Інтерв’ю 2020-04-09T04:05:53+03:00
Українські Новини
Дмитро Табачник

Дмитро Табачник

Дмитро Табачник: найбільше досягнення України - абсолютний білінгвізм

- Дмитро Табачник, міністр освіти і науки України. На Україні чи в Україні? Як правильно?

- В Україні буде, певно, політично коректніше з погляду сучасних норм української мови.

- Добре. І у вас, і в нас, скажу я політично коректно, міністри освіти не є найпопулярнішими членами уряду в громадській думці. І у вас, і в нас іде реформа. Скажіть, будь ласка, як ви думаєте, чому погляди суспільства в Росії й у вас сфокусовані саме на освіті - шкільній, вищій? Чому це так болісно?

- Тому що це наймасовіша галузь, яка торкається кожної сім'ї і кожного покоління. Наведу простий приклад. Цього року в компанії вступній братимуть участь, разом зі своїми батьками і родичами, як і торік, 4-5 мільйонів осіб.

- Це абітурієнти?

- Це абітурієнти і їх родичі. А ось, наприклад, сайт нашого міністерства, який називається "Конкурс", за підсумками минулого року відвідало 55 мільйонів осіб! Другого такого інтернет-ресурсу, такого порталу в Україні немає. Тому оскільки освіта входить протягом кількох десятиліть у кожен дім, кожен себе почасти вважає фахівцем в освіті і кожен має готові рецепти, як її модернізувати.

- Дмитре, ось зараз ви говорите про внутрішньоукраїнські проблеми. Дозвольте все-таки показати увагу російських обивателів, якщо хочете, до ваших проблем. Історію з мовою тестування або з мовою ЄДІ (Єдиний державний іспит - ред.) – по-нашенськи, так? – у Росії було вирішено однозначно. Незважаючи на те, що ЄДІ, природно, здають і всі республіки – Чеченська республіка, Татарстан і так далі – після досить бурхливих дебатів, не приховаю від вас, зокрема з президентами цих республік, було ухвалено рішення: ЄДІ здається однією мовою, російською. Ну, державною мовою. А ви, прийшовши на пост міністра, зробили іншу пропозицію. І ось я хотів би, щоб ви її пояснили.

- Я пояснюю її. Це дуже, на мій погляд, легко. Ми пішли назустріч побажанням суспільства. Ми внесли і в правила зовнішнього оцінювання, і в правила вступу до вищих навчальних закладів те, про що не просто говорила – кричала і волала! – педагогічна громадськість, студенти, ректори ВНЗ протягом двох років. І тільки колишнє міністерство, абсолютно заполітизоване, взявши одну точку зору за основу, не хотіло реагувати, не хотіло йти назустріч суспільству. На сьогодні в Україні держава фінансує освіту шкільну вісьмома мовами. І тому спроба змусити всіх випускників шкіл з іншою, крім української, мовою здавати іспити українською мовою, вела до того, що в момент найважливішого випробування, яке визначає майбутню конкурентноздатність молодої людини на довгі роки в плані отримання освіти, цю конкурентноздатність було штучно зруйновано. Саме тому міністерство і я підписали наказ дуже простого змісту – про те, що якщо тестування це мова навчання. Ви вчилися в угорській школі, ви вчилися в молдовській школі, ви вчилися в російській школі – ви здаєте зовнішнє тестування мовою навчання.

- Ось зараз доведеться вам пояснити, що таке молдовська школа і яке співвідношення там мов, умовно кажучи. Або російська школа, або українська. У чому різниця? За мовою.

- Різниця в тому, що у всіх цих школах викладання предметів – фізики, математики, астрономії, геометрії – ведеться мовою однієї з національностей.

- Тобто, коли ми говоримо…

-Але обов'язково вивчається українська мова і література у великому обсязі! Тому ці діти, коли прийдуть в університет, вони абсолютно готові, - для них немає проблеми - для того, щоб продовжувати освіту і здобувати вищу освіту українською мовою.

- Я уточню. Тобто, іншими словами, коли ми говоримо "молдовська школа, російська школа, українська школа" - це означає, що основні предмети в цих школах вивчаються молдовською мовою, російською мовою чи українською мовою. Так? Я просто пояснюю нашим слухачам.

- Так, звісно. Але при цьому у всіх школах національних меншин – і угорській, і кримськотатарській, і молдовській, і російській школі – обов'язково викладається і вивчається українська мова й українська література. Як державна мова.

- Скажіть, будь ласка, яка статистика? От якщо ми говоримо про найменування, скільки в Україні українських шкіл, російських шкіл. Чи різко зменшилася?

- На сьогодні в Україні більше ніж 21 тисяча середніх шкіл. З них 14 тисяч шкіл у сільській місцевості, вони, як правило, менші. І більше ніж 7 тисяч – це школи міські, які більші, де кожна паралель має кілька класів. У містах-мільйонниках це і великі школи, де по 4, по 3 класи на одну паралель. На сьогодні приблизно близько 80 відсотків шкіл – це українські. Потім левина частка з решти 20 – це російські школи, і по кілька шкіл іншими мовами національних меншин України. Угорська, молдовська, кримськотатарська, румунська і так далі.

- Але зрозуміло, що у великих містах ситуація трошки інша за кількістю учнів. Не 80 і 20, скажімо, не 80 відсотків українських дітей вчаться в українських школах, так?

- Трохи інша. Наприклад, ми скажемо, у дуже великому, найбільш населеному регіоні України – у Донецькій області – приблизно 25-26 відсотків дітей вчаться в російських школах, і приблизно 74-75 відсотків у Донецькій області і в місті Донецьку вчаться українською мовою.

- Скорочення кількості російських шкіл в Україні почалося – я подивився приблизну статистику - з 1993 року, тобто це такий тривалий процес.

- Навіть із 1992. Це було позицією першого президента України Кравчука і тих, хто становив тоді основу його команди в уряді.

- Скажемо, що всі президенти, включаючи і Кравчука, і Кучму, і Ющенка, за них скорочувалася частка російських шкіл.

- Так, загалом це так. Тому що ігнорувався головний принцип про те, що батьки мають право брати участь у виборі мови навчання. На сьогодні найпоказовіша картина в Києві. У Києві 529 середніх навчальних закладів, з них тільки 6 – це російські школи і гімназії, і в деяких є окремі російські класи. Тобто за роки незалежності ця піраміда практично перевернулася. Якщо до 1991 року приблизно 90 відсотків учнів міста Києва вчилися в російських школах і приблизно 12 відсотків - в українських школах, то на сьогодні піраміда виглядає по-іншому. Близько 95 відсотків учнів столиці України вчаться в українських школах, а значно менша частина - у російських школах. Але хочу пояснити, що українські російські школи до 1991 року – це було не зовсім те, як, можливо, уявляють собі радіослухачі-росіяни. Ось, наприклад, якщо я вчився в російській школі, у простому робочому, пролетарському районі Солом’янка…

- Ви зараз про себе?

- Я про себе, так. То тим не менше у нас на тиждень було 4 уроки російської мови і 4 – української, 5 уроків російської літератури і 5 уроків української літератури. Це російська школа! В українській школі в Києві те ж саме було. Вся різниця полягає лише в тому, що ми починали в російській школі вчити українську мову з 2 класу, а в українських школах російську мову починали вчити з 2 класу. Таким чином, ті, хто закінчував більшість шкіл до 1993 року, вони отримували нормальний, природний білінгвізм у розумінні мови й у володінні предметом української і російської літератури. І ось руйнування цього білінгвізму дуже часто під адміністративним тиском призвело до того, що дуже різко скоротилася кількість, у першу чергу, російських шкіл. Тому що, як не дивно, інших національних меншин України – я маю на увазі, молдовська, румунська, особливо угорська – вони дуже жорстко, дуже чіпко, вимогливо відстоювали збереження кожної школи і кожного класу зі своєю мовою навчання.

- Виходить, що в Донецьку, у Луганську так жорстко не відстоювали.

- Виходить, що так. За три тижні роботи в міністерстві я ще не можу скласти всю статистику, але, справді, так виходить.

- Я нагадую, що в нас в ефірі Дмитро Табачник, міністр освіти і науки України. Скажіть, а ви хочете знову перевернути піраміду? Або що ви хочете зробити? Якщо це несправедливо, припустімо, як ви відновлюватимете справедливість?

- Перший крок ми вже зробили. Коли я прийшов у міністерство, мені чиновники кажуть: цього року на зовнішнє оцінювання 53 тисячі осіб запросили лексикографічну підтримку. Зовнішнє тестування – це те, що ваше ЄДІ. З 400 приблизно тисяч дітей, які цього року здаватимуть українську форму ЄДІ, 53 тисячі попросили лексикографічну підтримку. Це значить, дитина попросила словничок! Угорсько-український, молдовсько-український, російсько-український. Я кажу: а час який? – Той же самий – 2 години. Я кажу: але він же гірше здасть іспит, це ж зрозуміло! Отже, йому складніше, отже, у нього будуть нижчі бали і він не зможе вступити до вищого навчального закладу. Вдалося зламати цю ситуацію, і тепер кожен випускник цього року і той, хто прийде на тестування з випускників минулих років – він має право добровільно покращити результати – він має право обрати ту мову, якою його вчили.

- Поясніть мені на прикладі, а потім ми продовжимо. Ось я подивився: у Севастополі з 68 шкіл 67 російських. Як хлопець із севастопольської російської школи зможе здати зовнішнє тестування в Харківський авіаційний інститут, де викладання ведеться українською мовою?

- Він здасть тестування у своєму центрі тестування в місті Севастополь. Російською мовою, тому що це була мова викладання фізики, математики, астрономії.

- Так.

- Але, крім того, він усі ці 10 років вчив українську мову й українську літературу. Тому викладання в Харківському авіаційному університеті імені Жуковського для нього не буде каменем спотикання.

- І тепер - про справедливість.

- Тепер про справедливість. Україна взяла на себе міжнародні зобов'язання, ратифікувавши в парламенті Європейську хартію регіональних мов і мов меншин. Там передбачається, що в місцях компактного проживання батьки мають право брати участь у виборі мови навчання. Я вважаю, що держава не має насильно педалювати ані процес українізації шкіл у Луганську, у Севастополі, у Криму! Не має насильно змушувати педагогів і місцеві органи влади повертати дітей у російські школи з українських! Тобто тут має бути певна гармонія – якщо є бажання батьків і учнів отримувати освіту якоюсь мовою – не українською – місцеві органи влади мають іти назустріч і відкривати або класи, або цілі паралелі, йдучи назустріч побажанням. Це нормальна демократична норма, яка абсолютно не викликає жодних дискусій у жодній європейській країні. Але, на жаль, в Україні є дуже часто просто-таки розламом тектонічним у поглядах політиків.

- Чи не виникнуть, - вибачте за ці слова, у вас кажуть тут - лінгвістичних резервацій?

- Думаю, що ні. Тому що я вважаю найбільшим досягненням багатьох років в Україні – абсолютний білінгвізм. Я закінчив російську школу, але проте з 53 наукових і публіцистичних книг і монографій у мене 49 українською мовою і 4 російською.

- Чи не здається вам, що зараз молоді громадяни України шукатимуть третю мову? Або першу. Я маю на увазі англійську.

- Уже шукають. І в найкращих школах і гімназіях вони шукають не тільки англійську, а, як мінімум, дві європейські мови. І з кожним роком кількість і школярів, і студентів, які вивчають дві – і більше – іноземні європейські мови, збільшується. Більше того, з погляду культурної спадщини України, з погляду взагалі історії України, мене, наприклад, досить знічує, коли кажуть, що російський мова – це мова національних меншин. У культурній спадщині України російська мова така ж основотворча у культурній спадщині, як і українська. Так, українська державна мова, але та ж норма конституції України окремо позиціює статтю 10 "Російська мова", виділяючи її з групи інших мов.

- Ви, будучи в опозиції, вважали, що потрібно російську мову зробити державною. Президент Янукович зараз так не вважає. Де тут компроміс?

- Як для міністра, для мене немає іншої точки зору, крім як виконувати передвиборну програму і установку Президента.

- Я не про це насправді. Я не збираюся вас зіштовхувати. Ми можемо говорити про юридичне оформлення, а можемо говорити про фактичне існування.

- Про фактичне існування проблема вирішується тільки одним – найвищою автономією і вищих, і середніх навчальних закладів, які, облаштовуючись і конкуруючи на ринку праці, будуть обов'язково – обов'язково! – давати своїм і школярам, і студентам можливість вибору. Більше того, я, наприклад, можу, напевно, вас здивувати. В одному з найбільших і найзнаменитіших технічних університетів України - національному Університеті "Львівська політехніка" - практично на всіх факультетах з усіх спеціальностей існують групи студентів, повністю від 1 курсу до закінчення бакалаврату, потім на фахівця і магістра – російською мовою. Навіть у найрадикальніше національно налаштованій області України – Івано-Франківський – один із найвідоміших університетів – це національний Університет нафти і газу Івано-Франківський – ректор професор Крижанівський, теж має практично з усіх видів своїх напрямків підготовки російські групи. Більше того, вони вирішили це питання абсолютно демократично і радикально. Під час укладання договору про контрактне навчання вони вказують: на 10, на 12, на 15 відсотків контракт для охочого навчатися – в Івано-Франківську, в університеті нафти і газу! - буде на кілька відсотків контракт дорожчим. Тому що часто їм доводиться створювати менші академічні групи і виділяти окремих викладачів, які проводять лабораторні і практичні заняття…

- Це ринок відрегулював?

- Безумовно! Більше того, процвітає і тримається прекрасний ВНЗ – Івано-Франківський університет нафти й газу – тому що в нього величезна кількість замовників з Росії, з Казахстану, з країн Близького Сходу. Вони зараз виходять на ринок освіти, скажімо так, нафтових багатих країн Перської затоки. Створюватимуть і створюють групи, але поки що не арабські, а англійські, тому що там інженер-буровик, інженер-геофізик цілком гармонійно може працювати зі знанням англійської мови, що, властиво, доведено було…Я колись жив у готелі і щовечора на балконі спілкувався з Жаком Івом Кусто, на ювілеї Арабських Еміратів. І ось він говорив, що головною проблемою в середині 50-х років, коли він перший розвідував нафтові поклади в Об'єднаних Арабських Еміратах, для нього була погана англійська вимова. Тому що місцеві техніки недостатньо його розуміли. І він говорить, що за картами розуміли добре, а ось у мові – не дуже.

- Дмитро Табачник, міністр освіти і науки, зазначу, України, а не Об'єднаних Арабських Еміратів. Ви самі сказали про історію, торкнулися історії. І тут так само, як із мовою. В України велика і складна історія. Нинішня Україна, вона була в різних державах, скажімо, так? – від Туреччини до Великого князівства Литовського і від Росії до Австро-Угорської імперії. Відповідно, різні території й області України розвивалися по-різному, історично зокрема. У кожної області, видно, свої історичні герої. Зрозуміло, що в Росії ми з якимось здивуванням дивимося на три фігури, які завжди в російських підручниках були зі знаком мінус. Я маю на увазі – Мазепа, Петлюра, Бандера. Ну, добре, Мазепа на ваших грошах із самого початку. Але однак ось історія навколо Степана Бандери. Зрозуміло, що для частини населення нинішньої України, для частини громадян України він герой. Зрозуміло, що для іншої частини України він антигерой. Голосуванням, на жаль, у підручниках історії нічого не вирішується, як показує практика. Отож, коли дитина, яка починає своє навчання в Івано-Франківську, потім, тому що її батьки переїжджають у Донецьк на роботу – у рамках однієї країни! – він іде в донецьку школу. Як ви збираєтеся і яким чином ви збираєтеся цю проблему як міністр освіти, це протиріччя знімати?

- Мені здається, що знімати його варто гуманізацією і певною деполітизацією обов'язкових шкільних курсів з історії. Це загальні слова. Хочу сказати без загальних слів – українофілія чи українолюбство не передбачає обов'язкової полонофобії чи русофобії. Це дуже важливо! Знаєте, для мене тут головний приклад, ось як зустрічалися практично кілька років підряд, щомісяця два великих європейських лідери – Шарль де Голль і Конрад Аденауер. Вони шукали точки дотику в кожному питанні! Зокрема і цілий ряд хворобливих проблем – постійних війн Пруссії і Франції, а потім Німеччини і Франції – перенесли в курс вищого навчання. Я думаю, що в курсі обов'язкового навчання в середніх школах України – ми говоримо про школи, так – можна пом'якшити й об’єктивніше викласти багато позицій. Але, розумієте, проблема полягає ще в тому, що південь, схід, центр України, він перехворів на захоплення тоталітаризмом у його інтернаціоналістичній або, скажімо, класовій формі.

- Це ви складно сказали.

- Це складно, добре. Ніхто не йде сьогодні на рівні місцевих органів влади з пропозицією спорудити пам'ятник маршалові Берії або, наприклад, міністрові Строкачу, який із властивою жорстокістю того часу проводив операції проти бандерівців в Західній Україні…

- Ви ж знаєте моє наступне питання! Ви самі на нього напросилися – про пам'ятник Сталіну.

- А місцеві органи влади проте в Західній Україні постійно виходять із ініціативами героїзувати людей, які представляють нічим не кращу форму тоталітаризму – націоналістичну. І за своєю жорстокістю тоталітаризм класовий і тоталітаризм націоналістичний – це рідні брати, і на кому з них більше крові, я думаю, що не можна зважити на жодних вагах!

- Що робити?

- Робити? Перше, бути толерантними до кожного регіону, один до одного. І друге, віддати максимум свободи на розсуд регіонів. У Запоріжжі…

- Тобто нехай стоїть Сталін?

- У Запоріжжі відбувся, на мій погляд, зовсім сумний факт для початку 21 століття - місцеві органи влади хочуть спорудити пам'ятник Сталіну. Забороняти держава, на мій погляд, не має. Потрібно просто сказати, що це місцевий бюджет. У вас є можливість закупити кувес для погано розвинених дітей, які народилися раніше 7 місяців, або відремонтувати кілька шкіл, або спорудити бронзовий бовван людині, яка пролила масу крові своїх співвітчизників і не своїх співвітчизників. Будь ласка, вибирайте! Нехай за це несе безпосередньо відповідальність місцева рада і місцевий мер. Те ж саме – не має держава силою демонтувати або вимагати демонтувати пам'ятники націоналістичним тоталітаристам у Західній Україні. Але ось у підручнику потрібно говорити правду. Що Шухевич одяг форму гітлерівської армії і проводив каральні операції проти мирного населення в Західній Україні, проти мирного населення в Білорусії. Це буде правда. Буде правдою говорити те, що було два партизанських рухи в Україні. У боротьбі з радянським партизанським рухом – це підтверджують німецькі архіви – німці втратили сотні тисяч осіб під час окупації України. У боротьбі з ОУНівськими об'єднаннями партизанськими втратили значно меншу кількість, що обчислюється кількома сотнями загиблих і, можливо, тисячами. Але це потрібно розповідати об'єктивно! Ще раз підкреслюю: любов до України не передбачає ані полонофобії, ані русофобії. Ось я б просив авторів, проситиму авторів підручника…

- Ми говоримо про шкільні?..

- Про шкільні підручники! Обов'язково подавати ті моменти, які були в радянських підручниках, які об’єднують нас цивілізаційно і з Великим князівством Литовським, і з Польським королівством, і з Великим Московським князівством. Битва на полі під Грюнвальдом, де, зокрема, полки, сформовані на території сьогоднішньої України, разом протистояли агресії німецьких лицарів. Битва на Куликовському полі, де новгород-сіверські князі привели своїх дружин на допомогу великому князеві Московському.

- Тепер таке питання. Скажіть, будь ласка, у вас підручник історії для школи, він буде по-російськи федеральним? Тобто це буде єдиний підручник для всієї території України?

- У нас єдиний підручник. І конкурс проводить міністерство спочатку рукописів для кожного предмета, кожного класу. Але разом з тим я вважаю позитивним, щоб, як у європейських школах, значний обсяг годин, відведених на історію, займала локальна історія, або місцева. Вона може викладатися, наприклад, ось у Києві був такий, один із перших підручників "Історія мого міста". Це історія Києва. Це може бути краєзнавчий підручник або підручник із локальної історії. А взагалі на сьогодні я вже неодноразово говорив педагогам і з півдня, і зі сходу, педагогам із заходу, що коли ви проклинаєте підручник необ'єктивний, створений за Ющенка, ви не хочете подивитися в закон. А в законі написано, що будь-яка середня школа має право до 40 відсотків навчального часу - навіть сьогодні – сама готувати предмети і факультативи. Тому харківські вчені мають не стогнати на конференціях, а зробити нормальний, гарний, якісний, доступний дітям шкільний підручник "Історія слобідського краю" і там розповісти про те, що Харківщина розвивався завжди як регіон транскордонного співробітництва, дружній і для України, і для Росії. І що там було два переселенських потоки, що засіки проти кочівників будували і люди, які приходили з Воронежа, з Волги, і люди, які приходили з новгород-сіверських земель, з території нинішньої Чернігівської області.

- Остання тема, можливо, перед вашим візитом у Москву. Це для нас хворобливе питання – для Росії, для моїх колег. Це, можливо, не прямо ваше питання, але це питання. Це мовлення російських каналів російською мовою на території України. Ми знаємо, що законодавство України досить сильно обмежує таку можливість.  Чи збираєтеся ви вносити якісь законодавчі ініціативи з цього приводу?

- Ну, якщо говорити, то ми вперше через досить довгу паузу проводимо з паном Фурсенком, міністром освіти і науки Росії, засідання підкомітету з гуманітарного співробітництва 7-8 квітня в Москві, як перший крок із підготовки засідання українсько-російської міждержавної комісії і президентів Януковича і Медведєва. І ось там широкий спектр питань: це архівне співробітництво і культурне, відновлення гастролей найкращих колективів. Головне, що ми хочемо запропонувати провести в Росії дні науки й освіти України 2011 року, а в Україні – дні освіти і науки Росії. І на кількох майданчиках. Що стосується проблеми мовлення. Ви знаєте, я думаю, що безглузді в 21 столітті, у країні, яка претендує на перебування в європейському культурному, інформаційному просторі, будь-які обмеження. Я, скажімо, виступав і виступаю – не тільки в опозиції – проти обов'язкового обмеження показу фільмів російською мовою, англійською, французькою…Я вважаю, що кінопрокатник, який вклав у реконструкцію кінотеатрів великі гроші, має право вибирати. Будь-якою мовою, куди ходять люди! Держава має підтримувати українську мову тим, що давати дотацію на гарні дитячі мультфільми українською мовою, на дитячі книжки…Допомагати, але не нав'язувати, не забивати!

- Ви будете прихильником скасування ось цих обмежень щодо фільмів?

- Я буду прихильником скасування обмеження і щодо фільмів, і щодо телеканалів. Я вважаю, що не має держава керуватися заборонною позицією. Але що найбільше вражає - представницькі демократичні сили, вони ж замовчують, що після введення обов'язкового перекладу художніх фільмів українською мовою кількість відвідувань у кінотеатрах Львова впала чи не на третину. А це теж правда! Тому що привабити глядача можна тільки одним - конкуренцією. Зробити дубляж і музику, і якість перекладу фільму - американського, французького, німецького - українською мовою краще, ніж це роблять ті студії, які російською. Ось це я розумію як європейську норму поведінки. Не змусити, не зламати державним рішенням об коліно, розоряти прокатників, розоряти телепродюсерів, а фінансувати і підтримувати просування державної мови. Ну, наприклад, коли працював я в першому, у другому уряді Януковича, у нас були найвищі показники за всю історію України підтримки програми соціально значимих видань і української книги українською мовою. Це були енциклопедії, це були словники, це була дитяча література, це була класика. І коли ми перші внесли закон про підтримку вітчизняного книговидання, ще тоді 2003 року націонал-патріоти обрушилися на норми цього закону. Мовляв, треба підтримувати книгу, видану в Україні тільки українською мовою! Ми наполягли на тому, щоб підтримувати, звільняти від податку на додану вартість, податку на прибуток будь-яку книгу, створену в Україні, надруковану в Україні, тому що це робочі руки наших поліграфістів, це підтримка мізків наших авторів! Я взагалі прихильник того, щоб патріотизм вимірявся двома основними параметрами. Перший – наскільки людина сумлінно виконує закони. І другий – наскільки сумлінно вона наповнює державну скарбницю, платячи податки. Ось, на мій погляд, два основних критерії. Це стосується будь-якої держави, і дуже б хотілося, щоб в Україні ось така норма ставлення до громадянина, вона стала домінуючою. Не той, хто розвалює свою ділянку роботи, знищує, наприклад, два роки методично вищу освіту заборонними заходами і при цьому вимовляє якісь ритуально правильні слова, які ритуально правильні тільки для нинішньої політичної ситуації, а той, хто справді намагається, щоб була висока якість освіти і щоб була конкурентноздатність українського диплома, скажемо, хоча б на пострадянському, а в перспективі – на європейському просторі.

- А от ці ось виступи проти вас – я не маю на увазі політичні виступи депутатів, це їх робота, вони за це зарплату отримують, а ось виступи студентів, які ми спостерігали на російських каналах, і навіть не професури – студентів, усе-таки це вже дорослі люди – наскільки їх виступи можуть скоригувати вашу позицію? Наскільки ви піддаєтеся впливу молоді, що вчиться?

- З погляду професійних питань, жодного зауваження або серйозної дискусії я не почув. В основному, студенти коментували те, що їм не подобається в тих або інших моїх давніх, колишніх роках, публіцистичних, зроблених в опозиції матеріалах, нарисах і так далі.

- Тобто вони вже скориговані насправді, виходить, деякі ваші думки, позиції колишніх років?

- Я хочу сказати, що політичні погляди – це право будь-якої людини. А державного менеджера, міністра потрібно оцінювати за тим, наскільки чітко він виконує конституцію і закони України. Я кажу, що я не дозволю нікому вправлятися над своїми політичними поглядами, але не допущу жодного порушення норм закону України й обмеження жодного університету, хай у якому б регіоні він був, хай якої б школи був, хай у якому б краї, області вона перебувала. І для мене це найголовніше. Чому? Тому що не можна далі заохочувати суспільну таку традицію, на жаль, коли одні регіони претендують перевиховувати, переформатувати погляди інших. Але це зовсім недемократично! І чим раніше українське суспільство це зрозуміє, тим більша і швидше гармонія в ньому наступить.

- Це не крок до розвалу України? Занадто високий ступінь автономності, насамперед. Усе починається з освіти…

- Хай Бог милує!

- Ми з вами почали говорити – все починається з освіти.

- Хай Бог милує! Я думаю, що якщо український університет у Львові конкуруватиме не тільки з Харківським університетом, а, скажімо, хоча б із Люблінським або Празьким, то це зміцнюватиме Україну. Більше того, я знаю, яким чином, скажімо, Канада подолала сепаратизм – тільки одним розумним кроком. Наростання сепаратизму франкофонів у Квебеку було приглушено, а потім мінімізовано і переведено в латентну стадію тільки тим, що Канада дозволила нормальну освіту, нормальне навчання, телетрансляції, газети французькою мовою.

- На всій території Канади.

- На всій території! Більше того, за останні кілька років сепаратизм Квебеку, він тане швидше, ніж сьогодні в Україні квітневі залишки снігу.

Розмовляв: Олексій Венедиктов, радіостанція "Эхо Москвы ".


Архів
Новини
Зеленський оголосив 23 січня днем жалоби через загибель 15 осіб під час пожежі в будинку для літніх людей в Харкові 21:40
"Британський" штам коронавірусу може бути більш смертельним, — прем'єр Джонсон 21:17
Монобанк запропонував Дубінському закрити рахунок 21:11
Весняне тепло до +14 порадує українців в суботу, місцями пройдуть дощі. Прогноз погоди на 23 січня 21:00
У Держкомтелерадіо розповіли, які 18 російських книг заборонили ввозити в Україну 20:14
Через політику демпінгу "Укрзалізниці" у 2021 році держава може вперше почати дотувати вантажоперевезення, — ЗМІ 20:11
Андрій Портнов. Кадр з відеозапису
Портнов вважає, що події Євромайдану повинні висвітлюватися в шкільних підручниках з нейтральної точки зору 20:02 Відео
Пожежа в харківському будинку для літніх людей. Мінсоцполітики займеться пошуком відсутніх у реєстрі закладів соцпослуг 20:00
Рятувальники попереджають лавинонебезпеку в Карпатах на вихідних 19:48
Через невигідні контракти із забудовниками держава може втратити 12 тис. квартир для військових та пільговиків, – нардеп Юрченко 19:41
більше новин
Кличко першим в Україні закупить мільйон доз вакцини для населення 13:57
Вітренко розкритикував рішення уряду щодо граничної ціни на газ 19:32
Провідний український виробник "швидких" поставить ДП "Медичні закупівлі України" 250 машин 09:33
Скільки коштує перейти на індивідуальне опалення в Україні. І що для цього потрібно зробити 05:40 Інфографіка
Олег Бахматюк. Фото: ulf.com.ua
Бахматюк звинуватив Ситника у знищенні 37 підприємств і 13 тисяч робочих місць 08:39 Відео
Україні посилають очевидні сигнали про досягнення консенсусу між США і Китаєм з продажу "Мотор Січ", - експерт 10:13
Пенсії в Україні будуть платити по-новому. Хто буде отримувати по дві виплати 05:30
Акціонери "Мотор Січі" змінюють топ-менеджмент - оголошений конкурс на більш як десять вакансій керівників 20:29
Через політику демпінгу "Укрзалізниці" у 2021 році держава може вперше почати дотувати вантажоперевезення, — ЗМІ 20:11
МОЗ офіційно ввів "невідому стать" в направленнях на тестування COVID-19 06:22 Документ
більше новин
МОЗ офіційно ввів "невідому стать" в направленнях на тестування COVID-19 06:22 Документ
Олег Бахматюк. Фото: ulf.com.ua
Бахматюк звинуватив Ситника у знищенні 37 підприємств і 13 тисяч робочих місць 08:39 Відео
Суд за позовом Портнова зобов'язав Міносвіти переглянути висвітлення Євромайдану в українських підручниках 17:14
Тупицький просить Зеленського звільнити працівників Управління держохорони, які блокували йому вхід у будівлю КС 23:44
Президент Байден повертає США у ВООЗ і Паризьку кліматичну угоду 08:11
У Закарпатській та Івано-Франківській області очікуються лавини 09:23
Кількість нових випадків COVID-19 зростає 3 дні поспіль 09:20
У Тернопільській області сталася пожежа на військовому складі 09:52
Кандидат в черкаські губернатори "слуга" Скічко з дружиною за рік купили три квартири в Києві 15:15
22.01.21 12:00 Прес-конференція: "Харчові продукти здорожчають на 5%, переробні аграрні підприємства отримають збитки до 70%. Кому вигідний закон 3656?" 17:20
більше новин

ok