Голова Інституту національної пам’яті України, вчитель історії, майор запасу ЗСУ, очільник Експертної топонімічної комісії Києва.
Народився 30 листопада 1983 у місті Київ.
Освіта
У 2001 році закінчив столичну середню школу № 137. Після чого почав навчання у Національному педагогічному університеті імені М. Драгоманова за спеціальністю "викладач історії, вчитель правознавства". Диплом отримав у 2006 році.
У 2012 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю "Історія України" за темою "Роль козацько-старшинського роду Голубів в історії України XVI—XVIII ст.".
Також у 2012 році став студентом заочного сектора Київської православної богословської академії, але припинив навчання у 2014 році, обравши воєнну кар'єру.
Кар'єра
З 2008 року Алфьоров починає працювати радіоведучим Українського радіо "Культура", а з 2012 року стає ведучий авторської передачі "Історичні Фрески".
Паралельно з цим, з 2010 року приєднується до Інституту історії України Національної академії наук України спочатку як молодший науковий співробітник, а з 2012 року як науковий співробітник.
Після парламентських виборів 2014 року Алфьоров стає прессекретарем народного депутата України Андрія Білецького. І пропрацював на цій посаді до 2018 року.
Водночас з грудня 2014 по червень 2015 року Алфьоров є керівником пресслужби полку "Азов", заснованого Білецьким.
З 2019 року повертається до роботи в медіа та працює телеведучим на Суспільному телебаченні UA: Культура.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україні, а точніше з квітня 2022 року Алфьоров став офіцером ССО "Азов-Київ", а з вересня начальником групи гуманітарної підготовки та інформаційного забезпечення відділення психологічної підтримки персоналу 3-ї окремої штурмової бригади. 18 травня 2025 року Алфьоров повідомив, що "звільнився з армії" за сімейними обставинами.
В той самий час Алфьоров паралельно був головою експертної групи з дерусифікації топонімів у Києві.
27 червня 2025 Кабінет міністрів України Алфьорова призначено головою Українського інституту національної пам’яті.
Наукова діяльність
Алфьоров Автор та упорядник 4 книжок та понад 50 наукових статей, в тому числі "Особові печатки правобережної України: кінець XVIII – перша половина XIX ст.", "Княжі знаки Рюриковичів", "Роль християнської символіки на руських гербах в самоствердженні волинських князів" тощо.
Також Алфьоров є автором проєктів двох територіальних (Черняхівський та Овруцький райони Житомирської області) та одного корпоративного (Кіровоградський державний політехнічний університет) гербів.
Має медаль II ступеня за внесок у розвиток генеалогії та спеціальних історичних дисциплін (РФ).
Резонансні заяви
Алфьоров виступає проти використання терміну "деколонізація" в українському контексті, вважаючи це мавпуванням.
"Не розумію термін "деколонізація", який зараз став дуже модним. Якісь "мавпи" вирішили, що якщо ООН визнало, що країни, які колись були колоніями, мають право просити гроші в своїх митрополій, то наші сильно мудрі "мавпи" нещодавно вирішили, що нам треба теж позиціонувати Україну як державу, яка була колонією російською імперії, і, можливо, щось із цього отримати. Це якісь дурисвіти і жебраки, як кажуть, вирішили", – заявив Олександр Алфьоров в інтерв'ю "Твоє місто".
Також Олександр Алфьоров пропонував розмістити в колишній будівлі посольства Російської Федерації в Україні Музей Московії, метою якого є "розповісти світові справжню історію Росії". У складі цього музею Алфьоров запропонував виділити п'ять основних залів:
- Корінні фінно-угорські народи, які були підкорені Руссю, периферія Русі.
- Корінні культура, релігія, побут, прийняття християнства в 12-16 століттях, лубочна культура.
- Золота Орда і участь в ній Московського улусу.
- Становлення Московського царства, завоювання Новгорода, Смоленська, Пскова, "крадіжка назви Росія"
- Тоталітарна система Московії (кріпосництво, розстріли, ув'язнення).
Ініціатива не отримала підтримки та не була реалізована.
Крім того, Алфьоров публічно виступав проти того, щоб питання, пов'язані з перейменуваннями, вирішувалися через голосування містян, називаючи це "вуличною демократією".
"Ми стикаємося з тим, що певні явища набирають попиту винятково через те, що за них [голосує] більшість. Але більшість не означає якість. Існують речі, про які ця більшість, скажімо, думає лише ситуативно чи підсвідомо", – зазначає історик в коментарі Villige.
Як приклад Алфьоров навів Ярослава Мудрого, якого, за словами історика, українці впізнають лише за зовнішністю, але зазвичай не можуть назвати й трьох фактів про нього.
Також у 2024 році Алфьоров потрапив в скандал, публічно вихваляючи Гітлера, коли порівнював його з очільником Кремля Путіним. Алфьоров, серед іншого, приписував Гітлеру якісну німецьку освіту, хоча насправді останній ніколи не навчався у Німеччині, а в Австрії не спромігся здобути вищу освіту. Навіть у школі Гітлер мав погані оцінки.
Родина
За словами Алфьорова, його рід походить з українського шляхетсько-старшинського та дворянського роду Алфьорових.
Батько: Алфьоров Анатолій Миколайович, кандидат біологічних наук, довгий час працював із Миколою Амосовим.
Мати: Алфьорова Євгенія Олександрівна – педагог.
Дружина: Алфьорова Тетяна Андріївна – підприємець. Згідно з інформацією з відкритих джерел, ФОП Алфьорова Т. А. має КВЕДи 47.91 (Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет), 32.13 (Виробництво біжутерії та подібних виробів), 85.59 (Інші види освіти, не введені в інші угруповання) та 96.09 (Надання інших індивідуальних послуг, не введені в інші угруповання).
Діти:
- Син – Алфьоров Всеволод Олександрович
- Доньки – Алфьорова Ярослава Олександрівна та Алфьорова Мирослава Олександрівна
- Падчерка – Ковтун Дар'я Максимівна.
Новини про Олександр Алфьоров
