Битва за Булгакова на Андріївському узвозі: соцмережі сперечаються через "шариковщину", українофобію та "мерзенну мову"

На Андріївському узвозі в Києві розпочався новий етап очищення міського простору від радянських та російських маркерів. У столиці демонтували один із найдискусійніших монументів — бронзову скульптуру письменника Михайла Булгакова. Пам'ятник, який стояв біля його літературно-меморіального музею з 2007 року, тихо зняли та відправили на зберігання.

Демонтаж став наслідком рішення Київради на підставі висновку Українського інституту національної пам'яті, а саму бронзову фігуру передали спадкоємиці її автора — скульптора Миколи Рапая. Проте якщо самі комунальники спрацювали тихо, то в соцмережах вибухнула справжня інформаційна війна, де сперечаються захисники письменника та прихильники деколонізації.

Знесення монумента викликало потужну хвилю обурення серед багатьох киян, і табір захисників письменника сприйняв подію вкрай болісно.

Люди називають це рішення боротьбою з культурою та намаганням політиків штучно підняти хайп на гучній темі. Обурені користувачі зазначають, що війна з пам'ятниками аж ніяк не наближає перемогу, та саркастично пишуть, що тепер після знесення одразу зникне корупція, а на фронті побільшає дронів.

Чимало людей вважають ініціаторів демонтажу сучасними відповідниками Шарикова з булгаковського "Собачого серця". Також у мережі звучать радикальні історичні паралелі: деякі коментатори порівняли дії київських активістів із діями проросійських бойовиків, які свого часу так само демонтували пам'ятник Василю Стусу в окупованому Донецьку.

Водночас захисники наголошують, що Булгаков — це світова класика, рукописи не горять, а його книги все одно читатимуть, адже заборони на саму літературу немає.

Окремо в ході дискусії виплив вагомий корупційний та політичний бекграунд самого монумента, про який активно згадують у мережі. Користувачі нагадали, що у 2007 році пам'ятник з'явився за кошти Дениса Баса — представника одіозної "молодої команди" тодішнього мера Леоніда Черновецького. Активісти наголошують, що жодної суспільної дискусії щодо доцільності встановлення тоді не проводили, а рішення ухвалювалося міським керівництвом, оточеним проросійськими радниками на кшталт Джангірова. З цієї позиції демонтаж є не ідеологічним кроком, а й очищенням простору Андріївського узвозі від спадщини одіозних київських еліт минулого.

Натомість прихильники демонтажу активно підтримують це рішення та вважають його логічним кроком у процесі деколонізації столиці. Вони закликають захисників письменника нарешті відкрити його власні тексти та масово цитують есей "Киев-город" й роман "Біла гвардія". Критики зазначають, що там чітко видно нелюбов автора до українців, зневагу до української державності, лідерів та мови, яку в текстах прямо називають мерзенною мовою, якої і на світі не існує.

Крім того, користувачі соцмереж розбирають феномен популярності Булгакова, наголошуючи, що його творчість тримається на токсичній самоідентифікації, яка дарувала радянській та зросійщеній інтелігенції ілюзію власної винятковості та вдаваної величі через висміювання інших людей. Багато хто зауважує, що замилування цим автором — це лише результат тривалого виховання в імперському полі, де це був вибір без вибору, тому знесення монумента українофобу є безальтернативним плюсом для майбутнього України.

Попри те, що бронзової фігури на узвозі більше немає, питання про те, як саме сучасна Україна має ставитися до складної та неоднозначної культурної спадщини, досі викликає палкі суперечки й залишає простір для тривалих суспільних дискусій.

Як повідомляли Українські Новини, після зносу пам'ятника Булгакову Зеленському нагадали, як він обіцяв "нікому не віддавати" українського письменника.

4 червня 2026 року в Києві на Андріївському узвозі демонтували пам'ятник Михайлові Булгакову. У КМДА зазначити, що скульптура буде передана родині скульптора.