Інтерв’ю 2022-10-03T04:03:33+03:00
Українські Новини
Екс-спікер ВРУ Володимир Литвин про Зеленського: люди були готові на все, щоб позбутися Порошенка, а отримали

Екс-спікер ВРУ Володимир Литвин про Зеленського: люди були готові на все, щоб позбутися Порошенка, а отримали його гіршу копію

Володимир Литвин. Фото: Facebook/Володимир Литвин
Володимир Литвин. Фото: Facebook/Володимир Литвин

В 2019 році на позачергових виборах в парламент вперше відбулися настільки масштабна ротація політичних еліт в стінах головного законодавчого органу України, яку назвали "електоральною революцією". Велика кількість сьогоднішніх парламентарів не мали жодного політичного досвіду, але саме вони зараз формують політику нашої держави. Діяльність в ВРУ закінчили такі політичні "важковаговики" як Володимир Литвин, котрий протягом своєї політичної кар’єри займав ключові посади в українській політиці, зокрема, керівника Адміністрації Президента Леоніда Кучми, Голови Верховної Ради в сумарності 8 років і при 3 різних Президентах.

Українські новини" поговорили з екс-спікером Верховної Ради Володимиром Литвином про роботу парламенту при різних Президентах та взаємодії між ними, зміну Виборчого Кодексу напередодні місцевих виборів, виконання обіцянок Президентом Володимиром Зеленським та подальшу кар’єру самого Литвина.

При якому Президенті парламент найкраще себе почував як самостійна інституція?

- Усі Президенти різною мірою інтенсивності намагались командувати вищим законодавчим і представницьким органом України. Особливо ті з них, які публічно декларували свою демократичність, плюралізм, відкритість, а на практиці виявляли свою тоталітарну сутність. Можливо, їм не давало спокою те, якими можливостями володів перший секретар ЦК Компартії республіки. Відповідно хотіли показувати себе повними і всесильними господарями України.

Між Кучмою, Ющенко и Януковичем можна поставити знак рівно в плані впливу на Раду?

- Непогано їх знаючи, можу стверджувати, що знак рівності не буде відбивати реальні ситуації. Звісно, впливати намагалися. Інша справа – як у них це виходило. Гадаю, Президентам однаково не подобалось, що я обмежував усі їх зусилля напряму впливати на Верховну Раду, привчав її до самостійності.

Саме це, між іншим, дозволило Раді під час буремних подій 2004 - початку 2005 років взяти на себе місію лідерства і не допустити гострого громадянського конфлікту в країні. Вже призабулося, що тоді фактично був зруйнований інститут президенства та заблокований Кабінет Міністрів. Єдиним легітимно працюючим органом влади залишалася ВР. І вона продемонструвала зразки того, як має діяти вищий орган представництва народу – чути суспільство і відповідно діяти. Зверніть увагу: в Конституції України порядок інститутів влади ранжується так – Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів. Інші органи виконавчої влади. Законодавець, і у нас, і у всьому світі, саме таким чином визначає пріоритети в системі влади.

Ми назвали Президентів, які намагалися впливати на ВРУ, а із останніх, зокрема Порошенко чи Зеленський, якось відокремлюється від всіх Президентів по бажанню впливати?

- Ми ж почали розмову з Президентів, з якими мені довелося працювати, співпрацювати, конфліктувати, відстоюючи незалежність парламенту. Щодо  Петра Олексійовича, то тут все очевидніше: він вважав себе одночасно  Президентом, спікером, прем’єром, міністром закордонних справ. Усім, чим тільки можна бути в плані влади. Правда при цьому дуже добре володів  демократичною риторикою, бо хотів бути прийнятий при європейських дворах, сподобатися і стати вірним молодшим союзником для США. Відтак,  декларував правильні речі, а на практиці не міг сприймати за рівних поруч з собою - прем’єра, голову Ради. Не кажу вже про інших високопосадовців. Вважав, що вони - всі підлеглі і мають йому служити.

Зеленський навіть не приховує того, що він начальник над усіма. Публічно роздає доручення, покрикує на парламент, вправляється на попередниках. Урядовцями, починаючи з прем’єра,  розпоряджаєтеся як своїми помічниками чи прислугою. Заодно намагається керувати правоохоронною і судовою системою. У будь-яких цивілізованих країнах це спричинило б колосальний політичний скандал. Якби так зухвало поводили себе попередні Президенти, Захід поставив би їх на місце. Нинішньому поки що все сходить. З очевидних причин.

При якій системі виборів ми отримаємо максимально ефективно працюючий парламент?

- Протягом сучасної історії незалежності України були незграбні спроби використати  всі відомі людству виборчі системи під гаслами необхідності політичного структурування українського суспільства. Насправді вони зводились до намагань сформувати зручну Президентам Верховну Раду, підіграти окремим політикам-лідерам та утворенням, які в українському варіанті можна назвати партіями. Звісно, для того, щоб мати зручних союзників. Значною мірою через це був загальмований і закритий природний процес політичного структурування нашого суспільства. Реально й донині партії не проросли на українському ґрунті, вони просто періодично штучно насаджуються, не мають виразної ідеології. Постають за рахунок медійної, фінансової підтримки тих чи інших українських скоробагатьків і виконують їх волю. Зрозуміло, що для них і для лідерів таких, з дозволу сказати, політпроектів, Україна не є пріоритетом.

Політичне структурування нашого життя можна досягти за умови, коли провести вибори виключно за мажоритарною системою із висуванням кандидатів від партій. Тоді одразу будуть запитані лідери громадської думки на місцях. Тоді нинішні партії не концентруватимуться на Печерських пагорбах, а вбиратимуть справді активну частину суспільства по усій Україні.

За такого підходу для початку належить провести перереєстрацію партій, щоб їх існування відповідало закону. Переконаний: більшість з них, починаючи зі "слуг", таке "чистилище" не пройдуть. У них немає необхідної до закону кількості організацій і осередків. Немає елементарного.

Потрібно було Раді сприймати такі різкі зміни до Виборчого кодексу і нове районування перед місцевими виборами?

- Звичайно, ні. Тим більше, що Виборчий кодекс приймався задовго до укрупнення районів. Вибори до них відбудуться вперше. Однак жоден політик і представник влади, починаючи з Президента, не скаже, а які ж функції покладатимуться на нові райради. Народ поставили перед невідомим: ви обирайте, а вже потім ми придумаємо обсяг і зміст повноважень. За великим рахунком, що це за громада? Громада - це село, селище, місто. Все інше - це надбудова за практикою радянських часів, щоб контролювати населення. Питання: які повноваження будуть в райрад і чим займатимуться районні державні адміністрації, що будуть робити облради і облдержадміністрації, які в них повноваження і які відношення вони мають до теми громад? На словах – про децентралізацію, насправді - посилення нагляду за громадами і концентрація влади.

Багато хто говорить про потребу двопалатного парламенту в Україні, чи дійсно він потрібен?

- В Україні склалась абсолютно ненормальна ситуація: народ обирає своїх представників, формує Верховну Раду і люто її ненавидить. А тут, у сприйнятті людей, треба створити ще одну Раду. Тобто подвоїти конфлікт. До того ж ми унітарна держава, особливий статус має лише Крим. Ставши на шлях двопалатності в умовах загострення відцентрових настроїв, можна активізувати тему федералізації України.

Утім, є практика двопалатності в унітарних державах. І вона непогано себе зарекомендувала. Але це поки що не для нас.

Як показала практика позачергових виборів 2019 року ми побачили те, що більшість мажоритарки взяла "Слуга народу", та партія яка і по списках пройшла…

- Та це не партія "Слуга народу" взяла, бо це щось віртуальне, це взяв Зеленський, а Зеленському вибори "зробив" Порошенко. Нещодавно мав десятки зустрічей на Житомирщині. І знаєте, що говорили люди? Порошенко винен в тому, що ми обрали Зеленського, а потім усіх його "слуг". Тому що були готові на все, щоб позбутися Порошенка. Позбулися і отримали гіршу його копію.

Як ви поясните перемогу "слуги народу" в 2019, коли політичні аксакали як ви програли новачкам? Ви програли Дмитру Костюку. Який висновок зробили з цього?

- У Вашій постановці питання звучить пропозиція виправдатись. А це ні до чого. Адже зрозуміло, що парламентські вибори були продовженням виборів Зеленського. Якби, скажімо, на округ №65 завели і поставили віслюка, а на ньому написали - "Слуга народу", люди проголосували б за віслюка. Так і вийшло. Це - перше.

Друге, треба знати наших людей. Чим більше робиш – тим менше вдячності. Усе – за біблійським принципом. Зараз розповіді про масові розчарування і любов до мене.

Коли вдарив грім, маю на увазі епідемію коронавірусу, щось люди не бачили ані депутата, про якого взагалі не хочу говорити, ані інших, котрі прийшли б на допомогу і стали поруч з лікарями, забезпечили райони елементарно необхідним. Розумію, що людям набридають добре знайомі обличчя, вони хочуть нових і одночасно вважають, що надійні і перевірені нікуди не дінуться, завжди будуть поруч і допомагатимуть.

Це узвичаєна людська практика: візьмемо історію - після 1-ої світової війни лідери країн, які забезпечили перемогу, вимушені були піти у відставку, люди сказали, що їм потрібні інші для організації життя за нових умов. І після 2-ої світової війни спостерігалося теж саме. Тому для мене особистої трагедії з приводу цього немає. Хай люди перепочинуть і отримають можливість оцінити зроблене для них добро.

Назвіть який історичний поворот в політиці України з часів незалежності ви називаєте головним?

-  Це штучна постановка питання. Відповідно й такими будуть і відповіді на нього. Утвердження справжньої незалежності, а не тільки проголошеної - надзвичайно складний процес. Головне, щоб був постійний рух уперед, оскільки великі прориви дуже часто обертаються значними відступами. Мені важко сьогодні щось виділяти в цьому плані. Куди кориснішим має бути розуміння того, що в силу історичних обставин Україна гарно скроєна, в тому плані, що Бог дав нам все, але дуже погано зшита. І цей чинник дає про себе знати у періоди ускладнень. У тому числі, скажімо, зумовлених відносинами з таким великим сусідом, як Росія. Не слід забувати, що різні території увійшли в лоно України і склали її єдність у різні періоди, з різним світоглядним, релігійним, ментальним досвідом. За розумної політики таке розмаїття може посилювати наш потенціал, за непродуманої – створювати нові лінії поділів та конфліктів.

Радянський Союз розпався не через відцентрові процеси в республіках, хоча це теж вплинуло,  а через те, що Україна відійшла. Без неї імперія втратила свій сенс, свою основу.

Можна багато переповідати про те, які дії чинив Горбачов (перший і останній Президент СРСР) для того, щоб утримати Україну в Союзі. До речі, по суті справи практично ті ж підходи до її стримування демонстрував і Єльцин (перший Президент Росії). Наприкінці бурхливих 1990-х  Горбачов натякав на  те, що Україна втратить Крим. Те ж саме заявляв Єльцин. На практиці ця, з дозволу сказати ідея, була реалізована у 2014 році.

Ви були спікером і при парламентсько-президентській і при президентсько-парламентській республіках, яка система більш дієва в політичних реаліях України?

- На першому етапі, коли стояло завдання наповнювати контури держави реальним практичним змістом, звичайно перевага була за президентською формою правління. За персональним лідерством, щоб не допустити хаосу, захистити результати волевиявлення людей на всеукраїнському референдумі. Інше питання - наскільки це лідерство відповідало викликам доби. Але це вже пройдений етап. Зараз, коли вже не стоїть питання, чи буде взагалі Україна, а постає воно відносно того, якою буде Україна, яким буде її внутрішнє наповнення, яким буде її зміст, то на перший план вийшла потреба і необхідність розосередити владу, сповна задіяти законодавчу і виконавчу її гілки, включити суспільство в творення державного життя. Для цього потрібна, як мінімум, парламентсько-президентська форма правління. Але взагалі, на основі історичного досвіду, я бачу, що у нас може ефективно працювати виключно парламентська республіка. За неї не буде виснажливих протистоянь і зіткнень між гілками влади. Але для цього належить сформувати ВР у той спосіб, про який я вже сказав.

За нинішніх підходів конфлікти неминучі, у тому числі  між прем’єром і Президентом. Сьогодні Президенту потрібно, щоб прем’єр був ніяким, сліпо йшов на повідку Банкової. Президенту треба залишити церемоніально-представницькі функції на зразок Німеччини.

Стосовно домінування Президента над парламентом, незважаючи на те, що у нас на даний момент парламентсько-президентська республіка, ми і на сьогоднішній день спостерігаємо домінування інституту Президента над парламентом, чи можливо взагалі якось це виправити в реаліях української політики?

- Мають бути незалежна судова гілка влади (без її тероризування, як сьогодні) та зріле й активне громадянське суспільство. Вони щонайперше повинні примусити Президента бодай прочитати Конституцію, контролювати її дотримання ним. Багато з того, що робить чинний Президент, та й попередники, в жодні ворота не вписується.

Це не домінування. А по суті яскраво виражене намагання узурпації влади. У мене стійке враження, що українські Президенти ніколи не гортали Конституції, звертались до неї хіба що тоді, коли клялися на ній. Вони бачать себе начальниками, яким все ні по чому, яким всі повинні підкорятися. Рівень їх культури на генетичному рівні закорінений на радянській історії. Вони, повторюсь, бачать себе першими секретарями ЦК КПУ. Але тоді ж їх підпирала партія - єдина правляча. За всього бажання, "слуга народу" не може і ніколи не буде такою. Це просто випадковий проект, навіяний кінофільмами. Розуміння цього стає дедалі все більш очевидним. Особливо, якщо послухати, що несуть деякі "слуги народу". Розчарування буде швидким і тотальним.

Чи дійсно посаду голови Ради можна назвати 3-ою в країні після Президента і прем'єра, або на цьому місці повинен бути глава АП (ОП). Ви як людина, яка була на цих 2 посадах, на якій з них відчували більше впливу на політичні процеси в країні?

- Схоже, що навіть вам, молодій людині, хочеться бачити чітку ієрархію, а не відстоювати розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову. Але, відповідаючи на ваше запитання, скажу: все залежить від того, хто на чолі відповідних посад. Чи то голови адміністрації (офісу) Президента, прем’єр-міністра, спікера і т.д. Все залежить від того, що це за людина, які в неї сила волі, знання, досвід, наскільки вона зуміє перетягти на себе повноваження. При нормальному підході визначальне місце має належати Верховній Раді. Адже вона, на основі суспільних запитів і потреб, покликана визначати основні засади внутрішньої та зовнішньої політики України. Президент повинен виступати арбітром, бути уособленням держави, її моральним авторитетом, представляти Україну у світі й опікуватися питаннями безпеки.

Де ви особисто відчували більше впливу на політичні процеси в Україні? 

- Звичайно в АП. На той час Президент за Конституцією мав набагато більше повноважень. Україна багато в чому жила попереднім радянським досвідом. Так що людина на чолі адміністрації мала неабиякі важелі впливу, значно більшу самостійність у прийнятті рішень, у тому числі кадрових.

Ви можете не слідкувати за Радою зараз або не дивитися телевізор, але не помічати Разумкова в медіапросторі неможливо і спілкування у вас приватне точно іноді є. Ви були особисто знайомі з його батьком Олександром (заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України (1997—1999), який також був політиком. Чи бачите ви їх схожість в політичній професії, в поведінці та характері?

- Можу говорити про батька. Про Разумкова-молодшого нічого не можу сказати. Вже навіть тому, що жодного разу з ним не пересікався. Не знаю, чи є у нього бодай якийсь досвід самостійної практичної роботи, де він працював, ким і чим керував, чи ніс відповідальність за колектив. Як казав у таких випадках один чоловік, а чи ставили на його підпис мокру печатку?

За всього позитивного ставлення до нього, треба ж мати хоча б елементарне уявлення про Україну, людські проблеми на рівні села, селища, міста. А на основі цього розуміти, як працюватимуть і чи взагалі матимуть суспільну підтримку закони, які продукує Рада. Водночас добре знаю, наскільки це важкий хліб головування у парламенті. Вчитися доводиться на ходу, оволодівати мистецтвом розумних компромісів, постійно думати над тим, як об’єднати сесійну залу. Мати на увазі, що кожен нардеп вважає себе не нижче за Президента і відповідно поводить себе.

Хотів запитати про політичні амбіції, чи є у вас намір в майбутньому безпосередньо брати участь в політиці?

- Амбіції потрібно співвідносити з амуніцією. Багато в чому я себе реалізував.

Чи є все-таки намір брати участь в політиці?

- Сидіння у Верховній Раді не обов’язково є участю у політиці. Я був у ній в різних іпостасях. Які ще мені потрібні там посади? Багато переживши і перестраждавши, дуже добре  розумію, що реалізувати себе – не обов’язково означає забігти на певну посаду. До багатьох людей і без посад прислуховуються. До мене – теж.

Багато хто говорить про розпуск парламенту, якщо буде така ж система виборів (списки і мажоритарка) ви не будете балотуватися в 65 окрузі?

Справа в тім, що 65 округу не буде. Виборчим кодексом передбачена безглузда виборча система, яку зараз пробують на місцевих виборах. Вона визначена і до Верховної Ради з певними новаціями, які скоріше можуть зійти за ідіотизм. Щоб вдовольнити забаганки свого оточення, спритні політлідери перебачили таке: верхівка виборчого списку буде складати не 5 як раніше, а 9 кандидатів. Такої практики немає в жодній країні. Чому у нас пішли на це? Рахували як втиснути верхівку соратників, які не знають і не розуміють, як говорити з людьми. Але зручні для партійного лідера.

Якщо вже пішли на пропорційну виборчу систему за відкритими списками, тоді лише один вожак має виступати уособленням політичної партії, закликати і агітувати по всій країні, а всі - працювати в "полі". Це абсурд і ошукання суспільства, коли 9 чоловік житимуть за принципом: мы не сеем, не пашем, не строим, мы гордимся общественным строем. Такий підхід є своєрідною панщиною, бо вся партія працюватиме на дев’ятку обраних, які у випадку подолання 5-ти відсоткового бар’єру гарантовано заходять у Раду. Марна справа розраховувати, що за такого підходу вибори, якщо вони навіть будуть дострокові, щось корисного дадуть країні.

Не думаю, що всі "слуги народу" - це самогубці, які своїми руками зруйнують монобільшість, щоб Президент отримав підстави оголосити дочасні вибори. Інша справа, якби коаліція складалась з низки фракцій та груп. Тоді можна було б вибудовувати прогнози про її розпад. Отже, "слугам" треба бути вдареними на всю голову, щоб вирвати з-під себе зручні крісла і піти до людей за підтримкою. Вони ніколи цього не зроблять. Дурні-дурні, але ж не самогубці. Хоча їх будуть ламати, і ламають уже. Але вони відчули смак влади та грошей. І, зрозуміло, триматимуться за це, як воші за кожуха.

Вперше коаліція складається з однієї фракції, чи не веде це до узурпації влади?

- Так, загрози для України існують. Особливо, в запалі турборежиму. Влада узурпується, ігноруються суспільні запити. Ми ж з Вами говорили, що Україна надзвичайно складна, різна специфіка територій, вподобань, суспільних настроїв, ментальностей, зовнішньополітичних устремлінь. Навіть в різні церкви ходять. І коли одна, хай і велика, група захопила всі повноваження, розставила кадри, то це означає, що частину, не депутатів, а частину суспільних настроїв і територій просто ігнорують. За українських умов більшу вартість мала б все-таки коаліція з представників ширшого політичного кола, яка б відбивала настрої усіх верств і категорій населення. Зрозуміло, що так складніше приймати рішення, але ці рішення мали б позитиву суспільну оцінку. А зараз в "турборежимі" переважно штампуються закони на догоду МВФ і кредиторам України. Правда дедалі частіше "слуги" самостійно, як коаліція, не можуть прийняти жодного рішення. На допомогу приходять фракції і групи, які у разі гострої потреби їм "підмахують". Та й опозиція у нас гумова…

Чи справді є цей заявлений "турборежим" і чи робить він більш ефективним цей парламент?

- Парламентська практика засвідчує, що не тільки "слуги народу" не можуть самостійно приймати рішення. Так було з усіма попередніми коаліціями, оскільки вони складалися переважно під те і для того, щоб захопити посади у Раді. Якщо їх не вистачало, вводили додаткові – заступників голів комітетів і таке інше. Далі – щоб сформувати свій Кабмін, мати своїх міністрів, як  джерело фінансування своїх фракцій, політичних тусовок, що називаються партіями.

Погляньте, як в Україні несамовито борються з корупцією. На словах. А кожна нова влада її просто очолює, перебираючи потоки на себе. Зокрема, кричать, що виводять зарплати з тіні. Але всі й відкрито говорять, що депутати отримують доплати в конвертах. І немалі. З одного боку, голосіння на всю країну, що треба зробити все, щоб сплачували податки, не платили зарплат у конвертах та боротися з корупцією, а в Раді таке злодійство процвітає. Якби цього не було б, то всі про це не говорили б. У тому числі "обійдені увагою" депутати.

Як оцінюєте роботу Зеленського, ви були спікером ВРУ при 3 Президентах і керівником АП при Кучмі, політика нинішнього глави держави на якого з них найбільше схожа?

- Ющенка.

Як ви взагалі оцінюєте роботу Зеленського?

- Щоб оцінювати роботу, треба, щоб були результати. А їх немає. Послання Президента до Верховної Ради і українського народу показало що він живе у своєму віртуальному світі. У нього – все добре. Думає, що аналогічним чином живуть люди.

А що схоже у Зеленського з Ющенком?

- Підходи до формування команди – кумівство і непотизм, ставка виключно на своїх. Багатослів’я і мало справ, відсутність будь-якого контролю за тим, що було сказано і тим як матеріалізувалось це сказане. 

Ви взагалі особисто з Зеленським спілкувалися?

- Жодного разу. Бачив його лише на сцені, коли він розважав поважні зібрання "української еліти" на різного роду святковостях.

Які рішення Зеленського ви відзначаєте як правильні, а які ні?

- Не бачу, що можна було б оцінювати: розмови, гасла, наміри, концентрацію влади і навіть зловживання нею…

Маленький, але показовий приклад: ректор Житомирської політехніки отримав "прапор слуги народу" і йде від цієї політсили на вибори. І одразу на співробітників вузу почали "падати" державні нагороди. Далекий від думки, що вони цього не заслужили. Проте є питання: а що в інших вузах тієї ж Житомирщини немає викладачів і вчених, які заслуговують на таку ж увагу? Що це, як не зловживання владою у намаганні в такий спосіб сформувати лояльне коло для себе. Подібного ніколи не було. Знаю це достеменно, оскільки у свій час очолював Комісію з питань нагород. Тоді виходили з того, щоб не допускати подібних перекосів.

Взагалі Зеленський занурився у виборчий процес, для підтримки своїх придумав опитування у день голосування. Тоді, як мав би демонструвати неухильне дотримання Конституції, і бути над сутичкою. Вибори – це завжди конфлікт і важливо, щоб він не виходив за прийнятні межі, не перетворився на війну усіх проти всіх. А глава держави втягнувся у політичне розпльовування, демонструючи таке собі "творче руйнування" (вислів Йы.

А історія про стипендію батька Зеленського?

- Вважаю, що некоректно зачіпати цю тему. Є практика встановлення президентських стипендій для заслужених людей. Батько Зеленського належить до цієї категорії. І, судячи з повідомлень, його кандидатура подавалась на заохочення ще у 2017 році. Непорядні намагання розіграти цю "карту" й принизити людину, яка все життя пропрацювала в науково-педагогічній сфері.

Чи виконує Зеленський свої обіцянки?

- Якщо за перший період нічого вагомого не зроблено, коли був величезний кредит довіри, то подальші позитиви не такі вже й очевидні. Люди його обрали через те, що він буде іншим,  буде "вироком" Порошенку та принесе мир в Україну. До речі, Порошенку обрали також за обіцянку миру.

Так він став цим "вироком"?

- Думаю, що мине ще трохи часу і представників команди Порошенка будуть нагороджувати й просувати на посади, повторюючи ту практику, яка була в попередні періоди. Певною мірою це вже відбувається.

Головне достоїнство і головний мінус Зеленського?

- Гадаю, що десь в глибині душі у нього є розуміння, що не в ті сани сів. Як людина Зеленський, поза сумнівом, має багато чеснот. Але для Президента потрібні ще й інші якості. Далекий від того, щоб ображати, але очевидно, що він не готовий бути Президентом. І сам це усвідомлює, бо в одному із останніх інтерв’ю прохопився: якщо не зможу забезпечити мир, треба, щоб хтось інший це зробив. Тобто продекларував готовність до відставки. При таких заявах треба не відкладати такі наміри. Адже зрозуміло, що миру на Донбасі в найближчі роки не буде. Тим паче, що мир у його розумінні, включає й повернення Криму. Декларація правильна, особливо, щоб не нарватися на критику і спротив активу відповідної орієнтації та не дати додаткові козирі тому ж Порошенку.

Але ж очевидно, що за усього декларованого бажання вирішення проблеми Криму – справа далекої та туманної перспективи. Хоча кожна українська людина сприймає захоплення Криму як крадіжку у кожного чогось особистого. Попри будь-які гіпотетичні політичні катаклізми в Росії, Крим ніхто Україні зараз не поверне. Тим більше, що за результатами референдуму до Конституції РФ внесено відповідний припис - території відчуженню не підлягають. Очевидно, що цей референдум, в тому числі, покликаний був для фіксування відповідного положення. І тішити себе тим, що Росію можна словами у чомусь переконати - марна справа. У неї готова відповідь: ми за мир на Донбасі і його повернення до України, але на умовах Мінських домовленостей. Читайте, що в них записано і в якій послідовності їх  виконувати. Ніхто Зеленському зробити це не дозволить. Він це добре розуміє. Звідси – й всі маневри, намагання демонструвати процес, без будь-якого очевидного результату.

 Кого можете назвати найкращим Президентом за всю новітню історію незалежної України?

- Звісно, Кучма.

Чому?

- Й досі не можуть досягнутих Кучмою результатів дотринькати й доїсти.  Головне, що зробив Кучма – забезпечив економічне зростання України найвищими темпами не тільки в Європі. Доходило до 14%. Була політична стабільність, країна була цілісною, не було конфліктів. А що треба ще для нашого непростого сьогодення.

Богдан або Єрмак в офісі Президента?

- Я не знаю ні першого, ні другого. Не берусь оцінювати.

Денис Шмигаль або Олексій Гончарук як прем'єр-міністр?

- Обидва тимчасові і обидва не матимуть помітного місця в історії України

Кращий для вас Глава ВРУ?

- Володимир Литвин. Так говорить соціологія.

Зеленський або Порошенко?

- У даному випадку - Зеленський. Я добре знаю Порошенка.

Про що шкодуєте?

- Що життя швидко збігає. Що батьків немає.

 





Архів
Новини
Касмінін більше не суддя КС, строк його повноважень сплив 17:01
Має бути не лише політична відповідь від союзників. Подоляк підтримав заклик голови Європарламенту надати танки Україні 16:55
Рада посилила відповідальність за незаконну торгівлю пальним 16:53
Рада дозволила іноземним IT-фахівцям відкривати бізнес в Україні і платити податки онлайн 16:53
У парламенті Швеції закликають вигнати РФ із Ради Безпеки ООН та з організації в цілому, — ЗМІ 16:43
Поки рано говорити про "крах" російського фронту, – ексгенерал НАТО 16:42
Шевченку поки не обирали запобіжний захід 16:39
Зеленський пропонує Раді призначити головою НБУ ексголову Ощадбанку Пишного 16:36
Бунт російських військових може бути постановкою Пригожина, спрямованої проти Шойгу. Фото: Михайло Метцель / ТАСС
Бунт російських військових може бути постановкою Пригожина, спрямованою проти Шойгу, — ЗМІ 16:35
Рада прийняла особливості виведення з ринку системно важливого банку в умовах воєнного стану 16:28
більше новин
Глава НБУ Шевченко виїхав з України, - джерела 14:50
Утікача Рабіновича і підозрюваного в держзраді Кузьміна хочуть позбавити депутатських посад 15:56
Зеленського просять перевірити підстави для припинення громадянства України Богдана Львова 18:05
Націоналізація активів РФ в Україні. Які підприємства росіян можуть потрапити в перелік 19:26
У Зеленського назвали законні для ЗСУ російські цілі 20:55
На Житомирщині прокурорів підозрюють у підтримці проросійських наративів, - ЗМІ 09:14
Офіс генпрокурора не шукав громадянство РФ у представників трьох гілок влади 12:13 Документ
Війна за землю в Бучі під прикриттям "Садочку дружби" продовжується, - ЗМІ 18:55
Росіяни вимагають жителів Сватового самостійно евакуюватися протягом наступних трьох діб, — ISW 20:50
Зеленський і Байден обговорили оборонну підтримку та санкції за спробу Росії анексувати територію України 00:17
більше новин

ok