Інтерв’ю 2020-07-10T18:45:12+03:00
Українські Новини
Міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов: я вірю в ринкову економіку. Це єдиний геніальний винахід

Міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов: я вірю в ринкову економіку. Це єдиний геніальний винахід, який вирішує усі питання

Олексій Чернишов. Фото: Мінрегіон
Олексій Чернишов. Фото: Мінрегіон

Олексій Чернишов був призначений на посаду міністра розвитку громад та територій трохи більше, ніж 100 днів тому. Саме у цей період в Україні розпочалася епідемія коронавірусної інфекції і, здається, вся увага уряду була прикута саме до неї.

Але поява нової хвороби не знімає з порядку денного потреби вирішувати проблеми, які накопичувалися в країні десятиліттями. Однією із таких проблем є стан сфери житлово-комунального господарства. Тому Українські Новини поговорили із Олексієм Чернишовим про борги підприємств сфери ЖКГ, потребу модернізації мереж, підготовку до опалювального сезону. Також, на скільки вистачило обмеженого часу, ми зачепили тему завершення децентралізації та тему регіонального розвитку. Розмова відбулася до реєстрації в парламенті законопроекту про реструктуризацію боргів населення за житлово-комунальні послуги, проте вже був зареєстрований законопроект про реструктуризацію боргів за спожитий газ теплопостачальних і теплогенеруючих підприємств.

 

Як ви оцінюєте стан сфери ЖКГ в Україні? В якому напрямку варто продовжити її реформування?

 

На мій погляд, з точки зору організації – це спадок СРСР. В системі ЖКГ є 2 фундаментальні проблеми. Перша проблема – це незбалансованість тарифів з їхньою ринковою вартістю. І друга, яка витікає з першої, - це борги між учасниками цього ринку та взагалі учасниками процесу. Доки є ця ситуація, незбалансованість з ринковими цінами та борги, котрі накопичуються кожного року, то сфера не може фундаментально розвиватися. Окреме питання – зношеність системи та необхідність її модернізації.

Тому я вважаю, що основна мета у цьому питанні –  визнати ситуацію, такою, яка вона є, усвідомити ризики, та привести її, нарешті, до збалансованого існування. З одного боку, ми якось граємо через тарифи, з іншого боку – борг. Приходить новий уряд, успадковує цей борг і має із ним щось робити. Це як снігова лавина. Люди мають розуміти, як тарифи формуються, як накопичуються борги, та через що маємо відповідну ситуацію в житлово-комунальній сфері.  Розмова відбулася до реєстрації в парламенті законопроекту про реструктуризацію боргів населення за житлово-комунальні послуги, проте вже був зареєстрований законопроект про реструктуризацію боргів за спожитий газ теплопостачальних і теплогенеруючих підприємств.

 

Як уряд планує вирішувати проблему заборгованості теплопостачальних підприємств і водоканалів за спожиті газ та електроенергію?

 

Це потрібно вирішити один раз, грунтовно, і потім розпочати все знову. Чому цієї проблеми не існує в розвинутих економіках? Тому що ЖКГ – це, насамперед, дуже класна індустрія. Є мільйони клієнтів, котрі кожен день готові купувати ці послуги і купують їх. З іншого боку є постачальники, виробники цих послуг. Саме так це й має працювати, коли перезавантажимо систему. Поки ми вирішуємо існуючі проблеми, звичайно, є перехідні рішення. В цих перехідних рішеннях є розуміння реальної економічної ситуації, реальної ситуації з рівнем доходів населення, впливу пандемії та карантину, специфіки роботи підприємств і всього того, що випливає із цієї низки чинників.

Є рівень боргів. Ми розуміємо, що державний бюджет не може його "проковтнути" відразу, для цього потрібен певний шлях. Ми бачимо, що є період, за який ми це можемо зробити. Доки триває цей період, є перехідні положення.

Потрібно розвивати мережі постачання послуг, підвищувати їхню якість, робити ринок конкурентним. Для цього, наприклад, є великі можливості залучення іноземних кредитних програм на рівень муніципалітетів.

 

Чи є таким перехідним рішенням реструктуризація заборгованості?

 

Реструктуризація – це інструмент. Перш за все ми повинні розуміти, які економічні речі призведуть до того, що вона буде реалізована. Наприклад, я вам винен 1000 гривен, але в мене немає можливості й поточних доходів, щоб почати виплачувати. Ви мені робите реструктуризацію на 5 місяців. Але розуміючи, що у мене за 5 місяців не з'явиться додаткових доходів, ми через ці 5 місяців знову прийдемо до ситуації, коли будемо шукати вихід.

Тому реструктуризація – це не тимчасове проблеми, але більше  "замітання під килим". Нам потрібно комплексно перезавантажити систему, зробити капітальний ремонт. Капітального ремонту без демонтажу не існує. Треба демонтувати цю систему – змінити принципи роботи, критерії оцінки, перелік послуг, підхід до тарифів, підхід до боргів. Складний та довгий шлях, але, я впевнений, що це єдиний вихід із ситуації, яка склалася, й усі це розуміють.

 

Чи може держава допомогти на центральному рівні залучати кредитні кошти у модернізацію мереж, наприклад, виступаючи поручителем?

 

Якщо потрібно, держава може це робити. Наразі міста стають ще більш потужними з точки зору свого фінансового балансу. Вони можуть використовувати цивілізований кредит, в тому числі, іноземний. І на мій погляд, вони його не використовують в тих масштабах, в яких можна це робити. У нас дуже багато готових кредитних програм зовнішніх для муніципалітетів. Міські голови повинні цього хотіти і реалізовувати це.

Майже для всіх це доступно. Просто потрібно напрацювати. Це вигідно і, з точки зору розвитку міст, це відповідально. Треба думати не лише про фонтани, лавочки. Звісно, це також потрібно. Але те, що під асфальтом, - часто, там же жах і певний ризик для міста.

 

Але ж труби, на відміну від лавочок, не видно.

 

Знаєте, ми маємо запропонувати міським головам проводити свою передвиборчу кампанію під землею, скажімо, в тунелях мереж. Якщо вони (тунелі) якісні – давайте спустимось туди з камерами і проведемо там перевірку. А коли там, вибачте, монстри якісь уже – то ніякі фонтани з лавочками не врятують цю ситуацію.

 

Чи можливе впровадження державної програми кредитування відновлення мереж? Або впровадження програми відшкодування відсотків по кредитах для комунальних підприємств?

 

Така можливість є. Вона реалізується наступним чином. Є відомі інституційні банки, які фінансують ці програми. Є вимоги до співпраці. Я вважаю, що ці вимоги з точки зору розвитку громад позитивні. Якщо ти співпрацюєш по цій програмі, то ти повинен розробити проект, побудувати команду, відповідним чином проводити тендери, не гратися в ніякі ігри. Не всім це вигідно.

Друге. Це державні банки України. Вони готові працювати з муніципалітетами. Для них це цивілізований клієнт, в якого є дохід і з яким можна працювати. Є розрахунки, яка максимальна сума боргу може залучатися кожним містом чи громадою. Це невикористаний резерв. Відсотки по таких кредитах вигідні.

Мова не йде про те, що місто не може сплачувати відсотки. Може, ще й як. Мова йде про те, що місто повинне прийняти стратегію розвитку, базуючись в тому числі на потребах розвитку комунальної інфраструктури. Потрібна також інформаційна кампанія для мешканців міст, треба розказувати, що це важливіше, ніж суто косметичний благоустрій.

 

Чи завершиться до кінця року процес передачі повноважень по встановленню тарифів на житлово-комунальні послуги органам місцевого самоврядування? Скільком ОМС ці повноваження уже передано?

 

Коли саме будуть передані повноваження, ми зможемо говорити після прийняття законопроекту про внесення змін у законодавство щодо діяльності підприємств теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Наразі законопроект проходить погодження заінтересованими сторонами. Він передбачає передачу повноважень ліцензування господарської діяльності у вказаних сферах, встановлення тарифів на комунальні послуги від Национальної комісії, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до місцевих органів влади.

Наразі на місцевому рівні вже регулюється 1421 зі 1448 підприємства теплопостачання та 2495 зі 2548 підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.

 

Чи передбачені запобіжники зловживань зі сторони органів місцевого самоврядування?

 

Хочу почати свою відповідь з того, як ми з вами мислимо. Я вірю в ринкову економіку. Я вважаю, що це єдиний геніальний винахід, котрий вирішує всі питання. Якщо я хочу продати вам склянку води, я пропоную певну ціну. Ми домовляємося або не домовляємося. Тільки конкуренція і ринкові відносини. Конкуренція, яка є фундаментальною основою ринкової економіки, зменшує ціну й покращує якість. Якщо в цьому ринку з'явиться конкуренція, то … Це питання часу. Постачальники енергії повинні конкурувати за споживача.

В ЖКГ дуже багато централізованого підходу, який їде по рейках радянської системи. В ньому намагаються грати по нових правилах, але це не можливо. Навіщо містам зловживати своїми повноваженнями? Це ж ринкова економіка. Не розумію, чому цьому лякатися. Я можу, звісно, підняти ціни в 100 разів і скоротити кількість клієнтів у 1000 разів.

Лібералізація ринку потрібна, потрібно, щоб з'являлися нові гравці, нові постачальники. Звичайно, це звучить дивно, коли ми говоримо про такі речі, як водопостачання, бо це централізована система. Але у водопостачанні є така ніша, як постачання питної води.

 

А тоді як бути селам, де немає централізованого водопостачання й не організовано підвіз питної води?

 

Також проблема, яка накопичувалася роками. Для забезпечення населення якісною питною водою в необхідних обсягах Мінрегіон завершує розробку проєкту змін щодо продовження дії до 2025 року загальнодержавної цільової програми "Питна вода України". Вона враховує пропозиції від регіонів.

Це величезний обсяг робіт, зокрема майже триста проєктів з будівництва та реконструкції водопровідних та каналізаційних очисних споруд із застосуванням новітніх технологій.

Крім того, фінансування проєктів по забезпеченню послугами з водопостачання та водовідведення здійснюється також за кошти  Державного фонду регіонального розвитку. Минулого року, наприклад, за рахунок цього фонду було профінансовано 44 об’єкти водопровідно-каналізаційного господарства на загальну суму 448,6 млн грн.

 

Чи почалася підготовка до опалювального сезону 2020/2021? Як на неї вплинув карантин?

 

Наразі підготовка триває. Підготовка до опалювального періоду 2020/21 розпочалась одночасно з закінченням попереднього опалювального періоду відповідно до регламентних робіт, які виконують управителі в багатоквартирних будинках та підприємства, що забезпечують населення теплом, водою та водовідведенням. 

У Києві на 20 днів було відтерміновано гідравлічне випробовування теплових мереж для забезпечення киян в прохолодні дні квітня та травня  гарячою водою, враховуючи карантин і перебування багатьох людей вдома.

Якщо перейти на риторику споживача, то ми з вами взагалі не повинні знати, що таке підготовка до опалювального сезону. Якщо ми використаємо цей термін десь у цивілізованій країні – вони нас не зрозуміють. Є компанія-постачальник, у неї є технологічний процес, вона готується, це нормально. Але чому кожен громадянин України чув колись чи чує раз на рік в конотації великої загрози словосполучення "підготовка до опалювального сезону"?

 

Тому що має сумніви щодо успішного початку опалювального сезону. По-перше, цьому можуть заважати наявні борги підприємств-теплопостачальників, по-друге, - стан відповідної інфраструктури.

 

Ми розуміємо, чому така увага. Ми розуміємо, що подекуди є зношеність систем, відсутність ресурсів чи заборгованість. Є ризики, були жахливі випадки, були спекуляції з цього приводу. Але це повинно працювати наскільки автоматично, щоб споживачі такого терміну навіть не знали.

Не існує кнопки, яка вмикає опалення, тому що воно вмикається шляхом прийняття управлінських рішень на місцях.

Ще раз повертаємося до того, що конкурентний ринок, його лібералізація і модернізація призведуть до того, що він стане вільним.

 

Кабмін затвердив перспективні плани усіх областей, але разом із тим ще не прийняті, зокрема, нова редакція закону про адміністративно-територіальний устрій та законопроект про службу в органах місцевого самоврядування. Коли ці документи будуть розроблені? Які шанси на те, що вони будуть прийняті до місцевих виборів у жовтні?

 

Реформу децентралізації проходило багато країн. Ми тут не піонери. Деякі європейські країни проходили це упродовж більше 20 років, а деякі – ще навіть не закінчили.

В Україні реалізується децентралізація впродовж 5 років. Цього року ми йдемо в турборежимі, особливо останні півроку. Була добровільна фаза об’єднання громад, вона тривала кілька років. Багато чого було зроблено. Тисячі зустрічей, пояснень, обговорень. Звичайно, остаточна конфігурація не завжди задовольняє всіх. Облдержадміністрації працювали над тим, щоб вона була компромісною.

Ми плануємо остаточно завершити децентралізацію у 2021 році. Разом із тим ми плануємо створити відповідні умови для проведення місцевих виборів у жовтні, вже маючи новий адміністративно-територіальний устрій. Одне одному це не заважає.

 

Що буде у сфері відповідальності районів після завершення децентралізації?

 

У районі залишається дуже велика частина повноважень і відповідальності. Це і є субрегіональний рівень. Район імплементує державу з обласного на свій рівень. Він виконує державницьку функцію. Наприклад, у випадку епідемії будуть працювати обласні й районні комісії з питань техніко-екологічної безпеки й надзвичайних ситуацій. Є розподіл бюджету, питання безпеки й оборони, соціальній й медичні питання.

Але те, що можна передати на рівень громад, передається. Районні бюджети кожного року зменшуються, оскільки ОТГ переходять на прямі міжбюджетні відносини. І це нормально.

 

Як можна забезпечити стабільний економічний розвиток різних регіонів?

 

Для того, щоб ми могли реалізувати якусь ідею чи програму, нам треба сформулювати чітку стратегію до цієї ідеї, під неї розробити відповідну структуру, під структуру підібрати відповідних фахівців. І вже туди вкладати гроші. Чому я починаю з регіонального розвитку, з розробки регіональних стратегій? Для мене це фундаментальна річ. У нас єдина країна. Вона особлива тим, що кожен регіон має свою специфіку в позитивній конотації. Ця специфіка має вилитися в регіональну стратегію. Кожна область буде мати 3 ключові напрямки розвитку, на котрих вона спеціалізується. Це буде з економічних, географічних показників, логістичних.

Коли я працював у Київській обласній адміністрації, то дав таке завдання: кожен голова району визначає свої економічні пріоритети, як він буде створювати додану вартість у своєму районі. Наприклад, є Макарівський район. Там траса. Звичайно, що логістика і супутні напрямки є логічними для розвитку району. Біла Церква: там є індустріальний парк. Десь це може бути туризм. Десь, може, ІТ-технології, десь – освітні послуги.

Кожна область повинна мати свою спеціалізацію. Наприклад, візьмемо Чернігівську область. Історично там розвинена легка промисловість. Там є й освітні заклади у цьому напрямку, є виробничі потужності. Чому б не розвивати кластер? Це може стати пріоритетом області №1. Держава може допомогти розвинути виробництво. У нас є програма центрів креативних індустрій, яку ми плануємо реалізувати в деяких містах.

Регіональні стратегії – це фундамент регіонального розвитку. Без них неможливо реалізовувати проекті Державного фонду регіонального розвитку. Просто розвивати аби що – не працює.


Архів
Новини
Завдяки Зеленському врятували українського виробника шпалер, – голова Чернігівської ОДА Прокопенко 19:53
У столичному регіоні накопичилась велика кількість проблем у спортивній сфері, - політолог Микола Спірідонов 15:10
"Слуги народу" хочуть ввести страхування пацієнтів від недбалості лікаря 19:45
Працівник прокуратури розбив телефон учасника мирної акції під САП 10:53
Дубінський розкрив скандальні подробиці ДТП за участю голови податкової Любченком 20:43
Рівне може опинитися на межі екокатастрофи через кризу на заводі з виробництва міндобрив 14:26
Володимир Путін і Петро Порошенко. Фото: glavred.info
"Добре, Володимире Володимировичу. Тисну руку", - Порошенко Путіну за два місяці після Дебальцевого 13:15 Відео
Апеляційний суд підтвердив відсторонення від посади екс-керівника "Електроважмашу" Бусько, який довів завод до зупинки 20:04
Степанов проігнорував рішення суду і призначив ректора Медуніверситету ім. Богомольця 10:39 Документ
Українську митницю треба реформувати за типом патрульної поліції, - Денис Пудрик 11:11
більше новин

ok