31 жовтня 2023, вівторок, 15:15 24968 Погляд

Євген Магда: Неймовірний. Історія Ярослава Федорчука

Автор тексту: Євген Магда

Редактор: Анна Рудик

Євген Магда, директор Інституту світової політики

Поділитись:
Скопійовано

Яйця по 17, гречка по 108. Відсутність моніторингу цін на продукти харчування. Закупали на 30% дорожче споживчих цін. Годували бійців непотребом – 75 % позицій каталогу продуктів взагалі не постачалось частинам. Заробляли на всьому – навіть на службових тваринах. Могли зекономити, але, звісно ж, не зекономили 7 млрд грн бюджетних коштів. Такі результати аудиту Рахункової палати Міністерства оборони за перше півріччя 2023 року. Тобто, все про що казали журналісти – визнано офіційно. Так було.

Але ж, мабуть, все це кануло в історію разом із Резніковим? І з новим міністром такого не буде? На жаль, однозначно позитивного для суспільства відповіді наразі немає. Так, Хмельницький та Шаповалов вже під слідством, новим міністром призначені нові очільники. Але чи самостійні вони і чи контролюють вони закупівлі? Подейкують, що реальним, хоча і неофіційним куратором «нелетальних закупівель» і пов’язаних з ними тендерних процедур (а суми там фігурують значні) у міністерстві залишається такий собі Ярослав Федорчук. Він у спілкуванні з колегами та під час зустрічей із контрагентами презентує себе як «помічник заступника міністра».

Ім’я цієї людини мало каже широкому загалу, хоча саме Федорчук і є «юридичним батьком» яєць по 17 гривень. Саме він є тією «середньою ланкою», яка готувала документи для тендерів, за які було заарештовано Богдана Хмельницького та В’ячеслава Шаповалова. Ще раніше жертвами «дружби» з Федорчуком стали два інших топ-посадовця МОУ – заступник міністра оборони Ігор Халімон та екс-виконуваа обов'язків начальника департаменту державних закупівель Міністерства оборони Костянтин Ступак.

Федорчук – аномальний довгожитель міністерства, який вперто тримався на рівні «тих, хто готує документи на підпис», не намагаючись піднятися вище. В 2016 році, за часів Полторака Федорчук обіймав посаду головного спеціаліста юридичного забезпечення матеріально-технічного постачання МО. У 2018 році вже сидів у кріслі заступника начальника управління проведення закупівель департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів. У 2020-му – при Тарані - був заступником начальника управління Департаменту державних закупівель – начальник відділу проведення закупівель за напрямком тилового забезпечення. На цій же посаді «зберігся» при міністрі Резнікові. І призначався особою, уповноваженою на проведення торгів.

Всі ці роки він був, так би мовити, одним з головних технічних ідеологів тендерних схем. Але, на диво, коли у 2021 році прокуратура оголошувала Халімону і Ступаку підозру за надання преференцій компаніям, які отримали 95% закупівель харчування Міноборони через традиційні додаткові угоди, чим, за версією слідства, державі було завдано збитків на 720 млн грн, Федорчук чомусь не тільки не став фігурантом справи, а навіть не був допитаний. Так само і НАБУ, куди у 2023 році ОГПУ передав справу, чомусь не допитувало Федорчука. Хоча він мав пряме відношення до підготовки цих угод. Секрет непомітності для правоохоронців, який можна продавати за гроші, чи не так?

Історія, як відомо, повторюється. І при міністрі Резнікові вона повторилася також. Ексзаступник міністра оборони В'ячеслав Шаповалов та ексначальник департаменту державних закупівель Міноборони Богдан Хмельницький отримали низку підозр, проте малопомітний технічний чиновник Федорчук, знов-таки, на диво – по низці справ не був допитаний взагалі, а по деяких – був допитаний формально, у статусі свідка.

Щоб зрозуміти цю дивну непомітність, варто звернутися до біографії пана Федорчука. Зокрема, повернутися у 2012 рік. Тоді він також працював юристом у міністерстві, але в іншому – Мінекономіки. Де, на думку ГУБОЗ та МВС, торгував ліцензіями на право розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї та боєприпасів до неї.

Задокументували Федорчука на вимаганні хабарів від двох компаній – $45 000 з однієї ТОВ і $30 000 з іншої. Представники однієї з ТОВ тоді звернулись із заявою до МВС, працівники якого спільно з ГУБОЗ взяли Федорчука на місті злочину. Була проведена операція з передачі частини хабаря ($5 000) Федорчуку міченими купюрами, відповідні слідчі дії були належним чином оформлені. Залізобетонна справа. Можна подивитися у судовому рішеннії.

Проте затриманий на гарячому чиновник не лише «зіскочив», але і пішов вгору у Міноборони, де перетворився на «головного по тендерах».

Восени 2013 року, за першими ухвалами суду Федорчука було усунуто від займаної посади в Мінекономіки та призначено особисте зобовʼязання без позбавлення волі. Дива почалися чи не одразу, бо Інкримінувати Федорчуку почали не корупційні дії, а шахрайство, мовляв, формально до видачі згаданих ліцензій він відношення не мав і допомогти з видачею не міг. В судових розглядах по справі Федорчук обрав стратегію «розбивання справи» за порушеннями процесуальних процедур та призначенням додаткових слідчих експертиз. Після двох років розгляду по суті, в лютому 2016 року, Федорчук був визнаний судом невинним у вчиненні злочину. А вже в березні 2016 року Федорчук, нагадую, опинився на посаді головного спеціаліста юридичного забезпечення матеріально-технічного постачання МОУ. Йому не лише пішли на користь буремні події Революції Гідності та дивним чином обійшла люстрація.

Кумедна деталь. Так би мовити, штришок до портрету героя. Федорчук, перебуваючи на той час під слідством та будучи відстороненим від займаної в Мінекономіки посади, став кандидатом в депутати від ОПЗИЦІЙНОГО БЛОКУ до Житомирської облради. На житомирських новинних сайтах залишилося дві статті, де є перелік кандидатів до облради і відповідно вказана інформація про Федорчука – з фото зʼїзду осередку Оппоблоку і ще один зі списками.

Справа про хабар, втім, мала продовження аж у 2023 році. Слідчі в Апеляційному суді домоглися поновлення розгляду справи і навесні 2017 року справу повернули на новий розгляд до Печерського суду. З останнього рішення (червень 2023 року) відомо, що слідчі прокурори не займалися справою Федорчука, починаючи з 2017 року, і саме з цією аргументацією суд остаточно закрив справу.

Отже, маємо цікаві факти. Є людина, яку взяли на місті злочину. Із міченими купюрами хабаря. І повністю розвалена прокуратурою справа і подальший розвиток кар’єри чиновника. Як ий,на диво, співпадає із арештами та підозрами його безпосередніх начальників. Єдине логічне пояснення цієї картини, що приходить у голову, що перед нами такий собі глибоко законспірований викривач корупції-агент чесних і непідкупних силовиків, який спочатку готує грандіозні багатомільярдні тендерні угоди, а потім здає головних відповідальних за них.

На тлі цих здогадок вибір пана Умерова чи його заступника щодо призначення помічником-«смотрящім за тендерами» пана Федорчука виглядає дуже неординарним. Можливо, це такий підхід по боротьбі із корупцією, і пан Умєров бачить себе ЛІ Куан Ю, який має посадити трьох свої друзів. Звісно, не сам, а за допомогою Федорчука. Чи може нове керівництво прагне оволодіти безцінними досвідом пана Федорчука, а потім його звільнити. Ну і самий фантастичний варіант: очільники МОУ не розуміють, хто такий Федорчук і упевнено рухаються курсом попередників, щоб вправно наступити на залишені тими граблі у фіналі п’єси і дати новий матеріал для Рахункової палати і журналістів. Який варіант насправді – гадаю, побачимо найближчим часом.

Євген Магда, політичний експерт, директор Інституту світової політики