Сирський Олександр Станіславович — український військовик, генерал-полковник. Головнокомандувач Збройних сил України (з 8 лютого 2024 року). Командувач Сухопутних військ Збройних сил України (2019 — 2024); командувач оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця". Командувач ООС (у 2019 р). Герой України (з 2022 року).
Народився 26 липня 1965 року в селі Новинки Кіржацького району Владимирської області (РРФСР).
Освіта
У 1986 році закінчив Московське вище загальновійськове командне училище. Розпочав службу з посади командира мотострілецького взводу 426-го мотострілецького полку 25-ї гвардійської мотострілецької дивізії (м. Лубни Полтавської обл.)
З 1993 по 1995 роки командир мотострілецького батальйону 17-го полку 6-ї дивізії Національної гвардії України. Згодом командир 19-го полку цієї ж дивізії (базувалися на території Чугуївської міськради Харківської обл.).
У 1996 році закінчив з відзнакою Академію ЗСУ (оперативно-тактичний рівень).
З 2000 по 2002 рік — начальник штабу, перший заступник командира 72-ї механізованої дивізії 8-го армійського корпусу.
У 2002 році призначений командиром 72-ї механізованої бригади, утвореної у тому ж році в результаті скорочення 72-ї механізованої дивізії.
У 2005 році закінчив Національну академію оборони України (оперативно-стратегічний рівень) із золотою медаллю.
Дослужився до звання генерал-майора.
У 2013 році був першим заступником начальника Головного командного центру ЗСУ, був долучений до тодішніх процесів співпраці з НАТО. У листопаді 2013 року Сирський від імені Міністерства оборони у штаб-квартирі НАТО альянсу обговорював зміни в українській армії відповідно до стандартів НАТО.
Російсько-українська війна
З початком бойових дій на Сході України був начальником штабу АТО. Зокрема, був одним з головних командирів сил АТО під час боїв за Дебальцеве взимку 2015 року, разом з начальником Генштабу ЗСУ Віктором Муженком виїжджали до самого міста. Був причетний до керування боями у Вуглегірську, селі Рідкодуб та невдалої спроби відбити Логвинове. Він же координував вихід українських військових з Дебальцева. Під його управлінням здійснювалися підриви можливих шляхів переходу через річку Карапульку. Однак керівник сектора, за словами генерала, не дав провести всі підриви, через що переправи були захоплені супротивником. Саме сформована Сирським група "Барс" прикривала вихід ЗСУ з Дебальцевого.
За бої на Дебальцевському плацдармі Олександр Сирський нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня й згодом отримав звання генерал-лейтенанта.
2016 року він очолював Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ, який координує оперативні дії різних українських силовиків на Донбасі. А у 2017 році був командиром всієї Антитерористичної операції на Сході України, яку згодом замінила Операція об'єднаних сил.
З 6 травня до 5 серпня 2019 року — командувач Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ, на цій посаді його замінив Володимир Кравченко.
З 5 серпня 2019 року — командувач Сухопутних військ Збройних сил України. Представлений особовому складу начальником Генерального штабу 19 серпня, у штабі командування Сухопутних військ.
З 23 серпня 2020 року — генерал-полковник.
Повномасштабне вторгнення РФ в Україну
З початком російського вторгнення в Україну — командувач оборони Києва. Навколо Києва звів два кільця оборони та призначив командувачів секторів оборони з повноваженнями прийняття тактичних рішень.
У лютому-березні 2022 року, аби перешкодити просуванню окупаційних військ до Києва, за рішенням Сирського зруйновано мостові переходи в Київській області, так 26 лютого 2022 року підірвано дамбу на річці Ірпінь у Козаровичах, що також призвело до затоплення позицій російської армії, чи висаджено у повітря ворожий понтонний міст.
Внаслідок цих дій стрімкий російський наступ на Київ провалився. За успішну оборону столиці та звільнення Півночі України 18 березня 2022 нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня, а 5 квітня 2022 року здобув найвищу державну відзнаку Героя України.
З літа 2022 року був одним із командувачів контрнаступом ЗСУ на Харківщині, в результаті якого окупаційні сили спочатку були відкинуті від Харкова на відносно безпечну відстань, що перевищує дальність артилерійського вогню, затим Сили оборони рушили далі на Балаклію – Ізюм – Святогірськ – Лиман – Кремінну.
У 2022—2023 роках командувач ОСУВ "Хортиця". Восени 2022 – навесні 2023 керував обороною Соледару та Бахмута.
Сім'я
Дружина — Тамара Харченко. Сини Антон та Олександр
Новини про Олександр Сирський
