Інтерв’ю 2020-10-04T04:11:32+03:00
Українські Новини
​Екс-заступник голови КС Шаповал: можна говорити про неприховану спробу, попри розмови про децентралізацію, по

​Екс-заступник голови КС Шаповал: можна говорити про неприховану спробу, попри розмови про децентралізацію, посилення статусу Президента

16 липня Верховна Рада 288 голосами направила законопроект про внесення змін до Конституції в частині децентралізації до Конституційного суду. Суд розглянув документ надзвичайно швидко і вже завтра офіційно оприлюднить свій висновок. Якщо він буде позитивним, а Верховна Рада оперативно збереться на засідання, то уже в серпні документ зможе бути проголосований у першому читанні 226 голосами, а з вересня – в цілому, якщо для цього в сесійній залі знайдеться 300 голосів. Також після 25 серпня Верховна Рада зможе розглянути у першому читанні уже оцінений Конституційним судом законопроект про скасування депутатської та обмеження суддівської недоторканості. Саме щодо запропонованих конституційних змін щодо недоторканості суддів у КС виникли застереження. Крім того, Конституційною комісією напрацьовано зміни до Основного закону в частині правосуддя, які для української громадськості ще навіть не оприлюднені, зате вже попередньо оцінені Європейською комісією "За демократію через право" ("Венеційською комісією").

Українські Новини поспілкувались з юристом, колишнім головою Центральної виборчої комісії (2007-2013), колишнім суддею Конституційного суду (1996-2005) і заступником голови КС (2002-2005), одним із авторів першої Конституції Володимиром Шаповалом про майбутні конституційні зміни.

Володимир Миколайович, якими за Вашим прогнозом можуть бути висновки КС щодо законопроекту про внесення змін до Конституції в частині децентралізації. Чи варто очікувати застережень суду щодо окремих положень документу?

Я переконаний, що висновок буде позитивний. По-перше, цей законопроект не містить таких положень, про які можна було би сказати, що вони скасовують чи обмежують права людини і громадянина чи загрожують ліквідацією незалежності або порушенням територіальної цілісності. Хоча є питання щодо одного з перехідних положень, яким передбачені особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Завдання суду, даючи висновок, перевірити законопроект на відповідність статтям 157 і 158 Конституції. Практика склалася так, що коли судді бачать кричущу дурницю, яка не стосується прав людини чи державного суверенітету, то вони можуть про це зазначити у своєму висновку, але це буде лише рекомендацією. Парламент може проігнорувати зауваження КС. Оцінка суду юридично значуща лише стосовно відповідності двом вищезгаданим статтям, а інше – це коментар на вільну тему.

По-друге, я не переоцінюю нинішній склад КС, адже там є частина суддів, які були призначені ще попередньою владою, які постійно піддаються справедливій критиці, які причетні до конституційного реверсу 2010 року. Сам голова КС також серед тих суддів, які голосували за цей реверс. До речі, щодо голови суду, в кінці лютого 2014 року була постанова Верховної Ради про рекомендацію Президенту звільнити його з посади, тому голова виглядає заручником. Якщо ж частина суддів – заручники, які перебувають у підвішеному стані, то важко уявити собі, що вони наберуться сміливості бути принциповими. Тому все складається так, що проблем із цим законопроектом в КС бути не повинно.

Голова КС Юрій Баулін якраз напередодні розгляду законопроекту Судом потрапив у ДТП та був госпіталізований. Як його відсутність може вплинути на хід розгляду документу?

Дай Боже йому здоров’я! Не думаю, що його відсутність якось вплине на розгляд. Хоча, у зацікавлених осіб, в тому числі у Президента, який створив Конституційну комісію і постійно проголошує необхідність децентралізації, і у голови Верховної Ради, який давно говорить про цю реформу, може бути занепокоєння. Але не треба переоцінювати роль голови суду, бо якщо судді КС будуть об’єктивними, то проблем бути не може.

Наскільки професійно, на Вашу думку, підготовлений законопроект про зміни до Конституції в частині децентралізації?

По-перше, Конституція має свою логіку, якщо хочете – матрицю, і її текст повинен бути цілісним. Існує певний підхід до викладу кожного розділу, наприклад, не може бути всеохоплюючим перший розділ, як і не можуть бути викладені за різними алгоритмами розділи, присвячені Президенту і парламенту, де в одному, умовно кажучи, три статті, а в іншому – двадцять. В законопроекті ж розділ присвячений місцевій владі набагато більший за обсягом та деталізованіший за інші, а це неправильно. Текст законопроекту більше схожий на закон, ніж на розділ Конституції.

По-друге, я не можу позбутися відчуття, що цей текст замовний. Наприклад, спершу в ньому була позиція про префектів, яких призначає та звільняє Президент на власний розсуд, потім її змінили під впливом оцінок "Венеційської комісії" та частини членів Конституційної комісії. Це свідчить про певне поставлене завдання. В процесі розробки цей текст був утаємничений, а все, що робиться таємно викликає підозру і все, що робиться таємно, зазвичай, робиться нечисто.

Коли Ви говорите про замовлення, то маєте на увазі кого саме: Президента, голову Конституційної комісії?..

У мене склалось враження, що голова Конституційної комісії – уповноважений виконавець. Я коли дізнався, що головою комісії призначили голову Верховної Ради, в той час як Конституційна комісія має статус допоміжного органу при Президенті, то одразу згадав "класика парламенту" Олександра Ткаченка, який говорив: "Я не перший, але й не другий". Я розумію, що у людей є минуле і свої стосунки, стосунки між колишнім депутатом, обраним в одному з вінницьких округів, і колишнім мером Вінниці, але тут, як на мене, були вже трохи порушені правила пристойності - не може голова парламенту бути на таких ролях у допоміжному органі, утвореному Президентом.

Одна з основних тез, яку використовують критики законопроекту – "узурпація влади Президентом". Передусім, йдеться про право глави держави призупиняти повноваження органів місцевого самоврядування та призначати тимчасових державних уповноважених. Що скажете про таку характеристику?

Я би не говорив про спробу узурпації влади Президентом, але, очевидно, можна говорити про неприховану спробу, попри розмови про децентралізацію, посилення статусу Президента, збільшення його конституційних повноважень. Чомусь майже ніхто не звертає увагу на те, що 26 червня минулого року, тобто через 20 днів після складення присяги новообраним Президентом, у парламенті від його імені був зареєстрований законопроект про внесення змін до Конституції. В цьому законопроекті передбачалось запровадження на місцях замість голів державних адміністрацій нового інституту з дуже прямолінійною назвою – представник Президента, який, звісно, мав призначатися і звільнятися самим Президентом. Це була очевидна спроба посилити свій статус, зокрема свій вплив на місцеву виконавчу владу і місцеве самоврядування. У першому варіанті нинішнього законопроекту префектів також мав призначати та звільняти Президент одноосібно. У жодній країні на захід від нашого західного кордону немає подібного інституту представників Президента з подібною процедурою призначення і звільнення. У нас продовжується ситуація, яку в 2005 році дуже жорстко критикувала "Венеційська комісія": у такий спосіб розривається виконавча влада і створюється латентний конфлікт між главою держави і керівником уряду. Чинний Президент неодноразово казав, що з цією реформою передасть частину своїх повноважень на місцевий рівень, так покажіть мені хоч одне з таких повноважень, не кажучи вже про те, що Конституція забороняє делегування повноважень Президента. Він також кілька разів говорив, що є прибічником парламентсько-президентської республіки, але я не знаю, який сенс вкладає він у це словосполучення. Те, що у нас пропонується, виходить за межі відповідної державної форми, прикладом якої може слугувати сучасна Польща. У нас форма держави вийде у вигляді якоїсь "кульгавої качки".

Щодо права Президента призупиняти повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, то оцінку конституційності їх актів буде вчиняти Президент, але для цього вже існують адміністративні суди, які повинні реагувати на відповідні дії органів влади і які можуть скасувати будь-який протизаконний і фактично неконституційний акт дуже швидко. Ця позиція законопроекту дуже хитка і означає, що Президент зможе робити все, що захоче. Якраз тут і є загроза узурпації. Якраз тут постає питання про професійність тексту законопроекту. В проекті пропонується, що Президент може призупиняти повноваження відповідних органів і посадових осіб у разі, якщо їх акти не відповідають Конституції і створюють загрозу порушення національної безпеки. Але ж почитайте закон "Про основи національної безпеки". Там передбачено, що національна безпека – це практично все, що відбувається в країні. Повторююсь ще раз, тут може виникати загроза узурпації влади. Особливо за умов, коли чітко не визначено відповідних строків.

Щодо цього положення звучали закиди, що воно прописане для надання повноважень центральній владі швидко усувати невигідні їй місцеві ради і вводити на їх місце прямо підпорядкованих собі державних уповноважених.

Очевидно, таке можливо.

Згідно з законопроектом, одночасно з призупиненням відповідного акта та повноважень органу місцевого самоврядування Президент повинен звернутись до КС, який має розглянути це звернення невідкладно. Що означає "невідкладно", про який строк йдеться і чи не потрібно його уточнювати в самій Конституції?

В Конституції прямо уникають називати в багатьох випадках конкретні строки. Невідкладно означає в найкоротший термін. Стосовно КС, то закон дає йому тримісячний строк для розгляду справ, але суд може визначити її як невідкладну для розгляду. Невідкладність означає "протягом одного місяця". Коли справа реєструється в суді, то апарат проводить її експертизу, яка може тягнутися скільки завгодно, а от коли вже є експертний висновок апарата, то після відкриття справи починається відлік тримісячного чи місячного строку. У випадку зі зверненням Президента з приводу порушення Конституції органом місцевого самоврядування, то за логікою, суд мав би відкрити справу відразу, але якщо призупинення повноважень місцевого органу влади - це політична гра, то суд зможе не поспішати з експертизою, спостерігаючи як розвивається ситуація. Або виконувати певне замовлення, що ми неодноразово спостерігали.

Противники законопроекту також говорять, що наслідком його прийняття стане дуалізм влади на місцях, оскільки крім місцевих рад та їх виконавчих комітетів документом вводиться також інститут префектів (замість місцевих державних адміністрацій). Ви погоджуєтесь з такою тезою?

Я уникав би прямого твердження про дуалізм влади загалом, але моменти дуалізму виконавчої влади у нас дійсно існують. У випадку запропонованих змін проблема полягатиме у подальшій в розірваності виконавчої влади. Префекти, згідно з проектом, реалізують виконавчу владу, зокрема, уповноважені координувати діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади, а ці посадові особи звільняються Президентом, хоч і за поданням Кабінету Міністрів. Більше того, вони визначаються відповідальними перед президентом. Виходить, що поглиблюється проблема з дуалізмом виконавчої влади. Президент, на моє переконання, взагалі не повинен бути причетним до організаційних питань. В 2004 році при внесенні змін до Конституції планувалось визначити, що голів місцевих державних адміністрацій призначає та звільняє Кабмін, закон приймався, щоб послабити статус майбутнього Президента, яким всі бачили Віктора Ющенка, а в результаті торгів прийшли до компромісу про призначення відповідних голів Президентом за поданням уряду. Цю норму зараз відтворили в законопроекті стосовно префектів. Нічого подібного в інших європейських країнах немає, окрім Франції. Але якщо ми це все, включно з префектами, у Франції запозичуємо, так там Конституція приймалась під Шарля де Голля. Між іншим, самі французи називали її як "Конституція режиму особистої влади".

З приводу процедури призначення та звільнення префектів (пропонується наділити таким правом Президента за поданням уряду) звучить багато нарікань. Який варіант був би найбільш прийнятний в українських реаліях?

У зв’язку з тим, що одним із повноважень префектів передбачено координування діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади, а також виконання державних програм (що для мене не зовсім не зрозуміло), я вважаю, що їх має призначати та звільняти Кабмін. В законопроекті навіть назва "префекти" погано підібрана, краще було би назвати їх урядниками, але це для когось, очевидно, асоціюється одразу з урядом, тому і не було підтриманим.

Крім нагляду за додержанням органами місцевого самоврядування законів та Конституції і координації діяльності територіальних органів виконавчої влади префекти зможуть видавати обов’язкові на території акти і зупиняти дію актів місцевого самоврядування при невідповідності їх Конституції з одночасним зверненням до суду. Як Ви оцінюєте повноваження, якими пропонується наділити префектів?

Контрольна, наглядова функція префектів – це нормально, якщо приймати цей інститут. Правда, в багатьох країнах, особливо англомовного світу, ніяких представників центральної влади на рівні місцевого самоврядування немає. Але, однозначно, префект не може займатися оцінкою конституційності актів. На перевірку законності актів уповноважені адміністративні суди.

Володимир Гройсман (голова Конституційної комісії, голова Верховної Ради) зауважує, що критика конституційних змін з децентралізації жодного разу не стосувалась основних положень законопроекту - принципів місцевого самоврядування. Чи дійсно у цій частині документу немає ніяких зауважень?

Загалом, так. Є, щоправда, одне протиріччя. Громадою пропонується назвати адміністративно-територіальну одиницю найнижчого рівня, тобто територію, місцевість. Паралельно в законопроекті з’являється термін "територіальна громада", тобто населення. Я думаю, що це неприпустимо, буде плутанина, юридичні тексти потребують точності, у Конституції треба вживати різні за візуальними ознаками слова. Чому би не назвати у випадку адміністративно-територіальної одиниці "общиною", а у випадку населення – "громадою". Ну і крім того, як я вже зауважував, у цій частині написали не зміни до Конституції, а зміни до закону, така деталізація зайва.

У розділі IX "Адміністративно-територіальний устрій" планується закріпити норму, згідно з якою територіальна громада здійснює місцеве самоврядування безпосередньо шляхом місцевих референдумів. У той же час законодавчо проведення місцевих референдумів не передбачено. Така норма закріплюється з перспективою розробки закону чи не обов’язково?

Якщо ця норма буде прийнята, то такий закон треба приймати. Було би добре зафіксувати у перехідних положеннях, що протягом трьох місяців після набрання чинності змін до Конституції Верховна Рада має прийняти закон "Про місцеві референдуми". В законопроекті такого положення немає. Я не хочу займатися конспірологією, але можна припустити, що ця норма – просто ялинкова прикраса, у нас традиційно з підозрою ставляться до інституту референдуму. А може це просто результат непрофесіоналізму, коли занадто захопилися процесом.

Повертаючись до попереднього запитання хочу зазначити, що якщо з громадами у нас ще більш-менш все зрозуміло, то залишається питання про райони та області, які обізвали регіонами, - їх межі залишаються незмінними. В Україні на сьогодні повною мірою зберігся радянський територіальний устрій. Якщо ми говоримо про адміністративно-територіальну реформу на перспективу, то про це треба говорити вже сьогодні. Проблема адміністративно-територіальної організації держави – дуже серйозна і її треба вирішувати. Плани перегляду меж областей існують уже 24 роки і їх однозначно треба переглядати, при чому цю роботу треба було розпочати ще вчора. Владі варто було б оголосити про неминучість таких змін. Супротив на рівні укрупнення громад вже сьогодні є, а що буде на рівні переформатування областей? У нас же влада працює ситуативно: виникає проблема – юридично намагаємось її вирішити…

Неабиякий резонанс у суспільстві викликала норма про так званий "особливий статус Донбасу". В зареєстрованому першопочатково Президентом законопроекті передбачалось у прикінцевих та перехідних положеннях законопроекту про внесення змін до Конституції записати, що "особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом". За день до голосування у парламенті з’явився доопрацьований текст, в якому цю норму перенесли у перехідні положення самої Конституції. Навіщо це було зроблено і які наслідки можуть бути від закріплення такої позиції в тілі Основного закону?

Я ніколи не був прибічником такої норми. Я чудово розумію, що це навіть не компроміс. У нас є певна політика Президента в зв’язку з проведенням антитерористичної операції, фактично з війною. Що би не говорили, ця норма – не палке бажання Президента і тих, хто за неї агітує, це вимушений крок, поступка. Мені прикро, що так сталось і ми не змогли повести себе з західними партнерами так, щоб цього уникнути. Кажуть ніби нічого страшного в цьому положенні законопроекту немає, бо закон про особливості місцевого самоврядування вже і так є. Але давайте просто почитаємо Мінські угоди, зокрема їх 11 пункт та додатки до нього: там прямо сказано про "народну міліцію", участь місцевих рад в призначенні на суддівські та прокурорські посади на відповідних територіях і т.д. Сказати потім, що при прийнятті законопроекту це не малось не увазі не можна буде, бо будь-який притомний юрист вкаже на Мінські угоди. Мінські угоди прямо говорять про необхідність прийняття нового закону про особливий статус певних районів на Донбасі. Не треба задурювати народ, у нас усі вміють читати.

Думаю, ця норма в перехідних положеннях тексту Конституції, а не законопроекту, з’явилась не випадково. Мабуть, на це звернули увагу пов’язані з укладенням Мінських угод експерти. У першому варіанті законопроекту, після його прийняття, в текст Конституції положення про особливий статус не ввійшло би. Це було би красиво, я на такий варіант і розраховував…

Думаєте українська влада намагалась дурити західних партнерів?

Думаю, такий розрахунок був. Але на Заході це зрозуміли. В Росії також багато грамотних юристів. Тепер, якщо законопроект приймуть, то положення про особливий статус (наполягаю, саме про особливий статус) буде в тілі Конституції, хоч і в перехідних положеннях. Але ж це все одно тіло, у кішки хвіст – теж тіло.

Всі розмови про те, що особливості місцевого самоврядування не передбачають особливий статус – це не правда. Юридичний статус – це правове положення. Наприклад, наявність особливості організації здійснення влади в межах конкретної адміністративно-територіальної одиниці (скажімо, в Києві) фактично означає особливий статус цієї одиниці. Все інше – це гра слів. Ще раз почитаймо п.11 Мінських угод з додатками. Там в єдиному контексті йдеться про особливий статус окремих районів Донецької і Луганської областей і особливості організації місцевого самоврядування в цих районах. Я розумію побоювання тих, хто говорить про провокативність такої норми. На початку 90-х років республіки Прибалтики скористалась закладеним в Конституції СРСР правом республіки вийти зі складу союзу, яке було закладене в закон ще в 1936 році при Йосипі Сталіні, коли ніхто й подумати не міг, що використання цього механізму можливе. Тому закладена в законопроекті норма про особливий статус - недобра для держави, вона викликає неспокій. Це шрам на тілі Конституції.

Коли, на Вашу думку, конституційні зміни в частині децентралізації зможуть реально запрацювати і які наслідки вони, в тому числі і з огляду на задекларований "особливий статус" матимуть? Чи зможе така реформа реально змінити життя людей?

Такі реформи життя людей не змінюють, вони створюють перспективи для розвитку. Не випадково заговорили про проведення наступних чергових місцевих виборів в 2017 році. Це означає, що така пауза необхідна для організації всього. Мене хвилює певний поспіх в проведенні цієї реформи. Зараз ключова проблема - на рівні об’єднання громад. Інша, з огляду на нашу ментальність, – чи не будуть префекти відчувати себе людьми з крилами. От нещодавно на засіданні уряду прем’єр-міністр Арсеній Яценюк сказав: "Президент своїх префектів…". Арсеній Петрович, юрист за фахом, називає префектів президентськими (хоч вони і мають призначатись за поданням Кабміну), то, очевидно, й префекти себе такими почуватимуть. Пишучи Конституцію треба думати не тільки про сьогоднішній день. Сьогодні Президент має велику фракцію, велика фракція також у прем’єра, але він – заручник президентської партії, бо без їх підтримки, його швидко замінять. Але теоретично після виборів може скластися так, що у нового прем’єра буде більшість у парламенті, а у нового Президента – ні. Тому державні інститути треба робити гнучкими і функціональними. В цьому контексті знову повернусь до висновку "Венеційської комісії" на зміни до Конституції від 2004 року, де було сказано, що з урахуванням специфіки політичної системи України такі зміни можуть сприяти посиленню конфронтацій між прем’єр-міністром і Президентом.

З Ваших слів зрозуміло, що Ви вважаєте законопроект про зміни до Коснтитуції в частині децентралізації розробленим ситуативно і безперспективно?

Не однозначно так. Не вдаючись в деталі, я вважаю, що в частині місцевого самоврядування законопроект напрацьований більш менш нормально, а от в частині повноважень Президента стосовно місцевих органів влади та їх рішень документ розроблено неправильно, такі повноваження мають бути передані Кабміну, бо він формується парламентом і відповідальний перед ним.

Венеційська комісія також уже дала попередні висновки на законопроект про внесення змін до Конституції в частині правосуддя, щоправда українською текст запропонованих змін досі не оприлюднений. Ви мали змогу ознайомитись з законопроектом та рекомендаціями до нього?

З законопроектом по децентралізації я вперше ознайомився також в англомовному варіанті. Законопроект щодо правосуддя я поки не бачив, але мені достатньо того факту, що він також втаємничений, кулуарний. Не можу сприйняти також і можливе збереження системи господарських судів, що є результатом зусиль відповідного лобі в Конституційній комісії. Варто наголосити на тому, що господарські суди – це рудимент радянських поглядів на економіку і право.

Згідно з оприлюдненим "Венеційською комісією" варіантом пропонується закріпити в Конституції можливість визнання Україною юрисдикції міжнародного кримінального суду. Які позитивні наслідки це матиме і які ризики можливі при визнанні юрисдикції Гаазького трибуналу?

Я не бачу особливих ризиків. В цілому, це правильний крок.

Законопроектом також пропонується виключити парламент з процесу призначення суддів і передати таке право Президенту. "Венеційська комісія" ж пропонує передбачити позбавлення Президента повноважень звільняти суддів і створювати суди, передавши повноваження створення та розпуску судів парламенту. Підтримуєте позицію комісії?

У дуже багатьох країнах призначення на посаду судді оформлюється актом глави держави, єдина країна в Європі, де суддів призначає парламент – це Швейцарія, але давайте відверто: де ми, а де Швейцарія. Це було би правильно зробити Вищу раду юстиції таким органом, який буде визначати для Президента кандидатури суддів, щоб він автоматом, безальтернативно їх призначав. Але правильніше було би написати не "за поданням Вищої ради юстиції", а на підставі рішення ВРЮ, адже формулювання в Конституції дуже важливі. Але тут одразу виникає питання про ВРЮ, бо зараз вона як "Ноїв ковчег". Я думаю, що ВРЮ має складатися виключно з суддів у відставці. При цьому вони мають призначатись терміном на три роки.

Стосовно пропозиції позбавлення Президента повноважень створювати та ліквідовувати суди, то тут я можу тільки аплодувати "Венеційській комісії". Але, очевидно, цим має займатись ВРЮ, а якщо комісія пропонує дати такі повноваження парламенту, то вона непослідовна. Чому парламент, на їх думку, не може призначати суддів, але може створювати суди? Справами створення і ліквідації судів має займатись неполітичний орган.

Законопроект також передбачає позбавлення Верховної Ради права висловлення недовіри Генеральному прокурору, що цілком підтримується Венеційською комісією. Яка Ваша позиція з даного приводу?

Це абсолютно правильна позиція. Ми єдина країна в Європі, якщо не у світі, де прокурор політично відповідальний. Недовіра, висловлена Верховною Радою – політична, але прокурора не можна робити політично залежним, він тільки бути звільнений парламентом за поданням Президента, аналогічно до процедури призначення.

Конституційний суд уже надав висновки на законопроект про внесення змін до Конституції щодо скасування депутатської та обмеження суддівської недоторканості. Щодо останньої у КС було декілька зауважень. Законопроектом передбачено, що суддя не може без згоди Вищої ради юстиції бути затриманий чи до нього не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до винесення вироку судом. КС вважає, що теж саме має стосуватись домашнього арешту та адміністративного арешту. Погоджуєтесь?

Логіка така: запобіжні заходи, пов’язані з обмеженням індивідуальної свободи судді, можуть бути обрані лише після рішення Вищої ради юстиції. В принципі, це правильно. Але мене дивує цей законопроект: депутатську недоторканість ми ліквідовуємо під корінь, а за суддями залишаємо. Це дивний підхід, у цивілізованому світі все навпаки. Президент, користуючись відомою "любов’ю" народу до народних депутатів, хоче зробити те, чого немає у жодній європейській країні. Щодо депутатів, можна було би просто спростити відповідну парламентську процедуру, а також звузити обсяг депутатського імунітету тільки до умови його арешту виключно за згодою голови парламенту.

КС також висловив застереження до запропонованої законопроектом норми про можливість притягнення судді до відповідальності за порушення присяги. Ви, як колишній суддя, поділяєте таку позицію своїх колег?

Поділяю. Порушення присяги не може бути підставою для звільнення судді. Порушення присяги – це пастка, бо трактувати як порушення присяги можна практично все, що завгодно, особливо за наших умов. Такої підстави звільнення суддів не повинно існувати.


Архів
Новини
Пробне ЗНО-2021: коли пройде і скільки людей зареєстровано 16:37
"Харківгаз" оскаржуватиме передачу мереж двох населених пунктів Харківської області на обслуговування "Кіровоградгазу" 16:24 Прес-реліз
Ляшко назвав людей, для яких можуть легалізувати марихуану 16:21
Грузія має намір відновити авіасполучення з Україною з 1 лютого, - Криклій 16:03
Завтра Рада заслухає звіт Шмигаля про підвищення тарифів 16:00
Дочірнє підприємство "Нафтогазу" відписало 52 млн гривень на "хмарні" послуги дата-центру Уткіна 15:45
Володимир Путін. Скріншот: youtube/РБК
Путін відповів на питання про палац за 100 млрд рублів в Геленджику, згадавши Україну та Порошенка 15:41
Бойко хоче, щоб Рада зайнялася питаннями миру та соціальної справедливості 15:27
Імунолог Донський за використання вакцини проти COVID-19 китайської Sinovac Biotech 15:25
ОПУ пропонує депутатам звинувачувати в газовій кризі виключно облгази і лобіювати Нафтогаз 15:23
більше новин
ОПУ пропонує депутатам звинувачувати в газовій кризі виключно облгази і лобіювати Нафтогаз 15:23
ГУ розвідки планують перепідпорядкувати Єрмаку, - ЗМІ 14:03
Дизель Шоу. Фото: Мак5
Російська компанія купила права на показ "Дизель Шоу", - ЗМІ 10:23 Фото
Різке зростання контрабанди ТВЕНів створює проблеми для правоохоронців і економічної безпеки України, – експерт 11:35
Буксири ОМТП передані в оренду Нік-флоту в порушення процедур і за ціною, вдвічі нижче, ніж пропозиції на ринку – Мясковський 11:06
Вадим Машуров розповів про ринок інвестицій в EdTech 10:01 Прес-реліз
На початку весни українцям перерахують пенсії. Хто буде отримувати на 11% більше 05:30
Сьогодні День Тетяни: приказки, прикмети і погода 25 січня 05:40
Мітинг біля Офісу протидії рейдерству. Фото з місця події
Активісти "Правого сектора" обурені, що в ситуації з ринком "Столичний" Мін'юст забрав собі повноваження судової влади 15:09 Фото
В Україні зростуть зарплати вчителів. У Міносвіти розповіли про підвищення 05:15
більше новин

ok