2016-04-08T10:00:00+03:00 Інтерв’ю 2024-03-14T04:06:27+02:00

Українські Новини

​Посол Канади Ващук: Дивно, що країна у військовому конфлікті і скрутній економічній ситуації, може собі дозво

​Посол Канади Ващук: Дивно, що країна у військовому конфлікті і скрутній економічній ситуації, може собі дозволити паралізувати уряд

Відносини України і Канади можна назвати більше, ніж партнерськими. У Канаді дуже велика українська діаспора, яка, не дивлячись на бажання інтегруватися в країні, все ж не забуває про українські проблеми. Ми також отримуємо постійну допомогу і підтримку від канадського уряду.

Посол Канади в Україні Роман Ващук в інтерв'ю Українським Новинам озвучив думку канадської влади щодо важливих для нас зовнішньополітичних питань. Крім того, він розповів, який алгоритм дій отримання візової лібералізації від Канади, як канадці сприймають політичну кризу в Україні і які вигоди принесе підписання угоди про ЗВТ між країнами.

У жовтні в Канаді відбулися вибори - сформувався новий уряд... Наскільки відрізняється політичний курс цього уряду по відношенню до України у порівнянні з попереднім? Які позиції змінилися?

По-перше, я хотів би зауважити, що ми дійсно обираємо парламент на 4 роки і ми сподіваємося, що і уряд 4 роки проіснує. Я думаю, що це цікавий приклад, зокрема для українців і їхніх політиків, що, можливо, не потрібно щороку влаштовувати прем'єріаду. Дійсно, в нас відбулася зміна уряду - Ліберальна партія здобула більшість одноосібно під керівництвом Джастіна Трюдо. Його закордонна політика більш багатостороння – звертає більше уваги на об’єднання націй, на глобальні виклики, які стоять перед людством, наприклад зміна клімату. Але політика щодо України залишається дуже категоричною у неприйняті анексії Криму, так само як і агресії Росії на сході країни. Серед перших міжнародних зустрічей прем’єра Трюдо – це була зустріч G-20 у Туреччині – його розмова із президентом Путіним була дуже коротка. Вона звелася до повторення вимог, які вже висловив попередній канадський уряд, що Росії слід забратися із України. Щодо засобів, які ми використовуємо, то тут наш теперішній міністр Стефан Діон вважає, що від позиції цілковитої відсутності комунікацій із керівництвом Росії, яка у нас була майже протягом двох років, ми знову переходимо контакти на рівні чиновників. Але один із наших головних меседжів – це, знову ж таки, припинити підтримку агресії проти України і повага територіальної цілісності і суверенітету України.

Послаблення активних бойових дій з боку Росії у Сирії якось може вплинути на зовнішню політику Канади щодо України?

Вони в нашій зовнішній політиці ідуть досить-таки окремо. Тут ще не зовсім ясно, присутність Росії в Сирії послаблюється чи ні. Декларації і дійсність треба уважно перевіряти.

Президент України, перебуваючи наразі в США (1 квітня), каже, що розраховує на те, що міжнародні партнери України передивляться свої позиції щодо постачання Україні зброї. Чи планує Канада переглядати свою позицію - збільшувати допомогу, надавати зброю, направляти більше інструкторів?

Ми і тепер маємо найдовшу місію, тобтопрограму навчань для українських збройних сил до березня 2017 році. В нас є в Україні приблизно 200 канадських військовослужбовців і вони займаються навчаннями по повному спектру бойової, оборонної і іншої тактики.

Я не передбачаю якихось нагальних змін щодо питання зброї. А от щодо питання навчань – вони тепер активно проводяться. Я вже за останніх 3-4 місяці мабуть 4 рази був на Яворівському полігоні і 2 рази – в Кам’янці-Подільскому, де були навчання щодо розмінування. Наш міністр оборони якраз був в Україні 2-3 тижні тому. Отже, тут ми бачимо своє поле для співпраці.

А якщо говорити не про наступальну зброю, а про засоби допомоги українським солдатам в обороні…

Якщо враховувати різні наші програми, це стосується і військових, і поліції, то від лютого 2014 року – це приблизно 47 млн канадських доларів. Це поважна сума. Ми тепер переглядаємо свої програми, зокрема в секторі безпеки – був візит міністра оборони, тому поки що рано говорити про якісь перспективи.

Президент Порошенко також виступив за посилення міжнародних санкцій щодо Росії. Я знаю, що Канада на днях продовжила і розширила санкції. Які дії Росії стануть для Канади індикатором, що санкції можна послаблювати і знімати?

Наша солідарна позиція західних країн у цьому питанні – це повне виконання «мінських угод», а вони включають повне перемир’я і повне відтягнення чужинницьких збройних угрупувань з території України.

Але як показує практика, у нас, наших західних партнерів і у Росії різні трактування "мінських домовленостей"…

Так. Я думаю, що поки стріляють так активно, як це відбувається тепер під Авдіївкою, поки військовий транспорт ходить туди-сюди через український кордон, я не передбачаю жодного послаблення.

Це офіційна позиція Канади, а от канадські компанії, які раніше активно співпрацювали з Росією не відчувають втому від санкцій? І як взагалі канадські виборці реагують на ситуацію в Україні?

В Канаді для України є дуже велике розуміння, співчуття. Коли міністр оборони приїхав сюди – він сам канадець сикського походження, народжений в Індії - він сказав: "Ви знаєте, я вже про українську культуру дуже багато знаю, я жив у Ванкувері, і вже стільки спілкуюся з людьми українського походження". Так що люди відчувають, що Україна має таке саме право на самостійне існування, як і будь-яка інша держава світу. І це основа канадського консенсусу щодо підтримки України. Тут немає якоїсь величезної різниці між канадськими політиками і простими канадцями.

Цікаво. Бо у нас є така різниця позицій держави і громадян…

У нас політики, все ж таки, намагаються віддзеркалювати погляди своїх виборців, чи стараються їх формувати також. Але нема такого, щоб вони зовсім існували у відриві один від одного.

Наразі Україна рішенням РНБО ввела список санкцій проти тих, хто причетний до порушення прав незаконно ув’язнених у Росії українців, зокрема Надії Савченко, Олега Сенцова. Була також озвучена така пропозиція і до Європейського Союзу. Чи планує Канада приєднатись до введення таких санкцій.

Ми ще такого прохання, наскільки я знаю, не отримували. Тому ранувато давати яку-небудь оцінку щодо цього питання.

Міністр закордонних справ Канади нещодавно був у нас із візитом, і разом із нашим прем’єр-міністром на прес-конференції висловив надію на підписання і ратифікацію угоди про зону вільної торгівлі між Україною і Канадою вже у 2016 році. Що передбачає дана угода, які в нас будуть вигоди від цього?

Ми сподіваємося, що до середини цього року зможе бути офіційне підписання. Юридичні відділи наших міністерств закордонних справ закінчують відшліфування перекладів і юридичного тексту – це десь 700 сторінок дуже технічних висловів і перекладів. Все це робиться із надією, що спочатку, або протягом 2017 року після ратифікації ця угода вступить у дію. Ми одночасно запустили проект підтримки інвестицій між Канадою і Україною вартістю 13 млн канадських доларів, де ми будемо надавати експертні консультації і допомогу українським експортерам – що їм допоможе вийти на канадський ринок, що їм допоможе використати цю зону вільної торгівлі і той досвід, який вони можуть використати і на інших ринках. Щодо самої зони вільної торгівлі, то для 99% найменувань українського експорту тарифна ставка в Канаду спаде до нуля. Для Канади Україна відкрила, здається 87-88% найменування. На перехідний період 7 років для тих 13%, як Україна захотіла, і ми на це погодилися, свій ринок боронити поки що. Поки вона пристосовується до таких ринкових умов. Всі продукти, за винятком дуже малої групи, а це - молоко, сир, свіжі яйця, кури, індики, які мають в Канаді спеціальний режим внутрішнього ринку – можуть вільно і без квот продаватися в Канаду.

А коли саме українські компанії вже відчують для себе результат?

Це буде вже в 2017 році. Звичайно, це індивідуально для кожної компанії. Вже є декілька українських компаній, які відкривають свої представництва в Канаді в агросекторі, ІТ-секторі і так далі. Треба зазначити, що це робиться в окремій площині від зони вільної торгівлі. Це стосується тільки реальних чи конкретних видів продукції – продукції віртуальної, тобто інтелектуальної, таких як софт. Україна вже мабуть експортує в Канаду більше в такому невидимому експорту, ніж видимому. Тут є найбільший рітейлер в Канаді – його тут підтримують 600 програмістів в Україні. Тут відбувається дуже активний обмін: і інтелектуальний, і торговельний.

Україна з точки зору інвестицій є досить привабливою країною. Чи зацікавлений канадський бізнес в інвестиціях в Україну, можливо якісь канадські компанії хочуть зайти в Україну у 2016 році і вже розмовляють з вами про це?

Є вже ті, які зайшли. Я 2 дні тому я був на події TopInsurance на страховому ринку – нагорода найбільшої одноразової інвестиції 2015 року – це була фірма, яка була в канадській власності Colonnade – страхова фірма, яка працює на корпоративному ринку. Подібно той самий фінансовий холдинг канадський викупив частину одного українського виробника яєць. Різниця тепер – великі канадські компанії: фонди, холдинги і так далі, цікавляться можливостями українського ринку. Раніше це була більш така нішова діяльність. Тут ще не всі готові стрибнути – відсутність уряду відлякує інвестора – люди б хотіли власне бачити, що на наступні 2-3 роки є чітка перспектива того, хто чим буде займатися, і якою буде політика. Але зацікавлення безперечно існує. І ми сподіваємося, що канадсько-український форум, який має відбутися 20-21 червня в Торонто буде нагодою, щоб і українські фірми і канадці, які дотепер ще не знали все, що можна знати про український ринок, змогли зустрітися.

Ви кажете, що є певне побоювання щодо відсутності уряду, а чи не лякає інвесторів ситуація на Донбасі або корупція?

Війна на сході, все-таки, зусиллями збройних сил України, зусиллями в основному українців і трошки міжнародних партнерів вже довела, що українці вміють втримати ту лінію розмежування, яка є. Отже, Україна не була би першою чи одинокою державою, де економіка може зростати навіть тоді, коли частина території є в стані якогось конфлікту. Ряд країн: і Ізраїль, і Колумбія, яким це добре вдалося, зокрема в таких сферах як ІТ. Але навіть тут рекордно засіяли поля в Луганській області, яка є під українською адміністрацією. Як українці, так і бізнес можуть пристосуватись до обставин, які панують.

Корупція – очевидно, є питанням, яке хвилює інвесторів. Але, на відміну від українських соціальних мереж, мені здається, що в ключових галузях вона зменшилася. Я був вчора (31 березня) в «Нафтогазі» – там справи є значно чистішими, ніж вони були колись. І дуже часто наші фірми шукають партнерів, які уже доказали вміння, як виживати в українських реаліях і працювати по-білому. Якщо хтось зумів втримати білий бізнес в Україні протягом останніх 5 років…

То йому пощастило…

Йому, по-перше, пощастило, а по-друге – це є компанія, яка вже пережила всі можливі стреси і випробування, і тому її менеджменту можна довіряти. Канадський інвестор дивиться саме так. Дуже складні умови? А хто вижив? Хто може нам показати, як вони працюють, той є для нас потенційно цікавим партнером.

Україна повільно, але поступово йде до своєї цілі отримання візової лібералізації Європейським Союзом. Але українців цікавить не тільки ЄС, але і Канада, і США, і всі ті країни, куди найбільше подорожують українці. Який шлях до лібералізації Канадою візової політики щодо України?

Тут ми свою версію лібералізації організуємо трохи інакше. Досить подібно до наших американських сусідів. Є практика видачі багаторазових 10-річних віз. Ті, хто отримують цю візу, в принципі мають безвізовий в’їзд на 10-років в нашу країну. З другого боку, для тих країн, з якими ми дотепер мали і маємо безвізовий режим, ми тепер впровадили режим електронної реєстрації. Якщо ви є громадянин Німеччини і хочете летіти в Канаду, вам потрібно тепер в онлайн-режимі вписати номер паспорту і інше, а також те, що ви збираєтеся летіти таким-то рейсом в Канаду. Отже, є два режими, які до певної міри наближаються один до одного: один перестає бути цілковито недокументований, а другий – задокументований, поширюється на 10 років – тут я не бачу переходу на європейський до повної безвізовості в наступних роках. Але, хто отримує канадську візу - той майже автоматично отримує доступ на 10 років.

Якою є політика Канади у питаннях імміграції? Чи збільшилась кількість іммігрантів з України за останній час?

Наш підхід є універсальний. Ми маємо політику, яка не дискримінує людей з різних частин світу. Ми маємо дуже збалансований наплив мігрантів – немає якоїсь одної країни, яка б домінувала в потоці канадської імміграції. Чи є збільшення? Так, воно є, але воно не є якимось величезним. Що збільшилося, так це рекрутування канадських провінцій. Це провінції Нью-Брансвік на сході Канади, яка не належить до традиційних цілей української міграції у Канаді. Протягом останнього року представники провінційного уряду вже тут були 3 рази – проводили семінари. Цього разу було близько 600 зацікавлених, які записалися – це в основному в транспортній сфері, ІТ-сфері. Пропонують робочі місця чи вакансії. На відміну від Сполучених Штатів, і від Європейського Союзу, наша міграційна політика з одного боку універсальна, а з другого – цільова. Ми шукаємо людей певного професійного профілю. Які можуть легко адаптуватися до життя в Канаді і відповідають потребам нашого ринку праці. Ми таких людей знаходимо в Україні. Заявок зацікавлених збільшилося десь на 20%-30% від 2013 року. Але також змінилися потреби нашого ринку праці. Ми тепер маємо систему express entry. Це не значить, що просто ви когось знаходите за рогом, домовляєтеся і маєте швидкий вхід. Це вже структурована система, де канадські працедавці пропонують вакансії і одночасно з поданням на імміграцію, людина каже про те, що вона би підійшла на одну, другу чи третю із цих вакансій. І якщо людина, яка подає на імміграцію, і працедавець домовляються, то до шести місяців ця справа влагоджується – так що це і є express entry.

Чи багато відмов?

У випадках міграції все залежить від кваліфікації. У випадках туристичних віз – десь одна четверта частина. Це більше, ніж в європейських країнах, але раз людина опинилася в Канаді, то і юридично, і фізично повернути її на батьківщину значно складніше. Так що ми відносно строго ставимося до заявок. В Україні є звичка прикрашання дійсності. Якщо ми просимо довести нам, що людина має гроші на рахунку в банку, люди думають, що якщо вони вкажуть в 2 рази більше грошей, ніж в них є, то це буде краще. Люди ідуть і виставляють нереальний рахунок. Існують цілі служби в Інтернеті, які можуть підготувати всякі документи. Ми ці документи перевіряємо, якщо вони виявляються неаутентичними, тоді буде заборона на в’їзд до Канади.

Можна отримати і нормальний документ: позичити гроші, покласти їх на рахунок в банк – прийти в посольство, отримати візу, і одразу зняти і повернути гроші туди, звідки ти їх взяв…

Вже є методики визначення того, чи ці гроші з’явилися або зникли раптово. Був дуже цікавий інцидент з одним лікарем з Волині, який описав у Facebookсвій досвід з нашим посольством. Він, як лікар, офіційно небагато заробляє, але одночасно, надаючи приватні послуги, конференції і так далі, заробляє більше. Ніде, на жодному папірці це не було задокументоване. Він думав, чи варто йому сфальшувати документ, щоб все нормально виглядало, або пояснити, чому саме в нього є такий профіль доходів. Він вибрав другий варіант і отримав візу без проблем.

Наскільки активно українська діаспора висвітлює позицію України в Канаді? Чи вони більше намагаються інтегруватись із канадцями?

Так, вони намагаються інтегруватись з канадцями – вони себе вважають канадцями. Але тим не менше, вони і далі пов’язують себе із українською спадщиною і з Україною. В нас одне не виключає другого. В цьому році 125-ліття першого українського поселення в Канаді. Іван Пилипів і Василь Єлиняк опинилися перший рік в Альберті оглянулися, вернулися на другий рік на Галичину і почали організовану міграцію. Так само і канадський захід взагалі заселювався організовано, не стихійно як американський. Так що є менше цікавих фільмів про Канаду, ніж про американський дикий захід. Так само і українська міграція в Канаду була більше організованою, а не стихійною. Ті люди були на тих теренах після наших перших народів, тобто корінних індіанців і перших європейців, які заселювали ті терени, вихідці з різних куточків України себе вважають повноцінними господарями тих регіонів Канади, вони є довгожителі на тих теренах. Тим самим, навіть люди четвертого-п’ятого покоління на рівні фольклору ідентифікуються – найбільша писанка світу вже 40 років стоїть в Альберті, найбільша ковбаса українська є в селі Мондер (Альберта), найбільший вареник – це є пам’ятники. Я сьогодні (1 квітня) підписав листа підтримки проекту передачі машин швидкої допомоги із Канади в Україну. Вони збираються із провінцій Альберта, Саскачеван і Онтаріо. Там є такий бізнесмен Ден Дунчак – оператор швидких. Він по всіх своїх знайомих і парамедичних асоціаціях позбирав разом 16 машин швидких для передачі в Україну. Ці люди, які вже є дуже вкорінені в Канаді, але якщо бачать, що треба допомогти, вони мобілізуються і організовають серед своїх співгромадян всіх можливих походжень в Канаді допомогу для України.

Чи представлені українці в органах державної або місцевої влади?

В нашому федеральному уряді тепер маємо двоє осіб українського походження: міністр міжнародної торгівлі Христя Фріланд – вона ваша колега. Вона свою кар’єру починала як фрілансер у Києві, будучи канадською студенткою в 1991 році. Згодом була заступником редактора Thomson Reuters Digital в Північній Америці, а потім її наш теперішній прем’єр взяв до свого тіньового кабінету. І міністр праці Мері Енн Мигічук із Манітоби, як раз із цих піонерських поселень. Вона, наприклад, на шевченківські роковини співорганізувала демонстрацію у Вінніпезі на підтримку Надії Савченко. Минуле і сучасне комунікують між собою. Однозначно, що це люди, які 98% свого часу присвячують поточним питанням всього культурно багатого канадського народу, але знаходять час, який присвячують цим українським справам.

Заступник міністра закордонних справ – керівник центрального апарату МЗС Вадим Пристайко каже, що підписання угоди про працевлаштування членів родин співробітників посольств і консульств між Україною і Канадою обговорюється вже близько 20 років. Він висловив сподівання, що її вдасться підписати вже в цьому році. Наскільки це є реальним?

Я також на це сподіваюся – наші дружини, чоловіки на це сподіваються. Тут я думаю, що справа полягала у великій різниці між канадським і українським законодавством. І ми сподіваємося, що в цьому році ця справа буде зрушена з місця і завершена.

Як Канада сприймає політичну кризу в Україні? Кого бачить в якості найкращого кандидата на прем’єра?

Це справа ваших читачів розглядати хто кращий, а хто гірший. Тут може трохи є здивування, що країна, яка є і в військовому конфлікті і в скрутній економічній ситуації, може собі дозволити, щоб по-перше, спаралізувати свій уряд, а потім його взагалі майже не мати, і одночасно сподіватися, що всі будуть підтримувати кожен крок України. Ми хочемо підтримувати Україну і ми це робимо, але країна мусить сама про себе подбати. Політичний клас має мати якесь відчуття відповідальності. Час – це є не тільки гроші, це є політичний капітал. Розтринькувати його без межі, мабуть, це експеримент, який собі країна в тій ситуації, в якій зараз знаходиться Україна, дозволити не може. Я думаю, всім потрібно зосередитися. Протягом останніх 25 років, і зокрема останніх 2 років ми показали, що готові підтримувати і громадянське суспільство, і людей при владі, які хочуть проводити реальні корисні зміни. З теперішнім Кабінетом Міністрів: з ключовими міністерствами – фінанси, економіка, сільське господарство, ми дуже успішно протягом останніх 1-1,5 років співпрацювали. Тому я здивувався, що в дискусії над звітом уряду, самі фракції, які запропонували всіх міністрів вирішили, що абсолютно все, чим вони займалися було провалом. Це явно не так. І ті міжнародні партнери які вклали багато політичного капіталу, часу, енергії у співпрацю з цими реально реформаторськими командами, які були, сподіваються, що велика частина цих команд, зможе в форматі нового уряду продовжити свою корисну діяльність.

Як ви оцінюєте досягнення або недоліки цієї влади за останні 2 роки? Яка із сфер залишились зовсім без реформ?

Тут прокуратура і суди спадають на думку. Там звичайно робилися спроби, але це системи, де інстинкти самозбереження попередньої парадигми дуже чітко додержані. Взагалі я думаю, що якби в Україні хтось би зібрався робити блокбастер про супергероїв, то це були б напевно судді і прокурори. Тут вони мають і кар’єрне безсмертя – їх ніби поховали, а вони воскресають. Такі джеймсбондівські якості людей – це цікаво. Тут ідеться про те, щоб не дати групам інтересів, які охороняють старий лад, їм зупинити зміни. (а це вже очевидно залежить від українців). Я вам надам такі приклади з двох ніби зовсім окремих ділянок, але феномен чомусь досить подібний. Перше, я був вчора (31 березня) в «Нафтогаз Україна» – там показували фінансову звітність за останній рік, що збитки були зменшені з 7 млрд на 1 млрд - 6 млрд державних платників податків було збережено, в різних структурах через вживання системи Prozzoro зменшені закупівельні ціни і так далі. В результаті з’явилися всі можливі українські інспекції, які чомусь не вважали попередні стани нормальними, а тепер, коли раптом відбулася ощадність і прозорість, яка вийшла на користь державі, раптом всім чомусь стало некомфортно. Перевірки посипалися, і люди велику частину свого часу присвячують тому, щоб відбитися від всіх можливих перевіряючих.

Аналогічно, ми подарували Україні вакцини проти поліомієліту. Тому що вони були закуплені через ЮНІСЕФ, через Всесвітню організацію здоров’я раптом посипалися скарги, що це не ті вакцини, що їх не так готують, що вони такі-сякі. Тут раптом в Міністерстві охорони здоров’я сидить якщо не МВС, то СБУ, якщо не СБУ, то Генеральна прокуратура. І виникає питання, що взагалі тут діється? Мені здається діється те, що можливо через існування такого цікавого українського інституту, коли депутати можуть замовляти перевірки і справи, коли бачать, що пересихають джерела – вони насилають всі ці органи. І, очевидно, вони п’ють кров тим людям, які стараються вичищувати чи то сектор енергетики, або сектор охорони здоров’я. І тоді і журналісти, і населення думають: а чому вони активніше не реформуються? Вони відписуються постійно тільки на всякі скарги, закиди, справи - тобто це очевидно займає час і енергію. Але і так багато в Україні зроблено, могло бути багато більше, якби не цей систематичний опір і кровопиття елементів старої системи.