Інтерв’ю 2021-01-14T04:04:25+02:00
Українські Новини
Виконавча директорка "КиївПрайду" Руслана Панухник: Марш рівності – можливість 20 хвилин побути собою

Виконавча директорка "КиївПрайду" Руслана Панухник: Марш рівності – можливість 20 хвилин побути собою

Руслана Панухник. Фото: facebook.com/Руслана Панухник
Руслана Панухник. Фото: facebook.com/Руслана Панухник

Вже не перший рік у центрі Києва проходить акція "Марш рівності", кількість учасників якої постійно збільшується. І вже не вперше ця подія, як і інші заходи, що відбуваються у рамках "КиївПрайду" і присвячуються проблемам ЛГБТ-спільноти, викликає гостру дискусію і привертає увагу не тільки українського суспільства, а і міжнародної спільноти. Про особливості організації та підсумки цьогорічного Маршу рівності, а також про ситуацію з правами представників ЛГБТ-спільноти Українські новини спілкувалися з виконавочою директоркою громадської організації "КиївПрайд" Русланою Панухник.

У чому різниця між Прайдом, Маршем рівності і гей-парадом? Чому Марш рівності - це не гей-парад? 

КиївПрайд - це серія заходів. Починаючи з минулого року, це 10 днів, які передують Маршу рівності, які наповнені різними освітніми, правозахисними, культурними, розважальними заходами, і Марш рівності - це останній захід в рамках цілого Прайду. Щодо гей-параду та Маршу рівності, тут є різні трактування, тому що у західних країнах, країнах розвинутої демократії уже так повелося, що це демонстрація, називається гей-парадом або love-парадом, і вона більше схожа на карнавал, свято. У нас це все ще політичний протест, протесна акція, не зважаючи на те, що у нас з минулого року є платформи з драг-квін, які час від часу люди розглядають як святкування, карнавал. Але моя колежанка правильно сказала, що навіть якийсь елемент святкування наразі в Україні для ЛГБТ-спільноти це також протест, тому що люди знаходяться в пригнобленому стані весь рік, і для них один раз в році є можливість бути собою, є можливість показати, що вони є, і відчути масову підтримку, коло друзів і просто посвяткувати 20 хвилин.

Як ви оцінюєте результати цьогорічного Прайду і Маршу рівності у порівнянні з минулими роками?

Ми ростемо в якості і кількості. Якщо ми говоримо про Марш по кількості учасників, учасниць, то в 2013 році їх було 80, цього року - 5 тисяч, і це люди не лише з ЛГБТ-спільноти, це люди, які прийшли підтримати порядок денний Прайду, правозахисний порядок денний, вимоги Прайду. Цього року дуже багато молоді було, я думаю, що третина всього маршу - це були молоді люди, і я дуже рада з цього.

На цьогорічні заходи Прайду прийшло більше людей, ніж в минулі роки? Чи збільшується кількість самих заходів? І чи не було зірваних заходів?

Зірваних заходів не було зовсім. Минулого року наші опоненти намагалися зірвати відкриття. Цього року взагалі ніхто навіть не намагався це зривати або я про це не знаю. Цього року більше людей відвідували заходи. Всього їх було 26. Найбільш масові заходи - це відкриття і вечірка. Минулого року на відкритті було близько 300 людей, цього року десь 500. На вечірці минулого року було десь 500 людей, цього року було тисяча. І взагалі кількість відвідувачів, учасниць і учасників заходів збільшується. Наприклад, пару років тому середня кількість людей на дискусії була 30-40, зараз це близько 100 людей.

Як ви оцінюєте цьогорічну організацію? Як вибудовувалась ваша взаємодія із київською владою? Чи не намагалися вас відмовити або завадити? Чи вам сприяють?

Я думаю, що ми пройшли період відмов, вмовлянь відмінити або намагань заборонити через суд ще в 2013-2015 роках. Наразі у нас дуже хороша співпраця з поліцією і розуміння того, що в Україні кожен громадянин і громадянка мають права на реалізацію мирних зібрань, і наша кооперація з київською владою і з поліцією достатньо ефективна. Якщо раніше нам потрібно було до 10 зустрічей за півроку підготовки, то зараз нам вистачає двох-трьох аби погодити основні моменти і деталі забезпечення громадського порядку, гарантування безпеки.

Як в цілому оцінете ставлення чиновників КМДА до Прайду?

З чиновниками нормально. Ми співпрацюємо з  Департаментом суспільної комунікації. У нас цього року був випадок, який ще, до речі, не закінчився, на нас подали в суд. Точніше народний депутат Ігор Мосійчук подав в суд про те, щоб заборонити Марш рівності. Наразі процес ще триває, марш не заборонили, але суд ще буде.

Як ви оцінюєте роботу правоохоронців на Марші рівності, забезпечення безпеки?  

Я дуже рада, що ні перед, ні під час, ні після Маршу рівності не відбулося якихось великих ексцесів, не рахуючи того о шостій ранку, коли розчищали територію. Я так розумію, опонентів забрали в поліцію. Я не знаю, що там відбулося, мене там не було. Я впевнена, що поліція діяла  відповідно до чинного законодавства, і, звичайно ж, якщо там було перевищення службових повноважень і перевищення використання сили, то в цьому розбереться прокуратура, і я в це абсолютно вірю. Ми будемо слідкувати за тим, як буде в подальшому ця ситуація розслідуватися, і подивимося, що там буде, не зважаючи на те, що це наші опоненти. У всіх є права на мирне зібрання. Але наскільки воно було мирне - це теж питання. Мені здається трошки лицемірством з боку наших опонентів, правих рухів, що вони згадують про права людини тільки коли їх побили, а коли вони б'ють учасників і учасниць чи коли вони розганяють табір ромів, то ніхто не звертає уваги і не говорить про права людини.

Хто пропонує маршрут для проведення маршу? Чи не пропонували вам перенести маршрут задля безпеки з центру міста, де є певні складнощі щодо забезпечення безпеки?

Мені здається, що цей маршрут один з найбільш вдалих, тому що забезпечення громадського порядку і безпеки тут достатньо чітке і зрозуміле, на відміну від інших. Тобто там не так багато житлових будинків і не так багато дворів, які потрібно перекривати.

Це ви запропонували такий маршрут?

Дивіться, ми працюємо по такій схемі. Відповідно до принципів ОБСЄ, організатори мирних зібрань мають право обрати будь-яку локацію, і це те, чим ми керуємося. Проте коли ми співпрацюємо з поліцією, ми, звичайно, дослуховуємося до порад поліції. Зараз, коли у нас вже хороша співпраця і комунікація і на нас не тиснуть. Тому, звичайно ми все обговорюємо. У нас є декілька маршрутів, які ми обговорюємо, ми обговорюємо ризики кожного з маршрутів, ми обговорюємо відходи з кожного з маршрутів, потім обираємо той, який найбільше підходить нам по ситуації.

А наступного року ви плануєте подовжувати маршрут?

Я це бачу як об'єктивну необхідність, тому що учасників багато і таке враження, що марш взагалі пройшов 100 метрів, тому що він був достатньо довгий. Якщо наступного року буде ще більше учасників і учасниць, то ми просто будемо стояти на місці, і тому питання з подовженням або зміною маршруту, я думаю, буде одним з перших на порядку денному при комунікації з поліцією.

У яку суму обійшлася організація Прайду, організація маршу окремо і де ви берете на це гроші?

Ми ще не підраховували усі суми, скільки нам це все обійшлося. В марш сам по собі особливо багато грошей ми не вкладаємо. Ми заплатили за туалети для поліції і за символіку, за прапори.

А автомобілі, які були задіяні під час акції?

Машини ми брали в оренду. Проте машини брала в оренду наша партнерська організація, це не Прайд платив. Я так скажу, десь 70% ресурсів - це грантові гроші. Ще 10-15% - це краудфандинг або пожертви від спільноти, від наших колег, колежанок, партнерів з-за кордону і тому подібне. Цього року ми не робили краудфандингові кампанії як минулого року, на спеціальній платформі. Просто збирали гроші на проїзд для учасників і учасниць з інших регіонів. Інша частина, 15% - це те, що наші партнери, люди, які хочуть підтримати Прайд роблять безкоштовно. Наприклад, надають приміщення, друкують якісь матеріали безкоштовно, надають якісь експертні послуги і тому подібне.

Які країни надають гранти і підтримують заходи Прайду в Україні?

Канада, посольство Нідерландів, USAID, це американська програма допомоги, один з німецьких фондів і фонд "Відкрите суспільство". Це основні проекти, які зараз реалізовуються або реалізовувалися із КиївПрайдом як громадською організацією, які включали частково або повністю певні гроші на організацію саме Прайду.

Де цього року ще планується проведення Маршів рівності та Прайдів?

Ще цього року планується КривбасПрайд в Кривому Розі в кінці липня, здається, 22 липня буде Марш рівності, і ще декілька днів перед тим будуть заходи культурно-просвітницькі. А також цього року щось накшталт Прайду було в Херсоні в травні.

Як складається взаємодія з місцевою владою при організації заходів у інших регіонах?

Я на це питання не відповім, тому що я не займаюсь організацією. Ми з організаторами заходів в інших регіонах спілкуємося в плані приїхати підтримати. Я знаю, що на початку в Одесі нас залучали до комунікації з поліцією, тому що там були проблеми. Наразі одеський Прайд сам спілкується і співпрацює з поліцією і місцевою владою. У Херсоні теж наче цього року у них все добре було, нас не залучали до переговорів. Кривбас буде в перший раз проходити, я не знаю. Я поїду як спостерігачка, як учасниця Маршу рівності, але я не займаюся і не допомагаю в організації.

Як ви оцінюєте ситуацію з безпекою на місцях? Чи стає ситуація кращою? Чи забезпечують правоохоронці безпеку, роблять висновки з минулих років?

Те, що я бачу з Херсона і з Одеси, тому що це вже не перший рік, - так. Це те саме, що було в Києві в 2012-2013 роках. Тобто постійна робота, постійна комунікація з поліцією, правоохоронними органами, якась співпраця, є свої результати. Поліція розуміє, що це зобов'язання держави і їх як представників, представниць цієї держави - гарантувати реалізацію права на мирне зібрання в тому числі для ЛГБТ-спільноти, і щонайменше вони вже йдуть на контакт, тому що ми теж починали з того, що нам не хотіли тиснути руку і взагалі не хотіли з нами спілкуватися. Це просто процес, який потрібно пройти.

Чи можете ви сказати, що правозахисна акція під назвою "Марш рівності" досягає поставленої мети? Чи впливає це на оточуючих, і на яких прикладах це можна побачити? Тому що багато людей не розуміють, який сенс виходити на марш.

Сенс, перший і найважливіший для мене, - це видимість ЛГБТ-спільноти і певна масовість, тому що в 2015 році, коли почали займатися безпекою маршу, я пришла в поліцію і мені сказали "У нас же нема геїв. Для кого ви це все будете робити?" Типу минулого року 80 людей вийшло, і то половина - іноземці. Видимість ЛГБТ-спільноти надзвичайно важлива, і мені здається, що це та ланка, через яку можливе подальше прийняття і толерантність всього суспільства. Минулорічні дослідження FreedomeHouse і Національного демократичного інституту показали, що лише 5% українців знають особисто гея чи лесбійку. Ці ж самі дослідження показують, що якщо людина знає когось особисто, її рівень прийняття і толерантності набагато вищий і розуміння питань, з якими стикаються ЛГБТ-люди більше. Така адвокація надзвичайно важлива. Нам завжди закидують наші опоненти, що "оце ви пройшлися Маршем рівності, а більшісь населення проти". Проте з кожним роком збільшується кількість учасників і учасниць, і це аж ніяк не лише ЛГБТ-спільнота, це люди, які прийшли підтримати. Це дуже хороший інструмент для солідарності і прояву цієї солідарності.

Чи є після акції постраждалі серед учасників?

Таких інцидентів у нас не було. У нас зараз зареєстровано лише 2 напади з газом, з газовими балончиками. Один до початку маршу, це був наш волонтер, який отримав в лице газом, і другий - це учасник Маршу рівності, теж розпилили газ.

Обійшлося без госпіталізації?

Без. Відмовилися від надання медичної допомоги, просто Пантенолом обличчя обробили чи чимось подібним.

У поліцію заяву подавали?

Наш волонтер - так, а другий учасник відмовився.

Прийняли?

Дві години він чекав, поки це зроблять.

Для цього були якісь об'єктивні причини?

Цього я не знаю. Знаю, що він тому і не приєднався до маршу, тому що він чекав поліцію щоб написати заяву.

І цього року, і у минулі роки до маршу приєднувалися іноземні дипломати, але з українських політиків небагато бажаючих підтримати акцію. На вашу думку, чому це відбувається і чи можливі зміни, чи можна сподіватися, що наступного року вийде трохи більше наших посадовців?

Я думаю, що ні цього, ні наступного року очікувати на велику кількість або навіть збільшення не варто, тому що вибори, і усі намагаються бути хорошими для усіх. Тому участь у Марші рівності, можливо, не буде розцінюватися як щось, за що можна отримати електорат. Хоча, як на мене, кількість людей, які підтримали Марш рівності, показує те, що важливо також враховувати думку тих людей, для яких важливі права людини для всіх і недискримінація для всіх. Наразі нас підтримують з українського парламенту єврооптимісти, але і те не всі. Цього року їх було троє. Максимальна кількість депутатів у нас була 7, здається, це був 2016 рік. Я думаю, що тут ще питання в тому, наскільки ми вкладаємося, тому що ми запрошували, а можливо треба було 2 рази надіслати запрошення або 3 рази, тому що іноді потрібна більш напориста робота для того, щоб публічні люди приєдналися до Маршу рівності. Але, звичайно ж, для нас важлива підтримка з боку нашої держави, посадовців, чиновників і депутатів. Також ще був депутат Київради.

Я думаю, що це просто постійна робота і, наприклад, цього року ми навіть не очікували, що нас підтримає велика кількість зірок естради. Вони, звичайно, не прийшли на марш, але хоча би публічно написали, що вони підтримують марш. Я думаю, що це перший крок, а далі будемо запрошувати.

Як ви оцінюєте ситуацію з прийняттям законодавчих актів, які мають стосунок до ЛГБТ-спільноти? Чи є якісь зрушення? Як ви оцінюєте швидкість змін? Чи відповідають вони вимогам часу?

Знову ж таки, вибори, і реалізація плану дій щодо національної стратегії до 20-го року взагалі притормозилася. В цьому плані дій, який був розроблений українським урядом разом з правозахисними організаціями, експертами і експертками, є достатньо великий шмат питань, які стосуються ЛГБТ. Серед них реалізовано, я вам точно не скажу, ви можете зайти на сторінку правозахисного центру "Наш світ", і там у них є статистика, вони моніторять. Ну, я би сказала 40%. При тому, що дуже багато що вже прострочено, як, до прикладу, законопроект про цивільні партнерства, і навіть була спроба виключити взагалі цей пункт з плану дій. Знову ж таки, вибори. Було зареєстровано 2 законопроекти – один Вілкула, інший Барни (маються на увазі законопроекти 8442 і 8489 відповідно, перший з яких має на меті заборону пропаганди одностатевих стосунків, а другий - заборону будь-яких проявів сексуальної орієнтації - ред.). Просто людям нема чим зайнятися. Хоча законопроект Вілкула достатньо добре написаний. Барна – це взагалі окремий випадок. Активізація протидії також відбувається. Також за останні півтора року більше 70 заходів було зірвано або наші праві сили, праворадикали намагалися зірвати. Фестивалі рівності в Чернівцях або заходи Amnesty International, заходи в рамках Docudays. Тобто дуже широкий спектр заходів, починаючи від публічних, закінчуючи закритими лекціями, – усі намагалися зірвати. В Харкові, або публічну акцію в Запоріжжі 18 травня. Там же петарду кинули чи ще щось, поранили в ногу поліцейського. В того чоловіка, який кинув цю петарду, потім вилучили, здається, пістолет. Оці всі намагання, ріст агресії також... наразі відчувається, що іде ескалація. Хоча, дивлячись, наприклад, на Прайди, я бачу прогрес і я бачу те, що кількість підтримки збільшується. Співпраця і комунікація з владою і поліцією покращується, більше організацій долучаються, збільшується кількість партнерів і організацій, які підтримують Прайд. Ще до плюсів можемо віднести укази Міністерства охорони здоров’я про трансгендерність. Щоб не збрехати, до кінця 2016 року в Україні діяв клінічний протокол – якщо людина хоче скорегувати свою стать і змінити документи, вона мала пройти цей клінічний протокол, і по протоколу заходи, які включали стерилізацію, місяць в психіатричній клініці і багато всього. Наразі цього вже немає, і процедура полегшилася, хоча вона ще все не ідеальна.

Які, з вашої точки зору, найбільш нагальні питання для ЛГБТ спільноти, з тих, що потребують законодавчого врегулювання?

Це те, що я ще не проговорила про Стратегію з прав людини, це злочини на ґрунті ненависті. За останні півтора року близько 70 заходів було зірвано. Не було порушено жодної кримінальної справи, жодної взагалі. Нічого не порушено, а якщо і порушено, то вже закрито і ніхто не поніс відповідальності за це. Цей факт безкарності дуже впливає на те, що держава таким чином наче виправдовує насилля, і агресивно налаштовані люди продовжують це робити. У нас немає законодавства і правозастосовчої практики щодо злочинів на ґрунті ненависті. І навіть ті випадки, коли люди несли покарання і відбувалися суди… Я пам’ятаю Прайд 2015 року, коли на Оболонській набережній напали на колонну, то ті люди, які напали, яких взяли тут же, їх відвезли у відділок, потім на суді суддя розглядав їхню гомофобію і те, що вони ненавидять геїв, як полегчуючу обставину, а не обтяжчуючу. Отак у нас відбувається. Тому дуже важливо виконати всі пункти зі Стратегії прав людини, що стосуються злочинів на ґрунті ненависті, тому що наразі це дуже велика проблема, починаючи від того, що поліція не хоче реєструвати заяви, потім далі по всьому процесу ми стикаємося з перешкодами, перепонами, нам доводиться писати скарги на кожному етапі. Ледве написали заяву – через три дні не внесли в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Пишемо скаргу. Потім знову, на наступному етапі щось не зробили – знову скарга. Це дуже складний процес, який просто вимотує людей, і мало хто доходить до кінця, тому що це дуже важко. Тому у людей немає мотивації навіть заявляти про ці злочини і цей круг замикається.

Що ще вимагає найскорішого законодавчого врегулювання?

Партнерства. Хоча б законопроект і публічна дискусія з цього приводу. Тому що в стратегії не написано "прийняти закон". Там написано "розробити законопроект", але я хочу подивитися цей законопроект, який розроблений і погоджений нашим урядом. Я знаю, що існує щонайменше два чи три варіанти цього закону, які розроблені громадськими організаціями, адвокатськими об’єднаннями і тому подібне, але мені важливо, щоб ця дискусія була на рівні держави.

Чи є у вас якась статистика від громадських організацій по нападам на ґрунті ненависті, а також по кількості представників спільноти, які вимушені були віїхати з країни?

Я вам цифри не скажу. Знову ж таки, я відсилаю вас до правозахисного центру "Наш світ". Ця організація займається саме моніторингом злочинів на грунті ненависті, виконання національної стратегії з прав людини, у них є цифри, статистика і тому подібне. Щороку видається звіт. Просто не скажу, скільки. Це десь сотні. Але скільки сотень я не знаю. Також статистика ведеться Національною поліцією України. Є як в рамках Національної поліції, так і в рамках патрульної поліції департамент, який займається правами людини, і вони також ведуть певну статистику. Проте, знову ж таки, я би не говорила про те, що ці цифри є репрезентативними, тому що дуже багато людей не подають заяви, це ніяк ніде не фіксується, тому що люди або бояться, або не вірять в те, що відбудеться хоч щось в правовій сфері. Про людей, які виїхали. Так, цей процес є. Я можу сказати лише про активістів, яких я знаю, але я думаю, що ця цифра набагато більша. Це десь десятки людей щороку. Проте процедури все одно ускладнюються по набуттю притулку в інших країнах. Щонайменше з минулого Прайду я можу нарахувати 10-15 людей з активістів, активісток, або людей з того поля, що я знаю, які виїхали.

Які країни приймають таких мігрантів? Вони оформлюються як біженці? У якихось країнах є відповідні програми для представників ЛГБТ-спільноти, які зазнали переслідувань?

Так. Люди приїжджають і просять притулку з огляду на те, що в країні їх походження, в Україні, вони переслідуються, їх б'ють або вони стикаються з іншими проявами дискримінації і тому подібним, що унеможливлює їх перебування в цій країні. Звичайно, по процедурі вони мають надати певні докази переслідувань, залякувань, побиття. Ну і далі цей процес займає достатньо багато часу. Може зайняти від півроку до декількох років, залежить від країни і залежить від самого кейсу. В основному приймаючі країни - це скандинавські країни, Швеція в основному, Нідерланди, Канада, Сполучені Штати.

Ви особисто часто зіштовхуєтесь з погрозами?

Та я вже звикла. Я не розцінюю це як щось таке, що мене має лякати. Погрози отримують не тільки активісти і активістки з ЛГБТ-руху. Люди, які займаються правозахистом, антикорупційними справами, журналістикою і тому подібне - усі комусь заважають і всі отримують якісь погрози. Я це дуже чітко розумію. Час від часу отримую, але я не розглядаю це як якісь загрози для мого життя і здоров'я. У нас є протоколи безпеки, ми, звичайно, це все скріншотимо, зберігаємо, пишемо заяви.

А приймають ці заяви?

Ой, дуже зі скрипом. Із тих, що я подавала, жодна не дійшла до якогось логічного завершення. Тому що в основному це через інтернет, через незрозуміло які акаунти, і це питання кіберполіції, яка не надто цим займається. І чому в тому числі я організовую Прайд чи марш? Тому що так, люди отримують погрози. Можливо, це я вже настільки товстошкіра і не сприймаю це як щось таке, що мене зачіпає, але люди бояться, звичайно вони бояться отримати погрозу. Ось ви бачили, що зараз в інтернеті відбувається (мова іде про хвилю погроз на адресу учасників Маршу рівності після завершення акції - ред.)? Про цю стратегію ми знали, ми знали, що опоненти будуть залякувати не активістів, а молодих учасників, учасниць, які вперше прийшли або не мають жодного стосунку до активізму. Я думала, що це буде перед маршем, або вони не прийшли, але вони вирішили це зробити після, щоб збити запал, я думаю, і зменшити пітримку. Думаю, що ми напишемо якесь загальне звернення з цього приводу.

Що ви порадите тим представникам спільноти, які отримали погрозу фізичної розправи? Що їм робити, куди бігти?

Зробити скріншот і спробувати подати заяву в поліцію. Якщо поліція відмовляється, тоді звернутися до нас чи до наших партнерських організацій, і ми будемо робити це якось разом. Можливо подамо колективне звернення, якщо це багато людей. Я думаю, що це не варто залишати просто так. Я раджу не сприймати це дуже близько до серця і як щось особисте. Це, повторюсь, тактика роботи наших опонентів, тим більше, що вони розсилають все однакове. Якщо погроза персоніфікована, тоді її треба розцінювати більш серйозно, коли говорять про щось конкретне. А так це просто абстрактна робота в інтернеті. Я, звичайно, не думаю, що результатом буде розслідування чи щось подібне, проте як сам факт його варто зберегти і хоча б намагатися щось робити.


Архів
Новини
За організацію вбивства генерала СБУ Наумова Расюку загрожує довічне ув'язнення 22:21
Суд заарештував чотирьох підозрюваних за фактом пожежі в будинку для людей похилого віку в Харкові 21:20 Доповнено
Юрій Расюк. Фото: Цензор.НЕТ
За голову Наумова затриманий Расюк пропонував 50 тис. Доларів, — ЗМІ 19:08
Поезд протаранил маршрутку на переезде. Фото: Львовская железная дорога
У Львівській області поїзд протаранив автобус з пасажирами. Один з постраждалих помер 17:30
У "Київпастрансі" нагадали про безкоштовний проїзд в громадському транспорті для школярів 16:32
Коронавірус в Київській області: за добу стало на 10 смертей від COVID-19 більше 15:19
Тупицький подав до суду на УДО через блокування йому входу в будівлю КС 13:52
Смертність від коронавірусу знизилася на третину. За добу захворіли менше п'яти тисяч людей 11:22
Україні треба не підлабузнюватися перед Китаєм, випрошуючи вакцини, а вирішити питання "Мотор Січ", - Карасьов 09:52
Свинина подорожчає на 50 гривень в 2021, - експерти 05:30
більше новин
Кличко першим в Україні закупить мільйон доз вакцини для населення 13:57
Провідний український виробник "швидких" поставить ДП "Медичні закупівлі України" 250 машин 09:33
Скасування пенсій без стажу в Україні. Чи будуть виплачувати соціальну допомогу в 2021 05:30
Українці будуть отримувати по дві пенсії. Як зміняться виплати після реформи 05:30
Україні треба не підлабузнюватися перед Китаєм, випрошуючи вакцини, а вирішити питання "Мотор Січ", - Карасьов 09:52
Через політику демпінгу "Укрзалізниці" у 2021 році держава може вперше почати дотувати вантажоперевезення, — ЗМІ 20:11
Через невигідні контракти із забудовниками держава може втратити 12 тис. квартир для військових та пільговиків, – нардеп Юрченко 19:41
Мясковського усунули з посади директора Одеського порту, щоб повернути старі "схеми" оренди буксирів, – ЗМІ 17:10 Документ
Долар трохи подорожчав: курс валют на вихідні 05:15
Тупицький просить Зеленського звільнити працівників Управління держохорони, які блокували йому вхід у будівлю КС 23:44
більше новин
Тупицький просить Зеленського звільнити працівників Управління держохорони, які блокували йому вхід у будівлю КС 23:44
Свинина подорожчає на 50 гривень в 2021, - експерти 05:30
У 2020 українське промислове виробництво скоротилося на 5,2% 15:51
Глава Нацполіціі Клименко проти легалізації зброї 17:33
Скасування пенсій без стажу в Україні. Чи будуть виплачувати соціальну допомогу в 2021 05:30
Кандидат від "Євросолідарності" Борисенко виграв вибори мера Борисполя, — ЦВК 19:11
Через невигідні контракти із забудовниками держава може втратити 12 тис. квартир для військових та пільговиків, – нардеп Юрченко 19:41
Олімпіаду в Токіо можуть провести без глядачів, якщо епідемію не візьмуть під контроль до літа 21:42
Компанія з Люксембурга просить суд почати банкрутство однієї з найбільших в минулому металургійних корпорацій 21:59
Прокуратура повідомила 4 особам про підозру в порушенні правил пожежної безпеки, що спричинило пожежу в будинку для літніх людей 22:17
більше новин

ok