Інтерв’ю 2019-05-20T04:05:10+03:00
Українські Новини
Ігор Уманський

Ігор Уманський

Ігор Уманський: Стросс-Кан три дні телефонував Ющенку, але той відмовився спілкуватися

Ексклюзив газети "ДЕЛО" : Колишній голова Мінфіну Ігор Уманський про податкові «ями», тих , що «зїли» до 40 млрд. грн. доходів бюджету, активність Райффайзен Банку Аваль на ринку ОВДП й образу голови МВФ Домініка Стросс-Кана на президента Віктора Ющенка.

Зараз уряд виходить на фінішну пряму щодо підготовки бюджету на поточний рік. Ключове питання - який розмір дефіциту передбачати?

Якщо Кабмін Миколи Азарова в повному обсязі врахує закон про підвищення соціальних стандартів і підніме мінімальну зарплату й пенсію до зазначеного в законі рівня (мінімальну зарплату - до 888 грн. з 1 липня. - "ДЕЛО"), то сума витрат автоматично збільшується більш ніж на 210 млрд. грн. порівняно з 2009 роком. Такий розрахунок наводив Мінфін, коли я виконував обов'язки міністра. Це за умови, що мінімальну зарплату буде підвищено без збільшення окладів вищих розрядів за тарифною сіткою.

Як можна уникнути такого автоматичного збільшення?

Провадячи доплати. Службовцям і працівникам бюджетної сфери, у яких зарплата зараз нижча за мінімум, просто додадуть різницю. У такому разі додаткові витрати становитимуть приблизно 30 млрд. грн. у річному вирахуванні. За прогнозами Мінфіну, це призведе до того, що близько 60% бюджетників будуть одержувати однакову зарплату. Механізм доплат було передбачено у бюджеті-2008 й у бюджеті-2009, так що це - повернення до минулого.

Усе-таки, який дефіцит бюджету-2010 ви прогнозуєте?

Ще на початку поточного року було зрозуміло, що 35-40 млрд. грн. доходів, які було передбачено в проекті бюджету-2010 (із загальної суми 285 млрд. грн. - "ДЕЛО") - це нереальні надходження. Вони не можливі через дві причини. По-перше, не були прийняті закони, які давали б змогу підвищити акцизи на нафтопродукти, рентні платежі, транспортний збір; скасувати низку пільг за ПДВ і податком на прибуток тощо. Інші кошти "з'їла" низька макроекономічна база. Думаю, що в таких умовах дефіцит держбюджету може бути 90-100 млрд. грн.

Чи влаштує такий дефіцит МВФ?

Якщо Мінфіну вдасться обґрунтувати реалістичність цього показника, думаю, так. Найважливішим буде, зрозуміло, питання фінансування дефіциту.

Яка ймовірність того, що Мінфін залучить позикові кошти на зовнішніх ринках цього року?

Дуже висока. Інтерес у кредиторів є. Ще на початку року мені надійшли пропозиції від чотирьох інвестбанків провести закриті розміщення нот уряду.

Що це були за банки?

Не можу сказати, тому що ця інформація є конфіденційною.

Які параметри позики вони пропонували?

У грудні-січні орієнтовну прибутковість випуску – до 10%. Під такий відсоток ми могли залучити від $300 млн. до $1 млрд.  

Як ви ставитеся до ідеї уряду повернутися до ПДВ-облігацій?

Робити це не можна в жодному разі. ПДВ-облігації - це корупційна схема. Адже проблема не в невідшкодованому податку на додану вартість, не в тому, що вже накопичено 29 млрд. грн. заявленого до відшкодування ПДВ. А в тому, що існують податкові "ями": підприємство продає "повітря" і вимагає, щоб йому повернули за цей ПДВ. Проблему потрібно вирішувати ще на стадії формування податкового кредиту, ліквідуючи ці "ями", а не шукати гроші, щоб компенсувати "роздутий" ПДВ.

У 2009-му різко скоротилися надходження до бюджету від основних податків і зборів: збір податку на прибуток зменшився порівняно з 2008-м на 34% (15,5 млрд. грн.); податку на додану вартість – на 8,1% (7,5 млрд. грн.); митного збору при ввезенні товарів – майже вдвічі (5,6 млрд. грн.). Мінфін, імовірно, оцінював, наскільки збільшилися б ці надходження, якби велася твердіша боротьба з податковими "ямами"?  

За оцінками Мінфіну, торік у податкові "ями" потрапили 35-40 млрд. грн. В останні місяці року деякі компанії застосовували схеми мінімізації навіть акцизних платежів.

Які схеми використовувалися?

Це підприємства, пов'язані з одним із найбільших гравців на ринку нафтопродуктів (Очевидно, йдеться про компанію "Укртатнафта", підконтрольну "Привату", яка налагодила виробництво й реалізацію експериментального палива КБ-92 і КБ-95, - "ДЕЛО"). Продукцію, яку вони реалізовували, у документації вказували як виготовлену відповідно до нових технічних стандартів (спеціально було затверджено технічні умови (ТУ), які ми тричі намагалися скасувати рішенням уряду). Ставка акцизного збору із продажу похідних нафтопродуктів набагато нижча - усього 20 євро замість 110 за тонну. Дуже проста схема, що легко довести, хоча б проаналізувавши перевезення продукції залізницею. За оцінками Мінфіну, у цій "ямі" за п'ять місяців її використання зникли кошти, які повинні були піти в скарбницю, приблизно на 550 млн. грн. Я неодноразово звертав увагу Буряка (Сергій Буряк - колишній голова Державної податкової адміністрації. - "ДЕЛО") на цю "яму", але її так і не ліквідували, хоча Сергій Васильович вважав "справою честі" її прикрити.

Чому?

Суб'єктивний чинник. На жаль, уряду не вистачило твердості, щоб почати "терор" стосовно компаній, які "риють" податкові "ями". Мінфін і податкова домоглися скасування згаданих ТУ рішенням уряду, однак поки документ "ішов" до оприлюднення, з номера ТУ (він достатньо довгий і складний) у тексті зникли дві цифри... Технічна помилка, але вся наша робота зійшла нанівець - зручні мінімізаторам ТУ продовжували діяти. Поки ми зрозуміли, у чому проблема, поки провели нове рішення в Кабміні...

Я вважаю, що головне наше досягнення в боротьбі за твердіший контроль за непорядними платниками податків - це введення доповнення №5 до податкових декларацій (у ньому платник податків указує розшифровку податкових зобов'язань і кредиту в розрізі контрагентів. - "ДЕЛО"). Це доповнення дає змогу податковій бачити всі рухи коштів (зобов'язань) у компанії перед сплатою податку. Уже на третій-четвертий день після збору декларацій ми мали повну картину: яка компанія яку фіктивну накладну виписала. На п'ятий день всю інформацію вже була зведено, і ми одержували своєрідний реєстр мінімізаторів.

Хто в цьому реєстрі посідав перше місце?

Компанія "Весна" (пов'язують із групою "Приват". - "ДЕЛО"), про яку вже чимало писали. Податкова робила спроби порушувати кримінальні справи проти цієї компанії, притягти до відповідальності її засновників. Але юридичними власниками "Весни" були бомжі, яких потім знаходили мертвими в канавах - застреленими або зарізаними. Одного разу ця компанія виписала доручення для здійснення платежу фізичній особі - суб'єктові підприємницької діяльності на 2 млрд. грн. "кешем". Це дві вантажні машини грошей. Платіж було проведено через афілійований з "Весною" банк. Зрозуміло, співробітники банку не могли цю операцію не помітити. Але вони нічого не бачили й не чули, а камери відділення банку нічого не бачили. Керівництво податкової регулярно доповідало на засіданнях уряду про події навколо "Весни", кількість відкритих кримінальних справ. Але на цьому вся боротьба з "Весною" закінчилася.

Чому закінчилася?

Риторичне питання.

Торік уряд почав кампанію з переведення коштів держпідприємств із банків на рахунки Держказначейства. Як ви ставилися до такої ідеї?

Я виступав категорично проти переведення. Я переконаний, що це була помилка: кошти "вимивалися" з банківської системи, яка мала гостру потребу в ліквідності. Це була ідея не Мінфіну (а, як відомо "ДЕЛУ", екс-голови Держказначейства Тетяни Слюз, ставлениці колишнього першого віце-прем'єр-міністра Олександра Турчинова.  – "ДЕЛО"). Я пропонував Кабміну інший варіант використання коштів держпідприємств для "латання дір" у бюджеті. У володінні держави є низка монополістів, які неефективно використовують свої грошові ресурси – наприклад, порти. У них великі можливості інвестувати (тарифи на послуги явно завищено, при цьому стягується передоплата за послуги – тобто підприємства працюють в умовах надліквідності), які ставляться у фінплан, але на які конкретно інвестпрограми згодом ідуть гроші й чи йдуть взагалі, уряд не знає. Який ефект від такого інвестування? Я пропонував залишати держкомпаніям капітал під чіткий інвестплан, затверджуваний урядом, а потім на правах власника вилучати частину прибутку до бюджету. Причому не стягувати із всіх держпідприємств дивіденди відповідно до єдиного нормативу (22 березня Кабмін затвердив постанову, якою зобов'язав усіх держкомпаній перерахувати 30% прибутку за 2009-й до держбюджету. – "ДЕЛО"), а розраховувати суму відрахувань кожному підприємству окремо, відповідно до формули, залежно від цілої низки показників: величини отриманих інвестицій на одиницю капіталу, розміру нерозподіленого прибутку тощо. Відповідне розпорядження було розроблено Мінфіном, але його навіть не винесли на розгляд. Воно так і залишилося лежати в мене на столі в Мінфіні, і я сподіваюся, що новий керівник Міністерства запропонує Кабміну розглянути цей проект розпорядження.  

До речі, про вимивання коштів з банківської системи…Банки основних спонсорів БЮТ – Брокбізнесбанку, "Фінанси та Кредит" - допомагали уряду покривати дефіцит бюджету в особливо важкі часи? Мінфін "підключав" їх, наприклад, до монетизації ОВДП, які продавав НАК "Нафтогаз України", щоб розрахуватися з "Газпромом" за газ?  

Дійсно, вони брали участь у монетизації, але суми, на які ці банки, зокрема Брокбізнесбанк, придбавали ОВДП, були незначними. Ви знаєте, більше Мінфіну допомагали банки з іноземним капіталом - через різні причини. Акціонери таких банків, можливо, давали рекомендації своїм українським "дочкам" залежно від можливостей сприяти уряду. Утім, це були дуже вдалі вкладення: при всіх ризиках інвестування в Україну прибутковість внутрішнього ринку держпозик була не порівнянна із західними.

Якому ж банку із іноземним капіталом треба "дякувати" у першу чергу?

Райффайзен Банк Аваль був найактивнішим.

Які преференції мав цей банк за допомогу уряду?

Жодних, я думаю. Хіба що його керівник мав більше шансів, ніж його колеги, бути прийнятою потрібною особою у "верхах" або вирішити проблемне питання з регулятором.

Торік президент звинувачував Кабмін у роздаванні наліво й направо держгарантій і чимало відповідних постанов уряду призупинив. Ви згодні з тим, що Кабмін захопився цим процесом і гарантії переважно надавалися на сумнівні проекти?    

Те, що уряд ухвалив рішення щодо надання гарантій різним підприємствам на залучення коштів за кордоном на великі суми, ще не значить, що ці позики було здійснено, а гарантії - видано. Компанії повинні були розробити фінплани, інвестпроекти, щоб показати, на що вони збираються витрачати кошти, як їх повертати. Узгодження цих фінпланів у Мінфіні було далеко не безхмарним. Тільки до фінпланів "Нафтогазу" й "Укравтодору" у нас практично не було зауважень. Тому я не поставив підпис під гарантіями для переважної більшості проектів: щодо закупівлі молоковозів "Украгролізингом", автомобілів "Укрпротезом" в "УкрАвто" тощо.

Не підписуючи держгарантію щодо закупівлі "Укрпротезом" автомобілів на $400 млн. в "УкрАвто", ви дуже ризикували – за допомогою цього проекту Юлія Тимошенко планувала допомогти одному з фінансових спонсорів своєї політичної сили Таріелу Васадзе…

Так, напевно. Але я змушений був зайняти тверду позицію й ще на засіданні уряду сказав, що держгарантію для цього проекту не підпишу. У результаті держгарантії було реалізовано лише за деякими проектами. Наприклад, щодо закупівлі "Укрмедпостачем" медичного обладнання, але лише частково - із двох рішень на 400 й 500 млн. євро було підписано кредитні й, відповідно, гарантійні документи лише на 100 млн. євро.

Надання держгарантій - це був реальний спосіб запустити торік у реальний сектор економіки позикові кошти. Ціни на ринку нерухомості й землі дуже впали, самі ринки практично зникли, фондовий ринок повністю ніколи й не працював. По суті, не було забезпечення для залучення кредитів, і банки мали великі проблеми з оцінкою застав і ризиків. Аналогом забезпечення є гарантії. Тому в бюджеті-2009 і було закладено таку велику суму держгарантій - 37 млрд. грн. Але держгарантії мають надаватися тільки на ті проекти, які дійсно пожвавлять економіку, передбачають створення нових робочих місць, тому, на жаль, у наших реаліях ця ідея була перекручена. У Росії, приміром, навпаки, уміло скористалися механізмом держгарантій, але там інші відносини між владою й бізнесом: не догодити державі - небезпечно не тільки для справи, а й для здоров'я.

Судячи з ваших слів, у вас часто виникали розбіжності із головою Кабміну щодо тих чи інших питань. Чому в такому разі ви не поклали заяву на стіл?

Розбіжностей, суперечок у роботі не може не бути. До ухвалення рішення. Заява? У мене часто виникала така думка..., але мене й не призначали членом уряду. Щоб подати у відставку, для початку потрібно бути призначеним...

Дозвольте вас запитати: коли Україна була найближче до економічного краху за час кризи?

Не буду заперечувати: імовірність дефолту торік була дуже високою. Найскладнішим періодом для країни, безумовно, був квітень-травень минулого року. Скажу відверто, якби тоді МВФ не погодився надати частину II траншу стабілізаційного кредиту в бюджет ($1,5 млрд. з $2,6 млрд. – "ДЕЛО"), дефолт був би неминучим. Зараз дуже неприємно спостерігати за тим, яким "щедрим" стосовно Кабміну Миколи Азарова є Національний банк. Усього за 10 днів він видав на потреби уряду 4,5 млрд. грн.: перерахував у скарбницю 1 млрд. грн. перевищення власних кошторисних доходів над витратами; інші кошти було надано комерційним банкам у вигляді рефінансування й для монетизації ОВДП у статутних фондах під викуп розміщених Мінфіном облігацій. Якби в Кабміну Тимошенко було таке ж тісне співробітництво із НБУ, як зараз, багатьох проблем торік удалося б уникнути.  

Але ви згодні з тим, що якби Тимошенко подала у відставку в середині 2008 року, перед кризою, зараз вона б керувала державою й домовлялася з Володимиром Стельмахом про фінансування дефіциту бюджету?

100%.   

У чому причина того, що колишня голова місії МВФ в Україні Джейла Пазарбазіоглу залишила цю посаду? У мене є інформація, що Вашингтон підозрював Пазарбазіоглу в симпатіях до уряду Тимошенко. І Пол Томпсон, що приїжджав до Києва як заступник Пазарбазіоглу, насправді виконував функцію внутрішнього контролера від МВФ і перевіряв діяльність Пазарбазіоглу в Україні...

Можна сказати й так, напевно. Але, думаю, об’єдналися низка причин й обставин. Хочу зазначити, що з Пазарбаіиоглу було дуже легко працювати: вона - практик, на відміну від чинуш-теоретиків, які сидять в офісах МВФ і крізь скло "акваріума" дивляться на зовнішній світ. Нам з нею дуже пощастило, а от їй із нами... Вона, чим могла, допомагала. Багато хто її рішення у Вашингтоні не розумів, тому, мабуть, її й перевели на іншу посаду. З іншого боку, ця посада ближче Джейлі за її профпріоритетами і знаннями, напевно, їй цікавіше щільніше займатися фінансовими ринками.

Багато в чому завдяки її допомозі Україна могла одержати четвертий транш стабілізаційного кредиту МВФ (приблизно на $4 млрд.) ще наприкінці минулого року. Я добре пам'ятаю, як сидів навпроти Стросс-Кана (Домінік Стросс-Кан - директор-розпорядник МВФ), а він показував мені пачку листів від президента (йдеться про Віктора Ющенка. - "ДЕЛО"), у яких було сказано про те, що програма співробітництва із МВФ - це зло для України й продовження співробітництва навіть не потрібно обговорювати. І що він, Ющенко, буде робити все можливе, щоб ця програма померла в такому вигляді й при такому уряді.

Це писав президент, який підписав закон про підвищення соціальних стандартів, що викликав різку критику з боку МВФ. Більше того, перед тим як Ющенко візував цей закон, йому три дні телефонував Стросс-Кан із проханням не робити цього, але Ющенко відмовився з ним спілкуватися, чим, природно, образив голову МВФ. Стросс-Кан, наскільки мені відомо, сприйняв це як особисту образу.

Ви згодні з тим, що зараз, у зв'язку зі зміною влади, в України набагато більше шансів відновити переговори про співробітництво із МВФ на вигідних умовах?  

Звичайно. Прем'єрові Азарову можна тільки позаздрити. У прем'єр-міністра й президента є повне взаєморозуміння, набралися необхідні 226 голосів у парламенті,  до того ж, з урядом тісно співпрацює Нацбанк. Так що Україна вже зараз має всі чотири підписи (президента, голови уряду, голови НБУ й міністра фінансів. - "ДЕЛО") під меморандумом про співробітництво із МВФ, що зараз переглядається. Нова влада може робити все, що захоче, проводити всі реформи, які вважатиме потрібними. І опозиції, як мені здається, також не вигідно на цьому етапі перешкоджати, тому що в цієї влади є великий кредит довіри - як усередині країни, так і за її межами. Українці занудьгували за "важкою рукою" і навіть "шокову терапію" сприймуть із розумінням.

Чи була у вас домовленість із Юлією Володимирівною про посаду у разі її перемоги на президентських виборах?

Ні. Такої домовленості не було.

І пост міністра фінансів вона вам не обіцяла?

По-перше, у мене чималий стаж роботи в держорганах на вищих посадах, тому я прекрасно знаю ціну того, що ви називаєте "обіцянками". Обіцянки, які формулюються певним чином, завжди потрібно перевіряти на предмет їх реальності. По-друге, двічі Юлією Володимирівною вносилося в парламент подання про призначення міністром фінансів Федора Ярошенка (зараз очолює Мінфін. – "ДЕЛО"), тому я не міг мати ілюзій щодо себе.    

У вас залишилося почуття образи на Тимошенко за те, що у Верховну Раду жодного разу не було внесено подання про призначення міністром фінансів Ігоря Уманського?

Я б міг відчувати образу, якби мені обіцяли посаду, але не дали. Але, як я вже пояснив, обіцянок не було. Інша справа, що дуже некомфортно було працювати, розуміючи, що ти перебуваєш у підвішеному стані. По-перше, я виконував обов'язки міністра за посадою як перший заступник міністра і не мав права голосу на засіданнях Кабміну. Я міг тільки висловити свою незгоду з тим чи іншим рішенням, от і все. По-друге, я не міг навіть сформувати свою команду. Кого ти можеш запросити на роботу до себе, розуміючи, що сам не маєш прав, та й ще у Верховній Раді лежить подання про призначення міністром іншої людини?! От це давало відчуття дискомфорту і нервозності у роботу Мінфіну.

До речі, за моєю інформацією, зараз у Мінфіні робоча атмосфера також далека від ідеальної. Між міністром Ярошенком і його першим заступником Вадимом Копиловим - серйозний конфлікт, адже ці фахівці були основними претендентами на посаду міністра фінансів, і саме кандидатура Копилова вважалася головною...

Я чув про цей конфлікт, але не хотів би його обговорювати, це з мого боку було б некоректно.

"ДЕЛО" повідомляло, що торік найбільше бюджетних коштів було зекономлено на витратах на військово-оборонний комплекс і підготовку до Євро-2012. Рішення не фінансувати  ці витрати по максимуму приймали безпосередньо ви або голова уряду?

По-перше, це витрати не загального фонду бюджету, а стабілізаційного (який входить до спецфонду), а я в останні місяці минулого року намагався витрати стабфонду максимально стримувати. У мене через це було чимало проблем, "прочуханок" від Кабміну. Зі стабфонду ми виділяли гроші переважно на дві завдання: допомога шахтарям і часткове фінансування програм підготовки до Євро.

А який залишок коштів був у стабфонді на початок року?

Наскільки я пам'ятаю, близько 4,5 млрд. грн., але це лише формальна сума, відображена в обліку. Фактично ж цих грошей не було – їх "з'їв" Пенсійний фонд.  Якби дефіцит Пенсійного фонду не покривався за рахунок держбюджету, нам би вдалося уникнути багатьох проблем навіть у найскладніші часи. Наприклад, на 1 лютого цього року борг Пенсійного фонду перед бюджетом становив 25,6 млрд. грн. Уявімо, що Пенсійний фонд погасив би цю заборгованість і на казначейському рахунку уряду на 1 лютого були б ці 25 млрд. грн. Ми б одразу вирішили проблему невідшкодованого податку на додану вартість, адже заявлена до відшкодування й підтверджена перевірками сума ПДВ на 1 лютого становила 16-16,5 млрд. грн. І в нас би ще залишилося, за приблизними підрахунками, близько 10 млрд. грн. на інші потреби.

Я сподіваюся, що новий уряд нарешті виправить прикру помилку й буде включати дефіцит Пенсійного фонду в загальний алгоритм розрахунку держбюджету. Таке рішення давно назріло.

Минулого року, готуючи проект бюджету-2010, уряд передбачив на рекапіталізацію банків 50 млрд. грн. Це величезні гроші, обсяг яких перевищує навіть суму, яку Кабмін планував витратити на участь у капіталі банків торік (44 млрд. грн.). Як ви можете обґрунтувати таке велике фінансування рекапіталізації?

Це приблизна сума. Наприкінці минулого року уряд погодився з Міжнародним валютним фондом, що фінансування рекапіталізації в бюджеті-2010 потрібно скоротити до 35 млрд. грн. Я вважаю справедливою суму до 30 млрд. грн. Але ви маєте розуміти, що в процесі підготовки бюджету витрати не скорочуються, а, навпаки, істотно зростають – після розгляду заявок від міністерств і відомств, пропозицій Бюджетного комітету парламенту. Наприклад, коли ми готували бюджет на цей рік, у Мінфін надійшли пропозиції від парламентаріїв про збільшення видаткової частини загальним обсягом на 260 млрд. грн., тоді як доходи, запропоновані депутатами під ці витрати, становили всього 500 млн. грн. Така ж ситуація буде в Мінфіну зараз. Думаю, додаткові витрати на військовий комплекс, агросектор, медицину, науку, культуру, запропоновані уряду Верховною Радою, потягнуть на 200 млрд. грн. Тобто Мінфін одержить запити на збільшення бюджетних витрат на суму, яка приблизно дорівнюватиме всьому держбюджету.     

Безумовно, задоволення таких вимог неможливе. Тому Мінфін, розуміючи, що завжди будуть додаткові бажання, закладає в бюджеті певний резерв. Фінанси - взагалі цинічна матерія, і для Мінфіну баланс завжди буде важливішим окремих випадків: інвестпроектів, соцдопомоги, повеней, пожеж, стихійних лих та інших непередбачених витрат, під якими пропонують виділити фінансування.

 


Архів
Новини

ok