Інтерв’ю 2022-09-16T04:04:03+03:00
Українські Новини
Голова Ради НБУ Богдан Данилишин: Рівень довіри до банків в 12% я вважаю занадто оптимістичним

Голова Ради НБУ Богдан Данилишин: Рівень довіри до банків в 12% я вважаю занадто оптимістичним

Богдан Данилишин. Фото: 112.ua
Богдан Данилишин. Фото: 112.ua

Україна має більш активно відстоювати свою позицію в діалозі з Міжнародним валютним фондом, якщо його умови не сприяють реалізації національної промислової політики, переконаний голова Ради Національного банку України, академік Богдан Данилишин. Про це він заявив Українським новинам у першому інтерв`ю, яке надав к якості голови Ради НБУ. Також на думку Данилишина рівень довіри населення до банківській системи у 12%, про що свідчать деякі соціологічні дослідження, занадто оптимістичний. Він також не підтримує негайного збільшення існуючого рівня максимальної суми гарантування вкладів. Про це можна буде говорити, коли середньорічні теми зростання ВВП будуть більше 2.3-3%.

В деяких публічних виступах Ви висловились за проведення продуктивної емісії задля стимулювання економіки. Чи вдалося Вам переконати в цьому інших членів Ради НБУ?

Я постійно і послідовно відстоюю потребу пріоритетності розвитку реального сектору економіки. Багато хто в Україні усвідомлює, що без промислової політики за проактивної участі держави вихід на траєкторію стійкого економічного зростання в Україні малоймовірний. Саме розвиток промисловості приводить до збільшення виробленої в державі доданої вартості, сприяє зростанню її багатства. А без розвиненої сучасної промисловості нація приречена на бідність і масове безробіття. За останні два роки я писав про це, напевно, не менше сотні разів і продовжую дотримуватися такої точки зору. Сучасна промисловість може бути створена лише за такої обов'язкової умови — здійснення державою відповідної протекціоністської політики. Тоді як вільна торгівля не тільки не сприяє створенню промислових підприємств, що відповідають актуальному у світі технологічному укладу, а навпаки, призводить до руйнування існуючої промисловості.

На мою думку, нам в Україні треба навчитися сміливіше застосовувати різні моделі з арсеналу економічної науки. Тому я пропонував і пропоную доповнити політику нашого уряду ще й іншими методами, прийнятими в розвиненому цивілізованому світі. Точкові неокейнсіанські методи, при правильному їх застосуванні, та ще й за злагодженої роботи уряду і НБУ, цілком здатні створити передумови для економічного зростання, яке не супроводжуватиметься помітним збільшенням рівня інфляції. Відомий факт, що збільшення кількості грошей, які перебувають в обігу, не обов'язково призводить до зростання цін. Тому що гроші, які знову з'явилися в обігу, не обов'язково перетікають на товарні ринки або ринки послуг.

З іншого боку, інфляційне таргетування не може бути самоціллю економічної політики, адже стримування інфляції є тільки одним із методів поліпшення життя населення країни там, де воно здійснюється. І це завжди треба мати на увазі будь-якому аналітику, даючи оцінку правильності економічної політики уряду й Нацбанку чи оцінюючи діяльність і судження того або іншого вченого.

Тому мають сприяти, з одного боку, досягненню цінової та фінансової стабільності, а з іншого – економічному зростанню.

Що ж того, чи вдалося мені переконати інших моїх колег по Раді, то я поважаю думку кожного з нас. Чия позиція виявиться вірнішою, покаже час.

Нещодавно один з членів Ради повідомив про ідеологічний розкол в Раді НБУ? Наскільки такі заяви відповідають дійсності?

Жодного ідеологічного розколу в Раді НБУ немає. Безперечно, бувають жорсткі професійні дискусії щодо шляхів і методів досягнення визначених цілей. І особисто я відстоюю право кожного на власну думку, незалежно від того, подобається вона комусь чи ні. Бо будь-який розвиток закінчується саме тоді, коли всі єдині в думках. У будь-якій здоровій та успішно функціонуючій установі обов'язково має бути конструктивна дискусія (як вона є і в науці, тому наука й розвивається).

Важливо те, що на підставі глибокого аналізу, врахування думок нам вдається знаходити компроміс. А зроблена гучна заява є тривіальним перебільшенням, її причини не варті уваги суспільства.

Персональний склад Ради є високопрофесійним, і мене це тішить. Наш колектив цілком усвідомлює виклики, які зараз стоять перед економікою держави, у тому числі перед фінансово-банківським сектором. Рада Національного банку плідно співпрацює і з Правлінням Національного банку, і з науково-експертним середовищем, у тому числі з професійними банківськими асоціаціями. Ми прагнемо почути і чуємо думку ринку про результати роботи банківської системи, впливу на неї як Нацбанку, так і Ради.

Чи є у Вас розбіжності у поглядах на грошово-кредитку політику НБУ? Які будуть головні ризики її проведення?

Думаю, на цьому етапі вже не є коректним говорити про розбіжності у поглядах на грошово-кредитну політику цього року. Рада Національного банку ухвалила Основні засади грошово-кредитної політики на цей рік та середньострокову перспективу, і це документ, який врахував думки усіх учасників його розробки.

А ризики, безперечно, є. Ключовими середньостроковими ризиками залишаються можливість ескалації російської агресії на сході України, низький темп структурних реформ, повільні темпи зростання економік торговельних партнерів та затримки у співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, у першу чергу з МВФ.

Існують і загрози, що генеруються у зовнішньому секторі, насамперед з боку зовнішньоекономічної кон’юнктури.

Тому нашому уряду і НБУ найближчим часом необхідно почати розробку оперативних заходів, які дозволять демпфувати (гасити – ред) майбутні зовнішньоторговельні шоки, якщо вони настануть, а ймовірність цього є, оскільки міжнародна економіка носить характер "сполучених посудин" і в ній все дуже взаємопов'язано. Ми навіть не можемо точно уявити, де і як можуть негативно (а у певних секторах і позитивно) позначитися дії адміністрації нового Президента США на нашу економіку. Ми можемо тільки це припускати. Але займатися цими припущеннями потрібно вже зараз.

Я би вважав за краще готуватися до гіршого. Це буде розумним кроком. Створення центрів зростання української економіки усередині країни в неторговельному секторі економіки - будівництві інфраструктури, охороні здоров'я, освіті, науці, держпослугах - може дати нам певний перепочинок, щоб зрозуміти, як тепер працює світова економіка і чи носять ці зміни довготривалий характер. Все це необхідно для вироблення нашої конкурентної стратегії і для того, щоб наша економіка не почала втрачати робочі місця, а матеріальний рівень трудящих не знизився. А це може статися зараз зовсім недоречно - в момент, коли економіка України вже почала органічно відновлюватися.

Чи підтримуєте Ви політику зменшення втручання Уряду в економіку?

Дозволю собі ще раз зауважити, що нам треба почати більш критично ставитися до окремих порад, що їх дають з-за кордону, покінчивши з домінуванням у нашій економічній політиці ідей неолібералізму та звернувшись до ідей неокейнсіанства. І використати там, де це доречно, планові методи в економіці й інструменти стимулювання нашого промислового зростання, в рамках промислової протекціоністської політики. В усьому слід шукати баланс. Вважаю принципово важливим виходити з того, що у нинішньому надскладному світі дуже важко знайти ефективні рішення в рамках якоїсь однієї макроекономічної ортодоксії, і реальна економічна політика завжди являє собою певне поєднання різних методів, які не спростовують, а доповнюють один одного.

Чому в Україні не відновлюється кредитування? Проблема виключно у площині відсоткових ставок?

Ключовим завданням банківських установ є відновлення кредитування. Це визнається усіма. Макроекономічне середовище функціонування банків поліпшується: зростає ВВП, інфляція контролюється; значно знижено дефіцит державних фінансів; поліпшується стан платіжного балансу. До речі, у це вже робить свій внесок і Рада Національного банку, зараз реалізуються ухвалені нами Основні засади грошово-кредитної політики на цей рік та середньострокову перспективу. Сподіваюсь, що очікуване певне прискорення темпів економічного зростання позначиться і на кількості платоспроможних позичальників та фінансово-успішних клієнтів банків.

З точки зору НБУ, найпривабливішими для кредитування є галузі, орієнтовані на внутрішній попит, а також малий, середній та мікробізнес, який має помірне боргове навантаження. В цілому стабілізувалася ситуація з якістю кредитного портфеля, і протягом 2017 року очікується поступове зниження частки проблемних кредитів. Очікується, що з точки зору вартості кредитні ресурси стануть доступнішими. І нарешті після трьох років збитків банківський сектор у цілому у 2017 році має спрацювати прибутково.

Отже, зараз я з обережним оптимізмом дивлюся на перспективи відновлення кредитування.

Чи є довіра населення до керівництва НБУ? Чому?

Проблема довіри є центральною у розвитку банківського сектору. Ефективність його функціонування залежна від рівня довіри до нього співвітчизників. Тут природній ланцюг: нема довіри – нема клієнта – нема економічного зростання – нема достойного життя. На жаль, довіра вкладників була значною мірою зруйнована. Як наслідок, втрачено важливий ресурс кредитування за умови браку інвестицій. Як підтверджують окремі соціологічні дослідження, рівень довіри до банківської системи, у даний час, становить тільки 12%. Проте я вважаю, що і ці цифри є занадто оптимістичними.

Між тим, сьогодні вже маємо і певні позитивні процеси. Хай дуже повільно, але повертається довіра суспільства до банків, свідченням чого є приріст депозитів. Нагадаю, що залишки за депозитами у національній валюті за підсумками 2016 року зросли на 8.7%. При цьому гривневі депозити бізнесу зростали випереджаючими темпами – на 12.0% за минулий рік. Цьому сприяло поступове пожвавлення економічної активності та покращення фінансових результатів підприємств, у тому числі завдяки активізації діяльності експортерів у другій половині року. Зростання номінальних доходів населення сприяло збільшенню гривневого депозитного портфеля громадян на 5,2% за підсумками року. За очікуваннями НБУ, приріст депозитів у 2017 році трохи прискориться порівняно з темпами попереднього року.

Тому, на мою думку, відновлення довіри до банків має стати цілеспрямованою роботою уряду, НБУ і парламенту. У цьому аспекті, крок за кроком, Рада НБУ буде напрацьовувати свої основні рішення.

В чому Ви вбачаєте найбільші прорахунки у роботі Правління НБУ?

Упродовж 2015–2016 років Національний банк України зробив багато для приборкання інфляції, стабілізації валютного ринку та обмінного курсу гривні, оздоровлення банківської системи. Проте, попри позитивні зрушення, які почали спостерігатись у другому півріччі 2016 році, не всі зміни на грошово-кредитному та валютному ринках, а також у банківській системі сприймаються однозначно.

Приміром, очищення заклало підвалини для стабільної роботи банківської системи в майбутньому. Проте потребує осмислення і ґрунтовного аналізу дій, що мають сформувати майбутній фундамент міцної банківської системи. Разом з тим ми повинні розуміти і вплив політики “очищення” на подальший розвиток економіки країни. Цим зараз і займається Рада Національного банку. Наша мета – забезпечити незалежну банківську систему і стабільний соціально-економічний розвиток України. Водночас дії Національного банку України мають координуватись із зусиллями президента України, уряду і Верховної Ради щодо забезпечення розвитку економіки, відновлення довіри до банківської системи, привабливого інвестиційного середовища, зацікавлення внутрішнього інвестора.

Чи вважаєте Ви успішною роботу НБУ в запровадженні інфляційного таргетування? Чи виправдані виставлені інфляційні цілі Нацбанку по досягненню інфляції 8% і 6% у 2017–2018 роках?

Нацбанк у силу тих завдань, які стоять перед ним та обумовлені Конституцією й профільним законом, а також у рамках наявних повноважень й інструментів для їхньої реалізації, здійснює політику стримування зростання цін. І проводить її загалом успішно — за 2016 рік інфляція становила 12,4%, тобто, у межах цільових орієнтирів НБУ.

Що ж до інфляційних цілей на цей і наступний рік, то на сьогодні вважаю їх досяжними. По-перше, їх планує досягти не лише НБУ, але й уряд. А це, звичайно, запорука успіху. По-друге, цей рівень є консенсусним і в експертному середовищі.

Разом з тим, ми в Раді НБУ усвідомлюємо, що зниження інфляції до проголошених рівнів не гарантує, на жаль, сталого зростання української економіки, яка залишається за своєю суттю сировинною та продовжує залежати від стану зовнішньої кон’юнктури. Задля подолання цієї хибної залежності зусилля Національного банку мають бути підтриманими відповідною структурною політикою уряду.

Чи не вважаєте Ви, що гнучке курсоутворення в Україні насправді омана з огляду на зарегульованість валютного ринку?

Слід брати до уваги, що вітчизняне виробництво, банківська та фінансова система, а також грошово-кредитний та валютний ринки, весь народногосподарський організм у цілому, перебувають у спотвореному колі сировинної залежності. Внаслідок цього зростання національної економіки синхронізовано із підвищенням світових цін на сировину, до якої належать основні товарні групи українського експорту. І навпаки, падіння сировинної кон’юнктури призводить до паралельного погіршення стану всіх складових української економіки, включаючи грошово-кредитний ринок, динаміку цін, банківську та фінансову системи.

Жорстка грошово-кредитна політика, яка проводилася Національним банком була виправданою, зважаючи на стресові умови функціонування економіки України та необхідність забезпечення стабілізації макроекономічної ситуації. За належних макроекономічних умов НБУ необхідно продовжувати усувати адміністративні обмеження на валютному ринку. Однак такий процес повинен бути поступовим: з одного боку, необхідно уникати кроків, які можуть призвести до втрати контролю над ситуацією на валютному ринку, а з іншого – дати достатній простір для розвитку економіки.

Чи має Україна альтернативу програмі співпраці МВФ? Які на Вашу думку перспективи відновлення співпраці?

Співробітництво з МВФ - це свого роду страховий поліс і гарантія для подальшого налагоджування зв'язків України з іншими міжнародними фінансовими організаціями. Попри неоднозначне ставлення до деяких із вимог, запропонованих Фондом нашій країні, вважаю, — Україна в нинішній ситуації не може відмовитися від співробітництва з МВФ.

Тільки невиправний оптиміст може вважати, що неотримання кредиту Фонду не позначиться на ситуації з валютним курсом і споживчими цінами, які певною мірою залежать від курсової ситуації. Гадаю, що лише цього аргументу достатньо (хоча він не один)  для того, щоб стверджувати: Україна наразі не має можливості відмовитися від кредитного співробітництва з МВФ.

Інша справа, що треба мати свою думку, бачити і розуміти свою країну, її протиріччя та проблеми, історичні й інституціональні особливості, уклад, що формувався не лише в радянський і пострадянський час.

Як Ви оцінюєте можливість повернення України на зовнішні ринки запозичень? Чи не доведеться Україні проводити ще одну реструктуризацію боргів?

Вихід на міжнародні ринку капіталу безперечно можливий. Інша справа вартість, за якою можна буде залучати ресурси. Держави, рейтинги яких знаходяться не на інвестиційних рівнях, запозичують дуже дорого. Навіть з цієї точки зору, кредитування від МВФ є найвигіднішим.

В інтересах України почати демонструвати економічне зростання. Ми повинні одночасно рухатися у двох напрямах — інституціональні й структурні реформи, з одного боку, і сучасна промислова політика — з іншого (але це не взаємовиключні дії). Інакше шансів на успіх в України у динамічному мінливому світі не буде. І нам слід гідно оцінювати роль МВФ, який не тільки сприяє стабілізації ситуації в макроекономіці та фінансах України, а й створює своєрідний тиск з метою здійснення непопулярних, але необхідних структурних та інституціональних реформ. Та водночас ми не повинні відмовлятися від своїх стратегічних інтересів, що полягають у реалізації заходів промислової політики, спрямованих на забезпечення технологічної переваги як єдиного способу досягнення успіху у світі, де на зміну третій промисловій революції вже приходить четверта. І немає іншого шляху, окрім активного аргументованого діалогу з МВФ щодо тих питань, з яких позиція Фонду не сприяє реалізації національної промислової політики, хоч би якими палкими й напруженими були ці дискусії. Важлива роль у цьому діалозі приділяється Національному банку України. І якщо для досягнення якісного розвитку нашої країни буде потрібно настільки тривалий і напружений діалог із МВФ, то, значить, це слід зробити. І особисто я готовий докласти всі необхідні сили, знання й витратити весь необхідний час для досягнення макроекономічної та фінансової стабілізації та, одночасно з цим, для реалізації в Україні адекватної сучасним світовим вимогам промислової політики.

Чи достатньо щільно працює НБУ з урядом, зокрема з Мінфіном?

На мою думку, Правлінню Національного банку вдається забезпечувати конструктивну співпрацю з усіма міністерствами. Безумовно, можуть бути певні розбіжності у поглядах щодо шляхів і методів досягнення визначених цілей, але важливо, що НБУ та уряду вдається віднайти компроміс.

Чи не вбачаєте Ви конфлікту інтересів керівників НБУ у випадку с деякими банками, зокрема Михайлівський, Платинум банк?

Згідно з інформацією отриманою Радою від Національного банку, підтвердження конфлікту інтересів відсутні, хоча б тому, що усі рішення Правління ухвалює колегіально.

Чи треба збільшувати суму гарантування вкладів - до якого розміру і чому?

Ставка з відшкодування постраждалим вкладникам, весь час підвищується. На момент прийняття президентського указу, в 1999 році, гарантувалося повернення 500 гривень (близько 100 американських доларів). Потім було 1200 гривень, пізніше - 1500 гривень (майже300 доларів). Зараз ця сума становить 200000 гривень. На мій погляд, найважливіша соціальна функція Фонду гарантування вкладників фізичних осіб - це захист малозабезпечених вкладників. Головне – держава цього добивається. Хоча, зрозуміло, що підвищення планки гарантованих виплат сприятиме відновленню довіри до банківської системи, і я думаю, як тільки з’явиться можливість, держава це зробить. Коли середньорічні теми зростання ВВП будуть більш як 2.3-3%, можна буде говорити про збільшення суми гарантування вкладів.

Більше новин про: Банки Богдан Данилишин




Архів
Новини
До Севастополя у бригаду морпіхів прибуло 2 тис. мобілізованих росіян, - Генштаб 12:00
В Криму на узбережжі пролунала серія сильних вибухів, - соцмережі 17:25
Новітні літаки, сучасні танки, - Палатний пояснив, якою має бути відповідь України та світу на анексію українських земель 18:31
У США ядерний удар по Україні розцінять як напад на НАТО 19:17
ВАКС відпустив ексголову правління "Укрнафти" під 40 млн грн застави 20:18
Зеленський скасував осінній призов на строкову службу до армії та відклав демобілізацію 20:33
Вказівник на Дробишеве. Фото: Вікіпедія
Українські військові увійшли до Дробишевого, яке в декількох кілометрах від Лиману 21:34
Конференція ОБСЄ з людського виміру у Варшаві. Фото: НСЖУ.
У Європі говорили про важливість державної підтримки ЗМІ, – НСЖУ 15:59
Вибух біля Запорізької АЕС пошкодив електричний трансформатор, - МАГАТЕ 22:21
Данія та Швеція вважають, що для підриву "Північного потоку" знадобилися сотні кілограмів вибухівки 21:57
більше новин

ok