Втома Кремля. Чому Москва більше не хоче рятувати власних чемпіонів
Наразі в медіа все частіше виникають згадки про серйозні проблеми в різних галузях російської економіки. Це все не поодинокі кейси, це про значно ширший процес, який повзе російською економікою останні два роки і нарешті виходить на поверхню. Сценарій, де держава десятиліттями латала діри своїм системоутворюючим гігантам, добігає кінця. Просто тому, що грошей вистачає вже не на всіх.
АвтоВАЗ перетворився з гордості автопрому на хронічного пацієнта
Цифри по автогіганту говорять самі за себе. Старт 2026 року представник АвтоВАЗу визнав найгіршим за останні двадцять років. Продажі впали на 18 відсотків. Це після того, як кабмін Мішустіна задовольнив фактично всі прохання заводу. Утилізаційний збір з грудня 2025-го змінили в три етапи, накачали його так, що ввезені "китайці" подорожчали на сотні тисяч рублів. А Lada все одно програла ринок.
Чому? Бо коли Granta стартує з 850 тисяч рублів, а ще декілька років тому коштувала вдвічі дешевше, ціновий аргумент перестає працювати. Покупець з російською зарплатою купує що завгодно, тільки не нову Lada. Хто має гроші, бере локалізованих "китайців" на кшталт Haval чи Tenet. Хто не має, йде в б/у тридцятирічної давнини, бо на "культові машини 90-х" утильзбір не поширюється і попит за весну виріс у півтора рази. Парадокс. Збір, який мав підняти АвтоВАЗ, фактично переорієнтував ринок на ретро-Жигулі.
Борг компанії коливається в районі 100-120 мільярдів рублів. При ключовій ставці Центробанку, яка зараз 14,5 відсотка, обслуговування такої позики з'їдає прибуток ще до того, як він з'явився. І це при тому, що держава тільки з 2022 року, за словами Мантурова (першого віцепремʼєра), спрямувала в автопром понад 260 мільярдів рублів за програмами підтримки, а лише на 2025-й уряд закладав уже 820 мільярдів субсидій. Левова частка цих грошей пішла саме в Тольятті. Кабмін це бачить. І, як натякають інсайдерські канали, потихеньку починає закривати кран.
Вугілля стає першою жертвою політики "всім по черзі"
Найбільш показовий приклад втоми держави - це російська вугільна галузь. Замміністра енергетики Дмитро Ісламов уже офіційно прогнозує, що чисті збитки галузі у 2026 році у стрес-сценарії виростуть на 41 відсоток і досягнуть 576 мільярдів рублів. Рік тому збитки склали рекордних 408 мільярдів. Сукупно за 2024-2026 роки російські шахтарі втратять понад трильйон рублів.
62 підприємства в червоній зоні. Двадцять із них вже зупинили видобуток. Чотирнадцять перебувають у стадії ліквідації або консервації. У Кузбасі, серці російської вугільної промисловості, частка збиткових компаній стрибнула з 34,8 до 57,3 відсотка, а до кінця 2025 року, за словами губернатора Середюка, сягнула 75 відсотків. У Хакасії половина компаній збиткова, хоча роком раніше збиткових не було взагалі. Регіональні бюджети просіли в рази.
І ось тут найцікавіше. Тимчасові податкові пільги, відстрочка з "НДПИ" і страхових внесків, формально продовжені урядом 20 березня до 30 квітня 2026 року з розстрочкою сплати до листопада. Але це останній буфер, без жодних натяків на системне продовження. Мінфін позицію займає просту, у бюджеті дірка, ми не можемо нескінченно прощати галузі податки, поки китайці впродовж двох років утримують закупівлі російського вугілля значно нижче піку 2023 року, коли було поставлено 102 мільйони тонн, проти приблизно 87 мільйонів у 2025-му. Це політичне рішення. Москва вперше за тридцять років каже моногородам Кузбасу, виживайте самі.
Авіапром обіцяє літаки, які ніяк не літають серійно
Програма МС-21 яскраво ілюструє, як працює система "безмежних субсидій з нульовим виходом". За "Комплексною програмою розвитку авіагалузі", ухваленою у 2022 році, до 2030-го російські авіакомпанії мали отримати 270 МС-21. У 2025-му мали виготовити 9 одиниць, у 2026-му 31, у 2027-му вже 36 на рік.
Скільки реально вийшло. Чемезов (директор РосТех) 24 жовтня 2025 року визнав, що до кінця 2026-го ОАК передасть авіакомпаніям лише дві машини. За оцінкою галузевих експертів, у разі поточних темпів програма дасть всього близько 76 літаків до 2030 року замість запланованих 270. Офіційне оновлення Росавіації ще м'якше для звітності, ті самі 264 машини, але термін уже розтягнуто аж до 2035 року. Це чесне визнання провалу імпортозамісної версії, яка з 2009 року постійно переноситься. Початок серійного виробництва Superjet New також зсунули на 2026-й, попри сертифікаційні випробування, які тривають.
При цьому Ростех і ОАК уже з'їли мільярди рублів державних субсидій, у тому числі 1,94 мільярда тільки на ескізний проєкт укороченої модифікації МС-21-210. Аерофлот і інші перевізники у 2026 році подвоїли витрати на підтримання іноземного парку, бо нічим його заміщати. Уся "суверенна авіація" виявилась проєктом, який з технічно неможливою при існуючих компетенціях задачею не впорався.
РЖД ходить до уряду з простягнутою рукою щомісяця
Російські залізниці, які формально ще пів року тому виглядали як скеля стабільності, тепер стабільно стагнують. Загальний борг компанії досяг 4 трильйонів рублів, тобто майже 51 мільярда доларів.
Силуанов (міністр фінансів рф) у листопаді 2025-го офіційно підтвердив, що РЖД ведуть переговори з банками про реструктуризацію боргу. У кабміні обговорюють тарифні надбавки, відстрочку процентів, фіксацію вартості кредитів, відрахування з акцизу на дизель і прямі субсидії. Доходить до екзотики, на кшталт обмежити ставку для РЖД 9 відсотками. Також звучала ідея залізти у Фонд національного добробуту.
Інвестпрограму на 2025 рік скоротили з 1,5 трильйона до 890 мільярдів, на 40 відсотків. На 2026-й затвердили вже 713 мільярдів, мінус ще 20. У результаті будівництво ВШМ Москва-Петербург, з якого нинішнє керівництво планує зробити свій головний пам'ятник, фінансується через дотацію з московського бюджету, а сотні менеджерів центрального апарату планують відправити в регіони, щоб формально показати оптимізацію штату.
Металургія перейшла зі стадії оптимізації у стадію консервації
Найбільш приголомшливі цифри пішли з металургії в першому кварталі 2026 року. "Северсталь" Мордашова. Чистий прибуток 57 мільйонів рублів. Не мільярдів. У 370 разів менше, ніж у першому кварталі 2025 року. EBITDA впав на 54 відсотки. Вільний грошовий потік мінус 40 мільярдів. Гроші на рахунках за квартал просіли з 38,4 до 4,9 мільярда. Підприємство, яке виробляє кожну шосту тонну російської сталі, балансує на межі чистого збитку.
У НЛМК Лісіна виручка за 2025-й впала на 15 відсотків до 831 мільярда рублів, EBITDA впала на 45, операційний прибуток просів утричі. Чистий прибуток скоротилася вдвічі до 63 мільярдів. Дивіденди не виплачуються другий рік поспіль.
У ММК Рашникова падіння ще різкіше. За 2025 рік виручка мінус 20 відсотків до 610 мільярдів рублів, чистий збиток 14,8 мільярда проти прибутку майже 80 мільярдів роком раніше. У першому кварталі 2026-го виручка ще мінус 18 відсотків, збиток 1,37 мільярда, EBITDA впала на 56, вільний грошовий потік мінус 14 мільярдів.
Російська асоціація сталі писала в листі першому віцепрем'єру Мантурову, що навіть найефективніші заводи зараз показують негативний грошовий потік. Мінфін у проханні про податкові пільги відмовив.
Бюджет у Москви буквально кінчається
Тепер найголовніше, через що Кремль і починає різати по живому. Доходи федерального бюджету в першому кварталі 2026 року впали на 8,2 відсотка. Нафтогазові доходи мінус 45,4 відсотка рік до року. У січні 2026-го вони склали 393 мільярди рублів, мінімум з 2020 року. Розрахункова ціна Urals у грудні 2025-го становила 39,2 долара проти 63,4 роком раніше. Це після санкційного дисконту і при міцному рублі.
Дефіцит за перший квартал 2026 року склав 4,58 трильйона рублів. Запланований на весь рік дефіцит 3,79 трильйона. Тобто за три місяці росіяни виконали і перевиконали річний план дірки в бюджеті більш ніж на 20 відсотків. Витрати при цьому виросли на 17 відсотків.
Аграрії, на яких Москва покладалася як на гарантовану ренту, у 2025-му пройшли через найгірший рік сучасної історії галузі. Доналоговий прибуток виробників зернових і олійних за січень-серпень 2025-го становив 67 мільярдів рублів, на 25 відсотків нижче за минулий рік. У Ростовській області рентабельність фермерів впала вдесятеро за чотири роки, що визнають уже регіональні чиновники. Експортна пошлина вилучила з галузі 187 мільярдів рублів у 2025-му. У плани на 2026 рік фермери відкрито пишуть слово вижити.
Машинобудування з кожним кварталом падає швидше за металургію. КАМАЗ закрив 2025-й із чистим збитком 37 мільярдів рублів, у 11 разів більшим за 2024-й, при тому що відсоткові витрати компанії склали 35,6 мільярда. Російський ринок важких вантажівок обвалився на 51 відсоток. Виробництво вантажних вагонів за десять місяців 2025-го мінус 27 відсотків. Уралвагонзавод перейшов на чотириденку і скорочує десять відсотків штату. Продажі сільгосптехніки мінус 21 відсоток. РІА Рейтинг у березні 2026 фіксує багаторічні мінімуми за низкою видів машинобудівної продукції.
Паралельно банківський сектор тріщить. За оцінками ЦМАКП, частка проблемних активів у російських банках перетнула критичний поріг 10 відсотків. ВТБ прогнозує зростання непрацюючих кредитів у роздробі до 6-7 відсотків до кінця 2026 року. Костін зі ВТБ і Греф зі Сбербанку публічно говорять про "ідеальний шторм", коли компанії беруть нові кредити лише щоб обслуговувати старі. Залишок реструктурованої заборгованості великих компаній сягнув 16,2 трильйона рублів станом на середину 2025-го, або 20,7 відсотка сукупного портфеля банків. Бюджет, який зараз має платити одночасно за війну, за чемпіонів промисловості і за банківські провали, фізично не витримує.
Що зі всього цього випливає
Російська модель "постійного рятування" працювала, поки була нафтова рента. Поки барель Urals стабільно коштував 70 доларів, а долар коштував 70 рублів, держава могла одночасно фінансувати війну, утримувати АвтоВАЗ, заливати в авіапром, дотувати РЖД і ще лишати металургам податкові послаблення. Зараз ця піраміда розвалюється. Ситуативні надприбутки від нафти через війну в Ірані не рятують, адже українські удари та санкції різко ріжуть експортний та переробний потенціал.
Кремль починає робити вибір. Війна, очевидно, лишається пріоритетом. Цивільні "національні проєкти" урізаються тихо. Системоутворюючим гігантам тепер кажуть, ваша черга, або реформуйтесь, або помирайте. Найперше це б'є по моногородах, де живуть мільйони людей навколо одного заводу чи шахти. Кузбас, Череповець, Тольятті, Магнітогорськ, Липецьк. Це територія, де економічна модель "батько-завод" формувала ідентичність п'ятдесят років.
Москва нарешті дійшла до точки, коли всіх врятувати неможливо. Для продовження цього тренду потрібен комплекс заходів, як санкційних, так і далекобійних.