Інтерв’ю 2021-10-10T04:07:35+03:00
Українські Новини
Борис Нємцов

Борис Нємцов

Борис Нємцов: у Путіна з Тимошенко спільний бізнес

Бориса Нємцова можна назвати російським політиком з українською пропискою. На батьківщині він відомий як опозиційний діяч, у нас - як один зі спікерів "помаранчевої революції" і радник Президента Ющенка в 2005-2006 роках. Зараз Нємцов уважно стежить за ходом президентських виборів в Україні, але особливих змін як у внутрішньополітичній ситуації в Україні, так і у відносинах Києва й Москви не очікує. Його прогноз - спокою після 7 лютого не буде.

- Борисе Юхимовичу, хто для керівництва Росії краще - Тимошенко чи Янукович?

- Я думаю, без різниці. І той, і інша буде захищати інтереси України, а у разі конфліктів - відстоювати інтереси своїх виборців. Адже не росіяни обирають Тимошенко з Януковичем, а громадяни України. У цих кандидатів, звичайно, є відмінності - і зовнішні, й ідеологічні. Але в одному вони, мабуть, збігаються: вони будуть захищати суверенітет України, її економічні й соціальні інтереси.

Так що відносини між нашими країнами будуть непростими. Очевидно, що конфлікт щодо газу має довгостроковий характер, проект "Південного потоку" на час виборів не припиняється, спір навколо ціни транзиту й ціни на газ теж іде. Ще одна проблема - Чорноморський флот Росії. Є Конституція України, у ній визначений строк базування флоту - до 2017 року. Хто це все буде переглядати, не збагну.

Що стосується російської мови, то Янукович має одну чудову особливість: він на кожних виборах щось там обіцяє, а потім, - видимо, хворіючи на склероз, - наступного дня забуває. Ніяких проросійських політиків на Україні більше нема, є тільки проукраїнські. Це навіть Путін зрозумів. Принаймні, Москва себе стосовно Києва веде більш стримано, ніж під час "помаранчевої революції".

- Можна сказати, що певною мірою це заслуга Президента Ющенка?

- Заслуга Ющенка в іншому - у тому, що він, очоливши "помаранчеву революцію", забезпечив демократичний вибір України. І із цього вибору Україна не звернула, хоча сам Ющенко вже йде із президентського поста. Це круто. По суті, Ющенко - це такий собі український Єльцин. Звичайно, він не виправдав надій своїх виборців на поліпшення життя. Це правда. Але те, що він забезпечив демократію на Україні, вільний вибір і вільну пресу - це теж правда. Таким він залишиться в історії.

- Ви, до речі, більше року були позаштатним радником Ющенка. А потім пішли. Пресі сказали, що зробили все можливе...

- Ну, я не так багато й міг... По-перше, я не обтяжував український бюджет видатками на себе, улюбленого. Працював поза штатом. Жодної гривні на мене Україна не витратила, а от мені довелося потратити. Я був радником із економіки. Більшу частину часу боровся з популізмом Юлії Тимошенко, котра заморожувала ціни, відбирала власність і зрештою забезпечила промисловий спад на Україні буквально за сім місяців своєї активної діяльності у 2005 році. Це був, звичайно, абсурд, тому що Україна одержала тоді дуже потужний імпульс розвитку, після революції. І замість того, щоб використовувати цю обставину, Юля почала розмахувати шашкою. Ну, у підсумку її звільнили, і це було правильно абсолютно, хоч і ненадовго.

Крім того, я намагався провести податкову реформу й провести закон про акціонерні товариства, щоб на Україні податки були реальними, а не як зараз. На жаль, розборки у вищих ешелонах української влади не дали змоги цього зробити. Усім було наплювати на економіку, всі тільки з'ясовували, хто головний. Потім я зрозумів, що на Україні, у принципі, багато розумних і без мене, і ви самі розберетеся. Я ж вам, зрештою, не хрещений батько української демократії. Тому я зрозумів, що настав час закінчувати.

Власне, анітрошки не шкодую, що брав участь у революції. Навпаки, пишаюся цим і вважаю, що стратегічний вибір країна зробила саме в ті історичні дні. І вибір цей правильний. Вибоїстий, тернистий, скандальний, мордобійний, але правильний.

- Ви говорите, що жодної гривні український бюджет на Вас не витратив. А самі витратили багато?

- Ой, не те слово. Не на Ющенка, звичайно. Але я жив у Києві, літав туди-назад. Витрачав гроші, звичайно. Як ви думаєте, дешево іноземцеві в Україні жити? Не дуже, скажу.

- Ну, українцям теж недешево...

- Ні, мені ще дорожче. Я адже спочатку в готелі жив, потім квартиру в Києві знімав. Причому я допомагав не Ющенку. Я сприяв процесу демократизації України, тому що щиро вважав, що Україна може показати гарний приклад Росії.

- Цього не відбулося?

- На жаль, поки що ні. Росія, звичайно ж, заздрила б Україні заздрістю - чорною чи білою, не знаю - якби рівень життя українського народу виявився вищим, ніж у Росії. Тоді б з'явився аргумент: от бачте, хлопці, вони стали на шлях демократії й у підсумку стали краще жити. А поки цього аргументу нема, Путін зловтішно може потирати руки й говорити: от бачте, вони на Майдані стояли, а зараз у повній дупі.

- Офіційна Росія стверджує, що їй однаково, хто прийде на пост Президента України замість Ющенка. Що ж тоді може стояти за частими, особливо в останні місяці, взаємними візитами Тимошенко й Путіна?

- Тут от у чому річ. У Путіна з Тимошенко спільний бізнес - це газ. Ну, Юля взагалі фахівець із газу, та й Путін теж. Їх зараз пов'язує останній контракт, підписаний після торішньої "газової війни". Тому з погляду Путіна-бізнесмена Тимошенко йому зручніша, - вона ці контракти точно переглядати не буде, сама ж підписувала. Однак Путін-політик розуміє, що Юлія Володимирівна як популістка й український керівник буде захищати інтереси України, і з нею буде непросто. З огляду на її дуже сильний характер, напевно, Путіну буде важче.

З іншого боку, бізнес-інтереси Путина суперечать з Януковичем, котрий виступає проти цього контракту, вимагає його перегляду. У нього, звичайно, нічого не вийде: контракт є контракт, там штрафні санкції закладені й так далі. Проте, геморою буде багато. Тому особливих ілюзій із приводу Януковича в Путіна теж немає.

Як не дивно, публічна позиція "нам однаково" схожа на правду. Я вам навіть більше скажу: глибинна проблема між Росією й Україною навіть не в тому, хто буде Президентом, а в стратегічному виборі двох країн. А він діаметрально протилежний. Україна вибрала шлях демократії, Росія - шлях авторитаризму. На Україні народ багато значить, у Росії - нічого. Для обох українських кандидатів у президенти інтеграція в Європейський Союз є базовим пріоритетом, а для Путіна Захід - це загроза. Тобто, в України й Росії великомасштабні ідеологічні розбіжності. Це веде до недовіри. Ну, а недовіра - це завжди скандали, війни, шум, гамір і так далі.

- Тобто потепління відносин України й Росії після виборів чекати не варто?

- Риторика, можливо, і не буде настільки ворожою, як раніше, при Ющенку, але відносини будуть складними. У Путіна з усіма складні відносини, ви не хвилюйтеся! Навіть із дружком Лукашенком в нього суцільні скандали. Так що для нас це не дивина.

- Ваш червневий діагноз Україні: класична конституційна криза. Ви говорили: "Україна не визначилася - вона хоче бути президентською державою чи парламентською. І поки український народ не вирішить цю проблему, - не важливо, чи Ющенко Президент, а Тимошенко - Прем'єр, чи Янукович, - усе буде дуже погано"...

- Не буде погано, а буде криза тривати. У вас проблема от у чому: якби не було економічної кризи, то з конституційною ще можна скількись жити. А коли криза на кризу накладається, то, звичайно, жити стає набагато важче. Тому, хто б не став Президентом, треба провести референдум про державний устрій. Причому не ставити запитання "Чи готові ви підтримати Конституцію?" - народ не прочитає ніяку Конституцію, це ясно. Краще поставити загальне запитання: "Україна - президентська чи парламентська країна?" От це народ розуміє. Якби зараз обидва кандидати включили в програму ці пункти про референдум, я думаю, це був би шанс на успіх країни.

Поки в мене політичний прогноз такий: спокою після 7 лютого не буде. Далі почнеться скандал навколо уряду, потім загостриться дилема "розпускати Раду - не розпускати Раду", потім нові вибори, потім усі почнуть боятися Тігіпка, і пішло-поїхало...

- Тігіпка почнуть боятися відразу після виборів?

- Так відразу, звичайно! У нього є дивна риса: з одного боку, начебто досвідчений хлопець, працював у Нацбанку, а з іншого боку, у публічній політиці він свіжий. Він - український Лебідь. Пам’ятаєте, був у нас генерал? Царство йому небесне. Російський генерал Лебідь, котрий третє місце зайняв на виборах у1996 році, після Єльцина й Зюганова. Тому Тігіпко як розумний хлопець навряд чи захоче стати заручником Президента й піти працювати Прем'єром. А він справді буде заручником, поки в Раді немає підтримки.

Понад те, з ним як новим обличчям в українській публічній політиці, мабуть, "старожили" Тимошенко і Янукович ще будуть активно боротися. До речі, щоб ви не сумнівалися: у політиці дідівщина процвітає, причому в особливо перекрученій формі. Так що боротьба з Тігіпком - це те, що ви ще побачите. От повірте мені. Ви ще згадаєте цю нашу розмову.

- А як може бути розіграна "карта" Тігіпка?

- Так ну як? Почнуть його дискредитувати, що він шпигун, негідник, гомосексуаліст, педофіл... Я не знаю. Я не фахівець із чорного піару.

- Але адже зовсім не виключено, що він все-таки стане на чийсь бік...

- Він навряд чи це зробить. Це ж дуже проста історія. Припустімо, він став Прем'єром при Януковичі. У принципі, конструкція зовні нормальна. Потім вони посварилися. Можливо таке?

- Все можливо. Тим більше що Тігіпко вже очолював його штаб в 2004 році, але в складний для Януковича момент залишив його команду.

- Саме так. Це ми знаємо. Припустімо, вони посварилися. Янукович дає команду своїй фракції: голосувати за недовіру уряду. Що робить Тігіпко? А нічого не робить, у нього жодного депутата немає. Те ж саме з Юлею. Припустімо, Юля Президент. Призначає його Прем'єром, дає команду БЮТ голосувати. Потім через 15 хвилин починає вередувати Юля - не сподобався їй Тігіпко. Дзвонить у Раду, говорить: нумо, пішов-но він у дупу. І він пішов туди. Нормально? Стрибав-стрибав, агітував-агітував, гроші витрачав, а його відразу "злили". Це нормально? По-моєму, ні. Це не тільки я розумію, він це теж розуміє. Тому він правильно говорить: треба створити партію, треба брати участь у місцевих виборах. Тобто, ґрунтовно закріпитися на українській сцені.

Зараз, знаєте, у нього відбувся прорив, передова група на чолі з ним увірвалася на український політичний Олімп. Але масової підтримки поки немає. Йому зараз треба ці тили закрити, своїх прихильників наблизити. А це час. Тому я думаю, він не буде нікого в другому турі підтримувати. Хоч я й не Тігіпко, але багато років у політиці, і розумію, як життя влаштоване. Він так не буде робити. Це дуже ризиковано й несерйозно. А те ще потім з'ясується згодом, що він винен у всьому, пив кров немовлят...

- На цих виборах можливі масові протести на зразок Майдану?

Ні. Тобто кандидати будуть провокувати Майдан, але того, що було в 2004 році, не відбудеться. Майдан-2004 стався із двох причин: фальсифікації й ненависть до Кучми. Ні того, ні іншого зараз немає. Ющенко пішов, ненавидіти нікого. Фальсифікацій серйозних теж немає. Все. Я не бачу причин для Майдану. Тому Юля може не сподіватися, і Вітя теж. Вони зберуть своїх небезкорисливих прихильників, у цьому я не сумніваюся. Але мільйон чоловік, сотні тисяч - цього я уявити не можу.

- Ваша думка: як українська виборча кампанія висвітлювалася в російських ЗМІ, насамперед, на телебаченні?

- Як звичайно: недомовки, брехня, обливання брудом української демократії, концентрація на негативі. Знаєте, як вони прокоментували результати виборів? Провал помаранчевої революції. Поразку Ющенка вони піднесли як провал революції! Це всі путінські ЗМІ, як під копірку, з розумним виглядом говорили. Але оскільки в нас є Інтернет незалежний, газети деякі, я їм пояснював: хлопці, це мара. По-перше, помаранчева принцеса - лідер перегонів. Який же це провал? По-друге, головний підсумок революції - демократія. А демократія збереглася. Ви щось поплутали...

- Прокоментуйте рішення Медведєва відправити Посла Росії Зурабова в Київ. Чому це відбулося саме зараз?

- Ну, він обіцяв відправити в Україну Посла, коли Ющенко піде. Він це й зробив. То ви не переймайтеся. Зурабов там ні вухо, ні рило, він не знає нічого. Він поки що буде розбиратися, квартиру собі шукати... До речі, у цьому питанні жодного злощасного сенсу нема. От у нас у Росії є такий імперський комплекс: ми вважаємо себе старшим братом, а вас - молодшим... Ну, не я, а от ці ідіоти наші. А у вас інший комплекс: ви у всьому бачите підступи Москви. Відправка Зурабова жодного відношення до інтриги навколо виборів не має.

Інтерв'ю взяла Валерія Кондратова, ЛігаБізнесІнформ

 

 

 


Архів
Новини
Дніпро своєчасно отримає новий аеропорт завдяки участі DCH та Onur, — Цибулько 18:17
"Дарниця" запустила проєкт про постковідний синдром 18:37
Люди з подвійним громадянством не мають працювати у владі, – Рабінович 15:35
Слову Ярославського можна вірити – в кінці наступного року в Дніпрі буде аеропорт, – ексміністр Павло Розенко 15:39
Аеропорт "Дніпро" з довгобуду перетворюється в мегааеробудівництво завдяки DCH і Онур, – Карасьов 10:22
Підозра моєму клієнтові абсолютно не обґрунтована, – адвокат Олега Бриндака 20:35
За ініціативи голови облради Віолети Лабазюк у Хмельницькому встановлять другий в Україні меморіал "Дзвін пам’яті" 17:51
ПриватБанк встановив місячний ліміт на кількість переказів з картки на картку 12:05
Депутатка Верещук обізвала колишнього депутата Олега Ляшка "старіючою політичною гейшею" 11:49 Фото
4 області України віднесли до "червоної" зони. Коли введуть обмеження і що буде заборонено 17:25
більше новин

ok