Інтерв’ю 2022-08-01T04:04:39+03:00
Українські Новини
​Леонід Козаченко: Я не заздрю жодному міністру, яким би він не був. Навіть іноземцям...

​Леонід Козаченко: Я не заздрю жодному міністру, яким би він не був. Навіть іноземцям...

Почесний президент Української аграрної конфедерації, голова ради підприємців при Кабінеті Міністрів, екс-віце-прем'єр, а з листопада 2014 року - народний депутат України 8-го скликання і глава створеного в грудні того ж року міжфракційного депутатського Аграрного об'єднання у Верховній Раді Леонід Козаченко розповів Українським новинам про своє бачення реформ в агросекторі, "аграрному лобі" в парламенті і про ситуацію в галузі в цілому.

Леоніде Петровичу, Ви давно займаєтеся політикою, але в ролі законодавця вперше. Які відчуття?

Найперші відчуття - це відсутність самореалізації. Адже є багато питань, які зараз необхідно вирішити на рівні законодавчої влади, але це не вдається зробити швидко і комплексно. Це і питання боротьби з корупцією, і реформування в реальному секторі економіки для полегшення ведення бізнесу. Ці напрямки на сьогодні потребують найбільшої уваги.

Якщо в цьому напрямку будуть хоча б якісь зрушення, буде простіше вирішувати і соціальні проблеми в нашій країні, які, на жаль, лише загострюються. В цьому найбільше "допомагає" війна, а друга причина - відсутність реформ.

Які є перепони в парламенті для здійснення реформ?

Перепони є, на жаль, в цілому в суспільстві. Немає сьогодні сформованої політичної волі в напрямку вирішення цих проблем. Є дуже багато декларацій. На жаль, ми мотивуємо відсутність реформ тим, що в нас немає досвіду, немає грошей. Зараз ми отримали величезну кількість грантів, створили (відповідно до тих заяв, які роблять чиновники) понад 400 робочих груп, в тому числі і на рівні Адміністрації Президента, і на рівні Кабміну, міністерств та різних відомств. Ці групи нібито розробляють пропозиції щодо реформування тієї чи іншої галузі, боротьби з корупцією, проте реалізації цих програм, які розробляються, ми не бачимо.

Є ще одна аргументація: ми не лише не маємо коштів для виконання цих програм, ми ще й не маємо фахівців. Ми дуже багато взяли іноземців до влади. Я не проти іноземців, але думаю, що така країна, як наша, мусить мати власних політиків. Вважаю, що у нас є достатньо досвідчених людей, інтелектуальних, які мають позитивний досвід в реалізації багатьох програм. Вони, аналізуючи допущені іншими країнами помилки, розуміючи специфіку наших реалій, знають, як ту чи іншу справу краще зробити в Україні і як швидко реформувати економіку. Україна може бути однією з кращих країн Європейського Союзу, проте це все потрібно реалізувати і мати на це політичну волю.

Але ж нібито запрошені іноземці мають більше досвіду... Що не так?

Справа в тому, що багато з тих, кого ми взяли, не мають досвіду роботи в тій сфері, куди їх призначили. Я наводив приклад одному з іноземців, призначених у нас. Коли він мене запитав, чому я його постійно критикую, я відповів, що ніколи б не погодився очолити НАСА у Штатах, яким би інтелектуалом я не був. "Адже для того, - кажу йому, - щоб збагнути, що відбувається в галузі, потрібний час, а для того, щоб її реформувати, необхідно мати додаткові здібності. І не в кожного інтелектуала вони є. Тому, вибач, я буду тебе критикувати...".

Що, на Вашу думку, потрібно змінити в аграрній політиці?

В аграрній політиці дуже багато потрібно сьогодні змінювати. Не скажу, що нинішня політика є такою шкідливою чи неправильною, навпаки, ми мали постійне зростання основних показників галузі. В цьому році її фінансовий стан обтяжили прийняті новою владою рішення.

Ми зараз активно почали пришвидшувати земельну реформу, проте тут не слід поспішати. Це питання дуже складне і потребує виваженого рішення. Звичайно, що давно вже треба було б завершити цю реформу, але цього не сталося, тому що сама влада робила помилки. Одна з головних причин - це корупція. Підґрунтя для неї створювали будь-які закони, що на той час приймалися нібито на завершення цієї реформи. Це викликало велику недовіру населення до влади, ця недовіра і зараз залишається.

Сьогодні необхідно запропонувати ті закони, які б давали максимальну можливість самим аграріям приймати рішення щодо продажу землі, адмініструвати цей процес. Тут слід врахувати позитивний досвід європейських країн, передбачити мораторій на право іноземцям та юридичним особам купувати землю, слід визначити максимальний розмір земельної ділянки, яка на початку буде дозволена для приватизації, потім її можна було б збільшувати. Наприклад, деякі європейські країни дали право здійснювати купівлю-продаж землі так званим земельним спілкам, створеним власниками землі. Вони самі, а не чиновники, продають свою землю і вносять відповідні записи в державний реєстр. Держава, якщо вбачає якісь порушення закону, може цей процес зупинити через суд.

Потрібно також визначити термін, протягом якого має бути напрацьоване це законодавство.

Також слід напрацьовувати законодавство щодо зміни системи оподаткування аграріїв. Сьогодні МВФ сказав, щоб всіх аграріїв перевести на загальну систему оподаткування і обтяжити сільське господарство на якихось там аж 20-30 млрд гривень. Звичайно, це не так багато для галузі, але так діяти не можна. Слід дуже виважено і послідовно підходити до розробки відповідних законів і підзаконних актів. Вважаю, що система оподаткування для аграріїв повинна бути диференційованою: для дрібних виробників потрібно створити найбільше пільг, для середніх менше, а для великих агрохолдингів потрібно запропонувати використання кластерної системи оподаткування. Робити це потрібно поступово, можливо, з попередніми локальними впровадженнями цих податкових змін.

Які зараз є ініціативи з оподаткування в Раді?

Зараз ініціатив особливих нема. Є ініціатива Уряду, щоб перевести всіх на загальну систему оподаткування, забрати всі пільги з податку на додану вартість і збільшити ручний розподіл субсидій. Тобто ті пільги, які автоматично мали б отримати аграрії через акумуляцію ПДВ, суми зберегти, але дати, щоб чиновник їх розподіляв, кому давати, кому - не давати.

Ось така ідея в Раді зараз поширюється, але це неправильно, цього в наших умовах робити не можна. Це, до речі, заперечує Коаліційна угода, яку підписали депутати.

Треба змінювати також і систему кредитування аграрного виробництва (і це не лише стосується аграрної галузі, але й інших галузей економіки), тому що сьогодні займатися бізнесом, коли кредитні ресурси коштують понад 30%, неможливо. Немає жодної країни у світі, яка могла б це витримати. Потрібні нові пропозиції щодо змін в монетарній політиці та нові ідеї реформування банківського сектору.

Зараз депутати домоглися повернення ПДВ при експорті зерна. Що ще вдалося відстояти?

Рішення, яке прийняте стосовно ПДВ, це краще, ніж нічого, але в ньому є багато недосконалості та протиріч. Це дуже вигідні умови для великих агрохолдингів, які вирощують свою продукцію і продають її самі, експортують. У них взагалі ідеальна ситуація. А з дрібними і середніми товаровиробниками є питання. По-перше, як адмініструвати це повернення ПДВ? Адже одному можна 50% повертати, іншому – 100%. Якщо трейдер працює із тисячами малих і середніх підприємств, то як потім відстежити податковій адміністрації, кому скільки давати. Це дуже складно. До того ж, це виправдовує часті податкові перевірки.

З іншого боку, ми перейшли на так звану систему електронного контролю повернення ПДВ. Україна – єдина в Європі, яка застосовує цей механізм, він дуже складний, але дозволяє 100-відсотково контролювати тих, хто не сплачував ПДВ і махлював цим. Разом з тим, в законі прописано, що ви не можете працювати більш ніж з одним посередником. З двома не можна, бо вони махлюватимуть, хоча навіть теоретично це зробити не можна. Це обмежує роботу трейдерів. Вони абсолютно об’єктивно кажуть, що їх дискримінують.

Проте залишати неповернення ПДВ - це дискримінація селян, яка коштує понад 40 млрд гривень втрат. Нічого подібного наша влада ніколи не робила в жодній галузі економіки.

Отже, те рішення, яке сьогодні прийняте стосовно ПДВ, поверне близько половини втрат, але повністю проблеми не вирішує та ще й створює підґрунтя для корупції.

Що ще залишилося зробити з гармонізації нашої законодавчої бази з євопейською в аграрній сфері і коли можна завершити цей процес?

Зараз понад 100 нових законопроектів потрібно приймати і вносити зміни в нинішні, і близько 500 підзаконних актів - або нових приймати, або змінювати існуючі. Це величезна робота. Її депутати планують зробити за три роки. Проте, вважаю, якщо на цьому зосередити зусилля, цей процес можна завершити вдвічі швидше. Можна зробити, наприклад, так звану «пряму стежку» у Верховній Раді для адаптації цих законів – те, що робили Прибалтика і Польща, коли вони проходили процес євроінтеграції. Але ми цього не зробимо, не тому, що цієї «короткої стежки» в парламенті не буде створено, просто Міністерства не підготують ці законопроекти, тому що дві третини цих євроінтеграційних законів обмежують права чиновників. Наш чиновник хоче почувати себе значущим, а тут хочуть його обмежити. У них, також, немає досвіду в написанні цих законів. Саме тут потрібно було використати ці кошти, гранти, які надходять з-за кордону. Я критикував неефективне використання цих коштів, але тут їх варто було б використати.

А щодо дерегуляції? Скажіть, будь ласка, чи не заскладна реорганізація Держветфітослужби та ще низки служб в одну структуру?

Питання дерегуляції потрібно також брати на особливий контроль. З одного боку, слід її робити, а з іншого - роблячи це, не допускати помилки, які на сьогодні допущені. Наприклад, взяли й ліквідували держветофітослужбу, Держсільгоспінспекцію, Санепідемстанцію, Державну службу захисту прав споживачів, натомість нічого не створили. Але є багато функцій, які держава повинна виконувати. Цього також вимагають міжнародні угоди, підписані з іншими країнами.

Наразі створено величезні проблеми, адже функції реорганізованих служб зараз ніхто не виконує. Виникає питання, чи варто було тоді це починати? Так, варто, ті державні служби, які зараз у процесі реорганізації, мали велику кількість зайвих функцій, які варто було б частково скасувати, незначну їх кількість залишити ексклюзивно за державою, а іншу частину делегувати недержавним організаціям. Ці установи могли б їх виконувати від імені держави, як в інших країнах світу - наприклад, видавати різні дозволи, сертифікати. Це зменшило б вартість цих послуг, знищило б корупцію. Адже, наприклад, стоїть звантажений корабель в порту і "чекає" на довідку про якість продукції, яку може видати лише одна державна інспекція, встановлюючи при цьому свої розцінки та вимагаючи додаткової "винагороди". А в клієнтів немає альтернативи. Тоді як в інших країнах світу десятки таких лабораторій, і в будь-який час доби цю довідку можна взяти, коштує вона копійки.

Звичайно, що треба дерегулювати, але не так, як це роблять в нас. Приміром, та ж реорганізація Держветфітослужби. Якщо раніше було 5 установ і всі вони були корумповані, то якщо їх функції передати одній, то вона буде суперкорумпованою. Є така точка зору. Але якщо старі структури ліквідувати і також скасувати їхні непотрібні функції, або частину з цих функцій передати недержавним суб’єктам - відсотків 15-20, тоді був би ефект. Але ми цих реформ можемо не виконати. Тому що немає політичної волі у наших політиків, а іноземці, які прийшли, ніколи цим не займалися.

Нещодавно міністр Павленко повідомив про рішення виставити в цьому році на приватизацію "Укрспирт" та низку інших підпорядкованих міністерству підприємств.

Зараз в підпорядкуванні Мінагрополітики близько 500 державних підприємств. Дуже багато довелося докласти зусиль, щоб переконати міністра, щоб він зосередив увагу на їх приватизації. Бо на початку своєї діяльності він говорив, що має на меті зробити ці підприємства прибутковими, підняти їх капіталізацію, щоб можна було їх пізніше продати за вищу ціну. А також замінити корумпованих керівників на менш корумпованих. Але ж про це говорив кожен, хто приходив останні двадцять років на посаду міністра. Тому питання про інше треба ставити: навіщо міністерству займатися бізнесом? Передусім потрібно формувати та вдосконалювати аграрну політику.

Розкажіть, будь ласка, про аграрне об’єднання в Раді. Якими досягненнями воно може похвалитися з моменту створення?

Якісь особливі досягнення воно ще не може продемонструвати. Зараз ми активно почали роботу з Євросоюзом щодо імплементації законодавства до європейського. Зараз ми лобіюємо подолання деяких бюрократичних перепон, які ЄС все-таки створив, вони найбільше стосуються просування нашого продовольства на європейський ринок. Ми хочемо зняти ці перепони, використовуємо свої депутатські мандати, тиск міжфракційного об’єднання, запрошуємо європейських фахівців до себе, зокрема щоб вони пояснили, чому, проінспектувавши наші потужні підприємства, вони не дають дозволи; чому виділяють дуже малу квоту на поставки м’яса птиці, не дають єврономер на експорт до ЄС молока, яєць, просування яких ведеться вже два роки.

Проте ми не лише запрошуємо європейців до себе, але й часто їздимо до них, організовуємо зустрічі, спілкуємося, переконуємо.

Оцініть, будь ласка, роботу Олексія Павленка порівняно з двома його попередниками.

Якщо дивитися суто на показники виробництва сільгосппродукції, то всі троє мали приблизно однакову плюсову динаміку. Може Микола Присяжнюк більше мав право сказати, що він заклав підвалини для зростання, бо він дійсно працював довго порівняно з двома іншими. Ігор Швайка працював півроку, він жодних підвалин не заклав. Павленко теж ще дуже мало пропрацював.

Правда, ще до Присяжнюка закладали підвалини, що дало згодом можливість вийти на високі показники.

Якщо ж порівнювати Швайку із Павленком, думаю, у Павленка сьогодні більше підтримки в суспільстві. Він більше працює із зовнішніми партнерами, працює над тим, щоб просувати імідж України у світі. У нього це добре вдається. Він гарно знає англійську мову, багато буває в Євросоюзі, у Сполучених Штатах, інших країнах світу. Там позитивно його сприймають. Але його проблема в тому, що він мало працює з громадянським суспільством всередині держави. Ту найбільшу помилку, яку зробив його попередник, прибравши Громадську раду при Мінагрополітики і не працюючи з профільними асоціаціями, він не виправив. Наразі лише в 3 із 20 українських міністерств немає громадської ради, серед них громадська рада МінАПК.

Вашу кандидатуру в грудні минулого року розглядали на посаду Міністра АПК України. Ви б у майбутньому хотіли б зайняти цю посаду?

В грудні я сам відмовився, тому це одна з причин, чому ним не став. Я ніколи не хотів ним бути, тому що не вірив в те, що, враховуючи всі проблеми в нашому політикумі, які стримують розвиток АПК, можна якось радикально змінити ситуацію. А піти, щоб не самореалізуватися, я не хотів. Я не заздрю жодному міністру, який би він не був. Навіть іноземцям, які прийшли. Там працювати нелегко: мати таке велике навантаження і відповідальність виправдано лише тоді, коли впевнений, що зможеш щось суттєве і корисне зробити для країни.

Чим буде позначений цей рік для аграріїв порівняно з попереднім?

Минулий рік став рекордним за валовим виробництвом зерна. Незважаючи на драматичне падіння економіки, це єдина галузь, яка змогла тоді вистояти. Яким буде нинішній рік? Ми маємо наразі падіння показників. Думаю, що зберемо менший урожай. Якщо брати суто теоретичні розрахунки, враховувати використані на посівну матеріально-технічні ресурси, догляд за посівами, очікується зменшення урожаю відсотків на 10-15. Є й інші проблеми, пов’язані з додатковим фінансовим обтяженням галузі, з одного боку, а з іншого - погодно-кліматичні умови не такі сприятливі, як в минулому році. Тому цей рік буде складним. Потрібно, також, врахувати ситуацію на Сході, Крим (його вже швидко не повернеш), втрата території - все це відобразиться на показниках. Але нам вистачить, щоб і себе прогодувати і позитивно працювати на зовнішніх ринках. Для цього необхідно реформувати не лише аграрну галузь, але й інші галузі економіки, боротися з корупцією, перемагати ворога, який вдерся до нас зовні. Більшість українців готова до цього. І я впевнений, що ми переможемо.





Архів
Новини
Націоналізація активів РФ в Україні. Які підприємства росіян можуть потрапити в перелік 19:26
Окупанти будують у Василівці "кордон" та "пункт пропуску" 18:55
Війна за землю в Бучі під прикриттям "Садочку дружби" продовжується, - ЗМІ 18:55
Іран не визнає анексії українських територій, хоча постачає Росії дрони 18:52
В Енергодарі окупанти встановили комендантську годину з 20:00 до 6:00 18:50
Зеленський поспілкувався з прем’єром Індії Моді. Говорили про псевдореферендуми та ядерну безпеку 18:35
В деяких регіонах РФ мобілізовані змушені самі купувати собі форму та спорядження, - ГУР МО 18:35
Вірогідність тактичного ядерного удару по Україні відносно невелика, – Денисенко 18:15
У Фінляндії готують нову партію військової допомоги Україні 18:10
Зеленського просять перевірити підстави для припинення громадянства України Богдана Львова 18:05
більше новин

ok