Сергій Лямець: Нафтогаз та Укргазвидобування таки перетворилися на "чорну диру"

- "Нафтогаз" вже не "чорна діра"?

- Вона точно не чорна діра, вона взагалі не діра.

Так відповів голова НАК "Нафтогаз України" Олексій Чернишов на запитання РБК-Україна.

Нещодавно пан Чернишов дав купу іміджевих інтерв'ю різним виданням. У цих інтерв'ю він виглядає успішним менеджером, а "Нафтогаз" – передовою компанією. Але насправді це геть не так.

Переді мною – нещодавній матеріал Тетяни Ніколаєнко, а також попередній звіт НАКу за перше півріччя 2023 та численні інтерв'ю різних людей. Складаю одне до іншого і отримую кілька ознак того, що "Нафтогаз" – таки "діра". А ще вона за рік почне поглинати Україну.

---------------

Текст Тетяни "Чому говорять про повернення схем Януковича в "Нафтогаз", а американці не дають грошей" ви можете знайти за цим посиланням.

Журналістка проаналізувала річний звіт за 2022 рік, який з'явився наприкінці 2023 року (фінплан взагалі не затверджений). Хочу відзначити кілька знахідок Тетяни, які варті уваги:

1. Операційний збиток "Нафтогазу" за 2022 рік склав 79 млрд грн, тоді як за попередній він був лише 12 млрд. Це ймовірна причина, чому звіт на 2022 рік оприлюднено лише наприкінці 2023. "Нафтогаз" отримав на баланс кілька ТЕЦ та заправки "Глуско" (зараз вони вже в "Укрнафті"), а ще почав забирати облгази у Фірташа. Проте це жодним чином не відбилося на прибутку. Чернишова призначили наприкінці 2022 року, тож це його відповідальність теж.

2. 2022 "Нафтогаз" провів переоцінку компанії і додав до її вартості 24%. Начебто усе вірно, але це просто "домальовка" капіталу на папері.

3. За рік війни вкрай зіпсувалася бізнес-модель. Частину промисловості зруйновано, держава та населення не платить за послуги. "Нафтогаз" стрімко втратив частину ринку, і можливо, через це вдалося пройти опалювальний сезон без проблем. Тепер населення – головний споживач газу в Україні. Але воно не платить.

4. Роки йдуть, а НАК продовжує гратися у "пилосос". У 2022 "Нафтогаз" отримав кредити (скоріше за все, в українських державних банків) на 13,4 млрд грн, на 14,4 млрд грн пограбував дочірній "Укртрансгаз", та ще 12,7 млрд грн отримав за урядовою програмою з Канадою. Цього року хоче показати невеликий прибуток, мабуть, просто тому, що третій поспіль рік збитків – це було б занадто.

5. Чернишов керує групою в ручному режимі, через призначення тимчасово виконуючих обов'язки. Зокрема, т.в.о. очолюють "Укргазвидобування", "Укртрансгаз" та "Газопостачальну компанію "Нафтогаз". Зрозуміло, що таким чином Чернишов утримує керівників під загрозою звільнення, аби вони виконували усі накази згори. Хто надає ці накази – окреме найцікавіше питання.

6. У його бекофісі працює такий собі Олександр Сергєєв, якого підозрюють у тому, що він є помічником Чернишова з особливо чутливих питань та мало не "смотрящім" за "Нафтогазом". Зокрема, як пише Тетяна, з ним за 30-50% суми можна домовитись про погашення заборгованості "Укргазвидобування". Звісно, що у "Нафтогазі" це спростовують, але я вірю у цю версію, бо кредиторська заборгованість НАКу лише зросла.

7. Окремі знахідки Тетяни стосуються т.в.о. "Укргазвидобування" Олега Толмачова, який до січня 2023 року очолював дивізіон Групи "Розвідка та Видобування". З одного боку, за 2023 рік "Укргазвидобування" продемонструвало приріст видобутку, і це, точно не заслуга Толмачова. Заслуга Толмачева полягала в тому що він дав обіцянку перевиконати план видобутку на 200 млн метрів кубічного газу, попри всі заперечення технологічних служб підприємства задовільнити такий план без шкоди для надр та якості газу. З іншого, йдеться про конфлікт інтересів – зокрема, про помічницю Толмачова з російським паспортом. А ще він прийшов на роботу до "Нафтогазу" зі збанкрутілої компанії у США. Але головне, як на мене, - це статус т.в.о., який перетворює Толмачова на вкрай слухняного виконувача наказів.

8. Окрім Толмачова, конфлікт утворився навколо директора з буріння "Укргазвидобування" Акшина Мехдієва, громадянина Азербайджану. Проти нього виступила ціла "Спілка буровиків України", яка вважає, що він не відповідає кваліфікаційним критеріям, аби обіймати свою посаду. Пан Мехдієв причетний до неправомірної розтрати 159 млн гривень при спорудженні свердловини 888 Шебелинського НГКР, про що свідчить відкрите кримінальне провадження, і лишається керівником закордонної компанії, що є прямим порушенням антикорупційного законодавства України. Ще пан Мехдієв "забув" повідомити, що працював колись у росії, а його власна компанія, що зареєстрована на нього та його дружину в юрисдикції Великої Британії, має філію в Україні та зареєстрована на громадянина рф. Також пан Мехдієв у своєму резюме, яке надав у відділ кадрів "Укргазвидобування", приховав відомості про свою роботу у компанії Schlumberger. Schlumberger – це, звісно, дуже відома нафтосервісна компанія, але наразі НАЗК класифікував її як спонсора війни. Я не знаю, ймовірно, пана Мехдієва тримають, попри усе це, на посаді, бо він є вкрай цінним спеціалістом без фахової освіти, яка вимагається за законом України та наказом Мінсоцполітики. Але, як на мене, там дещо інше.

Що саме – знає, але не каже Чернишов.

---------------

Тепер щодо другого пункту. На сайті "Нафтогазу" я знайшов звіт за перше півріччя 2023 року.

Головне враження таке: навіть після звільнення Коболєва та Вітренка у "Нафтогазі" зберігся неабиякий творчий потенціал, зокрема, до підмальовки балансу. Ось на що варто звернути увагу:

1. Загальний дохід від реалізації майже такий, як у першому півріччі 2022 року. Але собівартість – на 34% нижча. Щодо собівартості – об'єктивно, бо ринок дійсно звузився. Але мали звузитися й обсяги реалізації газу. Причин декілька. "Нафтогаз" постачає газ населенню по 7,96 грн за кубометр, у межах так званого ПСО, і зростання доходів там немає. Також він постачає газ виробникам тепла, а деякі зараз в нього на балансі, але і там немає зростання. Щодо цін для бізнесу, то вони впали з минулого року майже вдвічі, а кількість покупців відверто зменшилася. Ну тобто доходів від реалізації газу там немає. І дійсно, за перше півріччя 2022 доходи від продажу газу складали 81,6 млрд грн, а за перше півріччя 2023 – лише 48 млрд. Це жахливий обвал, майже удвічі. Тож звідки загальні доходи? Наприклад, що то за стаття "інші операційні доходи" на 22,4 млрд грн, що незрозуміло звідки вилізли?

2. А ось і відповідь. НАКові вдалося трохи розжитися грошима, а до того ж показати операційний прибуток (не плутайте із загальним збитком). У 2023 році гроші надходили завдяки тому, що "Нафтогаз":

• продав якісь основні засоби на 22 млрд грн
• продав частину буферного газу зі сховищ на 11,4 млрд грн, причому (схоже) продав дешевше собівартості, тобто у збиток
• отримав від держави 12,7 млрд грн на проходження опалювального сезону
• отримав грант 7 млрд грн
• накопичив кредиторську заборгованість (саме через це я схильний вірити у ремарку Тетяни Ніколаєнко щодо помічника Чернишова, який допомагає погасити борги "Укргазвидобування" за 30-50%).

Тобто, усі ці надходження грошей – зовсім не від операційної діяльності геніального менеджера Чернишова. Це продаж майна та гроші, що дали держава та зовнішні партнери. Але найцікавіше – це навіщо НАК накопичив велику суму на рахунках? Куди він збирається її інвестувати/зливати?

А знаєте, схоже, ситуація є навіть більш абсурдною. Ось цікава цитата з останнього інтерв'ю Чернишова для РБК:

"- (РБК) Щодо буферного газу. Виходячи з вашої звітності, компанія продала буферного газу на 11 млрд гривень. Це який обсяг? Неофіційно буферного газу було 4,6 млрд кубів, стало 4,1. І кому газ було продано?

- (Чернишов) Це внутрішня транзакція групи "Нафтогаз" між "Укртрансгаз" і НАК. Вона не впливає на зміну об'ємів сховищ".

Що тут сказати? Facepalm. Мало того, що продали газ. Так ще й гроші не справжні, а переклали з кишені в кишеню, зі збитком.

3. За перше півріччя Група "Нафтогаз" знову збиткова – мінус 4,6 млрд грн. Цікаво, що тут задіяна переоцінка, що може свідчити про "підмальовку" звітності. Якщо у 2022 році НАК дооцінив себе на 41 млрд грн, то у першому півріччі 2023 року – знецінив себе на 12 мільярдів. Звісно, що обидва рази він мав на це дуже вагомі підстави, зокрема, активи на окупованих територіях. З іншого боку, сам НАК зазначає, що ключові активи не було пошкоджено, а збитки мали бути враховані ще у звіті 2022 року. Дивна політика, погодьтеся.

4. Короткострокові позики "Нафтогаз" трансформував у довгострокові. Але схоже, що це просто реструктуризація кредитів, які НАК не міг повернути державним банкам. Тож їх реструктуризували, аби не псувати баланси ані собі, ані банкам (ймовірно, державним "Ощаду" та "Укргазу"). Євробонди, за якими компанія припустилася дефолту, реструктуризували до 2026 року, але вкрай невдало, бо жодної копійки не було списано. Це наводить на думки про певний корупційний елемент. А ще про боргову кризу у компанії. НАК як у тому анекдоті – відтягнув свій кінець, але це шкідливо для здоров'я.

5. Дебіторська заборгованість "Нафтогазу" – це справжня "чорна діра", тому що більшість з неї є простроченою та навіть сумнівною. Тобто, ці доходи є на папері, але насправді НАК їх ніколи не отримає. Якщо вам цікаво – подивіться на сторінці 33, там є чудова таблиця "Торгова дебіторська заборгованість". Це якраз про геніальних торговців газом, яким немає чим платити по боргах. "Нафтогаз" вже геть не той, яким був у часи Ігоря Бакая. Тоді в Україні існувала промисловість, яка генерувала шалені прибутки. Зараз споживачі – це населення та держава/комуналка, які не платять за газ, який споживають. За даними USAID, загальний рівень неврегульованих боргів на ринку газу перевищив 190 млрд грн на початку вересня 2023 року. Це замкнене коло, яке зазвичай рубають черговим законом та прогонкою коштів державного бюджету.

6. Нещодавно "Нафтогаз" забрав собі в олігарха Фірташа останній облгаз. Тепер усе це хазяйство – на балансі НАКу. Разом із ним прийшли величезні борги та проблеми. Бо це раніше можна було розповідати, як Фірташ розкрадає мільярди та не хоче платити за отриманий газ. А зараз правда є остаточною – виявляється, населення не платить, а Фірташа, на якого можна повісити усіх собак, вже немає. Тож попереду – лише збитки, які отримуватиме чудова компанія "Нафтогаз" від обслуговування "елітних" клієнтів.

Я не є профільним журналістом у "Нафтогазі", і можу бути неправий у тлумаченні певних пунктів, але у звітності немає жодних пояснень, наприклад, що це за вибуття буферного газу, хоча має бути. Звіти "Нафтогазу" – то завжди складний ребус, у якому ніхто ззовні нічого не може зрозуміти. Тож давайте читати разом, там багато цікавого:

------------

Тепер найцікавіше – до чого усе йде.

Перше. "Нафтогаз" тягтиме з бюджету, аби виглядати прибутковим. Ну немає більше звідки.

До кінця 2023 року НАК очікує з бюджету компенсацію за 2022 рік у сумі 42 млрд грн (за ПСО). Першим цю компенсацію отримав Коболєв, що стало певною несподіванкою, бо це ж таке треба було вигадати – державна ніби компанія отримала компенсацію від держави. Проте Коболєву вдалося. Напевно, і на преміях це відбилося. Мабуть, і Чернишов мріє про те саме. Це стара гарна гра: сплатити податків на 10 мільярдів, а отримати з бюджету 40.

Друге. "Нафтогаз" збирається лобіювати підвищення цін для населення. Арифметика тут дуже проста. Уявіть, що за тарифом 7,62 грн борги населення сягнули 29 млрд грн, а борги теплокомуненерго – 90,4 млрд грн. 

Умовно, якась частка населення зараз не платить ані за опалення, ані за газ: уявімо, що це 30% населення (це не точно, просто в якості зразка). Якщо збільшити тарифи на газ – не платитимуть 40% населення, але решта 60% - платитимуть за себе та за інших, тому надходження грошей до "Нафтогазу" збільшиться. Ось і все, що стоїть за розмовами про ринкову ціну, яка усіх врятує. Іван вже платить за Василя, а платитиме ще за Мар'яну.

Саме тому "Нафтогаз" радіє тому, що забрав облгази в Фірташа та інших власників. Він створив собі всередині величезну монополію. Наразі це генератор збитків. Воно і далі буде генератор збитків, але після підвищення тарифів грошей в "Нафтогазу" стане більше. Руйнування промисловості компенсуватиме... населення, включно із 10,7 млн пенсіонерів, більшість з яких отримують пенсії, нижчі за прожитковий мінімум. Суцільне зубожіння – це величезна трагедія для населення України, але вона почалася не вчора. Ми до неї йшли, а завдяки реформаторам усіх рангів останні роки просто біжимо. Але лінія поведінки "Нафтогазу" – продовжувати підвищення цін. Для нього це питання майбутнього ринку збуту.

Третє. У 2025 році спливає контракт на транзит газу від "Газпрому" до Європи. Чернишов гордо каже, що продовжувати контракт він не буде. Ну звісно, що не буде. Але пафосу має бути менше, бо це означатиме втрату мільярдів від транзиту газу. 

Ось цитата з колонки Сергія Макогона, директора "Оператора ГТС України" у 2019-2022:

"Починаючи з 2025 року, зуміти працювати без доходів від транзиту, які зараз становлять майже 80% загального доходу компанії. Було б наївно сподіватися, що держава просто перекладе витрати на підтримку всієї величезної ГТС українських споживачів шляхом підвищення тарифів на транспортування газу в 4-5 разів".

Не менш важливо, що росіяни підтримують тиск у ГТС, а без їхнього газу це доведеться робити за рахунок власного ресурсу. Дуже знадобився б той буферний газ, який продав Чернишов з формулюванням "нам не треба так багато".

Технічного газу в України наразі немає, бо за довгі роки "Укргазвидобування" так і не збільшило видобуток. Зараз намагаються щось наздогнати, але під час війни це зробити навіть складніше, ніж до неї. Тоді Україна мала морський шельф, Сахалінське родовище та ще купу перспективних об'єктів, але "Нафтогаз" Коболєва/Вітренка крутили схеми з псевдоімпортом, а уряди Гройсмана/Гончарука/Шмигаля чухали ср@ку замість нарощення видобутку.

Тепер – війна, і вона ймовірно триватиме і у 2025 році. Тож єдине ймовірне майбутнє – це перекласти усі ці видатки на населення. І тут я не погоджуюся із паном Макогоном. А на кого ще перекладати ці видатки? Чи ви думаєте, Коболєв принесе назад свою премію?

Ось що я маю на увазі, коли кажу, що "чорна діра" на прізвище "Нафтогаз" скоро почне пожирати Україну.

----------

Окремо хочу сказати про "Укргазвидобування", головного видобувача газу в Україні. У звітності "Нафтогазу" про стан компанії немає нічого, начебто УГВ не існує. Повідомляється лише, що "Нафтогаз" інвестував у якісь основні засоби. У що саме, важко сказати. Можливо, у збільшення видобутку.

Якщо так – то добре, але тим не менш, істотного прориву у цій сфері немає. "Укргазвидобування" регулярно пише про оновлення технологій та розробку нових/старих родовищ. Це, звісно, позитив та великий успіх, без жодної іронії. Проте це ніби топтання на одному місці, навколо помітки 13-14 мільярдів кубометрів на рік. Зростання "20-20", яке обіцяв ще Коболєв, немає і навряд чи скоро буде.

Ну ок, уявімо, що УГВ дійсно намагається видобувати більше. Але що ще відбувається у компанії?

Останній раз, коли я зазирав всередину "Укргазвидобування", дехто на прізвище Віктор Пінчук мав надмірний вплив на компанію. В нього закупали труби поза конкуренцією. Аби отримати таку лояльність, дехто Пінчук доклав доволі багато зусиль.

Пінчук досі там, і продає труби за доволі високою ціною. Я впевнений, що сплата умовному постачальнику Пінчуку відбувається своєчасно та у повному обсязі, він не є пересічним постачальником.

Але останні кілька років в "Нафтогазу" з'явився потужний конкурент. Компанія з США "Vorex Llc", зареєстрована у Пенсильванії (США), керує нею громадянин США Федір Закусило. Пан Закусило постачає "Укргазвидобуванню" китайські труби "Tianjin Pipe Corporation Limited" і "Hengyang Valin Steel Tube". Пінчук дуже злий на цього конкурента, бо "Vorex" вкрав у олігарха майже половину замовлень.

Але питання дійсно важливе. Вибачте, але "Vorex" вкрай нагадує корупційну прокладку. Я можу бути неправий, але чому китайські труби постачає американська компанія, яка має споріднену контору у офшорному штаті Делавер?

Ще одне. Ось інтерв'ю, яке дав колишній гендиректор УГВ Олександр Романюк напередодні звільнення його Чернишовим. Він, мабуть, вже знав про майбутню втрату посади, тому казав доволі сміливі речі. Зокрема про те, що "Укргазвидобування" керується в ручному режимі з НАК "Нафтогаз", і багато проблем із видобутком йдуть саме через "геніальні" рішення керівництва НАКу.

"Кожна дочірня компанія "Нафтогазу" була розділена на 10 частин. На 2-3 дивізіони, у яких були свої керівники, і на 7 корпоративних функцій. Тобто 10 людей відповідали кожен за 1/10 частину компанії і весь персонал по цій вертикалі підпорядковувався лише їм. Тепер найголовніше – ніхто з цих 10 людей не підпорядковувався генеральному директору жодної дочірньої компанії. Вони підпорядковувалися кожен своєму менеджеру в "Нафтогазі". Це означало, що гендиректор, який відповідає за роботу компанії, не міг цих людей – фактично своїх заступників – ані звільнити, ані найняти, ані запросити на зустріч. Їхню роботу оцінювали, їх преміювали або звільняли менеджери у "Нафтогазі". Тобто керівник, який відповідав за видобуток газу, не міг ухвалювати рішення, необхідні для виконання планів з видобутку. А рішення ухвалювали в "Нафтогазі" люди, мотивація яких не пов'язана зі збільшенням видобутку. І досі відповідальність за видобуток лежить на одних людях, я рішення ухвалюють інші... Я чув вислів: "Якщо закрити "Нафтогаз", то видобуток збільшиться". Погоджуюсь на 100%."

Звісно, що пан Чернишов інший, ніж його папєрєднікі Коболєв та Вітренко. Я впевнений, що він поступається їм за рівнем... творчості. Але 100% він консервує ту жахливу систему, яка перетворює найбільшу в Україні монополію на жахливу смердючу "чорну діру".

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.