Мирне врегулювання конфлікту в Донбасі є більш небезпечним для режиму російського президента Володимира Путіна, ніж економічний спад в його країні, пише журналіст Джексон Діл у своїй колонці для Washington Post .
Ціни на нафту продовжили падати минулого тижня. Було повчально спостерігати за реакцією урядів трьох країн, які зазнають колосальні і найбільші в 2015 році втрати.
Президент Венесуели Ніколас Мадуро, який перебуває в паніці, пропустив власний виступ перед профспілками. Він вирушив шукати позики або охочих купувати нафту по $ 100 за барель. Нічого з цього не вдалося. За чутками, Мадуро може втратити свою посаду після повернення.
Вихід із ситуації від російського президента Володимира Путіна полягав у скороченні державних витрат (крім статей, що стосуються оборонної сфери), а в цей час бойовики перейшли в наступ у Східній Україні.
Відбулися переговори за участю міністра закордонних справ Ірану, що може вплинути на зняття санкцій ООН. Після чого відбулась розмова президента Ірану з верховним лідером про те, чи потрібно Ірану проводити відкриту політику чи войовничу "економіку опору".
Всі ці події чітко відображають картину ймовірних наслідків тривалого падіння цін на нафту для Венесуели, Росії та Ірану, від 68% до 95% зовнішніх доходів яких залежить від експорту нафти.
Венесуела перебуває на краю політичної прірви. Путін спробує відвернути росіян від внутрішнього потрясіння за допомогою більшої зовнішньої агресії. А Іран зробить фатальний вибір між "рятувальним колом" у вигляді відновлення співпраці з США і Європою, або ж свідомо себе ізолює.
Інші країни теж зазнають втрат через падіння цін на нафту. Але ці три країни виділяються на тлі інших тим, що висока вартість "чорного золота" підігріла їх геополітичні амбіції. Путін, намагаючись відновити радянську імперію, здійснив два військових вторгнення в сусідні країни за останні шість років. Іран, прагнучи до гегемонії на Близькому Сході, воює в Іраку та Сирії, він будує інфраструктуру, необхідну для виробництва ядерної зброї. Надії Венесуели на створення антиамериканського блоку в Латинській Америці спонукали її доставляти 13 країнам, включаючи Кубу, 200 тисяч барелів нафти щодня.
Недавній аналіз агентства Moody показав, що уряд Мадуро буде не в змозі платити за основний імпорт і за боргами, незалежно від його дій. З рейтингом цього президента в 20% і підготовкою опозиції до дій можна готуватися до найгіршого.
Настрої в Москві дещо заспокояться: російські резерви, які обчислюються сотнями мільярдів доларів, дадуть Путіну можливість утримати підтримку серед росіян. Водночас рівень життя мільйонів державних службовців в РФ, включаючи вчителів та працівників охорони здоров'я, буде падати.
Путін буде використовувати націоналізм, щоб відволікти від внутрішнього економічного невдоволення. Альтернатива у вигляді мирного врегулювання на Донбасі (що допомогло б пом'якшити санкції щодо РФ) змусить Путіна відмовитися від своїх амбіцій підпорядкувати Україну Кремлю. Але такий шлях є для його режиму більшою небезпекою, ніж економічний спад, що насувається.
Як писало видання New York Post, якщо ціни на нафту залишаться на низькому рівні, більше за інших постраждають Росія, Іран і Ірак. "Переможцями" на тлі низьких цін на нафту стануть Китай, Америка, Індія, Мексика і Канада.
Bank of America Merrill Lynch прогнозує падіння цін на нафту марки Brent до 31 долара за барель, американського зразка WTI - до 32 доларів до кінця першого кварталу 2015 року.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.