Фінал єдності в Полтаві

Цей матч був дійсно дуже потрібним для всіх його учасників.

Перипетії навколо фінального матчу Кубка України з футболу, в якому зустрічалися одвічні суперники "Динамо" (Київ) і "Шахтар" (Донецьк), були воістину серіальними.

Напередодні

Спочатку матч повинен був відбутися 15 травня в Харкові, однак у зв'язку з побоюваннями міліції щодо безпеки вболівальників після подій в Одесі 2 травня, всі футбольні поєдинки в Східній Україні було рекомендовано переносити.

Як альтернативу Харкову Федерація футболу України розглядала три варіанти: Львів, Київ та Полтаву. Від першого і другого варіанту були не в захваті представники донецького клубу, оскільки в такому разі кияни (враховуючи дружні стосунки з львівськими ультрас) отримували додаткову перевагу своїх трибун. Однак у питанні вибору стадіону знову вирішальне слово сказали правоохоронці. У Міністерстві внутрішніх справ зазначили, що Полтава є найбільш сприятливим населеним пунктом для проведення цієї гри "в контексті забезпечення правопорядку і безпеки". ФФУ вирішила з міліцією не сперечатися і стадіон у Полтаві був затверджений в якості господаря фіналу Кубка. При цьому матч вирішено було провести при порожніх трибунах також "з метою безпеки".

Першими таке рішення не прийняли, природно, вболівальники. Погодилися з ними і гравці з тренерами. Головний тренер "Шахтаря" румун Мірча Луческу заявив, що йому складно уявити фінал Кубка без глядачів. Один з лідерів "Динамо" Андрій Ярмоленко і взагалі поскаржився на, що "без уболівальників матч можна зіграти і на базі". Найбільш гостро розкритикував рішенням ФФУ президент "Динамо" Ігор Суркіс. "Фінал без глядачів - це не фінал, це пародія на футбол!" - заявив Суркіс. Він підкреслив, що якщо правоохоронці не можуть забезпечити безпеку, то "Динамо" може взяти на себе відповідальність.

Свої послуги для вирішення питання запропонував і Львів. Мер західноукраїнського міста Андрій Садовий запропонував зіграти матч на "Львів- Арені", пообіцявши забезпечити безпеку уболівальників. Не залишилися осторонь і самі вболівальники. За день до матчу кілька сотень фанатів в балаклавах прийшли до Будинку футболу в центрі Києва і вимагали зустрічі з президентом ФФУ Анатолієм Коньковим. Вболівальники скандували "Футбол - для вболівальників, а не для ФФУ", співали "Путін - Коньков" і підривали петарди. Тиск з боку ультрас приніс  результат, і ФФУ вирішило допустити вболівальників на трибуни в Полтаві.

Таке рішення потішило всіх, і учасники протистояння почали переходити безпосередньо до футбольних коментарів. Матчі "Динамо" - "Шахтар" є класикою українського футболу, тому незважаючи на їх статус, завжди мають принциповий характер. "Я цього року як ніколи хочу виграти Кубок - більше, ніж чемпіонат", - заявив напередодні поєдинку президент "Шахтаря" Рінат Ахметов. Для "Динамо" цей матч теж був дуже важливим, оскільки президент "Динамо" Ігор Суркіс за кілька днів до його проведення натякнув, що якщо Кубок поїде в Київ, то у виконуючого обов'язки головного тренера "Динамо" Сергія Реброва з'явиться можливість позбутися приставки в. о.

День матчу

Враховуючи, що рішення про допуск уболівальників було прийняте фактично за день до матчу, квитки в каси полтавського стадіону надійшли лише після обіду 15 травня. Багато вболівальників, намагаючись купити квитки на фінал, займали чергу біля квиткових кас за кілька годин до їх відкриття. Квитки підвезли після 14:00, до цього часу черги розтяглися на пару сотень метрів. "Не часто у нас грають "Динамо" і "Шахтар". Хотілося потрапити на стадіон", - ділився враженнями вболівальник з Полтави Сергій.

Полтава була в передчутті фіналу, однак жителі міста дещо побоювалися напливу уболівальників непримиренних суперників в їх місто, та ще й у нинішній політичній ситуації. "Не те, щоб ми боялися, але не хочеться жодних шоу. Полтава - наймирніше місто в Україні!"  - Запевняв все той же Сергій . "Ви ж з донецькими зараз зовсім на різних полюсах", - продовжував полтавчанин, натякаючи на політичну ситуацію.

З самого ранку Полтавою туди-сюди ходили люди в синьо-білій (динамівській, чорно-помаранчевій (шахтарській) і зелено-білій (полтавської "Ворскли") футбольній символіці. Однак відразу впадала в очі безліч жовто-синіх національних прапорів. А вже за пару годин до матчу в місті пройшла хода вболівальників трьох клубів за єдність України, під час якого фани скандували вже всім відомі хіти про президента сусідньої країни.

Сам стадіон під час матчу виявився заповнений навряд чи на чверть, що може стати великим "привітом" ФФУ, яка так довго не могла визначитися. Матч розпочався виконанням гімну України, який на невеликій полтавському стадіоні звучав дуже потужно.

Спортивну складову матчу залишимо профільним аналітикам, а тут хотілося б докладніше зупинитися на атмосфері поєдинку. Полтавчани більше симпатизували "Динамо", однак і вболівальників "Шахтаря" було чимало.

Впало в очі і у вуха те, що полтавські любителі футболу знали практично всі найпоширеніші на стадіонах речівки, і дуже організовано часом перекрикували і київські та донецькі сектори. На "Слава Україні!" полтавські сектори реагували блискавичним : "Героям слава!", проте в пошані, якщо так можна висловитися стосовно речівки, у полтавчан були всі ті ж хіти про президента Росії Володимира Путіна. Тема ставлення до північної сусідки взагалі для полтавчан досить актуальна, і київські вболівальники змушені наздоганяти полтавчан, коли вони затягнули і зірвалися зі своїх місць під "Хто не скаче, той москаль!"

Побоювання на стадіоні викликала і відсутність великої кількості міліції. Вболівальники господарів побоювалися якихось провокацій від приїжджих. "Я знаю, що у ультрас перемир'я, але всяке буває. Ти ж бачиш, що в країні відбувається", - ділився побоюваннями один з полтавчан. При цьому він же в перерві весь час цікавився питанням: "Ну Київ ж нас не кине, якщо росіяни підуть?" Природно, я його запевняв, що цього не станеться, проте у мене у самого виникло відчуття нерозуміння того, чому в центрі України такі питання взагалі виникають?

У другому таймі побоювання якихось провокацій чи бійок у господарів зникли після того, як київські сектора почали скандувати: "Донецьк!", А з донецьких трибун у відповідь почулося: "Київ!". Господарі дуже позитивно оцінили таку перекличку, після якої всі разом покричали: "Полтава!". У другому таймі один з уболівальників заліз на металеві освітлювальні конструкції і вивісив український прапор, що викликало захват у вболівальників на стадіоні, після чого на трибунах чомусь знову згадали про Путіна. У підсумку, бійок безпосередньо на полі було значно більше, ніж за його межами.

Цей матч був дійсно дуже потрібним для всіх його учасників. Донецькі вболівальники знову потрапили в дружню атмосферу, в якій наявність жовто-синього прапорця не є чимось напівкримінальним. Полтавчани відчули, що про них ніхто не забуває, і що Київ з Донецьком ще здатні мирно вживатися. Ну а кияни відвезли в столицю Кубок. Перший за довгі сім років.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.