Коли Москва почала обмежувати імпорт вірменської продукції – від овочів і фруктів до риби та квітів – у Єревані це сприйняли не лише як торговельний тиск, а і як політичний сигнал. На цьому тлі заява Нікола Пашиняна про відкриття європейського ринку для вірменських товарів прозвучала як демонстрація нового зовнішньоекономічного курсу. Але за цією історією стоїть ширше питання – чи справді Брюссель керується єдиними принципами, коли говорить про право, суверенітет і партнерство. Вірменський кейс дедалі виразніше показує: політика ЄС на пострадянському просторі дедалі частіше виглядає не як послідовна стратегія, а як набір вибіркових рішень.
Про це говориться в статті 5 каналу.
20 травня, напередодні парламентських виборів у Вірменії, РФ почала запроваджувати обмеження на імпорт із цієї країни низки товарів, включаючи овочі, зелень, фрукти, а також рибу та квіти. Москва пояснила ці заходи санітарними порушеннями, проте насправді вони виглядають як інструмент економічного тиску на тлі зближення Єревана з ЄС, що посилюється.
У свою чергу Урсула фон дер Ляйєн пообіцяла виділити негайну фінансову допомогу Вірменії на суму понад 50 млн євро. ЄС готовий надавати Єреванові нові торгові преференції. Водночас Євросоюз відбирає аналогічні пільги у України - країни, яка з 2022 року ціною величезних жертв протистоїть військовій агресії Москви. Режим безмитного доступу українських товарів на ринок ЄС припинив діяти 5 червня 2025. Вже наступного дня ЄС відновив мита та квоти на низку українських сільськогосподарських товарів.
Сама обіцянка фон дер Ляйєн дана Пашиняну про безмитний доступ на ринок ЄС виходить за рамки звичайної логіки прийняття рішень у Євросоюзі. Подібні заходи не можуть вживатися під час телефонної розмови та не входять до особистої компетенції голови Єврокомісії. Зміна митного режиму, надання нових тарифних пільг чи безмитного доступу потребує обов'язкового правового оформлення через Раду ЄС та Європарламент. Це прямо випливає із правил формування торговельної політики ЄС, викладених на офіційній сторінці Єврокомісії.
У випадку з Вірменією це важливий нюанс: адже її виключили 1 січня 2022 року із системи торгових преференцій ЄС (GSP/GSP+), оскільки більше не відповідала критеріям країни-бенефіціара.
Політика фон дер Ляйєн щодо Південного Кавказу все більше виглядає не як збалансований підхід ЄС, а як політично ангажована та провірменська лінія. Наприклад, у 2020-2023 Азербайджан поклав край 30-річній вірменській окупації Карабаху та прилеглих районів. Тим самим Баку відновив суверенітет над своїми міжнародно визнаними територіями відповідно до резолюцій Радбезу ООН 822, 853, 874 і 884, які вимагали виведення звідти вірменських сил.
Саме тому історія з вірменським експортом виходить далеко за межі торгівлі. Вона показує, як швидко в європейській політиці принципи можуть поступатися ситуативним рішенням, якщо йдеться про "зручного" партнера. Для Києва це небезпечний сигнал: правила, на яких тримається підтримка України, не мають перетворюватися на інструмент вибіркового застосування. Україна бореться не за особливе ставлення, а за право, суверенітет і однакові стандарти. Саме тому будь-які односторонні винятки в регіональній політиці ЄС підривають не лише довіру до Брюсселя, а й саму логіку європейської солідарності.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.