15 серпня 2022, понеділок, 09:30 3264

"Чарівниця з Чернігова". Як проста перукарка та сексолог безкоштовно роздає ліки людям і рятує життя

Оксана Курдвановська

Публікацію підготовлено в рамках проекту "Ми з України!", ініційованого Національною спілкою журналістів України

172 дні війни - стільки триває боротьба українців з російськими окупантами. Під час гарячої фази війни, Чернігів, як і багато інших міст України рашисти рівняли із землею. Обстрілювали безперервно. То артилерія гатить, то ракети летять. Вночі – літаки скидали бомби. Для мешканки Чернігова Оксани Курдвановської війна прийшла як і для всіх українців – не очікувано. Від постійних бомбардувань здригалася земля, ноги і руки трусилися. А основне – це страх. Для того, щоб якось заспокоїти себе і не з’їхати з глузду, 44-річна перукарка та психолог-сексолог за професію почала проводити тренінги та зайнялася волонтерством. Жінка спробувала себе на різних напрямках – від готування їжі військовим та місцевим до пошуку та доставки дефіцитних ліків, які так потребували прості люди. За час війни Оксана допомогла близько 1000 громадянам і не збирається збавляти оберти. Марина та Марія – не перші і не останні, кому допомогла волонтерка. Жінки не приховують своїх емоцій, коли розповідають про подвиги Оксани. Для них вона така ж героїня, як і наші захисники та захисниці, що кожного дня боронять нашу державу на передовій від ворога. Хоча салон краси Оксани зараз і закритий, жінка поступово повертається до своєї звичної роботи – робить жінок щасливими та красивими та працює з психологічними проблемами клієнтів.

Волонтерство під бомбами

До війни Оксана Курдвановська вела спокійний спосіб життя і не знала, що таке волонтерство. Війна перевернула все з ніг на голову. У пошуках спокою та непереборного бажання допомагати, жінка стала народним волонтером. Вона зізнається, волонтерство фактично вилікувало її від війни.

"Я прочитала оголошення десь, що роздають муку і дріжджі. Для своєї вулиці я попросила, щоб мені привезли. Приїхав військовий Ігор і каже, що потрібна їжа для маленьких дітей, бо немає чим їх годувати. А у мене якраз виїхали квартиранти і залишились підгузники та трохи дитячого харчування. Потім надійшов запит, що потрібно годувати людей, бо у них розбиті будинки. Я готувала для них їжу. Вставала о 6 ранку і починала готувати їжу. Потім інші волонтери приїжджали до мене, забирали її і розвозили, кому що потрібно. Варили борщ, кашу, макарони, оладки. Місяць ми готували цих людей. Розвозили продукти під бомбами", - розповідає Оксана.

Згодом вона почала приймати різні заявки, що кому потрібно. На той момент у Чернігову, та і не тільки там, була дуже критична ситуація з ліками і Оксана почала шукати медикаменти, адже у когось був високий тиск, у когось передінсультний стан, у когось бронхіальна астма і люди задихалися. Спочатку ліки передавала місцевий педіатр, а потім, коли почали працювати поштові відділення, волонтерка просила своїх друзів з України та з-за кордону відправляти їй необхідні препарати. Українці та іноземці відправляли ліки Оксані з Франції, Німеччини, Польщі, Ізраїлю. Всі витрати за доставку таблеток жінка оплачувала разом з друзями. Всі ліки давали людям безкоштовно.

"Спочатку ми давали людям по одній пластинці необхідних таблеток. Ліки передавали звичайним людям - пенсіонерам, людям, які ніде не могли дістати ці ліки. Не було ж взагалі ніяких ліків на початку вторгнення. Був дефіцит. В аптеках були великі черги і взагалі нічого не було. Ми безкоштовно це робили. Я допомагала інвалідам, людям без ніг, людям, які були травмовані і до війни і під час війни", - каже Оксана.

В основному, люди потребували ліків від тиску, кроворозріджуючі, кровозупинні, від бронхіальної АСМИ, протиалергічні препарати та знеболювальні. Волонтерка часто ходила до місцевої лікарні, де люди конче потребували ліків після операцій, оскільки лікарня не могла в достатній мірі забезпечити їх медикаментими. "Тому люди просили в мене їх: Дексалгін, Сертофен, Кейвер…Уявіть, у людини бронхіальна астма, вона хвилюється, у неї стрес, це все переростає в приступи. Коли були бомбардування у людей піднімався тиск. Люди страждали та чекали на допомогу. Ми роздавали ліки по цілому регіону. До мене люди самі приїжджали. Я збирала ліки і іншим волонтерам та військовим", - згадує Оксана.

Коли йшли бомбардування, ліки жінка розвозила самі. Деякі люди потребували ліків терміново, бо інфекція і вони знаходились фактично при смерті, згадує Оксана.

Три пігулки від смерті

Попри обстріли та активні бойові дії, волонтерці вдавалося віднайти та дістати навіть дефіцитні ліки, такі як протиепілептичні препарати. На той час буквально всі ліки було важко дістати. З-за кордону медикаменти надходили спочатку в Україну, а потім через Нову пошту Оксані Чернігів. За час війни Оксана отримала з-за кордону 5 пакунків медпрепаратів та підручних матеріалів. Надсилали ліки від інфарктів та інсультів, калоприймачі, мочеприймачі, вітаміни, мазі. Жінка зізнається, що заборонених препаратів у неї не було та й потреби такої не існувало.

"Ми знаходили буквально по три таблетки. Це звісно смішно, але людина досі жива", - розповідає про свою допомогу волонтерка. Постраждалі від обстрілів, які лежали в лікарні просили Оксану дістати Корвалол,Барбовал, Каптопрес, Ібупрофен, Парацатемол, знеболювальні і вона нікого не залишала без допомоги та підтримки. "Я приходила і всім роздавала. І бабусі, і жінки і молоді. Різні", - додає перукарка. Жінка згадує, що найважче було дістати ліки від епілепсії, яких зараз у неї залишилась лише одна упаковка. Так як Оксана немає ні машини, ні велосипеда, багато людей знайшли дорогу до її додому.

"Скільки людей було? Я думаю 1000, а може і більше. Я не вела рахунок, якщо чесно. Звісно, що були і переселенці. Вся історія нашої допомоги відображена у групі "Чарівники Чернігова". Всі 6 місяців щоденних зусиль допомогти простим людям", - ділиться волонтерка.

Сльози розпачу та щастя

Пенсіонерка Марія вже майже півроку прикута до ліжка. Під час війни жінка отримала важкі переломи і її госпіталізували. Марія каже, що за цей час дуже здружилася з Оксаною і ніколи не забуде її допомогу.

"Оксана мене дуже-дуже підтримала. Під час війни я отримала важкі травми – переломи і лежала в лікарні. У мене була депресія, адже мій будинок зруйновано. Я завжди плакала, а Оксана приходила в лікарню і на мене звернула увагу. Потім ми почали з нею дружити, вона мене заспокоювала. Я практично не спала, кожної ночі прокидалася, а вона мене підтримувала, брала за руки, гладила і мені на душі ставало легше. Я дуже їй вдячна. Ліками допомагала, яких в той час в лікарні не було: знеболювальні, бинти, присипки різні. Одяг мені також приносила. Все що ми її просили, вона приносила", - розповідає Марія.

Жінка каже, що завдяки Оксані отримала інвалідну коляску. Вона зізнається, що народна волонтерка продовжує допомагати і передає ліки Новою поштою. Для Марії жінка героїня і цілком заслуговує на це звання. Найбільше пенсіонерка мріє стати на ноги, адже отримала багато переломів. Зі сльозами на очах вона розповідає, як знову хоче ходити і поїхати разом з Оксаною відпочивати. Щоб могла сама себе обслуговувати і не залежати ні від кого.

У лікарні волонтерка допомогла не тільки Марії, згадує місцева масажистка Марина, яка і сама стала підопічною Оксани. Після операцій, вона особливо потребувала ліків. "Треба було препарати кровозріджуючі і Оксана їх діставала. Приносила", - пригадує Марина. Жінка пам’ятає тільки вибух і хвилю від нього. Згодом опинилася у лікарні.

"Оксана приходила і допомагала. Не тільки мені, але і іншим. Зараз я вчуся заново ходити. Я ще на реабілітації. Мрію, щоб війна закінчилася нашою перемогою і щоб я знову повернулась до улюбленої роботи, якою займалась все життя", - ділиться планами постраждала.

Подорож у майбутнє

Зараз Оксана повертається до своєї звичної роботи, тому її салон краси закрили, багато людей роз’їхалися і жінка з цього місяця почала працювати. Стриже безкоштовно військових та на донати батьків організувала психологічну розрядку для дітей. Всю війну вона знаходила час і для надання психологічної допомоги дорослим.

"Мені дуже цікава тема війни, тому що багато страху, ПТС, тому планую піти на супервізію. Дуже багато дорослих зверталося за психологічною допомогою. А для діток проводжу різні психологічні ігри, щоб дітки змогли знайти вихід з любої ситуації", - каже жінка.

Проте, не закинула Оксана і волонтерство: плете маскувальні сітки військовим на кордоні.

"Я дякую Богу, що він мені послав це волонтерство. Тому що, коли були вибухи і під ногами здригалася земля, я думала над тим, щоб переставити їжу, яка людям. Я стала безстрашна. У нас зараз сирени, але я на них не реагую. Я зрозуміла, що для мене немає нічого неможливого", - впевнена героїня.

Відпочинку у неї як не було, так немає. Проте Оксана не шкодує, що почала волонтерську справу. Вона зрозуміла, що це колосальний досвід. Жінка мріє про перемогу і спокій, і щоб українці об’єднувались і після війни. Волонтерка впевнена, що якщо оця взаємодопомога залишиться і в мирний час, то українці стануть непереможні.