Інтерв’ю 2019-04-03T04:04:31+03:00
Українські Новини
​Голова Держслужби геодезії Максим Мартинюк: Нам потрібне перезавантаження земельної реформи, адже немає нічог

​Голова Держслужби геодезії Максим Мартинюк: Нам потрібне перезавантаження земельної реформи, адже немає нічого страшнішого, ніж безземельні селяни

У вересні 2014 року Кабмін створив Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів. Наприкінці березня цього року всі функції колишнього Держземресурсів були передані Держслужбі геодезії. А перед тим новим керівником відомства уряд призначив Максима Мартинюка, який раніше очолював Державну архітектурно-будівельну інспекцію.

Саме у нього Українські новини вирішили запитати про особливості трансформації Держземресурсів в Держгеокадастр, про земельну реформу, про можливе скасування мораторію на продаж землі сільгосппризначення і про інші важливі проблеми галузі.

Максиме Петровичу, Ви успадкували функції колишнього Держземагентства. Наскільки відрізнятиметься діяльність, функції, завдання Державної служби з питань геодезії, картографії і кадастру від Держземагентства?

Відомо, що цей орган влади займає одне з перших місць в державі по частоті зміни назв. Скажу відверто, не хотілося б і ми націлені не допустити, щоб реорганізація Держземагентства в Державну службу з геодезії, картографії і кадастру звелася до чергової заміни вивіски. На цей раз це має бути зміна реального наповнення і самої філософії управління земельними ресурсами.

Держземагентство відповідно до постанови уряду має реорганізуватися в Держгеокадастр і підпорядковуватися не Міністерству аграрної політики, а Міністерству регіонального розвитку. Це наслідок зміни самої парадигми управління земельними ресурсами держави.

Раніше Держземагентство займалося в основному розподілом земель. Через різні причини і зокрема те, що велика кількість земель вже розподілена, це питання автоматично втрачає свою актуальність. Крім того, Держземагентство фокусувалося на питаннях земель сільськогосподарського призначення і управління ними. Звичайно, це важливе завдання, але це лише частина загальної проблематики. При цьому дуже мала увага приділялася всім іншим категоріям земель, зокрема лісового та водного фонду, які теж необхідно переосмислювати по-новому. Землі населених пунктів і роль містобудівної документації в розпоряджанні землями і в будь-яких трансформаціях, пов’язаних із межами населених пунктів – теж питання, якими Дежземагентство практично не займалося.

Отже, якщо коротко сформулювати основну відмінність Держгеокадастру від Дерземагентства, то вона полягає в тому, що ми будемо переходити від розпоряджання землями до правильного їх обліку. Це завдання включає в себе і питання картографії, і кадастру. Кадастр у нас є, але потребує серйозних удосконалень. Картографія в нас була, але зараз немає, її потрібно відроджувати.

Розкажіть, будь ласка, про державну кадастрову систему. В якому вона стані?

Державний кадастр – це програмно-апаратний комплекс, який включає в себе програмне забезпечення, і відповідні сервери, на яких це все зберігається. Передусім він містить геопросторову інформацію про ту чи іншу земельну ділянку, її координати, а також деяку вербальну інформацію – інформацію про власників цих ділянок. До певного часу, поки не запустився державний реєстр майнових прав, в кадастрі також відбувалася реєстрація права власності на земельну ділянку. На сьогодні між кадастром і державним реєстром майнових прав існує обмін інформацією. В кадастрі відтепер міститься лише географічна інформація, а правові дані вносяться в держреєстр, але ми цією інформацією обмінюємося.

На скільки відсотків готовий кадастр?

Я знаю про те, що Прем’єр оцінює готовність на 25%, і, напевно, це не дуже далеко від істини. Питання тільки в тому, що брати за 100%. Якщо брати абсолют, то напевно на 20% готовий. Якщо ж брати за 100% той мінімальний функціонал, який забезпечує виконання функцій, передбачених законом, я оцінюю ступінь готовності кадастру на 60-70%.

Загалом на сьогодні до Державного земельного кадастру внесено відомості про 15,9 млн. земельних ділянок загальною площею 42,2 млн. гектар, що становить 70 % загальної площі України (60,4 млн. гектар). З них 6 млн земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 21,5 млн. гектар.

А взагалі-то, що стосується кадастру, то тут немає меж для вдосконалення. Візьмемо наприклад кадастр, який був створений в Грузії; я спілкувався з його розробниками. В грузинському варіанті кадастрова інформація об’єднана: і щодо земель, і щодо нерухомості, і щодо площі забудови території. Це дуже зручно, особливо для меж населених пунктів, тому що зрозуміло, що саме на ділянці знаходиться.

Тому дійсно кадастрова карта повинна містити не тільки те, що на ній зараз відображено.

Що, на Вашу думку, туди слід додати?

Якщо ми говоримо про землі в межах населених пунктів, то однозначно туди треба додати інформацію про забудову земельних ділянок. Якщо йдеться про землі, розташовані за межами населених пунктів, – наприклад, ліси, то слід додати інформацію про породний стан лісів, їх вік. Якщо ми говоримо про землі водного фонду, слід додати назву водного об’єкта, а також інформацію про те, встановлені чи не встановлені водоохоронні зони.

Сьогодні різні відомства ведуть різні реєстри (це така особливість нашої держави) – хтось займається реєстром географічних назв, хтось – реєстром водних об’єктів, хтось - лісових насаджень. Але кадастр – це той агрегат, який має всю цю інформацію поєднувати. Що стосується земель сільськогосподарського призначення, то в цей масив даних необхідно вносити інформацію про якість ґрунтів.

Є багато іншої різноманітної інформації, яку необхідно додати до кадастру. Ми проводимо, наприклад, консультації із судовою адміністрацією щодо можливості внесення інформації про наявні судові розгляди стосовно тієї чи іншої ділянки, не вказуючи при цьому суть розгляду. Це буде цікаво, насамперед, для інвесторів. Коли людина братиме витяг з кадастру, то теоретично там може з’явитися довідкова інформація про те, що наразі триває суд щодо цієї ділянки. Знаючи це, інвестор сам вирішуватиме - чи збирати й далі інформацію про цю ділянку, чи шукати іншу.

Коли ми вийдемо на 100% наповнення кадастрової системи?

Тут, як я вже казав, немає меж для досконалості. Кадастрова система регламентується законодавством. Тому навіть якщо, скажімо, через півроку ми вийдемо на той рівень, коли здавалося б вже додали майже все, що мали, немає гарантії, що не вийде якийсь новий закон з новими вимогами до кадастру і не доведеться знову над цією системою працювати по-новому.

Одним із перших моїх рішень на посаді було створення робочої групи з удосконалення кадастрової системи. Ще на етапі призначення до мене почали звертатися люди, які презентують себе як фахівці із земельного кадастру і мають ідеї щодо його оптимізації. Кожен із них говорить якісь нібито правильні речі. Я зрозумів, що істини ми досягнемо лише в дискусії, тому робоча група зараз займається напрацюваннями з цих питань. Термін їх розгляду виставлений на 15 травня. Отже, протягом травня ми повинні визначитися, що нам необхідно зміни в існуючій системі та врахувати ініціативи від експертного середовища.

На якій основі видається витяг з кадастру – платній чи безоплатній?

На платній основі – цей документ коштує 53 гривні. Абсолютно всі гроші йдуть в державний бюджет. За рік набігає близько 50 млн гривень. Але з цієї суми держава виділяє кошти на адміністрування кадастру. Є різні ідеї щодо скасування цієї плати. Справа, звичайно, державна... Але у нас потреба в цих мільйонах на адміністрування кадастру не зникне. Тому якщо скасувати цю плату, держава повинна знайти співставну суму в держбюджеті.

53 гривні – сума, ніби невелика, але ми хочемо, щоб громадянин знав, за що він платить. Нинішній рівень сервісу я відношу до кам’яного віку – треба вистояти чергу, отримати квитанцію, потім вистояти чергу в касу банка. Тому ми повинні дати альтернативу – організувати видачу витягів з кадастру в онлайні. Це, як мінімум, скоротить черги. Також не проблема з юридичної точки зору запустити і оформлення заявки, і оплату в електронному вигляді. Ми працюємо на підвищенням рівня сервісів - щоправда, їх вдосконалення також вимагає коштів.

В цьому році з держбюджету для галузі виділено лише 44,8 млн гривень. Куди підуть ці кошти?

Так, фінансування з держбюджету в цьому році скромне і переважна його більшість буде спрямована на адміністрування кадастрової системи. Це майже 30 млн гривень. Розрахунки і обґрунтування у свій час були надані в Мінфін, той після їх аналізу погодив кошторис. Приблизно 5 млн гривень буде спрямовано на продовження робіт з демаркації державного кордону з Білоруссю і Молдовою. Решта грошей буде витрачена на утримання апарату.

Раніше з держбюджету виділялося щороку понад 200 млн гривень на проведення земельної реформи, частиною якої була підготовка земельного кадастру, інвентаризація сільгоспземель, проведення нормативної грошової оцінки земель. Якою Ви бачите земельну реформу?

Свого часу була розроблена стратегія земельної реформи на 1995-2005 роки, основним завданням якої було роздержавлення земельного фонду. Ця програма зараз виконана, і навіть трохи перевиконана. Була проведена титанічна робота щодо створення різних форм власності, велика частина ділянок була передана приватним власникам, був прийнятий Земельний кодекс нинішньої редакції.

Я б сказав, що земельна реформа в тому сенсі, в якому ми про неї звикли говорити, напевно завершена. З іншого боку, в земельній сфері залишається глобально не врегульованим одне важливе питання – питання ринку землі.

За всіма нашими трагічними подіями – Майдан, війна – відверто кажучи, політикум випустив з поля зору те, що вже практично стікає термін зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення (1 січня 2016 року). «На землю» політикум спустив Президент, який на засіданні Національної ради реформ оголосив про те, що необхідно розпочати дискусію на тему відкриття ринку землі. Я впевнений, що почати вирішення проблеми з дискусії – правильний крок, оскільки питання дійсно складне, і його вирішення в той чи в інший спосіб може мати різні наслідки, і не завжди такі, які ми хотіли б досягти.

Адже в питанні розпоряджання землями сільськогосподарського призначення надзвичайно велику роль відіграє соціальний аспект. Земельні ділянки є найбільшим ресурсом, яким володіють селяни. На селі ситуація із зайнятістю є катастрофічною. І земля – саме той ресурс, який дозволяє ситуацію із зайнятістю хоча б частково компенсувати. Вагомий також психологічний аспект. Мені здається, що немає страшнішого явища, ніж безземельні селяни. Адже відповідно до нашого менталітету, земля – це святе.

Тому земельна реформа потребує переосмислення і постановки нових завдань.

Знову ж таки, одним із перших моїх рішень було створення іншої робочої групи щодо розробки стратегії земельних відносин в Україні на термін хоча б до 2020 року – аналогічно до державної Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020". Зазначу, що такою періодичністю стратегій ми синхронізуємось з Європейським Союзом – у них як раз починається розробка стратегії на період до 2030 року, а нині діє стратегія до 2020 року.

Тому «земельну» стратегію ми однозначно запропонуємо. Вона буде всебічною і зосередженою не лише на землях сільськогосподарського призначення. До її розробки мною залучені фахівці з наукових установ, співпраця з якими, на жаль, в останні роки, дещо знизилася, а в деяких випадках і взагалі припинилася.

В який термін плануєте її розробити?

Ми розпочинаємо цикл круглих столів, перший відбудеться в кінці травня. Багато часу в нас немає. Однак і поспіх в такому питанні неприпустимий. Тому графік такий: ми розпочинаємо серію різних заходів – круглих столів та інших зустрічей щодо ринку землі і окремо - щодо розробки стратегії. Думаю, що стратегію розробимо до кінця літа. А щодо ринку землі, ми спробуємо напрацювати в експертному та науковому середовищі декілька сценаріїв та моделей: "запускаємо ринок", "продовжуємо мораторій", "відмовляємось від продажу земель", а також наслідки кожного з цих сценаріїв. І ці напрацювання покладемо на стіл політикам, керівництву держави, які далі будуть приймати політичне рішення.

Максиме Петровичу, Коаліційною угодою предбачено до 1 січня 2016 року завершити інвентаризацію та розмежування сільгоспземель. Чи реально це? Скільки зараз коштує інвентаризація 1 га (три роки тому - 120 гривень)? Звідки буде фінансуватися ця програма?

Особисто в мене ставлення до інвентаризації доволі скептичне. На проведення цих робіт витрачаються значні кошти (вартість на 1 га становить 200 гривень, загалом для проведення робіт з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на площі 8,9 млн. га у 2015 році необхідно фінансування у сумі 1,78 млрд. гривень), а результат, який ми отримуємо внаслідок цього, є досить сумнівним.

Посудіть самі - ми інвентаризуємо землі сільгосппризначення, в процесі інвентаризації виявляємо нібито вільні землі і вносимо інформацію про ці ділянки в державний земельний кадастр. Але на практиці ці ділянки в тому вигляді, в якому інформація про них вносилась за результатами інвентаризації, практично ніколи потім не використовуються.

Ділянка може потім ділиться, або об’єднуватись з іншою у відповідності до потреб землекористувачів. Наприклад, були випадки, що в межі ділянки включалися складні за рельєфом площі і їх вилучали потім при передачі в оренду або у власність. Тобто врешті ми на 50% повторюємо знов ту роботу, яку уже робили в процесі інвентаризації.

Мені здається що основні зусилля інвентаризації слід було б спрямувати на інші землі, не сільськогосподарського призначення – лісового, водного фонду, природно-заповідного фонду, а також проінвентаризувати землі Національної академії аграрних наук і державних підприємств, що знаходяться в сфері управління різних міністерств. Деякі люди, які відповідають за ці землі, фізично бояться інвентаризації, оскільки багато чого, мало б бути, там уже немає.

В той час, як ми займаємося інвентаризацією земель сільгосппризначення, навколо об’єктів природо-заповідного фонду, національних парків, тощо відбуваються відводи землі. За умови не встановлених чітко меж таких об’єктів, від заповідників знов і знов "відкушують" частини території. Я думаю, що при встановленні меж 100 із 100 таких об’єктів (крім одного малого філофорного поля, яке знаходиться в Чорному морі) не будуть відповідати тій площі, з якою вони утворювались.

Інвентаризація мала б допомагати створенню державного кадастру…

Звичайно, мала б, але ми не те інвентаризуємо. Ми зараз будемо продовжувати інвентаризацію, але вже за рахунок правильного збору і обробки тієї інформації, яка і так виникає в процесі відведення земельних ділянок населенню. Тобто людина оформляє собі земельну ділянку - інформація про це з’являється в кадастрі. Де-факто - це інвентаризація. Таким чином, ці пазли будуть заповнюватися – і рано чи пізно у нас лишиться незначна частина ділянок, які необхідно буде проінвентаризувати за рахунок бюджету. Те саме стосується і сільськогосподарських земель, і лісу, який оточений або полями, або дорогами. По мірі того, як дороги будуть відведені "Укравтодору", або комунальним підприємствам, і по мірі того, як межі сільськогосподарських земель також будуть встановлені, вималюються межі лісу. Просто над цим ніхто не замислювався раніше. Ми зараз спробуємо переосмислити інші способи інвентаризації, щоб не витрачати мільйони з державного бюджету.

Розкажіть, будь ласка, про законодавчі ініціативи в галузі. Що зараз на порядку денному в парламенті?

Одна з найбільш глобальних ініціатив - посилення ролі місцевих рад в питанні розпоряджання землями сільськогосподарського призначення, в тому числі й державної форми власності.

Зазначу, що на сьогодні немає жодних суперечок щодо того, що роль місцевих рад в питанні управління землями необхідно підвищувати. Зараз триває дискусія щодо механізму впровадження цієї ініціативи.

Як на мене, правильним механізмом буде посилення ролі містобудівної документації. Якщо ми говоримо про села, сільським радам яких дається право розпоряджатися землями за межами населеного пункту, то ці процеси мають відбуватися на основі містобудівної документації. Тоді виникає взаємна залежність держави і місцевої ради, адже містобудівна документація – це виключно прерогатива місцевої ради, а розпоряджання землями – це виключна справа держави. Якщо буде розроблений проект використання території місцевої ради, то держава вже не зможе по-іншому розпорядитися землями, ніж в тому напрямку, який передбачено в цьому проекті. Поки що в нас на ці теми точаться дискусії, організовуються круглі столи. Я думаю, ми найближчим часом вийдемо з погодженим законопроектом.

Є більш дрібні, але не менш важливі законодавчі ініціативи. Наприклад, щодо відкриття інформації, яка міститься в державному земельному кадастрі. Відповідний законопроект ми передали в Уряд для погодження і подальшої передачі в парламент.

Є законодавчі ініціативи щодо врегулювання нарешті складу і змісту землевпорядної документації. Це нонсенс - проекти землеустрою ми розробляємо з 90-х років, а їхній зміст і досі не врегульований на законодавчому рівні. Коли це питання буде чітко визначене, це одразу зменшить корупційні ризики – адже будь-хто, хто працював землевпорядником, знає, що можна виставити претензії до будь-якого проекту, тим більше, що його зміст нічим не регламентований.

Зараз Держгеокадастр виділяє земельні ділянки учасникам АТО і героям Небесної сотні. Скільки на сьогодні виділено, скільки держава загалом може виділити таких ділянок? Як здійснюється ця процедура?

Програми як такої насправді немає. Це був спонтанний рух, на зразок волонтерського. Адже ми розуміємо, що люди ризикують життям, і цей ризик не співвимірний з тією платнею, яку вони отримують, або й не отримують взагалі, якщо людина пішла добровольцем.

Зрозуміло, що потрібні якісь компенсатори. Хорошим компенсатором, звичайно, була б виплата грошей, але їх в бюджеті немає. Тому на якомусь етапі з’явилася думка наділяти тим, що у держави реально є. Квартир теж немає, є земля. Зараз в кожній області місцева влада шукає землі, які можна віддати. Наше завдання – забезпечити, щоб це було максимально швидко і прозоро настільки, наскільки це можливо.

Станом на 10 квітня учасники АТО подали 33 397 заяв на отримання земельних ділянок. Найбільше таких заяв подано у Волинській (3742), Львівській (3418), Київській (3593), Миколаївській (2742), Житомирській (2372), Вінницькій (2038), Рівненській (1969), Закарпатській (1920), Чернігівській (1656) областях.

Нами прийнято 17 583 рішення про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення 19256 земельних ділянок загальною площею 11,33 тис. га. Майже 3000 ділянок уже надано у власність військовослужбовцям.

Чи є якісь проблеми з оформленням ділянок?

Певні проблеми є, вони пов’язані і з людським фактором, і зі складністю самої процедури виділення землі для передачі учасникам АТО, які були б на 100% вільними. Можлива перепона - фізична відсутність вільних ділянок в тому чи іншому районі, однак фахівці одразу пропонують альтернативу та працюють над виділенням масивів. Проблеми виникають, якщо відповідальна посадова особа шукає якихось легких способів вирішення питання - наприклад, виділяє для учасника АТО земельну ділянку на сільському пасовищі. Звичайно, що при цьому виникає конфлікт з місцевими жителями. Таких ситуацій неможна допускати в принципі, тому ми всі процеси намагаємося координувати. Наш професійний і моральний обов’язок забезпечити воїнів землею, на яку вони мають право по закону, і я тримаю це питання на особистому контролі.


Архів
Новини
Розпуск парламенту абсолютно виправданий, - партія "Соціальна справедливість" 13:49
Супрун полетіла з України одразу після інавгурації Зеленського 22:15
Міністр оборони Степан Полторак. Фото: facebook.com/generalpoltorak
Я розчулений: Полторак опублікував фото зруйнованого Кремля 16:43 Фото
Володимир і Олена Зеленські. Фото: olenazelenska_official/Instagram
Олена Зеленська створила офіційний Instagram-аккаунт і в ньому вже 6 фотографій 22:03
Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) України. Фото: Українська правда
Невідомі оточили будівлю ВККС і заблокували її роботу 13:08
Зеленський скликав голів фракцій на консультації щодо розпуску Ради у вівторок 16:33 Документ
Український бізнес подолає політичну турбулентність, – Шимків 10:25
Ми всі хочемо, щоб у цей визначальний час країна рухалася вперед, - Володимир Кличко про інавгурацію 12:43
Україна і Китай домовляються про розвиток легкої промисловості та комерційної нерухомості в новому партнерському форматі 11:19
Зеленський хоче продовжити політику Порошенка щодо посилення антиросійських санкцій 11:04
більше новин

ok