2018-01-08T10:00:00+02:00 Інтерв’ю 2024-03-12T04:06:05+02:00

Українські Новини

Керівник аналітичного відділу "Укрцукру":  Руслана Бутило: на українському ринку ціни підвищаться на 10-15% до

Керівник аналітичного відділу "Укрцукру":  Руслана Бутило: на українському ринку ціни підвищаться на 10-15% до весни

Якщо ще кілька років тому буряковий цукор в Україні вироблявся майже весь для внутрішнього споживання, то тепер приблизно 25% щорічно поставляється в країни СНД і навіть Азії і Африки. Так, в минулому маркетинговому році Україна увірвалася у п’ятірку світових лідерів з експорту бурякового цукру.

За два роки Україні вдалося повернути виробництво цукру до рівня 2 млн тонн.

Тож про те, як Україні вдалося досягти таких показників, до яких вона ще прагне дотягнутись, що для цього мають зробити цукровики і як це вплине на кінцевий продукт розповіла Українським Новинам керівник аналітичного відділу асоціації "Укрцукор" Руслана Бутило.

Невдовзі закінчиться сезон цукроваріння. Які очікувані обсяги виробництва і скільки вони становитимуть щодо 2016/2017 маркетингового року?

Наразі працюють ще 9 заводів і вже вироблено майже 2 млн тонн, точніше 1,96 млн тонн станом на вчора (ред. – 27 грудня), а всього було викопано 14,86 тис. тонн цукрового буряку. Стосовно того, що буде далі - приблизно показники будуть аналогічними до минулого року – трохи більше 2 млн тонн. Спочатку ми прогнозували, що ситуація буде дещо гіршою – матимемо менше 2 млн тонн. Хоч зараз показники за урожайністю, цукристістю і за кінцевим виходом цукру нижчі, але збільшення основних площ цукрових буряків позитивно позначилось на загальному валу виробництва буряків і, як результат, цукру. Тому точно матимемо 2 млн тонн. При цьому внутрішнє споживання за різними оцінками становить від 1,3 млн тонн до 1,5 млн тонн, тож у нас є певний лаг для експорту.

Коли вже всі заводи завершать роботу?

Думаємо, що на кінець січня завершать всі. Є кілька заводів, які мають великий запас буряків, тож будуть працювати ще досить довго від теперішнього моменту.

Можете назвати трійку лідерів з виробництва?

По суті, з року в рік лідери не змінюються. Так, до трійки входять "Астарта", "Укрпромінвест-Агро" і "Радехівський цукор". Вони ж і основні експортери.

Якщо із виробництвом справи непогані, то логістика не така як слід. Асоціація не раз вказувала на проблему нестачі залізничних вагонів для перевезення цукрових буряків і цукру. Яких збитків зазнали цукрозаводи у зв’язку з цим?

Тут треба дивитися на проблему з двох боків. З одного боку є прямі збитки, пов’язані з тим, що нема вагонів, в той час, як продукцію потрібно відвантажувати. Тому доводиться використовувати автомобільний транспорт. А поставки автомобілями завжди дорожчі, ніж залізницею – втрати сягають, як мінімум, 1,5-2 млн гривень. Але з іншого боку, заводи домовляються про поставки під час укладання контракту, зокрема на експорт, обговорюються терміни власне поставки продукції покупцям. І коли компанія не має бачення, коли саме буде доставлений  товар, не має чіткого розуміння, чи будуть вагони, то вона може або взагалі відмовитись від укладення цього контракту, або закласти дуже високі ризики. І цей аспект не можна оцінити в грошовому вимірі. Враховуючи, що ситуація з вагонами повторюється кожного року, і про це питання ще дуже часто говорять зерновики, треба дивитися на цю проблему комплексно, оскільки вагонів не вистачає всім. Тим паче що у зерновиків поки найбільший обсяг перевезень і, здебільшого, саме залізницею, а український цукор досить нещодавно почав масово іти до портів та власне по території України.

А чи були порушені зовнішньоекономічні контракти?

Наскільки мені відомо, заводи викручувались, як могли, але умови контрактів виконували. Інформація про зрив поставок, принаймні, не надходила. Дійсно, проблеми були, до того ж, крім цукру, перевозили залізницею і цукровий буряк, а якщо на завод не надійшла вчасно сировина, він зупиняється, що призводить до багатомільйонних втрат. І це також є великим ризиком. Траплялись ситуації, коли вже везли буряк, він був навантажений і вагони були, але не було тягача, або навпаки - був тягач і не було вагонів.

Як реагує на такі проблеми "Укрзалізниця", висуває якісь пропозиції?

Вони говорять, що працюють максимально, щоб забезпечити заводи вагонами. По факту, ми вже маємо прецеденти серед наших цукровиків, які працюють з приватним вагонним парком і вже перевезення здійснюють через нього, щоб мати якусь стабільність, адже зав’язка на логістиці дуже велика.

У цьому році Ви оцінювали інвестиції в цукрову галузь в $ 1 млрд. На які проекти в основному заводи направляли кошти?

Насамперед, це робота з дифузійними установками, центрифугами. Також окремий сегмент становлять жом-преси, їх замінювали на великій кількості заводів. Спрямовувались кошти і на модернізацію товарного відділення, тобто на все, що стосується сушіння та фасування цукру – техніка або ремонтувалася, або змінювалася на абсолютно нову. Крім того, здійснювалася модернізація теплової схеми на заводах для використання енергії, що призводить до підвищення ефективності і зниження собівартості переробки. Тобто, чим менше будуть витрачати заводи газу, вугілля, інших джерел енергії, тим ефективнішим і вигіднішим буде виробництво цукру. Тому багато колег вклали гроші саме в цей напрям. Плюс у нас в цьому сезоні запустилися два заводи, які стояли певний час, - це Сумський і Горохівський цукрові заводи, які також освоїли доволі великі інвестиції, особливо в Горохові. Наступного року всі наші заводи також планують велику кількість модернізацій, тому сума у 2018 році буде аналогічною – 1 млрд доларів. Незважаючи на те, що ситуація на внутрішньому і зовнішньому ринках була не настільки сприятливою, як минулого року, але будь-який ринок, як і ринок цукру, циклічний – роки прибутковості і роки збитковості чергуються, таким чином, можна спрогнозувати, коли будуть отримані кошти, щоб покрити витрати на модернізацію.

Модернізація заводів зокрема була пов’язана з імплементацією європейських вимог з виробництва цукру в Україні. Як імплементація вплине на ринок практично?

Модернізація була пов’язана з тим, що на світовому ринку була потреба в цукрі першої категорії, і цукровики оцінили свої перспективи з цієї позиції. Щодо імплементації, то документ передбачає введення в дію нових норм до 2022 року, основний результат від яких буде в тому, що з’явиться зрозумілий усім стандарт. З точки зору торгівлі буде простіше пояснити контрагентам, за якими умовами працює український виробник і який продукт фактично він отримує. Надалі ці вимоги допоможуть стимулювати наших виробників продовжувати модернізацію. Особливо це стосується тих експортерів, які зацікавлені в поставках екстра білого цукру. Щодо внутрішнього ринку, то в нас зараз продається друга і третя категорія і, по факту, для українського споживача мало що зміниться. При цьому з ухваленням вимог Європейського Союзу перед нами, як асоціацією, і технічним комітетом, що з нами співпрацює, стоїть питання про розроблення цілої низки нормативних документів, пов’язаних з тим, як фактично втілювати дані норми, оскільки в них прописані показники, як їх досягати і як правильно їх врахувати. Документи мають готуватися на методиках ICUMSA (ред. – Міжнародної комісії з уніфікованих методів аналізу в цукровій галузі), які є загальновизнаним в усьому світі індикативом у цій галузі.

Ви прогнозували обсяг експорту цукру по закінченню поточного маркетингового року  на рівні 500 тис. тонн, що менше минулорічного показника на 35%. З чим це пов’язано?

Важливим фактором зменшення експорту цього року є ціна. Виробник, маючи певну кількість цукру, зважує всі "за" і "проти" – продавати на зовнішній чи на внутрішній ринок, дивлячись на ціну. Протягом доволі довгого періоду часу, коли ціни в світі знижувались через позитивний баланс (вироблено більше, ніж спожито), в Україні була ціна вищою, тому виробники були більш зацікавлені у продажах на внутрішньому ринку. Зараз на світових біржах ціни потроху починають зростати і народжується зацікавленість саме в експорті, і цукровики, які зараз виконують контракти, укладені ще протягом минулого маркетингового року, зараз проводять подальші переговори про укладання наступних угод з відвантаження цукру. При цьому частка в загальному експорті екстра білого цукру залежить від того, скільки буде контрагентів - є країни, які споживають цукор і другої, і третьої категорії, а є ті, що надають перевагу лише першій категорії. Ця класифікація в Україні діє до 2022 року.

Якщо ж дивитися на географію експорту, то за вересень-листопад за даними ДФС основними країнами-покупцями залишились Азербайджан, Шрі-Ланка, Швейцарія, Туркменістан і Туреччина. Щоправда, Шрі-Ланка, яка минулого року була першою за цей проміжок часу, опинилася на другому місці, Грузія опустилася ще нижче. Основний напрямок поставок із України припадає на Азербайджан, адже це одна з країн, які є люксовими, тобто які приносять найбільшу маржу для продажу цукру. Загалом найбільше заробити можна торгуючи з країнами - колишніми членами Радянського Союзу.

Куди, на Вашу думку, нам поставляти цукор було б найвигідніше?

Це як завжди Африка, зокрема Північна, і Азія. Так, Шрі-Ланка може споживати великі обсяги цукру, і незважаючи на те, що біля неї знаходяться дві великих країни-виробники – Індія і Таїланд, ми також можемо спокійно туди продавати. Також є країна, яка споживає стільки, що за рахунок неї можуть жити інші країни, - це Китай, і стосується це не тільки цукру, а й всіх харчових продуктів. Вона цікава для наших цукровиків не тільки щодо продажу цукру, але й для продажу жому, що, як корм, користується великим попитом на зовнішніх ринках. Тим паче, що наші компанії отримали право експорту в Китай.

Експерт ФАО Андрій Ярмак нещодавно говорив, що майже весь цукор на світовому ринку є тростинним, а буряковий - щось на зразок екзотики, і це потрібно обігравати нашим виробникам. Ви погоджуєтесь з цією думкою?

Так, світовий розподіл цукру на тростинний-буряковий виходить 80% на 20%. І на цьому можна зіграти і зробити певну кампанію, до того ж для країн, які споживають лише тростинний цукор і ніколи в житті не бачили буряка і цукру з нього, такий хід може стати фактором вибору – чи скуштувати таку продукцію і стати її споживачем. Якщо дивитись з точки зору технологічної і хімічної – це все сахароза, тобто вміст її в цукрі що тростинному, що буряковому однаковий.

Ми говорили про зовнішні ринки, а яка ситуація на внутрішніх - яка спостерігається динаміка цін порівняно з роком раніше?

Наразі ціни на внутрішньому ринку нижчі, ніж минулого року. Це спричинено тим, що доволі впав світовий ринок порівняно з 2016 роком і на внутрішньому ринку було багато цукру. До того ж, завжди під час власне сезону виробництва ціни нижчі, оскільки є великий вал і цукровикам необхідно отримувати кошти для покриття витрат на енергоносії, наприклад, закупівлю газу. Коли закінчиться сезон, ціни на цукор трохи піднімуться, орієнтовно на 5-7%. Це стосується саме оптово-відпускних цін із заводу. Хоча роздрібні ціни, до речі, теж знижувалися. Є певне відтермінування зниження цін на той період, поки цукор доїде до рітейлу - якщо це ваговий цукор, то це тиждень-півтора, якщо ціни на фасований, там часто складно оцінити, скільки часу мине від моменту, коли закуплений в мішках із заводу цукор буде пофасований в дрібну тару і дійде до рітейла. Це вже залежить від складських запасів самого рітейла. Ми також бачимо посилення попиту на цукор, з огляду на те, що мережі почали закупляти цукор в період новорічних свят.

Який Ваш ціновий прогноз на наступний рік?

Якщо маємо на увазі закупівельні ціни, то вони підуть трохи вгору, але незначно. Ми залежимо дуже від світових цін. Так, на перший погляд, може здатися, що частка експорту в нашому виробництві є не дуже великою, тому прямої прив’язки до міжнародних цін в нас ніби нема, але по факту ми маємо одні й ті ж тенденції – коли світ йде вгору, Україна йде вгору, коли світ йде вниз, Україна йде вниз. А світ залежить у свою чергу від ситуації в основних країнах-виробниках – Бразилії, Індії. Якщо в Індії зараз "те, що виробили, те і спожили", і вона не виходить на міжнародний ринок, то в Бразилії ситуація змінюється доволі часто – там основним фактором є розподіл використання тростини на виробництво цукру і на виробництво біоетанолу. А біоетанол в свою чергу залежить від ціни на нафту. Тобто є певна залежність між цінами на цукор і цінами на нафту. Тому прогнозуємо, що в Україні ціни збільшаться десь на 5-10% до весни, і світ, за різними оцінками, теж піде вгору, але несуттєво.

В Україні ось цього року з’явилося два нових біоенергетичних комплекси. Скільки загалом вітчизняних заводів слідують тенденції запровадження енергозберігаючих технологій?

Є дві групи заводів – ті, що завдяки таким технологіям зменшують витрати палива, це практично всі, і є ті заводи, які будують біоенергетичні комплекси. Зараз в Україні є біогазова установка на базі "Глобинського цукрового заводу", а на базі "Узинського цукрового заводу" виробляють хімічну добавку до палива. Також у "Гнідавського цукрового заводу" є біоетанольний комплекс, при цьому ще вони планують побудувати біогазовий комплекс. Запустився також один при "Теофіпольському цукровому заводі". Приблизно в половини цукровиків є плани з будівництва такого роду комплексів на базі своїх цукрових заводів. І це є тим вектором, в напрямку якого потрібно рухатися всім цукровикам, оскільки це диверсифікація власного асортименту і можливість отримання доходів, перекриття власних витрат. В Європі цей напрям давно розвивається, тож Україна має гарний приклад для наслідування.

Хто з виробників планують вже наступного року будувати такі комплекси?

Наразі нам відомо, що "Галс Агро" отримали кредит на будівництво. Це вже точно підтверджена інформація. Багато компаній шукають зараз можливості для фінансування проектів, оскільки це багатомільйонні вклади. Якщо це велика компанія, вона може дозволити собі виділити гроші з власного бюджету, якщо це невеликий цукровий завод, то йому необхідно або шукати кредиторів, або заручатися підтримкою міжнародних організацій.