Інтерв’ю 2018-05-23T10:00:16+03:00
Українські Новини
Голова асоціації "Укркондпром" Балдинюк: у новому регламенті на шоколад практично нічого не змінилося

Голова асоціації "Укркондпром" Балдинюк: у новому регламенті на шоколад практично нічого не змінилося

Олександр Балдинюк.
Олександр Балдинюк.

З початку 2018 року в Україні почали діяти добровільні вимоги до продуктів з какао і шоколад. Під час презентації нового регламенту наголошувалось на тому, що ці вимоги мають підвищити якість какао-продукції і спростити експорт  солодощів до ЄС, адже як на території України, так і на території ЄС діятимуть однакові вимоги до продукції.

При цьому пізніше ЗМІ почали поширювати інформацію про те, що те ж міністерство "підпільно" внесло зміни до наказу про регламент щодо відтермінування нових норм на півтора роки. А пролобіювали відтермінування нібито найбільші кондитери країни на чолі з профільною асоціацією "Укркондпром".

Чи є в цих звинуваченнях частка істини, як саме зміниться виробництво і яка ситуація з експортом шоколаду Українські Новини дізналися у голови асоціації "Укркондпром" Олександра Балдинюка.

Згідно з даними Держстату, за останні 4 роки виробництво кондитерської продукції в Україні значно скоротилося. Яка ситуація склалася в 2017 році? Яка спостерігається динаміка і чого очікувати цього року?

Якщо дивитися на картину загалом, то скоротилося. Але вперше за 6 років спостерігається незначне, проте нарощування виробництва – в 2017 році українські підприємства виробили 612 тис. тонн, що на 2% більше показників минулого року, але це все ще й близько не сягає рівня 2012 року.

Причини скорочення виробництва є об'єктивними. З 2013 року саме кондитерка стала основним об'єктом торговельної війни з боку Росії. Через достатньо відверту позицію зокрема нашої галузі щодо асоціації з ЄС – ми були активними пропонентами відкриття взаємного ринку з Євросоюзом і відтак зони вільної торгівлі – всім українським кондитерам перекрили експорт в Росію за надуманим приводом, що призвело до втрат у 600 млн доларів. Окупувавши Крим, Росія закрила нам доступ і на цей ринок, ми втратили ще понад 1 млн споживачів. Немає системних поставок і в зону АТО.

Згодом Росія заборонила транзит нашої продукції через свою територію. Відтак експортувати українські солодощі на традиційні ринки їх збуту в регіоні Центральної Азії доводиться через Чорноморську і Каспійську паромні переправи. Це майже в 2,5 разів дорожче, що негативно вплинуло на нашу торговельну присутність в країнах ЦА.

До того ж, останні 3 роки можна вважати кризовими для економіки України, що негативно вплинуло на купівельну спроможність громадян. Ви ж розумієте, що солодощі - це продукт насолоди, а не першої необхідності. 

Є ще низка об'єктивних економічних чинників - доволі високими темпами зростали витрати виробників, а надто сильна девальвація вплинула на вартість кондитерської продукції, оскільки, наприклад, в шоколаді імпортна складова - близько 45%. Але треба сказати, що ціна на нашу продукцію зростала меншими темпами, ніж зростали витрати виробника.

Минулого року Україна ввела антидемпінгові мита 31,33% на імпорт з Росії деяких видів шоколаду та інших готових харчових продуктів, що містять какао. Як це вплинуло на внутрішній ринок?

На той час, коли ці мита набули чинності, Україна вже застосовувала санкції у вигляді обмеження ввезення в Україну російської продукції саме на ці товарні лінії, які потрапили під антидемпінгове розслідування. Тому з одного боку, так, мита були введені, але з іншого - на той час уже фактично було припинене ввезення товарів завдяки режиму торговельних санкцій відносно товарів російського виробництва. Тому антидемпінгові мита ніяк не вплинули.

Інша справа, що у нас є дані, що, попри застосування торговельних санкцій проти Росії певні групи російських товарів все одно заїжджають в Україну. Причому наша митна статистика не показує ці види товарів, в той час як російська статистика показує, що здійснюється постійний експорт за цими товарними позиціями. У нас є ці коди, і ми направили відповідне звернення в СБУ, тому що тут ідеться або про неправдиву інформацію Державної митної служби РФ, або про факти корупції в нашій митниці, або про факти поставок із Росії в так звані "ЛНР-ДНР".

А скільки загалом кондитерки було імпортовано минулого року?

Всього в 2017 році було імпортовано 46,8 тис. тонн, що на 36% більше 2016 року. В основному ввозилися шоколад і готові продукти із какао - це близько 44% всього імпорту, а на борошняні і цукрові кондвироби припадає по 31% и 25% відповідно.

Щодо географії постачальників, то перше місце за обсягами імпорту посідає Польща із показником 13,9 тис. тонн, на другому місці - Нідерланди (6,78 тис. тонн), на третьому - Туреччина (5,49 тис. тонн), далі йдуть Німеччина (4,75 тис. тонн), Литва (2,29), Болгарія (2,27 тис. тонн), Італія (1,91 тис. тонн), Бельгія (1,36 тис.тонн), Латвія (1,15 тис. тонн) і Китай (999 тонн), Білорусія (996 тонн), Австрія (754,4 тонн).

При чому найбільший ріст порівняно з 2016 роком показала саме Латвія - вона збільшила поставки в Україну в 43 рази.

Українські кондитери наразі більш зацікавлені в удосконалюванні своєї продукції для експорту чи для внутрішнього споживача? На що вони орієнтуються у своїй діяльності?

Ринок в Україні дуже конкурентний і перенасичений, він перебуває під великим імпортним тиском. Для того, щоб виживати на ньому, виробник вимушений постійно рухатися вперед, розвиватися, бо якщо зупинишся - з'їдеш донизу. В таких умовах не буває - "де ми будемо - тут чи там працювати?". Виробник повинен забезпечити випуск продукції, яка знайде свого споживача. Є такий міф, що виробляється якась певна продукція виключно закордон, і окремо – продукція для українського ринку. Це неправда.

Розвиток кожного підприємства, як правило, починається із закріплення на внутрішньому ринку. Об'єктивно ви краще розумієте внутрішній ринок, краще знаєте місцевих споживачів. Як можна випускати якийсь продукт, скажімо, для В'єтнаму - вам треба вивчити той ринок, там знайти дистриб'юторів, вибудувати схему збуту. Якщо у вас є продукт, який тут уже зарекомендував себе, то ви можете спробувати зайву тонну продати і туди. Але ми ж не самі стоїмо там на базарах, є дистриб'ютори і торговельні мережі, які вивчають наш ринок, наших виробників, а український виробник, зі свого боку, шукає їхні контакти, і в процесі переговорів вони вирішують - чи варто купити наш товар для того, щоб спробувати його продати на своєму внутрішньому ринку.

Прикладом може бути статистика продажів однієї з наших компаній на центральноазійських ринках. Імпортери із Узбекистану вибирають для узбецького ринку орієнтовно 30% від всього асортименту цієї компанії. Вони завезли майже весь асортимент, а через рік з’ясувалося, що узбеки активно купують лише зазначені 30% із всіх запропонованих найменувань. Чому? Не відомо. В сусідньому Таджикистані ця українська компанія продає орієнтовно третину від всього свого асортименту, але при цьому асортимент для таджиків не співпадає з тим, який продається на узбецькому ринку. Чому? Не відомо. 

Звісно, є винятки. Є варіант, який називається private label. Це коли іноземна торгівельна мережа шукає по всьому світу виробників, які найдешевше вироблять певний вид товару, але орієнтовну рецептуру якого розробляє вона сама. Водночас мережа сама несе всі ризики, це вже не проблема виробника. Така практика дійсно існує, але ми таким чином поставляємо лише 2-3% загальної питомої ваги експорту. Тому що є нюанс - виріб для private label не маркується брендом компанії-виробника, на ньому лише зазначається, де знаходяться виробничі потужності і хто виробник, але бренд не належить виробнику, він належить замовнику. Тобто розрив такого контракту по суті припиняє присутність виробника на тому ринку – він не присутній там як бренд, і споживач не впізнає його як виробника.

То яким був загальний експорт кондвиробів у минулому році і чи буде він збільшуватись надалі?

Минулого року українські кондитери збільшили експорт своєї продукції на 10% до 240,9 тис. тонн порівняно з попереднім роком. Як і у випадку з виробництвом, і це цілком логічно, експорт теж вперше показав зростання після 2013 року. Найбільший ріст показав експорт борошняної кондитерки - на 20,5% до 100,55 тис. тонн, експорт шоколадних виробів збільшився на 4,3% до 61,01 тис. тонн, а поставки цукрових кондвиробів - на 2,5% до 79,36 тис. тонн порівняно з 2016 роком. При чому в ЄС було експортовано найбільше продукції - 58,33 тис. тонн, зокрема 14,03 тис. тонн в Румунію. Також значними були поставки вітчизняної кондитерки в Білорусію (28,99 тис. тонн), Ірак (13,47 тис. тонн), США (4,45 тис. тонн), а також вдалося значно наростити обсяги експорту в ОАЕ (1,2 тис. тонн в 2017 році порівняно з 687 тоннами в 2016 році).

Загалом експорт солодощів у нас здійснюється в майже 50 країн світу. Яка ще країна світу може похвалитися такою географією експорту? При чому йдеться не про експорт 1-3 великими підприємствами - минулого року підприємств, які поставили за кордон не менше 5 тис. тонн, було близько 50. Тому ми говоримо не лише про експорт кондитерки, як товару, а й про експорт наших національних традицій виробництва солодощів. Наприклад, коли ви говорите про бельгійський шоколад, ви апелюєте не до якоїсь конкретної марки шоколаду чи виробника, ви говорите в цілому про бельгійський шоколад як про певний продукт, що має визначені якісні показники. Раніше, до війни, в Україні кондитерка була на другому місці по експорту разом з олійно-жировою галуззю, ми поставляли нашу продукцію на 1,1 млрд доларів щорічно. Але кондитерка - це не сировинний продукт, а продукт глибокої переробки, достатньо наукомісткий, технологічний, для виробництва якого потрібно часто складне обладнання, тобто це все-таки той продукт, що характеризується високою доданою вартістю, і концентрація на його експорті є вигідною для держави.

За умовами ЗВТ з ЄС ми торгуємо за нульовою ставкою, тобто європейські ринки для нас повністю відкриті, але і наш ринок повністю відкритий для європейських кондитерів. В країнах ЄС є дуже багато потужних виробників, що працюють в кращій економічній ситуації, де нема такого фіскального тиску, валютно-кредитної політики, де нема надмірного втручання держави, кризових ситуацій в економіці, проблем з трудовими ресурсами, порівняно з тими, які спостерігаються у нас. Зверніть увагу, в ЄС відшкодовують половину вартості всього обладнання, яке купує виробник, а кондитерка, як й інші галузі, які пропонують продукти з високою доданою вартістю, залежить від ступеню модернізації виробництва.

При цьому ми, перебуваючи в набагато складніших умовах, ніж ЄС, примудряємося експортувати туди більше, ніж вони експортують до нас. Ми повністю відкрили наш ринок, тому що впевнені в якості нашої продукції і в тому, що займемо своє помітне місце на європейському ринку. Хоча й раніше, при надвисоких митних тарифах і 30-40% імпортному миті з боку ЄС, ми могли експортувати туди по 20 тис. тонн щорічно. Лише 2 повних роки діє ЗВТ з ЄС, а ми вже минулого року експортували в ЄС більше 50 тис. тонн. Тобто є помітне зростання експорту і темпи його зберігаються. Ми сподіваємось, що і надалі поставки в іноземні країни, окрім Центральної Азії, будуть збільшуватись.

В Центральну Азію експорт ускладнений через транзитну війну і через неспроможність нашого Мінінфраструктури вирішити проблему високих тарифів на поромні переправи. Перевезення Чорноморською паромною переправою фактично монополізоване двома перевізниками, і держава вже 2 роки декларує налаштованість щось із цим зробити, але, на жаль, немає жодних конкретних кроків, які б дали результат. Для нас такий експорт дуже дорогий, до того ж коли питома вага витрат на транспорт і на доставку товару до Центральної Азії становить 25-35% собівартості продукції, це значно ускладнює її експорт. Тому щодо того регіону важко робити якісь прогнози, думаю, ми збережемо певні позиції, але наша присутність там буде дещо зменшуватись.

В листопаді минулого року завдяки програмі фінансування від ЄС ЄБРР допоміг львівській кондфабриці “Ярич” запровадити власну торгову марку й розпочати поставки своєї продукції в Європу. Комусь ще була запропонована така допомога?

У ЄБРР є певні програми підтримки розвитку експорту в Україні. Ми минулого року почали діалог з відділенням ЄБРР в Україні, і наразі спільно розробляємо експортну стратегію кондитерської галузі, фактично проект вже готовий. Також ми обговорюємо з ЄБРР можливість співфінансування таких проектів, як покриття частини витрат виробників на участь у виставках, що є одним із основних інструментів просування своїх товарів за кордон, та налагодження контактів із міжнародними баєрами, які могли б сприяти представленню продукції в переговорах із торговельними мережами.

Якщо ми вже заговорили за Європу, то як, на вашу думку, зміниться ринок кондитерських виробів з введенням нових європейських стандартів щодо продукції з какао і шоколаду?

Це не стандарт, це регламент. Європа не має державних стандартів на харчову продукцію. В Україні ж держстандарти – радянський атавізм, певною мірою. Це було нормально для СРСР, бо в СРСР держава була не лише контролером, а й власником підприємства. Тобто держава повинна була сама для себе, як власник, прописати, за якими стандартами вона буде виробляти продукцію. Але вже нема Радянського Союзу, держава не є власником, та деякі елементи присутності держави зберігалися довгий час. Тоді чому взагалі приймався цей регламент? По-перше, є Кодекс Аліментаріус, прийнятий ФАО і ВООЗ, і СОТ вважає його головним міжнародним харчовим стандартом. Там прописано багато різних питань, зокрема вимоги до мінімальних показників якості на різні види продукції, в тому числі на шоколад. І ці показники інтегровані у більшість законодавств країн світу, тому що шоколад – універсальний товар, що продається і виробляється в усьому світі і щодо якого за достатньо довгий період у споживачів склалось певне уявлення щодо його якості. Тому мають бути якісь уніфіковані вимоги в міжнародній торгівлі, які б забезпечили захист споживача. Так от ці мінімальні вимоги з якості існують вже давно, може, з якимись нюансами, але основні – 35% какао-продуктів в шоколаді, в тому числі 18% мінімальний вміст какао-масла в перерахунку на сухі речовини, далі 25% і 20% какао-продуктів- для молочного і білого шоколаду. А скільки і яких інших інгредієнтів додати в шоколад – то вже справа виробника. Зробити вичерпний перелік додатків у шоколад – неможливо. Наприклад, зараз роблять шоколад із зернами кави, і цей шоколад знайшов свого споживача. І що це? Кава - це не шоколад, але це шоколадний виріб, бо там зберігають мінімальний вміст какао-продуктів. Таким чином, мінімальні вимоги - це поріг, нижче якого виріб не може вважатися шоколадом. Це універсальний показник, який є і в директиві ЄС, і в регламенті на шоколад Митного союзу, і в українських національних стандартах. І зараз вони так само перенесені в новий Наказ про шоколад, тобто в якісних показниках нічого принципово не змінилося.

Тоді виникає питання - якщо в нас нічого не змінилося в якісних показниках, то навіщо приймати наказ Мінагрополітики, який запроваджує в дію документ "Вимоги до продуктів з какао і шоколаду"? Після Євромайдану дійсно почалася давноочікувана реформа в харчовому секторі, змінилася конструкція харчового законодавства. Серед найважливіших можна відмітити закон про харчову безпечність, який вніс зміни в десяток інших законів, аж до кримінального кодексу, а також закони про стандартизацію, про технічні регламенти, про інформування споживачів тощо. По-перше, держава значно посилила відповідальність виробника – до тюремного ув’язнення. По-друге, нарешті "відірвали" штрафи від вартості партії, бо чим дорожча партія, тим вигідніше її штрафувати, а люди отруюються ж не тільки дорогою продукцією. По-третє, функції єдиного компетентного органа з харчового контролю покладено на Держпродспоживслужбу. До цього у нас було майже десяток державних установ, які мали ту чи іншу компетенцію перевіряти харчову продукцію: контролерів було багато, але ніхто з них не відповідав за кінцевий результат. Зараз інспектор Держпродспоживслужби може зайти на будь-яке підприємство без попередження і має право навіть призупинити виробництво на 10 днів без рішення суду. Вчетверте, запроваджені обов’язкові системи управління харчовою безпечністю. Якщо раніше держава звертала увагу на сертифікацію продукції, що насправді не гарантувало її безпечність, то зараз вона буде перевіряти запровадження на виробництві основних принципів системи HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Point - система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок). Ця система обов’язкова вже навіть у Митному союзі, і зараз вона запроваджується для всіх видів харчових виробництв в Україні. Також закон вимагає від виробника забезпечити простежуваність на кожному етапі виробництва, кожен виробник має надати інформацію "від кого отримав – кому передав", щоб інспектори могли перевірити повністю всі ланки харчового ланцюжка і знайти, за потреби, проблему. Все це – складові концепції контролю "від лану – до столу".

З іншого боку, держава здійснила і певну дерегуляцію. Прибрала деякі дозволи, скасувала сангігієнічні висновки - зараз їх не потрібно робити взагалі, і це правильно. Ось ти дійсно відніс туди класний продукт і забрав класний висновок. Але що заважає виробнику, віддавши вчора один продукт, сьогодні виробити зовсім інший? Нічого. Тільки контрольна закупка, лабораторне дослідження, суд, Сибір. Крім того, держстандарти дійсно зробили необов'язковими, хоча вони й раніше нібито були добровільними. А насправді вони були добровільно-примусовими, тому що в тебе був вибір - або обираєш, який стандарт будеш виконувати, або обираєш працювати за технічними умовами, але тоді потрібно оплатити їх держекспертизу, погодити з відповідним держорганом. Також треба було заплатити за власне розробку ТУ. При цьому технічні умови мають або відповідати вимогам діючого стандарту, або посилювати його.

Тепер виробник може сам розробляти техумови і ні з ким їх не погоджувати – достатньо внутрішнього наказу на самому підприємстві. Держава може прийти і перевірити, чи виробляється продукція за затвердженими ТУ, але впливати на їх зміст не повинна. Це – світова практика. Уявіть, що ви вдома робите суп і вам довелося б дотримуватися ДСТУ на суп. Вам кажуть: “Почекайте, ось тут ви додали сіль занадто рано, і взагалі потрібно було не дрібку, а дві”. Вам так подобається, але ні - в ДСТУ написано дві, значить всі роблять з двома. Це не жарт, наприклад, в держстандарті на шоколад до 2014 року так було сформульоване визначення шоколаду, що не можна було його зробити виключно на какао тертому. Там було сказано, що шоколад - це виріб з какао тертого і какао-порошку або з какао-порошку і какао-масла. Тобто, це "або" не давало робити шоколад з високим вмістом какао-продуктів, який можна зробити лише на какао тертому, як це роблять, наприклад, у Швейцарії. Просто тому, що розробники не передбачили, що таке формулювання створить проблеми. Ми намагалися це змінити 5 років, поки в 2014 році я не пішов до міністра і не попросив врешті-решт прийняти ці зміни. Стандарт був готовий кілька років, він був повністю прописаний, він пройшов усі експертизи, але держоргани "грали" ним у пінг-понг, перекидаючи одне одному на постійні перепогодження.

Зараз Міністерство показники за якістю перенесло в новий регламент - він обов'язковий. Повторюю, немає жодних нових показників якості, не можна сказати, що це ривок вперед або навпаки. Держава концентрується на харчовій безпечності - виробляй, як хочеш, але воно має бути безпечним, щоб споживач гарантовано не отруївся. І маркування це теж стосується - правдиво покажи споживачу, що ж ти виробив.

І як буде відбуватися перевірка правдивості маркування? Адже раніше говорилося про те, якщо споживач виявить брехню на етикетці, він може звернутися до Держпродспоживслужби.

Проводиться контрольна закупка, далі лабораторне дослідження. Але я розумію, про що ви. В принципі, передбачено, що скарга має бути вмотивованою, але критерії вмотивованості не прописані. Проте скарга може бути підставою для позапланової перевірки Держпродспоживслужбою. Є певні вимоги, які регламентують порядок контрольної закупки. Споживач, об’єднання споживачів чи громадська організація можуть піти в магазин, за цими правилами здійснити контрольну закупку, здати її в сертифіковану лабораторію, далі результати можна передати контролюючому органу, що буде підставою для перевірки підприємства. При цьому вартість перевірки, скажімо, однієї плитки шоколаду на відповідність складу становить приблизно 2 тис. гривен.

Загалом новий регламент не встановлює якихось принципово нових вимог до маркування. Існує технічний регламент на маркування, який був прийнятий ще 7 років тому. Він гармонізований з Директивою про маркування ЄС. Щоправда, з тих пір ЄС вносив зміни, але Україна теж їх поступово інтегрує. Зараз розробляється закон про інформування споживача, і багато положень з техрегламенту перенесуться в закон. У цьому регламенті викладені всі необхідні вимоги до маркування – не лише шоколаду, але всіх харчових продуктів.

Тобто, вимоги до маркування шоколадних виробів теж принципово не змінилися, крім деяких нюансів. От, наприклад, раніше писали "какао-порошок", а зараз треба зазначати "какао-порошок зі зниженим вмістом жиру". Але щоб внести ці зміни, треба змінити  весь етикет. Ручкою не допишеш, стікер наклеїти дуже дорого й не зовсім реально. Уявіть, що ви все добросовісно за старими вимогами намаркували, замовили собі 1 млн штук етикету, і тут виходить наказ Міністерства, що так робити не можна, треба інакше. І куди тоді його подіти, викинути? Ми рахували, що етикет високої поліграфічної якості – це близько 20% вартості шоколадної продукції. Тому, і це не є українським винаходом, насправді це практика ЄС, коли під час запровадження обов’язкових директив, які впливають на маркування, передбачається, як мінімум, 2-річний перехідний період.

То ви вважаєте, що перехідного періоду в 1,5 роки вистачить для наших виробників для зміни етикету?

Ми вважаємо, що цього майже вистачити, якісь збитки, звісно, будуть, але це будуть одиниці відсотків. У нас був досвід, коли приймався той самий регламент на маркування, і для нього перехідний період був 9 місяців. На кінець цього періоду ми виявили, що близько 30% старого етикету було не використано. Це були великі збитки. І проблема ще в тому, що підприємства укладають контракти з поліграфічним комбінатом, що виробляє вал. До того ж в контракті прописано так, що комбінат кожен місяць додруковує етикет, а підприємство викуповує його в обов’язковому порядку або виплачує штрафні санкції. Тому ми добилися, щоб перехідний період був подовжений до 1,5 роки - на його кінець збитки були вже 3-5%. Таке буває – ви виробили цукерку, а вона добре не продається, і відповідна партія етикету не може швидко реалізуватися.

Тому і зараз був уведений перехідний період. Це не відтермінування, бо воно нічого не вирішує – ми ніколи не зможемо перейти на інше маркування негайно без збитків, навіть якщо відтермінуємо нові вимоги на 10 років. Нам потрібен період одночасної дії – старого і нового регулювання. Як це відбувається – підприємство моніторить, скільки етикету за старими вимогами залишилося, цей етикет випрацьовується, всі нові контракти на упаковку вже враховують необхідні зміни.

Яка наразі динаміка цін на ринку солодощів? Ви прогнозуєте здорожчання кондвиробів цього року?

Причиною інфляції у шоколадних виробах і в солодощах в цілому є зростання витрат виробника. Наприклад, у 2017 році витрати виробника кондитерки зросли в середньому на 15-17 %, а вартість готової продукції - лише на 8-10%. Таким чином, кондитерка в Україні в минулому році дорожчала помітно меншими темпами, ніж зростали витрати виробника. Виробники не змогли повністю компенсувати збільшення витрат на виробництво підвищенням ціни. 

Я вам відверто скажу, що здорожчання буде. Але нове регулювання не здійснює зовсім ніякого впливу на вартість продукції. Ціни виробника постійно ростуть, бо ростуть ціни на енергоносії, ростуть тарифи Укрзалізниці, відбуваються сезонні коливання ціни на сировину, збільшується помітними темпами фонд оплати праці в галузі тощо. Відтак буде зростати і вартість кондитерки, це невідворотно.

Які можете назвати споживацькі тенденції серед українців? Якій кондпродукції надають перевагу?

На сьогодні тенденції споживачів можна охарактеризувати трьома словами: розширення асортименту, якість та безпечність.

У зв’язку зі зниженням купівельної спроможності населення надає перевагу:

  • ваговим виробам;
  • розфасованим ваговим виробам в невеликих м’яких упаковках;
  • виробам, упакованим в коробки, але невеликих розмірів;
  • розфасованим виробам у вигляді наборів з тематичним оформленням.

Але при цьому основна вимога українського ринку залишається незмінною – безпечність та якість продукції.

Також тенденції залежать від сезонності. Влітку вироби купують у меншій кількості, оскільки на ринку присутні свіжі овочі та фрукти. А взимку, навпаки, користуються збільшеним попитом як борошняні так і цукристі вироби, зокрема і шоколад.

Більше новин про: Экономика Шоколад

Архів
Новини
Видання "Экономические известия" не зрозуміло причин свого включення в санкційний список 16:50
Затримано 34 особи. Фото: 112.ua
У Києві на ринку біля метро "Лісова" сталася бійка, затримано 34 людини 16:22
Влада штатів Алабама, Флорида та Міссісіпі оголосила надзвичайний стан. Фото: twitter Василь Кирилич
На США насувається новий ураган: у трьох штатах оголосили надзвичайний стан 15:47
Він несподівано захворів під час поїздки в штаті Індіана. Фото: NASA
Помер 86-річний астронавт Алан Бін, який побував на Місяці 15:15
Два бійця "Альфи" СБУ загинули внаслідок артилерійського обстрілу на Луганщині, ще один поранений 14:45
Зустріч лідерів "нормандського формату" навряд чи пройде на початку червня, - Клімкін 14:05
РФ повністю утримує "ЛНР" і "ДНР", і несе пряму відповідальність за конфлікт на Донбасі, - Волкер 13:51
Вихідний понеділок в Україні буде теплим та без опадів 13:30
Після фіналу Ліги чемпіонів у Києві у чотирьох іноземців пропали речі і документи, - поліція 13:05
Пожежа в парку Німеччини. Фото: Bild
В Німеччині в найбільшому парку розваг горіли атракціони 12:26
більше новин

ok