Журналіст Денис Попович прокоментував прокоментував результати першого дня саміту Організації Північноатлантичного договору (НАТО) в столиці Литви Вільнюсі.
Свою думку журналіст висловив у соціальній мережі Facebook.
На жаль, дива на саміті не сталося. Попередні прогнози щодо відсутності конкретних формулювань про перспективи вступу України до НАТО виявилися правдивими. І дехто почав хлопати себе вухами по обличчям, повторюючи - от корупція, яйця по 17 гривень, барабани в бомбосховищах, схематози, крадіжки гуманітарки, тощо. Хіба можуть таку країну взяти в НАТО? Ні, не можуть, а тому треба наполегливо працювати, боротись, долати та здобувати. Долати, боротися та здобувати звісно треба, але не корупція є головною причиною в тому, що нас не беруть в НАТО. Не треба співати цю пісню, вона не про це.
Корупція - це не причина, а пояснення та прикриття. Вони чудово розуміють, що в нас є корупція та долати ми її будемо ще років 100, а тому і висувають відповідні умови, порушуючи питання про нашу неготовність. Але виникає питання, чи була в нас корупція в 2008 році, коли нам не дали ПДЧ? Так, була. Але тоді все пояснили відсутністю консенсусу в українському суспільстві щодо приєднання до Альянсу. Про корупцію не дуже згадували.
Наступне питання, а що Албанія краще відповідає стандартам НАТО, ніж, наприклад, Австрія? Тоді чому Албанія вже 14 років в НАТО, а Австрія - ні? НАТО - це військово-політичний блок. Всі рішення там ухвалюються консенсусом задля політичної необхідності. Політична необхідність - це купа чинників, але коли вона справді є, то яйця по 17 гривень, хоча й мають значення, то зовсім не таке головне, як нам це здається. Буде політична необхідність - заберуть і Південний Судан. Не буде - почнуть висувати умови щодо відповідності стандартам.
У нашого військово-політичного керівництва існував абсолютно залізобетонний аргумент: якщо Росія тепер є супротивником НАТО, а Україна успішно протистоїть цьому противнику, то Україна тепер союзник. Коли це так, то треба цьому союзнику спочатку допомогти перемогти, а потім, після перемоги, запросити його до членства. Перший чинник спрацював (щодо допомоги), а другий (щодо членства) - ні. Судячи з усього, знову не спрацював через Німеччину. А далі можна вибудовувати багато версій - чому так сталося.
Ті, хто мене знає, можуть підтвердити, що я є послідовним прихильником вступу України до НАТО. Але треба бути реалістами. Перш за все нам потрібна перемога. А тому, на мій погляд, наразі більш важливою є практична військова допомога, в чому нам не відмовляють. Запорукою безпеки держави є армія і якщо НАТО в цьому питанні нам допоможе, то я схильний до позитиву щодо вчорашніх рішень.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.