Суспільство 2019-09-15T04:07:44+03:00
Українські Новини
Володимир Пилипенко: виборчий кодекс - старі методи в новій обгортці?

Володимир Пилипенко: виборчий кодекс - старі методи в новій обгортці?

Володимир Пилипенко. Фото: vladimir.pylypenko/Facebook
Володимир Пилипенко. Фото: vladimir.pylypenko/Facebook

Фінальним акордом законодавчої діяльності Верховної Ради України 7-го скликання стало ухвалення нового Виборчого кодексу. Проголосували народі обранці за нього аж з 17 разу. Мовляв, як не попхаєш того воза, то він і не поїде. Хоча з юридичного погляду – це грубе порушення регламенту. Та чи є на сьогоднішній день ухвалений документ нагальною потребою та благом для держави? Спробував з'ясувати представник України у Венеційській комісії (2013-2017 рр), народний депутат України VI-VII скликань Володимир Пилипенко.

По-перше, застосувати його (виборчий кодекс, - ред.) на дострокових виборах 21 липня неможливо. Новий парламент обиратиметься за старою схемою з усімаїї недоліками і ризиками для демократичного голосування. Звичні правила вигідні старим політичним силам, які вже окупували політичний простір, а де-не-де навіть підключили локальні адмінресурси. Тому очікуване "перезавантаження" Верховної Ради відбудеться цьогоріч лише за умови високої явки та забезпечення вільного волевиявлення громадян.

По-друге, новації Кодексу є винятково-політико-правовими, тобто стосуються філософії виборчої системи. Передбачено повне зникнення мажоритарки та запровадження відкритих списків з регіональними округами. Йдеться про голосування не лише за партію, а й за конкретного її депутата.

Прохідний бар’єр до парламенту не зміниться порівняно з чинними 5% голосів, а от виборчих округів стане 27 замість понад двох сотень. Якщо уявити, що вперше ці норми застосують на чергових виборах за п’ять років, то виникають серйозні сумніви в їхній актуальності на той момент і відповідності вимогам часу.

Іншими словами, Виборчий кодекс у теперішньому його вигляді має низку ризиків, які стосуються непристосованості документу до тих реалій життя, що існуватимуть на момент його застосування. Та й взагалі прийняття парламентом, якому не довіряють громадяни, такого доленосного для держави документа є необачним кроком. Адже виникає питання щодо мотивації парламентарів.

Варто зауважити, що закон набуде чинності 2023 року. Як і будь-який інший закон його можна буде змінювати протягом всього строку чинності. Та чи набуде він чинності взагалі? Адже є велика ймовірність того, що президент його заветує.

А що робити, як у нас позачергові вибори захочуть влаштувати? Тут також своя юридична колізія - якщо дострокові вибори будуть раніше і зміни в кодекс не внесуть щодо дати набрання ним чинності, то до 2023 року діятиме чинний закон. Так що ніяких відритих списків не чекайте!

Нагадаю, ухвалення Виборчого кодексу визначили одним із пунктів "Коаліційної угоди" ще 2014-го року. Чому ж всі п’ять років роботи парламенту сьомого скликання цей законопроект гальмувався і не вносився на розгляд Верховної Ради? Навіть цього року, коли проект все ж потрапив у профільний комітет, а позачергові вибори народних депутатів України вже були вірогідним варіантом розвитку подій, парламентарі не поспішали змінювати правилагри на виборчому полі.

По суті, народні депутати гарантували собі дієвість напрацьованих схем для переобрання на позачергових виборах за старим законом. Тепер же спокійно вирішують питання, які є для них абсолютно не актуальними.

Окремо слід зазначити, що новий Виборчий кодекс розроблявся на основі проекту, зареєстрованого 23 березня 2010 року групою під керівництвом екс-депутата Юрія Ключковського. Тобто в основі "нового" документу лежить концепція десятирічної давнини – і це тоді, коли суспільство та правовідносини у ньому змінюються, набувають нових форм чи не щодня, вимагаючи постійного, швидкого та якісного оновлення законодавства. Нам же із багаторічним запізненням пропонують начебто нову виборчу систему, яка ледве відповідає вимогам теперішнього часу.

Переконаний, що прийняття нового Виборчого кодексу - сутотехнічний акт – "для галочки". Адже за п’ятьроків, які минуть до початку перших виборів за новим кодексом, можна зробити дуже багато. Була б політична воля. Та її нема.

Доказом цього є той факт, що новий Виборчий кодекс ігнорує розвиток мережевих інформаційних технологій. Зокрема, не передбачає створення системи електронного голосування. Простою мовою - у нас досі пропонують бюлетені у мішка переносити.

З іншого боку, проект ігнорує принципи розвитку інклюзивного суспільства. Замість того, щоб забезпечити доступність дільниць для всіх громадян, документ пропонує продовжити ганебну і непрозору практику "голосування на дому", що дискримінує маломобільні групи громадян. Єдиний виняток, коли голосування "на дому" виправдане – це тяжкохворі та лежачі особи, які фізично не можуть дістатись дільниці. Для них, зокрема електронне голосування, може бути дієвою альтернативою.

Крім того, певна форма системи електронного голосування має усі шанси стати ефективною загалом для застосування в Україні, де ми маємо справу з локальними фальсифікаціями на виборчих дільницях.

Це може впроваджуватися як єдиний варіант голосування, доступний виборцям, або додатковий. Виборець матиме змогу вибрати бажаний.

Тим часом, Інтернет-голосування зазвичай вводиться як альтернативний канал. На виборчих дільницях встановлюють машини для голосування, переважно впроваджують як єдиний канал голосування, доступний виборцям на дільниці.

Попри те, що електронне голосування вже давно стало нормою для демократичних держав, ситуативна більшість в українському парламенті вперто ігнорує такий варіант. Зрозуміло чому. Прозорість, доступність, чесність – це не те, що вигідно старій владі, і точно не те, що здатне забезпечити їй місця в парламенті наступного скликання.

Безперечно, Україні потрібен якісний виборчий кодекс – з новими правилами та підходами. До його розробки та аналізу потрібно залучити експертів із Венеційської комісії, які здатні об’єктивно оціни якість законопроекту. До речі, той Виборчий кодекс, за який народні обранці віддали свої голоси, не проходив жодного погодження з експертами з ВК. Це й не дивно, з огляду на його кінцеву мету – провестив Раду "своїх".Підтвердження цьому – жалюгідні 230 голосів "за" поданий варіант документу, що має стати наріжним каменем демократичного волевиявлення. Чи це не чергове свідчення політичної неспроможності чинного парламенту?

Висновок лаконічний – нинішній варіант Виборчого кодексу кардинально не змінює правил гри. Але він дуже вміло запаковує старі підкилимні методи в нову обгортку демократичних практик.


Архів
Новини

ok