Інтерв’ю 2022-08-15T13:50:39+03:00
Українські Новини
Віктор Ющенко

Віктор Ющенко

Віктор Ющенко: не хочу, щоб Віктор Федорович Янукович був президентом Донбасу

Третій президент України Віктор Ющенко очікує, що чинний глава держави Віктор Янукович найближчим часом змінить свою позицію з ключових питань розвитку країни. Про це, а також про взаємини з екс-прем'єром Юлією Тимошенко пан Ющенко розповів в інтерв'ю спеціальному кореспондентові Ъ Сергію Сидоренку.

- Рівно місяць тому, 25 лютого, ви передали владу новому главі держави. Інавгурація Віктора Януковича проводилася в прямому ефірі, а ось передача влади - за закритими дверима. Розкажіть, як це відбувалося?

- Закритих дверей якраз не було. Двері в кабінет президента залишалися відчиненими добру половину нашої зустрічі, при цьому в приймальні стояло, напевно, чоловік п'ятнадцять. Хто це був, я сказати не можу - я не дуже добре їх знаю.

- Про що ви говорили? Чи давали поради новому главі держави?

- Ви знаєте, це той випадок, коли моралі ні до чого. Я хотів дати зрозуміти Віктору Федоровичу, щоб на посту президента керувався принципом "Україна передусім". І думаю, що це крісло багато в чому визначить погляди й поведінку нинішнього глави держави. У нього з'явилися нові обов'язки. Тепер довкола нього все абсолютно не таке, як було під час виборів. Йому потрібна інша риторика. Ставши президентом, ти відчуваєш, що відповідальний за кожний документ, за кожний указ, що виходить із твого кабінету.

- А питання зовнішньої політики обговорювалися? Ви відчули, що пан Янукович почув і прийняв ваші аргументи?

- Ми не раз поверталися до цієї теми. У мене склалося враження, що в силу своєї колишньої діяльності у Віктора Федоровича була якась тяга до україно-російських відносин. Я для себе бачу одне пояснення: ці відносини для нього були просто відоміші й зрозуміліші, ніж відносини з Європою. Звичайно, взаємини з Росією теж дуже важливі. Їх потрібно розвивати, зміцнювати. Але ти програєш, якщо не зможеш виграти в європейському напрямку. І те, що свій перший візит Віктор Федорович зробив у Брюссель, свідчить про те, що він усвідомлює це.

- У Брюсселі президент заявив про наступність політики у сфері євроінтеграції. Як ви вважаєте, він був щирий?

- Президент розуміє, що, міркуючи про європейський напрямок, міняти риторику небезпечно. Так, поки в нього немає досвіду, зв'язків, контактів із цією частиною світу. Але це справа наживна. До речі, я давав своїм європейським колегам сигнал про те, що їхнє відношення до України (зі зміною президента.-Ъ) має залишитися таким самим. І Європа продемонструвала, що не хоче закривати двері. Хоча поки що це аванс.

- Є думка, що з обранням Віктора Януковича європейські перспективи навіть покращилися. Адже останнім часом у Брюсселі серйозно розчарувалися в українській владі. Про це, наприклад, заявляв Хав'єр Солана.

- Слова Солани обумовлені одним: взаєминами в таборі демократичних сил. Через непорядну поведінку Юлії Тимошенко ми дійшли до розвалу демократичного руху.

- А, можливо, проблема все-таки у відсутності реформ, яких очікувала Європа?

- Коли ми говоримо про економічні, соціальні тенденції, про зовнішньополітичний курс, мені складно згадати людину, яка була б розчарована політикою України.

- Однак щорічні звіти ЄС свідчать, що головна перешкода євроінтеграції - відсутність реальних реформ у країні.

- Погоджуюсь. Але ж питання реформ, їхньої глибини або ефективності безпосередньо залежать від політичної обстановки. Простий приклад: торік ми підписали у Брюсселі договір про модернізацію української ГТС, на що європейські кредитні установи готові були дати $5,5 млрд. Щоб отримати ці кошти, Україна зобов'язана була реформувати газовий сектор, а ці кроки могла почати тільки прем'єр. Вона зробила що-небудь? Ні! Така сама ситуація з аверсом Одеса-Броди й з будь-якою іншою сферою.

- 25 березня відбудеться саміт Європейської народної партії (ЄНП),  яка  де-факто є правлячою партією Європарламенту. Ви їдете туди?

- Ні, не їду.

- А Юлія Тимошенко їде. І це не перший випадок, коли проявляються проблеми у ваших взаєминах з ЄНП.

- У мене немає складностей у взаєминах з ЄНП. Моя партія - "Наша Україна" - ще п'ять років тому стала асоційованим членом ЄНП. Пізніше європейці поцікавилися, чи не проти я, щоб "Батьківщина" Юлії Тимошенко отримала такий самий статус. Я не заперечував - навпаки, я бачив у цьому можливість об'єднання патріотичних сил. Але в якийсь момент Тимошенко почала використовувати ЄНП як інструмент впливу на внутрішню політику України. Це мені не сподобалося. А особливо неприємним виявилося те, що позиція Європейської народної партії експлуатувалася на президентських виборах.

- Мова йде про лист ЄНП у підтримку пані Тимошенко, поширений восени 2009 року?

- Так. Причому лист було перекручено з боку Тимошенко. Але в ЄНП не стали реагувати на цю фальсифікацію, проявивши неприпустиму байдужність. Ці події принизили наші взаємини з ЄНП.

- Ще були проблеми в 2008 році - ви тоді перестали їздити на саміти, і відбулося це нібито після неприємних бесід із представниками ЄНП.

- Уперше чую про такі бесіди. Що стосується поїздок, то такого не буває, щоб прем'єр і президент однієї країни разом були на саміті ЄНП. Україна першою продемонструвала таку практику. Це ж смішно - на одному заході присутні перші особи держави!

- Що в цьому поганого?

- Да починаючи з неможливості летіти в одному літаку й закінчуючи тим, що країна залишається без керівництва! Тому була домовленість із Тимошенко про те, що нам треба чергуватися. Але Тимошенко ніколи не відповідає за свої слова. Вона раз, другий раз поїхала, коли була моя черга. А якщо прем'єр залишала країну, я був зобов'язаний залишатися тут. Я хочу нормальних відносин з ЄНП і не хочу брати участь у фарсі, улаштованому прем'єр-міністром, - "хто першим приїде". Взагалі, Тимошенко всюди приносить у політику один жахливий принцип: у неї всі діляться на рабів і ворогів. Будь-яка політична сила, що наближається до її орбіти, згоряє. Цей принцип вона сповідує ще з 2002 року, коли вперше приміряла вишиванку. У підсумку після Тимошенко завжди залишається випалене поле. І найжахливіше, що разом із цим полем випалюється свята для мене патріотична ідея.

- Якщо повернутися до початку вашого президентства, ви сподівалися налагодити взаємини з Росією?

- Звичайно. Більше того, перші 2-2,5 року наші взаємини були обнадійливими. Так, для Росії існувала проблема демократичних перетворень у безпосередній близькості від її кордонів, і це природно. У нас в 2005 році була розмова із президентом Росії віч-на-віч із цього приводу. Тоді нам треба було перегорнути сторінку, пов'язану з виборами 2004 року, з роллю Росії в період "жовтогарячої революції". Я досить легко пішов назустріч побажанням свого колеги. Потім був підйом у взаєминах - ми вийшли на новий статус, сформували міждержавну комісію.

- Що ж змінилося? Після чого відносини стали погіршуватися?

- Очевидно, першим Рубіконом став Бухарестський саміт НАТО (квітень 2008 року. -Ъ). Власне, не тільки сам саміт, а й процес підготовки до нього, що тривав кілька місяців. У Росії, ви знаєте, була дуже різка позиція щодо суверенного для України питання, щодо сектору безпеки. Можливо, зміни почалися після мого візиту в Москву (лютий 2008 року.-Ъ). Тоді ми дуже довго, три з половиною години, говорили з Володимиром Володимировичем Путіним про гуманітарні питання, про мовну політику, про значення Батурина (гетьманська столиця України в XVII столітті. -Ъ), про сектор безпеки, про НАТО. І я чітко висловив свою позицію, пояснивши, що насамперед хочу отримати від альянсу гарантії вічного існування держави Україна. Це якщо говорити про конкретні етапи. А в цілому - проблема в тому, що Росії важко вдається курс на рівноправне партнерство, і не тільки з Україною. Події в колишніх радянських республіках, спрямовані на зміцнення їхньої незалежності, у Москві, звичайно, сприймають як антиросійський курс.

- Чи змінилися взаємини з Москвою після президентських виборів у Росії? Все-таки Володимир Путін зустрічався з вами, а Дмитро Медведєв - ні.

- Ні, я вважаю, що в президентському кабінеті в Кремлі російська зовнішньополітична політика була стопроцентно передана в спадщину.

- Ви раніше говорили, що в Україні ще не народився політик, який віддасть Росії контроль над ГТС. Команда Януковича, схоже, рухається в цьому напрямку.

- Я і зараз наполягаю, що немає такого політика, що зможе вивести ГТС із національного управління або власності. Це просто не укладається в голові! У мене є своя версія того, що відбувається зараз. Щоб пояснити її, я повернуся до подій річної давнини. Безумовно, коли Тимошенко підписала з Росією угоди про транзит і закупку газу на 10 років уперед, це була небачена в нашій історії капітуляція. І мова йде не тільки про розміри тарифів, ви це чудово знаєте. Росія, отримавши тоді козирний туз, тепер вимагає: віддайте ГТС, і ми все вам пробачимо. І тому деякі політики, не маючи національної позиції, потихеньку піднімають цю тему. Але я не думаю, що в парламенті складеться така комбінація політичних сил, яка підтримає скасування закону про неможливість передачі управління ГТС. Немає таких обставин, за яких експлуатація ГТС іншою державою була б вигіднішою, ніж її використання національною монополією.

- Нові президент і уряд проводять масштабну зміну кадрів у центрі й на місцях. Чи допускаєте ви, що цим справа не обмежиться й щодо деяких чиновників будуть порушені кримінальні справи?

- Я не допускаю такої можливості. Повернутися до політики переслідувань - значить не усвідомлювати всіх наслідків, які спричинить такий крок. Якщо влада піде на це, вона сама себе дискредитує.

- Але можливі не політичні, а економічні підстави для претензій до представників колишньої влади.

- Я не сумніваюся, що такі підстави є, що є економічні претензії на адресу окремих чиновників поза залежністю від їхніх партійних квитків. Але ви ж розумієте, що навіть сугубо економічні претензії будуть сприйматися через партійну, політичну призму.

- Цікаво, що після того, як ви пішли, частина керівних співробітників секретаріату президента залишилися працювати з новим президентом.

- Є категорія держслужбовців, які працюють при будь-якій владі, я не бачу в цьому нічого дивного. Чому обов'язково потрібно враховувати партійність при призначенні на всі керівні посади, невже не може бути безпартійного професіонала? І ще один момент. Іноді для досягнення мети потрібні політичні партнери. Навіть супротивникам доводиться об’єднуватися заради національних інтересів. Так, дуже погано змінювати принципам, так, не можна допускати зради партнерам. Але зовсім інша справа, коли мова йде про те, щоб спільно, незалежно від кольору партійного прапора, працювати над досягненням якоїсь мети.

- Призначення Віктора Івченка, чоловіка глави політради "Нашої України" Віри Ульянченко, заступником міністра освіти Дмитра Табачника - приклад такого співробітництва?

- Це невдалий епізод, я його не підтримую. Мені особисто було б легше жити, якби цього призначення не було. Тут важливо, щоб Віра Ульянченко не змінила свої погляди або принципи. Адже вона сказала, що як і раніше наполягає на відставці Табачника як людини, що не сприймає українські цінності.

- Імовірно, варто виправити помилку, раз це призначення викликає таку дискусію?

- Я не виключаю цього. Ми з Вірою Іванівною на другий день після призначення обговорили це питання. Але треба дивитися на мотиви. Треба з'ясувати, чи була відмова від принципів, або принципи залишилися, і була прагматичная мотивація, прагнення досягти якоїсь мети. Поведінка деяких лідерів опозиції, які говорять, що ми ніколи-ніколи не будемо співробітничати із сьогоднішньою владою, теж неприпустима.

- Давайте розглянемо інший приклад співробітництва. Чи можливо, що знову буде обговорюватися ваше призначення, наприклад, главою уряду у випадку переформатування нинішньої коаліції? Говорять, така дискусія велася кілька тижнів тому.

- По-перше, я таких переговорів не вів. Що стосується майбутнього, то давайте повернемося до питання мотивів. Нинішнього президента, нагадаю, підтримало менше половини виборців. А президентові необхідно розуміти, що його головною метою повинна бути єдність України. Безумовно, президента, який буде "сшивати" Україну, будуть критикувати. Але він повинен усвідомити специфіку своєї посади. Повірте, я дійсно дуже не хочу, щоб Віктор Федорович Янукович був президентом Донбасу. І йому потрібно багато зробити, щоб стати президентом всієї України. Для цього він буде змушений відмовитися від багатьох властивих йому речей, завоювавши тим самим повагу людей, які за нього не голосували.

- Як це зробити?

- Насамперед цього можна досягти при формуванні вищої влади, уряду. Президент повинен сказати: "Я хочу подати руку всім політичним силам і запропонувати об'єднатися заради консолідації України". Давайте назвемо 7-10 тем, які нас розділяють, і спробуємо розтлумачити їх так, щоб ці спірні теми не заважали нашому руху вперед. Ця сама ідея, до речі, була закладена в Універсалі національної єдності в 2006 році. Якщо цього буде досягнуто - мене влаштує такий варіант співробітництва. А президентові у випадку консолідації всіх політичних сил буде легше проводити складні економічні реформи, які так необхідні Україні.

- На підсумковій прес-конференції ви заявили, що головною вашою помилкою на посту президента була Юлія Тимошенко. Про який епізод вашої спільної діяльності мова йде? Про призначення пані Тимошенко прем'єр-міністром у 2005 році?

- Ні. Призначення Тимошенко в 2005 році хоча й було помилковим, було об'єктивним. Це була не моя особиста помилка, а помилка суспільства. Після "жовтогарячої революції" ми провели соцдослідження й з'ясували, що в людей немає сумнівів із приводу прізвища майбутнього прем'єра. Тому якби я вчинив інакше, суспільство мене б не зрозуміло. Хоча, звичайно, результат її роботи на посту був нерадісним. Тимошенко взяла курс на реприватизацію, а за підсумками її роботи в Кабміні ми отримали більше 2% падіння ВВП. Говорячи про 2005 рік, я повинен зазначити ще один важливий особистий момент. У мене був пік інтоксикації. У I півріччі ми не могли визначити механізми лікування. У цей період мені особливо потрібна була підтримка Тимошенко, а вона замість цього почала атаку на так зване "оточення президента". І в підсумку до осені табір демократичних сил було розбито.

- Потім був 2006 рік, відбулися вибори, і ви знову повернулися до переговорів з пані Тимошенко...

- Для проведення реформ мені необхідна була більшість у парламенті. На жаль, в 2006 році цю більшість створити не вдалося. На позачергових виборах в 2007 році демократичні сили перемогли в парламенті, але коаліція була сформована не мною, а Юлією Тимошенко.

- Так у чому ж ваша головна помилка?

- У тому, що я повторно подав кандидатуру Тимошенко на пост прем'єр-міністра. А помилка моєї політичної сили була в тому, що ми підтримали її так звані реформи, які насправді лише дискредитували й ідею реформ, і саму діяльність демократичних сил.

- Який з періодів п'ятирічного президентського строку ви вважаєте найбільш результативним?

- Очевидно, що це не перші два роки. Цей період для мене був надзвичайно складним фізично. Тоді тривав пошук програми лікування, а потім проходила його активна фаза. Я переніс 26 складних операцій. На початку не було такого дня, щоб я по дві-три сорочки на день не міняв - всі були у крові. Не було дня, щоб після роботи зі мною не працювали лікарі. Хто цього не пережив, не зрозуміє мене. Що стосується самого продуктивного періоду... Немає якоїсь однієї дати. Будь-якому результату передує тривала робота. Наприклад, європейський курс країни не було закладено однією поїздкою в Брюссель, або одним виступом у Європарламенті, або однією зустріччю із президентом Франції - робота велася увесь час. Те саме стосується справ у будь-якій сфері. І я хочу зазначити, що сьогодні суспільство бачить ще не всі досягнення влади, особливо в гуманітарній сфері.

- Розкажіть про останній етап вашої діяльності - виборчої кампанії кандидата в президенти Віктора Ющенка.

- Було б великою помилкою говорити про демократію, про голодомор і сподіватися на великий рейтинг. Якщо розповідати про питання національної пам'яті, доводити, що Мазепа - національний герой, або говорити про НАТО... Років через п'ять або сім нація дійде цих цінностей. Але сьогодні це не дає рейтингу.

- Тобто ви знали, що не виграєте вибори?

- Так, десь я це розумів. Але перемога не була самоціллю. Моїм завданням було донести свої цінності до мільйонів українців, використовуючи передвиборні механізми. І я очікував, що на цих виборах цінності, які важливі для мене, отримаююь підтримку нації.

- Підтримка виявилася меншою, ніж ви очікували?

- (Пауза.) Приблизно так.

- Під час кампанії ви критикували Юлію Тимошенко, практично не висуваючи претензій на адресу Віктора Януковича.

- Адже я вже говорив, це була тактика: треба було спершу виграти в Тимошенко, щоб у другому турі виграти в Януковича...

- Почекайте, але ви ж визнали, що ще перед кампанією усвідомлювали неможливість виграти вибори!

- Десь розумів, а десь... Десь я вірив, що зможу змінити думку людей. Я йшов на вибори не тільки заради того, щоб "пробігтися й зігрітися". Крім того, я не раз повторював: для мене Тимошенко і Янукович - політики одного порядку. Ні за одним з них не стояла ідеологія, кожний з них хотів лише бачити себе при владі. Я й зараз про це говорю. Хоча сподіваюся, що Янукович ще зміниться, що нинішня посада допоможе йому сформувати ті переконання, яких йому не вистачало в попередні роки. І я вірю, що саме так і станеться.

- Окремим приводом для критики на вашу адресу стала велика кількість указів про нагородження, присвоєння рангів і звань перед закінченням президентського строку.

- За період мого перебування на посту кількість указів про нагородження була відсотків на 20 нижчою, ніж у Кучми за останній період. Крім того, у нас 46 мільйонів населення, а ми дискутуємо про те, багато це чи мало - 15 тисяч нагороджених спортсменів і медиків? Я розумію, що в останній рік з'являлися сумніви в журналістів і політиків: а чи не використовує президент Ющенко нагородження як механізм заохочення? І я вам відразу відповім - ні. Врученням ордена одній людині не завоюєш симпатію мільйонів.

- Заохочення - це завоювання симпатії однієї людини.

- Так, симпатію нагородженого в кожному разі завойовуєш. Але ж не ця людина буде визначати твою подальшу політичну долю. Мене мало цікавить оцінка кого-небудь. Я робив те, що зобов'язаний був зробити президент. У тому числі, присввоючи звання Героя України Степану Бандері. До речі, зараз я готую лист до Європарламенту, яким спробую повернути європейських, зокрема польських, політиків до їхньої власної історії. Нагадати їм, що польські національні герої, зокрема Армія крайова, засуджувалися на публічному суді в Москві. І це не зашкодило польській нації назвати своїх героїв, які боролися за суверенітет Польщі, не питаючи ні в кого дозволу. Зараз таке саме завдання стоїть перед українською нацією. Так, простих людей десятки років переконували, що Мазепа - зрадник. Але я вам гарантую: через 10 років ваші діти будуть думати інакше.

- Одним з останніх ваших указів ви звільнили Степана Гавриша з Вищої ради юстиції й призначили на його місце Леоніда Черновецкого. Спочатку цей указ було опубліковано, потім він зник із сайту, а через кілька днів його було анульовано указом президента Віктора Януковича. Що відбулося?

- Це, до речі, було моє прохання, щоб Янукович скасував указ. Усе дуже просто. У президента є квота у Вищій раді юстиції. На момент підписання указу про відновлення цієї квоти мене інформували, що Степан Богданович згодний зі своєю відставкою. А через дві години в мене відбулася з ним розмова, у якій він сказав мені, що такої згоди не давав. Ви ж розумієте - важкі дні були, було багато указів, які необхідно було підписати, щоб підвести підсумок під строком президентства. І я пообіцяв йому скасувати указ і доручив Вірі Іванівні зв'язатися з новим головою адміністрації президента, поставивши цей указ на скасування. Ось і все, і ніякої інтриги, нічого цікавого.

- Може, тоді розповісте, чим вам дорогий як юрист Леонід Черновецкий?

- Я не буду це коментувати. Я можу зараз запропонувати вам десятка три суддів, юристів і запитати, хто з них більше підходить, щоб провести ротацію. І повірте, яку б фігуру ви не назвали, я б знайшов аргументи, які доводять, що вам необхідно терміново відкликати своє рішення.

- У журналістів іноді складалося враження, що ви просто не читали деякі укази, а підписані вони були за допомогою вашого факсиміле.

- Даю вам слово, такого в практиці не було й не могло бути. Так, було підписання деяких указів, у тому числі щодо політичних рішеннь, коли я перебував у відрядженні, - тоді мені передавали проект указу, я з ним ознайомлювався й доручав Івану Васильовичу Переході (заступник глави СП, який курирував документообіг. -Ъ) поставити факсиміле. А наступного дня я повертався в Київ і підписував указ особисто.

- Розкажіть про ваші завдання на посту глави спостережної ради "Мистецького арсеналу".

- Нам потрібно вивести "Арсенал" на той рівень, що дозволив би провести на його території в 2011 році фінальне жеребкування Євро-2012. Для цього вже в 2010 році нам необхідно ввести в експлуатацію першу частину "старого 'Арсеналу'". У мене є кілька надзавдань, пов'язаних з "Арсеналом", головне з яких - відновити фінансування в 2010 році. У 2009 році, до речі, нога будівельника туди практично не ступала. Тому я щодня проводжу консультації з людьми, від яких залежить фінансування проекту.

- Чи можливо, що спостережна рада буде займатися й іншими національними проектами, приміром, Батурином?

- Ні, цього не планується. Батурин, до речі, на сьогодні є самооплатним проектом, який за рік відвідало 200 тисяч осіб. Інша справа, що потрібні партнери для фінансування нових робіт у Батурині, приміром, для відновлення Успенського собору. А першочерговим завданням там, на мій погляд, є розвиток інфраструктури, зокрема готелів.

- Давайте внесемо ясність у питання президентської дачі в Кончі-Заспі. Ви продовжуєте жити в ній або залишаєте її?

- У чому питання? Є ж закон, відповідно до якого для президента після його перебування на посаді формуються певні рішення про його статус. Не я сам прописую собі ці статусні речі, не я приймаю відповідний указ. Це компетенція чинного президента. До нього, як автора ухваленого рішення, вам і варто звернутися. Крім того, ви можете звернутися до світового досвіду. Подивіться, де в Чехії проживає Вацлав Гавел. Або в Америці, або в Росії - у будь-якій країні колишній президент.

- Ви плануєте повернутися до політичної діяльності й очолити партію?

- Так. Зараз ведеться робота над цим. У партії будуть реформи. Які - скажу після з'їзду.

- У якому форматі партія буде брати участь у виборах?

- Це не питання сьогоднішнього дня. Скажіть, ви знаєте, за якою моделлю будуть проходити вибори в місцеві органи влади й у Верховну Раду - за мажоритарною чи пропорційною? Я не знаю. Але ж від цього залежить тактика передвиборної кампанії.

- А як ви плануєте конкурувати з іншими націонал-патріотичними партіями?

- Якщо коротко - є тільки один спосіб зберегти патріотичний рух - консолідація.

- Після складання повноважень ви збиралися піти у відпустку на десять днів. Як відпочили?

- Найприємніше для мене - робота на землі. Ось я зараз і працюю - біля малини, смородини. Удобрюєш її перегноєм, торішнім листям... У мене в господарстві є все, абсолютно все: корови, свині, кури, гуси. Лебідь прилітав тижні на три й, слава богу, полетів - занадто він агресивний був, ніхто біля нього не уживався. Качок диких, думаю, дві-три сотні. Сови-пугачі трохи є. Про собак і котів я вже й не згадую. Повірте, це дає мені таку гармонію! Немає нічого, що б робило мене щасливішим.

- Тобто десять днів після відставки ви провели у себе на дачі?

- До друзів їздив на кілька днів, але основну частину часу - так, був тут. А відпочинок моєї мрії - він ще попереду, через кілька тижнів. Я переміг у сімейній дискусії про те, куди поїхати. Мені дуже хотілося побувати в Сирії, пройтися там по православних місцях. В Ізраїлю вдавалося побувати, а про Сирію тільки мріяв.

Інтерв'ю взяв Сергій Сидоренко, "Коммерсант-Украина ".

 

 





Архів
Новини
В наслідок агресії рф поранено 773 українських дітей, – Офіс генпрокурора 13:11 Інфографіка
ЗСУ встановлюють вогневий контроль над залізницею, якою окупанти тягнують резерви з Криму, – ОК "Південь" 13:25
На Запоріжжі колаборанти з озброєними окупантами ходять по оселях і шукають людей на "референдум" , – мер Енергодара Орлов 13:49
Морпіхи за тиждень знищили 37 російських військових і десятки одиниць техніки, – ВМСУ 14:07
СБУ знешкодила інформаторів загарбників у Дніпрі і Покровську 14:27
У ЄС задумали відключити від SWIFT останній великий російський держбанк 14:51
В парламенті Фінляндії закликають запровадити санкції ЄС проти "Росатому", - ЗМІ 15:25
Іржава зброя для резервістів. Фото: Telegram
У Росії мобілізованим на війну проти України видали іржаві автомати, – ЗМІ 21:33 Відео
Кожному, хто допомагає Росії зброєю, гарантована ізоляція, і йдеться не лише про санкції, – Єрмак 16:23
Зеленський посмертно присвоїв звання Герой України бійцю Сергію Сові з Нікополя 17:01
більше новин

ok