Відомий український політолог Денис Гороховський у своєму блозі аналізує публічні скандали, які пов'язані з тиском влади на великий український бізнес.
Здавалося б, виживання є базовою та пріоритетною потребою будь-якого індивіда. Тому, коли є пряма і очевидна загроза самому існуванню, всі ресурси мають бути кинуті на захист від цієї загрози. А агресія Росії саме такою загрозою і є, бо два роки повномасштабної війни показали, що РФ веде проти України війну саме на знищення, не поділяючи жителів нашої країни на військових та мирних, на україно- та російськомовних і так далі, російські ракети вбивають усіх. Але ні, в українській владі знайшлися ті, хто вважає, що зараз найкращий час збагачуватися за рахунок наїздів на український бізнес.
Можна згадати безліч назв компаній, які постраждали від подібних "візитів". І, повторюся, це завжди відомий та публічний бізнес із репутацією. Але чомусь це ніколи не зупиняло охочих підзаробити на створенні цьому бізнесу труднощів. Справа Мазепи, Concorde Capital, мережа кінотеатрів "Мультіплекс", до цього був MacPaw. А почалося все з Parimatch. Коли РНБО в обхід закону, без жодних формальних причин внесла компанію до списку санкцій. Саме тоді суспільство провалило тест на свідомість. Повномасштабне вторгнення змінило країну. Працювати з Росією стало не лише протизаконно, а й аморально, цим і скористалися ті, хто вигадав схему з Parimatch. Через різних ЛОМів та інфлюєнсерів в інформаційний простір було вкинуто, що нібито компанія продовжує вести бізнес у РФ. Люди обурилися і навіть не просили жодних підтверджень. Хоча потім навіть нардепи визнали, що жодної співпраці з РФ не було. Були питання щодо податків, але відповісти на просте запитання: чому цим тоді займається не податкова, а РНБО, ніхто не зміг.
На виході ми отримали кейс, у якому влада дала українському бізнесу чіткий сигнал: не будете договороспроможними, ми оголосимо вас "ворогами народу" та знищимо.
До речі, на цю тему продовжують спекулювати досі. Згадати хоч би затримання Мазепи. Його можна було заарештувати будь-якої миті, але затримали на українсько-польському кордоні, щоб викликати роздратування у звичайних громадян, мовляв, вам виїзд закритий, а він, бачите, їздить за кордон. І це, на жаль, працює. Це видно з реакції соціальних мереж.
Найгірше те, що ті невгамовні, які "кришують і перевіряють", мабуть, забули, що в країні війна і нас усіх можуть знищити. Тож почали «кошмарити» бізнес, який працює на оборонний комплекс країни. Адже там зараз багато замовлень, багато грошей. Десь віджати, десь влаштувати переділ ринку на користь необхідних компаній. Не треба бути фінансовим аналітиком, щоб розуміти, що сумарно йдеться про мільярди доларів.
До речі, кейси із залякуванням журналіста Ніколова та стеження за командою розслідувачів Бігуса – це ланки того ж ланцюга.
Але, на щастя, Україна – це не СРСР і не Росія, де люди звикли жити у страху, а всю свою непокору звели до розмов на кухні. Саме завдяки публічності бізнес сьогодні має можливість захищати себе від наїздів із боку влади. І тут важливо розуміти, що саме влади, а не держави. Потрібно розділяти перше та друге, тому що перша має конкретні імена та посади, бо конкретні люди обирають собі жертв із бізнесу, вигадують способи тиску тощо. Про це треба не забувати.
Так, публічність не завжди працює миттєво. Той самий кейс Parimatch, які з першого дня "санкційної історії" поводилися максимально відкрито, публічно коментували кожне звинувачення. Це допомогло їм отримати кредит довіри від суспільства, одним із показників якого стала петиція до Президента, в якій люди просили зупинити свавілля і поставити на місце чиновників, що зажерлися. І якщо президент зробить вигляд, що все нормально, то, коли Parimatch через суди доведе, що звинувачення були помилковими, вийде, що президент заплющив очі на рейдерський переділ ринку і цькування бізнесу. А якщо визнає, що ситуація з Parimatch вийшла за межі закону, тоді він, по суті, підтвердить, що РНБО використала інструмент санкцій не для блага України, а для тиску не бізнес. І виникне питання: а скільки ще бізнесів та персоналій потрапили до цього списку не тому, що працювали проти України, а тому, що просто декому перейшли дорогу, наприклад? Поки Зеленський відповів дуже формально, давши доручення всім і вся розібратися в ситуації і доповісти йому. Чомусь, коли я уявляю, як РНБО перевірятиме, чи повинен Parimatch перебувати у санкційному списку, мені згадується горезвісне "Головне у слідчих діях — це не вийти на самих себе".
Що може зробити суспільство у подібних ситуаціях? Щонайменше – не мовчати. Ставити незручні питання, шукати відповіді, дискутувати, причому з мінімумом емоцій, керуючись винятково здоровим глуздом. Тому що, в іншому випадку, нам потрібно звикати до дискусій пошепки на власній кухні. Тут варіантів небагато.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.