02 жовтня 2023, понеділок, 14:35 1876 Погляд

Сергій Лямець: Як пояснити аномальне прискорення у справі Шевченка?

Автор тексту: Сергій Лямець

Журналіст та блогер

Редактор: Анна Рудик

Read in English Читать на русском

ДОПОМОГТИ УКРАЇНСЬКИМ НОВИНАМ

Поділитись:
Скопійовано

Персональне зведення рахунків із Кирилом Шевченком наближається до фіналу. Ось головний висновок, який можна зробити з останньої заяви Харківської правозахисної групи.

Цитата: «Турбує той факт, що… це вже методи, які нагадуватимуть радянські часи та свавілля правоохоронних органів за часів Януковича.

ХПГ - авторитетна та дійсно незалежна організація, тож її заява може бути авторитетним свідченням. Тепер це не лише припущення журналістів, а вагомий аргумент.

Також турбує той факт, що ВАКС у цьому випадку може виступити співучасником таких дій... Такі дії можуть бути направлені на недопущення висвітлення цих угод у публічній площині, що часто обурювали суспільство, як-то у справі Злочевського, та недопущення сторони захисту Кирила Шевченка до змісту таких угод та судових засідань, які можуть стати основними доказами фальсифікації звинувачень Шевченка за ст. 255 КК України та інших».

В перекладі, Вищий антикорупційний суд по суті благословляє порушення закону. Наразі справа виглядає як цілеспрямована спроба відправити за грати саме одну людину – екс-голову НБУ, який до призначення у регулятор був головою правління «Укргазбанку». Також її можна трактувати як цілеспрямоване політичне переслідування.

За дужками залишається найцікавіше: хто і за що мститься Шеченку. Хто так наполегливо намагається відправити його за грати? За що саме його показово карають? Кому він відмовив, і у чому, щоб навіть після звільнення «доганяти» так системно? Можна сказати лише одне: в цих людей є величезний вплив на гілку НАБУ-САП-ВАКС.

Хто наразі має такий вплив? Маю щонайменше дві версії. Перша – це умовна вертикаль Офісу президента, на чолі з Андрієм Єрмаком та його заступником Олегом Татаровим. Вони безперечно діють синхронно з НАБУ-САП. Але з досвіду, їхній стиль зазвичай інший – довести до звільнення посадовця, і після цього забути. Тож інтуїція підказує, що справою Шевченка переймається ще якась група впливу. Яка саме, можна лише гадати. Але безперечно, що справа має навмисний характер, якщо не сказати «замовний».

Це щодо наміру. Тепер з приводу реалізації. Ось ще цитата з заяви Харківської правоохоронної групи:

«Протягом вересня 2023 року справи “Укргазбанку” аномально активізувались. САП почали масово укладати угоди про винуватість із фігурантами, а ВАКС почав оперативно розглядати такі справи у закритих судових засіданнях без залучення адвокатів основних фігурантів та без доступу до таких засідань громадськості... Так, вже 26 вересня 2023 року колегія суддів ВАКС затвердила перші угоди про визнання винуватості, укладені між трьома обвинуваченими та прокурором САП».

Тобто, лише за два тижні зроблена велика робота, яка не була зроблена за попередні п’ять років. Для чого? Робоча версія така: аби змусити певних свідків перекласти усю відповідальність саме на Шевченка.

Ось друга цитата:

«Спочатку справа ‘Укргазбанку’ проходила за одним кримінальним провадженням, але потім його розділили на кілька справ. По одній проходить Кирило Шевченко та інші топменеджери банку, а по інших — ті, хто пішов на угоду зі слідством. Після цього нас як сторону захисту не повідомляють про проведення засідань щодо обвинувачених, які пішли на угоду зі слідством».

Це вже свідчить про те, що справу впевнено та швидко ведуть до заздалегідь відомого вироку. Звісно, з ігноруванням розгляду у суді, бо це могло б розтягнути процес на місяці, якщо не роки. А вирок потрібен тут і зараз. Зокрема це може свідчити, що замість публічного правосуддя застосовується навмисне «підведення під вирок». Участь у цьому бере уся вертикаль НАБУ-САП-ВАКС.

Отже, погані передбачення здійснюються. Десь місяць тому я писав, що НАБУ та САП змінили тактику у справі колишнього голови НБУ. Вони перекваліфікували справу з цілком комерційних статей на створення злочинного угрупування. Це так звана «воровська стаття», яка здебільшого використовувалася, аби відправити за грати так званих «ворів у законі».

Вже тоді це викликало підозру, що хтось навмисно хоче звести рахунки персонально з Кирилом Шевченко. Бо де Шевченко, а де «вори в законі»? Звісно, з публікацій у ЗМІ ми уявляємо собі, що кожен топ-чиновник є за замовчуванням злодієм. Якщо обіймаю велику посаду – то обов’язково краде мільярди. Ну тоді давайте просто зараз відправимо за грати Андрія Єрмака, Дениса Шмигаля і Данила Гетьманцева. Давайте повторимо досвід Великої Французької Революції або Жовтневого заколоту. Давайте будемо вважати провину вже доведеною. Звісно, не дай Б-же, це просто умовний приклад, з якого зрозуміло, що є певна межа у практичному використанні закону. Саме тоді провину треба довести, а покарання має бути відповідним до злочину. Інакше виходить закон «про три колоски» часів Сталіна, де за три колгоспні колоски можна були відправитися до ГУЛАГу.

Ще місяць тому мені здалося, що справа проти екс-посадовців «Укргазбанку» почала сипатися. Я не кажу, що провини банкірів не було, і жодним чином не виправдовую їх, якщо провина була. Але мені здалося, що НАБУ та САП відверто не витягували справу, свідки не давали потрібні свідчення, склад злочину не формувався. Тому вирішили підвищити ставки. Так у справі Шевченка з’явилася «воровська стаття». Суто процесуально, мабуть, усе за законом. Але я кажу про сутність.

Подальший розвиток подій, нажаль, підтверджує таку версію. Схоже, що план зводиться до того, аби публічно назвати Шевченка великим злодієм. З цього кейсу хочуть зробити показовий випадок, який повісять на почесну дошку НАБУ, та з яким можна буде їхати з презентаціями до США. Можливо, з екс-голови НБУ роблять такого собі Аль Капоне чи Гамбіно.

Але я маю великий сумнів, що цю справу можна буде показати у більш-менш пристойному товаристві. Не лише тому, що поміж літер стирчить банальне зведення рахунків. А ще й тому, що Шевченко, звісно, - не Аль Капоне і на Гамбіно. У його біографії є епізод головування у «Укргазбанку», який заслуговує на ретельне вивчення та відповідне рішення суду. Але це доволі дріб’язкові речі. Перетворювати Шеченка на лідера організованої групи – це вже відверто занадто.

Якщо вже бути відвертими, під злочинне угрупування більше підпадає піраміда держборгу, кришування контрабанди на митниці, схема з депозитними сертифікатами чи, вибачте, «Велике будівництво». А кейс «Укргазу» - це справа про типову для українських банків схему заохочення великих депозитів. Нехай вона і зроблена неоковирно, але це недостатньо великий рівень. Витягувати його на рівень злочинного угрупування більш схоже на навмисне використання влади задля зведення рахунків з Шевченком.

У СРСР такі заздалегідь визначені вироки були звичайною справою. «Шахтинська справа», «Справа лікарів», різноманітні справи «ворогів народу». Звичайною справою таке залишається у росії. Дуже прикро, що антикорупційна вертикаль НАБУ-САП-ВАКС не роблять справу чисто, а вдаються до доволі брудних прийомів. Ця справа дискредитує не лише «стару» правоохоронну та суддівську вертикаль (до чого ми принаймні звикли), але й «нову», побудовану начебто за іншими принципами.

P.S. Думку самого Шевченка додаю у коментарях. Принаймні він доволі тверезо усвідомлює, з чим має справу.