26 січня 2022, середа, 18:06 919

Член ВРП, який подав у відставку, Павло Гречківський: Міжнародні експерти в Етичній раді не будуть нести відповідальність – закон ставить їх вище за українських громадян

Павло Гречківський

Минулого тижня в судовому корпусі сталася гучна подія - виконувач обов'язків голови Вищої ради правосуддя Олексій Маловацький та член ради Павло Гречківський подали у відставку. Вони вирішили піти у відставку з 26 січня. Їхні заяви про відставку ВРП підтримав на засіданні у четвер, 20 січня. Таким чином, адвокати, обрані до ВРП З'їздом адвокатів у лютому 2019 року, виконали рекомендацію Ради адвокатів України від серпня 2021 року подати у відставку через встановлення дискримінаційних вимог до членів ВРП у ході судової реформи та обмеження незалежності статусу адвокатів – представників адвокатської спільноти. Зокрема, Рада адвокатів України звертала увагу на відсутність конституційних засад для формування Етичної ради з переважним правом голосу міжнародних експертів, а також обмеження незалежності членів ВРП при прийнятті ними рішень у межах наданих їм повноважень. Після цієї відставки може бути відставка і інших членів ВРП, що в свою чергу призведе до зупинки органу та подальшого його перезавантаження.

"Українські Новини" поговорили з членом ВРП, який пішов у відставку, Павлом Гречківським. В інтерв'ю виданню він розповів, чому члени Ради від адвокатури вирішили зараз піти зі своїх посад, що чекає на ВРП у майбутньому, чому робота Етичної ради незаконна і скільки отримують міжнародні експерти в Україні, а також дав свою оцінку судовій реформі.

Розкажіть, що змусило вас подати у відставку з посади члена Вищої ради правосуддя? Чому саме зараз?

Почнемо з того, що принципове рішення я ухвалив улітку після того, як були проголосовані законодавчі зміни щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя. Моє рішення як представника адвокатури у ВРП узгоджується і з позицією адвокатури, і з позицією ВРП. Так, у серпні, на знак незгоди із цим законом Рада адвокатів України публічно рекомендувала двом представникам адвокатури у Вищій раді правосуддя подати у відставку, оскільки запроваджено зовнішні контрольні механізми нашої діяльності. Вища рада правосуддя послідовно з 2019 року виступала проти створення неконституційного органу за участю іноземних громадян з метою проведення так званих етичних перевірок членів ВРП.

Ідея створити такий орган, що всіляко підтримується грантовими активістами, двічі приймалася українським парламентом як закон – у листопаді 2019 року та у липні 2021. По суті, вся судова реформа звелася до створення такого органу. Вища рада правосуддя надавала консультативні висновки до обох цих законів на етапі їх розгляду в парламенті, наголошуючи на неприпустимості порушення Конституції. Після ухвалення цих законів ВРП двічі звертався до Верховного Суду, щоб Пленум ВС ініціював конституційне подання щодо конституційності положень цих законів. В результаті, у березні 2020 року КСУ визнав неконституційною Комісію з питань добропорядності та етики при ВРП. Я повністю поділяю всі рішення ВРП, які стосувалися неприпустимості ухвалення неконституційного законодавства та залучення іноземних громадян до ключових кадрових рішень в органах правосуддя. Відставка – це мій жест незгоди з тим, яким способом розробляються та приймаються закони про діяльність Вищої ради правосуддя та який зміст у них закладено.

Наведу приклад лобіювання таких законодавчих ініціатив, і він багато про що говорить. Після того, як КСУ у 2020 році визнав неконституційною Комісію з доброчесності за участю іноземців, у Верховну раду внесли законопроект, який передбачав створення Етичної комісії – аналогічного органу лише з іншою назвою. Агресивну агітацію за необхідні поправки до законопроекту вели активісти грантових організацій. Вони публікували у ЗМІ «сиру» позицію Венеціанської комісії, яка нібито та рекомендує Україні впровадити ідею Етичної ради як європейський стандарт. Як з'ясувалося, на той момент Венеціанська комісія не затверджувала такого висновку, а існував лише проект, складений трьома експертами. Двоє з них – представники Молдови та Румунії – поставили підписи під проектом. Третій автор – почесна голова Венеціанської комісії Ханна Сухоцька – навіть не підписала проект. Тобто заради отримання голосів активісти обдурили народних депутатів та все українське суспільство! Прийнятий у результаті таких маніпуляцій закон взагалі неможливо запровадити, не порушивши його норми, не кажучи вже про Конституцію.

Які шанси, що КСУ визнає неконституційним це положення про Етичну раду?

2020 року КСУ визнав неконституційними аналогічні положення іншого закону. Зокрема, суд зазначив, що конституційний орган не може перебувати під контролем створеного при ньому допоміжного органу чи комісії. Тому, якщо Комісія з питань доброчесності та етики при ВРП у складі іноземців була неконституційною два роки тому, то чому Етична рада у складі іноземців може бути визнана конституційною сьогодні? Ці два органи мають тотожну модель та подібні завдання, і ВРП це неодноразово доводила публічно. Відбір та оцінка членів ВРП – це конституційна функція, яку Конституція покладає на чітко визначене коло суб'єктів. Не можна ухвалити закон, яким створити новий орган та передати йому контроль за суб'єктами формування ВРП. Власне, таким законом перерозподіляються конституційні повноваження. Це є порушення Конституції. Вища рада правосуддя є стороною у цьому конституційному провадженні. Сподіваюся, члени ВРП гідно представлять у суді ту позицію, яку системно формували кілька років, і це станеться найближчим часом.

Чи не побоялися ви пройти перевірку Етичної ради?

На мою думку, висновки Етичної ради щодо членів ВРП були готові ще до того, як в Україну прибули іноземці, призначені до Ради. Переконаний, що ці експерти не мають жодного впливу на зміст цих висновків. Версію про їхню церемоніальну роль побічно підтверджують активісти, які зараз підключилися до роботи в Етичній раді у статусі "додаткових експертів": вони ніколи не соромилися говорити публічно, хто з членів ВРП буде визнаний "недоброчесним". Мої колеги-адвокати бачили у цьому перспективу звернення до ЄСПЛ. Якщо проаналізувати процес формування Етичної ради, її склад, регламент її роботи, то стає очевидним, що це не лише неконституційний орган: він не відповідає навіть положенням закону, а також не задовольняє жодним критеріям доброчесності та етики. І це я не оцінюю його рішення!

Порушення закону допущені зі старту, коли суб'єкти формування отримали запит від в.о. голови ВРП щодо надання списку кандидатів. Хоча закон передбачає, що такий запит надсилає лише голова ВРП, ніхто із суб'єктів формування не відхилив документ із підписом неуповноваженої особи. Відомо, що тимчасово виконуючий обов'язки не дорівнює правам з повноважним керівником будь-якого органу, і це підтверджено практикою КСУ. Тобто, перший крок із реалізації закону зроблений з порушенням, і за ним тягнеться ланцюжок справді незаконних дій.

Наприклад, незаконна заміна суб'єктів призначення міжнародних експертів. Іноземців мають номінувати міжнародні організації, які на основі міжнародних договорів протягом останніх 5 років надають Україні технічну допомогу у сфері судової реформи та боротьби з корупцією. Ці організації мають подати єдиний список кандидатів, а список самих організацій формує Міністерство закордонних справ України. У підсумку МЗС дійсно надало у ВРП список міжнародних організацій, які підходять під критерії закону. Цим організаціям було адресовано запит за підписом в.о. голови Вищої ради правосуддя. А у відповідь на цей запит до списку кандидатів надіслали не міжнародні організації, а посольства кількох країн. Постає питання, хіба закон надав таке право посольствам? Посольства – це лише дипломатичні представництва, що входять до структури Міністерств закордонних справ кожної окремо взятої країни, це частина виконавчої влади конкретної держави. Міжнародні організації мають зовсім інший статус та структуру. Проте, замість того, щоб зупинити процес, розбиратися, як у посольств виявився лист, який їм ніхто не відправляв, повернутися в поле закону, раптом починається шоу і в ЗМІ розгортається кампанія позитивного піару посольських кандидатур! У підсумку склад Етичної ради сформований без участі ВРП за процедурою автоматичного призначення перших трьох прізвищ зі списку Ради суддів та зі списку міжнародних експертів, наданого неуповноваженими суб'єктами.

Далі, після цього юридичного хаосу, виник дивний інституційний вакуум. Етична рада начебто створена, але її немає! ВРП робив публічні заяви, щоби міжнародні експерти нарешті зв'язалися з нашими офісами для початку роботи в Україні! У відповідь нам ті ж посольства надавали їхні електронні листи з проханнями переносити зустріч на пізніші дати, хоча на етапі формування Етичної ради, і на етапі прийняття закону іноземні партнери постійно наголошували на терміновості змін у судовій системі! Через якийсь час іноземці тихо й неквапливо прибували в Україну, де на них ніхто не чекав і не знав, і, без жодного розпорядчого документа, вони повинні були зайти до Державної судової адміністрації і сказати "Ми – Етична рада, ми тут працюватимемо". Тобто, підстав поставити під сумнів легітимність Етичної ради більш ніж достатньо, і я був ініціатором публічної заяви ВРП. Колеги мене, на жаль, не підтримали і питання відклали.

Для іноземних експертів дуже важливо, щоб зовні виглядало, що їх усі дуже просять і без них не можуть обійтися, а країна без них не може знайти вирішення власних проблем. Цього не сталося, і їх це дуже розлютило.

Щодо Етичної ради хотілося уточнити…

Окрім порушень закону виявилися факти етичних порушень. Перший склад Етичної ради призначений на 6 років, і в ньому іноземні громадяни, яким 72 та 84 роки, відповідно, закінчення своєї каденції вони зустрінуть у віці 78 та 90 років! Граничний вік перебування на державній службі в Україні – 65 років! Члени Етичної ради мають працювати на громадських засадах, але у ЗМІ вже є інформація, що вони уклали контракти з американською компанією, щоб отримувати зарплату – 705 доларів на день або 3525 доларів на тиждень.

Вже став очевидним весь цинізм обіцянок, що до Етичної ради призначено незалежних міжнародних експертів з бездоганною репутацією. Українське суспільство знову обдурили! Так, один із експертів - відставний американський суддя Роберт Корді, за повідомленнями ЗМІ, користується номером соціального страхування людини, яка померла 1977 року. Суддя Корді або вчиняє федеральний злочин у США, або використовує чужий номер як прикриття. Якщо він не злочинець, то чому суддя має привілеї агентів спецслужб? А якщо він агент, то чи є він незалежним у своїх діях та рішеннях?

Колишнього Генпрокурора Естонії Лавлі Перлінг було звільнено після рішення Етичної ради прокурорів Естонії у вересні минулого року. Тепер людина, яка зовсім недавно грубо порушила професійну етику, – член Етичної ради в Україні та оцінюватиме доброчесність членів Вищої ради правосуддя. Третій експерт – 84-річний Ентоні Хупер, який уже займався в Україні відбором суддів Вищого антикорупційного суду разом із групою активістів. Після прибуття з новою місією до Києва він проводить зустріч у готелі з однією зі своїх знайомих активісток. Фото цієї неформальної зустрічі опубліковано у ЗМІ. Тим часом соратник цієї активістки давно претендує на членство у Вищій раді правосуддя. Я чомусь думаю, що оцінка Етичної ради щодо цього активіста вже складена і він її знає, а про конфлікт інтересів ніхто й слова не скаже.

Чи правда, що всі рішення Етичної ради підписує лише одна людина?

Регламент Етичної ради передбачає, що рішення підписує голова. Це представник Ради суддів пан Кішакевич. Іноземці мають у раді переважне право голосу. По суті, рішення Етичної ради – це їхнє рішення; без двох голосів іноземців жодне рішення не може бути прийнятим. Але формально та юридично відповідальність за рішення Етичної ради несе один представник українських суддів, якого усвідомлено підставляють під удар. Винним у провалі судової реформи, а він неминуче трапиться, може бути призначена саме ця людина. Під усіма рішеннями буде лише його підпис.

Чи правильно розуміти, що члени Етичної ради не несуть жодної відповідальності за свої дії?

Я не бачу, які створені механізми притягнення до відповідальності іноземних громадян, призначених до Етичної ради. Закон, за яким вони призначені, ставить їх вище за українських громадян; дає їм переважне право голосу в Етичній раді; робить їх недоступними для спілкування з органами правосуддя; захищає їх персональні та біографічні дані та дає їм повний картбланш вирішувати долі суддів на підставі суб'єктивних критеріїв доброчесності. Поспостерігайте. Робота Етичної ради зовсім не прозора та майже секретна. Наприклад, закон дає членам Ради право залучати «додаткових експертів» та фахівців із міжнародних організацій. Вони набрані, але їхні прізвища нікому не відомі. Ці помічники отримують безлімітний доступ до всієї інформації, яку можуть вимагати члени Етичної ради. Більше того, я впевнений, що саме ці помічники матимуть безконтрольний первинний доступ до всіх персональних даних чинних членів ВРП та майбутніх кандидатів. Іноземці не можуть працювати з українськими базами даних, реєстрами та документами, не знаючи української мови. Вони змушені делегувати це повноваження помічникам, перекладачам. Всі разом вони не несуть жодної відповідальності за подальше розповсюдження та використання цієї інформації.

Після того, як разом в.о. голови ВРП Маловацьким ви заявили про відставку…зрозуміло, що це була консолідована позиція, скажіть, що буде далі із Вищою радою правосуддя? Кворум існує сьогодні?

У законі сказано, що ВРП повноважний за умови обрання (призначення) на посади щонайменше 15 членів, серед яких більшість є суддями. З 27 січня у ВРП залишиться 14 обраних чи призначених членів та 1 член ВРП – голова Верховного Суду, який входить до складу ВРП за посадою. Членом ВРП його ніхто не обирав і не призначав, тому моя думка, що його не можна вважати обраним (призначеним) членом ВРП. Але ж це моя позиція. ВРП може трактувати закон по-іншому, наприклад, що глава ВС обраний Пленумом ВС на свою посаду і входить до складу ВРП за тією ж посадою. У будь-якому випадку існує двояке тлумачення закону, і це вже не добре і може ставити під сумнів рішення ВРП.

На мій погляд, фактично ВРП буде заблокована доти, доки не буде дообрано необхідну кількість членів. У березні ще двоє членів ВРП завершують повноваження. При цьому я не робив би ставку на те, що з'їзди юридичних спільнот довірятимуть кандидатам, яких відібрала так звана Етична рада. Усі розуміють, що оцінку доброчесності кандидатів формуватимуть не члени Етичної ради, а активісти, які залучені як додаткові експерти. Вони роками займалися дискредитацією суддів та вимаганням з учасників різних конкурсів та співбесід за своє мовчання. Не факт, що делегати з’їзду проголосують за "друзів активістів". Мій прогноз такий, що з'їзди не заповнять свої квоти, і у повному форматі ВРП не буде сформовано, доки не буде ухвалено рішення КСУ. Усі розуміють, що є ризик, що таке обрання пройде за процедурою, яка, з високою ймовірністю, буде визнана неконституційною. Без рішення Конституційного суду про відсутність конституційних підстав у діяльності Етичної ради, ситуація буде лише гіршою. Далі, я прогнозую визнання недійсним цього закону, скасування призначень, зроблених у рамках цього закону та притягнення винних до відповідальності.

Як ви загалом оцінюєте судову реформу?

Один із мотивів останніх змін до закону про Вищу раду правосуддя є те, що ВРП у межах своїх законних повноважень відкривав дисциплінарні провадження щодо суддів Вищого антикорупційного суду та притягував їх до дисциплінарної відповідальності за наявності підстав. Активісти, НАБУ, іноземні партнери не могли допустити, щоб ВАКС, сформований за участю іноземних експертів, втратив статус «зразкового суду з ідеальними суддями». Тому дисциплінарні функції членів Вищої ради правосуддя вирішили передати так званим дисциплінарним інспекторам, по суті, звичайним чиновникам. Той, хто цю ініціативу лобіював, безграмотно виписав закон. В результаті з липня ВРП перестала розглядати скарги на суддів, але передати ці повноваження досі нікому. На даний момент у ВРП перебуває 3300 нерозглянутих скарг на суддів. Сама Вища рада правосуддя фактично заблокована. Враховуючи те, що на цей орган покладено ключові кадрові, фінансові, організаційні повноваження у судовій системі, його бездіяльність буде відчутною для держави загалом. Навіть якщо зараз прискорювати конкурс до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, то призначити кандидатів буде неможливо без чинного ВРП. Знову не вдасться презентувати суспільству успіх.

Я залишаюся при своїй думці: щоб побачити результати реформи, треба перестати постійно змінювати законодавство і не чіпати суди щонайменше п'ять років. І тоді ми побачимо, що відбувається. Цей підхід відповідає міжнародним стандартам і за нього варто поборотися.

Що робитимете після відставки? Повернетесь до адвокатської діяльності?

У мене є професія. Звичайно, я повертаюся до адвокатури, і цьому радий.

Павло Гречківський