У середу, 11 квітня, в Києві встановили меморіальний знак київському дантисту Ганні Ріхтер, яка була розстріляна за радянських часів. Пам'ятну табличку повісили на будинку за адресою вулиця Лютеранська, 12, яке стало останнім місцем життя репресованої.
Про це повідомляє інтернет-видання "Інформатор", передають Українські Новини.
Анна Теодорівна Ріхтер (Яхлакова) народилася в 1882 році в Росії в місті Великий Устюг (Вологодська область). У 1912 році закінчила медичний факультет Московського університету. З 1912 року жила в Києві, де працювала дантистом. Була позапартійною. Перший раз лікаря затримали 6 серпня 1921 року у справі так званого Всеукраїнського повстанського комітету. Тоді їй присудили 2 роки концтаборів умовно.
У протоколі допиту було записано, що в кінці червня 1921 року до будинку Ганни Ріхтер прийшла незнайома жінка із проханням з'ясувати долю чоловіка, який можливо був заарештований надзвичайною комісією. На це Ганна Теодорівна порадила їй звернутися до карного розшуку або до Червоного Хреста, і дала адресу своєї знайомої. Пізніше з'ясувалося, що заходила до неї засуджена у справі Всеукраїнського повстанського комітету. 14 грудня 1937 року Ганну Ріхтер заарештували за доносом художниці Ірини Вейзе, яка розповіла про "секретну нараду", що проходила в квартирі на Лютеранській. На "секретній нараді" мова нібито йшла про евакуацію пораненого німецького офіцера, щоб врятувати його від петлюрівців в 1918 році.
Через 20 років Ріхтер звинуватили в шпигунстві на користь Німеччини. Доктора розстріляли на підставі постанови комісії НКВС та прокурора СРСР в порядку наказу № 00439 (без суду) 29 березня 1938 року в Київській в'язниці НКВС. Ганні Ріхтер було 55 років. Вона була реабілітована Військовим трибуналом Київського військового округу в 1958 році.
За словами онука розстріляної Андрія Ріхтера, його бабуся пережила 3 допита. Жінка не зізнавалася в тому, чого не робила, але в підсумку написала "щиросердне зізнання". Про те, що відбувалося у НКВС залишається лише здогадуватися. Варто відзначити, що сім'я Ріхтер про розстріл дізналася лише після здобуття Україною незалежності. Довгий час родичам говорили, що їх бабуся померла природною смертю. Андрій Ріхтер вважає, що проект допомагає хоч й пізно, але відновити справедливість. Також він говорить, що потрібно знати, як працювала репресивна "машина" тих років, щоб ніколи не допустити подібного у майбутньому.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.