ТРЦ «Ocean Plaza» перестав повноцінно працювати з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Це досить відома історія, пов’язана з санкціями проти російських акціонерів. Але згодом (майже за рік) українському міноритарному власнику активу вдалося повернути об’єкт до роботи. За повідомленнями ЗМІ – ТРЦ має 350 орендарів і 7000 працівників, які забезпечують близько 3,3 мільярда гривень податкових надходжень на рік.
Структура власності ТРЦ така: ⅓ корпоративних прав належить українському власнику, Андрію Іванову (ТОВ «Ланіта Інвест»). ⅔ ТРЦ, які раніше належали російському власнику Аркадію Ротенбергу, перейшли державі. Останні планується виставити на аукціон в межах Великої приватизації.
Втім, замість ретельної підготовки власної частки у прибутковому активі до продажу, держава, схоже, вирішила закласти пастки для майбутніх інвесторів. Нещодавно Колегія Мін'юсту з подачі т.в.о Фонду держмайна прийняла рішення скасувати попередню версію статуту “Оушену”.
Виглядало це повідомлення про ніби перемогу досить дивно – один орган державної влади задовільнив (поза Законом) інший орган державної влади.
Суть самої справи полягає у тому, що з початком повномасштабного вторгнення український співвласник активу вніс зміни до статуту, що дозволяли ефективно керувати ТРЦ та оперативно реагувати на виклики воєнного часу, уникнути можливих зловживань та захисту прав міноритарних власників, а головне – попередити збитки й збільшити прибутки та надходження до бюджету.
Ці зміни повністю відповідали чинному законодавству, зокрема Модельному статуту товариства з обмеженою відповідальністю зі змінами внесеними Постановою КМУ від 25 квітня 2023 р. № 387, як має працювати підприємство, якщо директор помер або зник. Власник 1/3 частини не планував викуп інших 2/3 ТРЦ, про що неодноразово писали ЗМІ. Мова про ефективне управління та про больову точку для багатьох іноземних інвесторів в Україні – захист прав міноритаріїв й права власності в Україні.
Тепер, з огляду на таке втручання поза законом, буде розпочато судові процеси, які сповільнюють надходження до бюджету, а також, ймовірно, значно здешевлять цей актив. Українській міноритарій вже повідомив про початок захисту своїх прав та інтересів в суді. А отже, через ці дії держава буде втрачати мільярди гривень за час судових баталій та здешевлення цього активу. Адже коли суд визнає скасування статуту протизаконним, будь-які рішення, що будуть прийняті за цей час, також будуть анульовані і поставлять під сумнів розпорядження державою цим майном.
Далі – більше. Держава, сама того не бажаючи, не тільки знехтувала правами міноритарного власника, але й одним розчерком повернула до списку підписантів підсанкційних осіб, що раніше представляли інтереси Ротенбергів.
Постають логічні питання. Як вийшло, що замість виконання своїх ключових обов’язків з якісної підготовки конфіскованого майна до продажу, колишній тимчасовий керівник Фонд держмайна створив для майбутнього інвестора мінне поле з судових процесів? Чим були зайняті чиновники, аби замість того, щоб розібратись із документами та знайти компроміс зі співвласником, держава, не глядячи, повертає до дирекції людей Ротенберга? І відколи ефективне управління власністю карається позбавленням прав?
Все це риторичні питання. Досвід ФГВФО, мабуть, не дає спокою державним менеджерам в змаганнях зі здешевлення активів та продажі їх за безцінь. Врешті все це буде знову покладено на плечі платників податків.
Загалом, як завжди даємо інвесторам “правильні” сигнали: право власності в Україні – це міф і жоден суд, навіть спеціально створений для інвесторів не допоможе їм врятувати свої кошти.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.