Коли в Україні говорять про День захисників, у свідомості більшості людей з’являється образ солдата у камуфляжі на передовій. Це справедливо, але далеко не повна картина. Сучасна війна – це не лише окопи та атаки, а ціла система, в якій залучені десятки різних структур. Вони різні за функціями, підпорядкуванням і навіть за публічною видимістю. Та всі вони складають цілісний щит, без якого наша держава просто не вистояла б.
Насамперед основу становлять Збройні Сили України
Сухопутні війська – це головна частина армії, яка щодня тримає оборону на лінії фронту. Механізовані та танкові частини стримують ворога у класичному бою, артилерія вибиває його з позицій, протиповітряна оборона прикриває війська від авіаційних ударів, а армійська авіація швидко перекидає сили туди, де їх найбільше потребують. Інженерні підрозділи будують укріплення, розміновують поля, забезпечують логістику. Це той кістяк, без якого будь-яка інша структура була б безсилою.
Наступний вимір - Повітряні Сили. Вони працюють у кількох площинах. Винищувальна авіація прикриває небо, транспортна авіація перевозить війська й вантажі, а зенітно-ракетні війська разом із радіотехнічними підрозділами створюють багаторівневий щит проти ракет і дронів. Сьогодні саме вони фактично стають головною лінією оборони міст, адже масовані атаки відбиваються саме завдяки їхній щоденній роботі.
Морський вимір забезпечують Військово-Морські Сили. Попри втрату значної частини флоту ще у 2014 році, вони зберегли боєздатність у вигляді морської піхоти, морської авіації та ракетних систем. Кримські порти та Чорне море вже не є для ворога повністю безпечними: удари по Севастополю та ворожим кораблям показали, що навіть у перевазі противник втрачає стратегічну ініціативу.
Особливе місце займають Десантно-штурмові війська. Це ударні підрозділи, які застосовуються там, де потрібна максимальна мобільність і готовність працювати у найважчих умовах. Їхні завдання – від штурмів укріплених районів до швидкого реагування на прориви противника. ДШВ – це та еліта, яка часто бере на себе найскладніші операції.
Ще один важливий вимір – Сили спеціальних операцій. Вони працюють на перетині класичної війни та розвідки: диверсії, рейди, інформаційно-психологічні операції, кібервійна. Їхні дії найменш публічні, але саме вони дозволяють дезорганізувати противника та завдати йому ударів у найвразливіші місця.
Важливий елемент – Сили територіальної оборони. Вони стали масовим резервом, що дозволив перекрити тил, захистити міста й області, а іноді й брати участь у наступальних діях. ТрО довели, що навіть не професійні військові здатні на реальний внесок в оборону, коли є організація й підтримка.
Але Збройними Силами захист не обмежується. Національна гвардія, підпорядкована МВС, стала другим фронтовим ресурсом. Її бригади не лише охороняють стратегічні об’єкти та підтримують порядок, а й активно беруть участь у бойових діях. Деякі з них, сформовані на базі добровольчих батальйонів, давно здобули репутацію найжорсткіших у боях.
Державна прикордонна служба теж давно перестала бути лише “митниками у зелених кашкетах”. Її підрозділи воюють на фронті, контролюють морські та сухопутні кордони, а спеціальні мобільні групи працюють як легка піхота.
Свою роль відіграють і ті, кого більшість громадян ніколи не бачить. Це кіберфахівці з Держспецзв’язку, які тримають урядовий зв’язок і відбивають кібератаки. Це підрозділи Служби безпеки, які працюють проти диверсійних груп, відстежують шпигунів і займаються контррозвідкою. Це підрозділи спеціального призначення СБУ, відомі своєю точковою і безкомпромісною роботою.
Окремо варто згадати українську розвідку. Головне управління розвідки Міністерства оборони України стало тим органом, без якого армія діяла б наосліп. Саме завдяки точній інформації ворог втрачає склади, штаби й логістику ще до того, як може використати їх на полі бою. Це не гучні слова, а факт: будь-яка сучасна війна виграється не тільки чисельністю і технікою, а точністю інформації. Поруч із ними працює і Служба зовнішньої розвідки, що відстежує міжнародний вимір загроз, але саме ГУР сьогодні фактично задає темп і дозволяє ЗСУ грати на випередження. В сучасній війні ГУР - це не тільки про розвідку. Це про найскладніші операції в тилу ворога, морські дрони, атаки на обʼєкти на території ворога та фронтові операції.
ДСНС, яку часто сприймають лише як рятувальників, виконує важливу воєнізовану функцію: їхні загони розміновують території, гасять пожежі після ударів, евакуюють поранених. До розмінування також залучено Центр гуманітарного розмінування, Центр протимінної діяльності та 711-ту окрему бригаду розмінування. Це тилова та життєво необхідна робота.
Таким чином, коли ми говоримо про захисників України, йдеться не лише про солдата на передовій. Йдеться про багаторівневу систему, де кожен виконує свою функцію. Від піхотинця у бліндажі до аналітика, який у темному кабінеті читає розвіддані. Від прикордонника на річковій заставі до кіберспеціаліста, який блокує ворожу атаку на інфраструктуру. Війна давно стала тотальною, і перемогти в ній можна лише тоді, коли всі ці елементи працюють синхронно.
День захисників України – це нагода ще раз усвідомити: наша безпека тримається на тих, хто щодня виконує роботу, без якої ми не прокинулися б у вільній країні. Одні – з автоматами й артилерією, інші – з комп’ютерами та аналітичними зведеннями. Але разом вони формують армію нового покоління.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.