як це можна провести, і розпочинають проводити внутрішні змагання.

Як будуть випускати спортсменів за кордон? Наскільки доцільно, щоб футболісти брали участь в міжнародних змаганнях, а інші ні?

А ми їх випускаємо вже. З початку війни було прийняте рішення за участі президента. Нам потрібно, щоб спорт не закінчився з початком війни. Ми розмовляли багато з цього питання з Президентом України Володимиром Зеленським та Прем’єр-міністром Денисом Шмигалем стосовно того, щоби наші спортсмени із збірних команд України мали таку можливість. Багато спортсменів з початку війни залишились за кордоном. Ми їх не повертали, зробили всі умови разом зі всім світом. Всі країни допомагали і безкоштовно приймали їх, і далі продовжують це робити. Міжнародний олімпійський комітет та особисто президент Томас Бах також допомагають. Ви знаєте, що він створив Фонд солідарності і втричі збільшив фінансування наших спортсменів з цього фонду.

В травні цього року Кабінет міністрів України за нашою ініціативою змінив правила перетину держкордону і порядок бронювання військовозобов'язаних, дозволивши виїзд за кордон спортсменам, тренерам та фахівцям, які обслуговують команди, на виїзди на тренувальні збори, участь в кубках світу та на Чемпіонати Європи та світу для підготовки наших спортсменів до Олімпійських ігор в Парижі.

Щодо фінансування спортсменів. Наскільки доцільно зараз витрачати на це кошти?

Фінансування наразі не в повному об’ємі відбувається, тому що нам потрібно розуміти, що першочергово – це перемога. І всі кошти мають йти на перемогу. Але залишились кошти на збірні команди України, на тренувальні збори, на підготовку, на виїзди за кордон. Плюс працює Фонд солідарності в цьому питанні, за що хочу окремо подякувати Сергію Бубці, який здійснює координацію його роботи. Окрім того, в США на базі зимових видів спорту нам надали безкоштовно можливість проводити тренування українських спортсменів. Це одна з найкращих баз світу. Ми робимо всі умови для наших спортсменів. Десь за рахунок Фонду, десь безкоштовно, десь за рахунок нашого бюджету, десь допомагають інші країни. Тобто всі разом ми працюємо, щоб наш спорт розвивався.

Скільки спортсменів воює?

Більше 3 тисяч наших спортсменів знаходяться на фронті, на війні.

Серед них є відомі імена?

Так. Є чемпіони України, Європи і світу.

Скільки спортсменів загинуло?

Кожного дня інформація оновлюється. Кожного дня, на жаль, гинуть наші хлопці і серед них є також спортсмени. На сьогодні загинуло 98 наших спортсменів, 21 знаходяться в полоні.

Скільки спортивних об'єктів постраждало внаслідок війни?

На сьогоднішній день 111 спортивних об’єктів. Але ми розуміємо, що кожного дня ця цифра може змінюватися. Збитки орієнтовно складають більш ніж 160 млн доларів. Найбільше постраждала інфраструктура на Луганщині, Донеччині, Сумщині, Миколаївщині, Харківщині, Чернігівщині. Там де були активні військові дії.

Чи запрошують Вас судити змагання з фехтування?

На останньому конгресі, який відбувався в листопаді 2021 року, я був обраний до Виконкому міжнародної федерації. Це означає, що я вже не можу судити змагання. Але з початку війни я відійшов від цієї міжнародної роботи, тому що самі розумієте, що в країні війна і кожному посадовцю треба робити свою справу, щоб наблизити нашу перемогу. Тому не на часі мені зараз робота в міжнародній федерації. Звісно, я підтримую контакти, але для активної участі немає натхнення і настрою. Для мене зараз важливо те, що відбувається в моїй країні.

Як під час війни змінилися відносини з міжнародними організаціями?

Я не можу сказати, що вони змінилися. Вони стали ще міцніші, тому що практично всі міжнародні організації, федерації та олімпійські комітети всіх країн допомагають нам. Нещодавно я спілкувався з президентом Всесвітньої федерації кьорлінгу Кейт Кейтнес. Федерація давала кошти нашим спортсменам, щоб ті тренувалися за кордоном. Президент федерації мене запевнила, що відсторонені білоруські та російські спортсмени не повернуться до закінчення війни. Ми бачимо, що вся міжнародна спортивна спільнота згуртувалась і допомагає нам наскільки це можливо.

Чи відомо, скільки спортсменів зникло безвісти з початку війни?

На жаль, наразі мені невідомо і я не можу чітко відповісти.

Чи були виключені якісь спортсмени зі складу національних команд за непатріотичну позицію?

Так, у нас була виключена фігуристка Анастасія Шабатова. Вона підтримувала початок війни, наскільки я пам’ятаю, публікувала це. В березні ми її виключили зі складу збірної України. Був ще один спортсмен – Микита Сазонов з Маріуполя, який почав грати за команду з Росії, тому ми його виключили зі збірної водного поло. Це такі поодинокі випадки. Їх взагалі практично немає, лише виключні випадки.

Ви говорили, що спорт став політикою з початку вторгнення РФ. Чому саме зараз така риторика, адже фактично Україна воює з 2014 року і політика в спорті мала місце давно?

Ви знаєте, всі об’єднуються заради спорту та миру. Це завжди так було. Але під час параолімпійських ігор Російська Федерація розпочала війну з нашою країною, тобто вона порушила перемир’я, яке пропагує олімпійський спорт. І коли вони почали вбивати наших людей, наших воїнів, почали окуповувати нові наші території, а їхні спортсмени беруть участь у заходах, підтримуючи війну… Ми вже точно не поза політикою, а в політиці з першого дня війни. Не те, що я змінив свою думку, просто в такий час це навіть не обговорюється. Ми знаходимось в політиці і працюємо на своєму фронті на перемогу. Спортсмени патріотично налаштовані, ми доносимо світу свою позицію, щоб перемогти. Ми робимо свою справу.

Чи вірите Ви в те, що коли-небудь Україна прийме Олімпійські ігри? Скільки треба грошей, щоб підготувати інфраструктуру?

Ви знаєте, я в це дуже вірю. І я хочу подякувати Президенту Володимиру Зеленському за намагання, щоб наша мрія збулась. Ще до війни були зустрічі на високому рівні, до нас приїжджав президент МОК Томас Бах у вересні минулого року і згодом ми їздили делегацією. Брали участь у роботі комісії, яка дає рекомендації, що потрібно зробити країні, щоб претендувати на проведення Олімпійських ігор. І ми працювали над цим, аналізували, де можливо провести зимові Олімпійські ігри, які стадіони, майданчики. Звісно, що таку мрію зруйнувала війна. Але хочу зазначити, що декілька днів тому, коли президент МОК зустрічався з Президентом України Володимиром Зеленським, це питання обговорювалось. Президент запитав про це, а значить ми досі мріємо провести зимові Олімпійські ігри в 2030 році.

Хотіли би ще запитати про зимові види спорту. Зокрема санний спорт. В Кременці на Тернопільщині була чудова санна траса. До останнього часу єдина в Україні функціонуюча. Але зараз занедбана. Чому так сталося, що інфраструктура занепала? Адже, якби вона була на європейському рівні, ми б мали чемпіонів в цьому виді спорту.

Це питання не тільки санної траси у Кременці. У нас взагалі велике питання щодо всіх спортивних об’єктів, тому що практично 30 років для розвитку спортивної інфраструктури нічого не робилося. Це чесно. Не тому що я зараз міністр, а тому що я спортсмен і пройшов 8 олімпіад, все життя присвятив спорту і знаю, що таке спортивна інфраструктура.

За останні два роки мільярди гривень йшли на розбудову спортивної інфраструктури. За ці роки було збудовано і реконструйовано стільки, скільки не було зроблено за останніх 28 років незалежної України. Скільки стадіонів було побудовано. Ми брали об’єкт, який починали будувати ще в 2010 році. Мова йде про багатостраждальну Бучу. Ми зробили там один із найсучасніших об’єктів в Україні. Спортивний палац, спортмайданчик з футболу, волейболу, воркауту. І так було в кожній області. В Маріуполі ми збудували в рамках програми Президента «25 спортивних магнітів» 50-метровий басейн, який, на жаль, був суттєво пошкоджений. Побудували басейн в Полтаві. В Лимані зробили трасу BMX для велоспорту, яка, на жаль, зруйнована. Це реальні приклади, коли попри коронавірус державою виділено мільярди коштів на розбудову спортивної інфраструктури.

Повертаючись до вашого питання. Складно за 2 роки побудувати все, що не робилось 30-50 років. Тому по кожному об’єкту треба окремо працювати і по санній трасі також. Ви повністю праві, що по зимових видах спорту у нас дійсно занепад спортивних об’єктів. Перед усіма важливими стартами за державні кошти наші спортсмени готувалися за кордоном. Звісно, було б добре, щоб всі ці кошти залишалися всередині країни, але якщо немає в країні сучасної бази, вони їдуть за кордон тренуватися та готуватися. Ви знаєте, що в Буковелі ми розпочали і в цьому році планували закінчити біатлонну трасу та базу для підготовки біатлоністів. На жаль, останніх дві Олімпіади наші біатлоністи не демонструють медальних результатів, але інфраструктуру ми будемо робити. Для майбутнього.