Мінські домовленості 12 лютого 2015 року щодо мирного врегулювання конфлікту на сході України визнаються усіма сторонами конфлікту та стейкхолдерами світової політики. Ці домовленості є даністю, що дозволяє визначитися з подальшими кроками щодо досягнення миру, подолання загроз великої війни в Європі, здійснити заходи з інтеграції та відновлення територій. Про це йдеться в дослідженні інституту "Нова Україна", опублікованому на офіційному сайті .
Автори дослідження наводять 6 можливих сценаріїв подальшого розвитку ситуації в Донецькій і Луганській областях.
У дослідженні окремо наголошується, що при будь-якому з сценаріїв період реінтеграції буде довгим, витратним і конфліктним, а розширення сецесії до меж адміністративних розділових ліній Донецької та Луганської областей не є поки доцільним через можливе зростання зони нестабільності.
"Головною метою української влади залишається визначення в питанні: який саме сценарій розвитку територій Донбасу, які зараз знаходяться в зоні конфлікту, відповідає національним інтересам ... У кожному разі, такий сценарій не повинен гальмувати проект розвитку України як демократичної європейської держави", - йдеться в тексті.
Згідно з базовим сценарієм, подальші події розвиватимуться у відносно мирному руслі, "гаряча" фаза конфлікту припиниться. Утворюється розділова лінія з оборонними спорудами і спеціальним режимом перетину. Фактично - це лінія, яка може стати новим кордоном.
При цьому наголошується, що території, які залишилися "за лінією", не мають можливості для самостійного економічного існування - промисловість та інфраструктура зруйновані, населення (приблизно 4 млн. людей) не має засобів до існування. На територіях панує безлад, важка криміногенна ситуація, базові права людини постійно порушуються. Люди політично дезорієнтовані, що викликано припиненням підтримки проекту "Новоросія" з боку Росії, непрофесіоналізмом урядів ДНР/ЛНР, наявністю груп бойовиків. У той же час, більшість громадян залишається нелояльним до української влади і не підтримує український державний проект розвитку
Реалізація цього сценарію передбачає значну підтримку України Заходом - фінансову, військову, геоекономічну і геополітичну. Сценарій ґрунтується на припущенні, що Росія відмовиться від ескалації військового конфлікту, поступово згортатиме свою присутність на Донбасі
Слабкими ланками цього сценарію залишаються відсутність ефективної формули вирішення долі регіону, амбіційність планів РФ, межі можливостей західної підтримки України і відсутність внутрішньополітичного діалогу.
Висока ймовірність (50%) сценарію "заморожений конфлікт". Згідно з цим сценарієм, на територіях тривалий час будуть існувати два квазідержавних утворення - ДНР і ЛНР, або навіть єдина невизнана республіка "Новоросія". Цей анклав буде перебувати під контролем сепаратистів при російській військовій та фінансовій підтримці.
Нездатна на самостійне економічне існування, ніким не визнана, ця територія буде в значній мірі залежати від РФ. Цей стан зберігатиметься до тих пір, поки РФ не відмовиться повністю від цього проекту.
Російська влада буде поступово "зливати" ДНР / ЛНР як економічний тягар і вогнище нестабільності на кордоні. Розпочнуться торги з Україною і Заходом про умови і поступки у інших питаннях (Крим, НАТО, санкції, енергоносії тощо). Керівництво республік буде змушене вести переговори з українською владою про умови капітуляції. Для населення ситуація "замороженого конфлікту" буде важкою: збільшиться еміграція з регіону, особливо молоді, в результаті загострення економічних, криміногенних, техногенних, екологічних проблем, відсутності перспектив.
Досить імовірним (40%) вважається також сценарій "сецесії або відторгнення", так як він може бути прийнятним для всіх сторін, зацікавлених у вирішенні конфлікту.
Сценарій можливий у випадку консенсусного політичного рішення влади про вихід з конфлікту ціною його заморожування для збереження державності і створення умов для мирного розвитку України, відновлення економіки.
ДНР і ЛНР стають де-юре самостійними утвореннями, або єдиним територіальним утворенням. Можливий договір про співпрацю або союзницькі відносини з Росією (за моделлю Південної Осетії, Абхазії). Це вирішить певним чином ряд гострих проблем українського проекту розвитку і, можливо, влаштує Захід. Мета: переділ території України, відторгнення проблемних територій в обмін на гарантії миру з боку Росії, запобігання широкомасштабної війни в Європі.
Відновлення зруйнованої цивільної інфраструктури, промислового потенціалу в разі сецесії в значній мірі буде покладено на ініціатора агресії (РФ) і власні сили сепаратистів. Україна не буде вкладати ресурси в цю територію.
Такий сценарій можливий і потрібний у випадку, коли більшість населення цих територій не сприймають "український проект" і не бачить свого майбутнього в Україні. "Соціально активне і лояльно налаштоване до України місцеве населення в значній мірі покинуло територію конфлікту і облаштувалось за межами регіону", - зазначають автори.
При цьому, в перспективі територія ДНР/ЛНР, а також Криму, може бути використана як плацдарм для реалізації сценарію розширення зони конфлікту.
У 30% оцінюється ймовірність сценарію "Військова перемога і відновлення status quo". На думку авторів, він можливий у випадку ставки української влади на військове звільнення територій.
"Сценарій є ризикованим. У відповідь на західну допомогу летальним озброєнням України Росія буде нарощувати військові потужності на території військових дій. Можливо, буде задіяна авіація, що зробить перебіг і результат конфлікту більш кривавим і непередбачуваним. Навряд чи такі ризики влаштують Захід", - відзначають дослідники .
На їхню думку, є невелика вірогідність успіху "переможного сценарію" лише в разі серйозних поступок в "кримському" питанні, зменшення економічних санкцій і відмови України від вступу в НАТО.
Імовірність сценарію "Перезавантаження регіону" оцінюється лише в 20%. Цей сценарій спрямований на збереження територій конфлікту в складі України, відновлення Донецької та Луганської областей в адміністративних межах, але з автономним статусом.
Цей сценарій передбачає: визнання керівництва ДНР/ЛНР стороною в переговорах; економічне співробітництво з визнанням території ЛНР/ДНР особливою економічною зоною; визнання за автономією права проведення окремої політики (питання власності, податки, фінанси, земля і т.д.), крім правосуддя, зовнішньополітичній і військовій сфер.
Для української влади очевидні ризики втрати популярності в результаті сепаратних переговорів. Будь-які домовленості із сепаратистськими урядами будуть сприйматися як капітулянтські. При цьому, збережуться загрози поширення нестабільності, злочинності на решту території країни.
Нарешті, найменш імовірним (10%) вважається сценарій "Великий Донбас".
Цей сценарій розрахований на мирні умови розвитку. "Великий Донбас" може стати потужним промисловим регіоном в процесі реалізації цілеспрямованої державної політики з відновлення територій, промислового потенціалу Донбасу, поверненню біженців та притоку робочої сили. Для цього повинен реалізовуватися національний або міжнародний проект із залученням фінансування.
Умовою для такого сценарію може стати спільна зацікавленість України, ЄС, РФ в участі у проекті та інвестиціях. При цьому, потрібна зміна місцевих еліт, які повинні складатися з професійних менеджерів і технократів.
"Триваючий військовий конфлікт, руйнування регіону, ворожість населення до українського державного проекту є причинами, які віддаляють цей проект в часі, роблять його швидше умоглядним, ніж реалістичним", - резюмують при цьому автори дослідження.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.