25 жовтня в Україні відзначають День військового капелана. Війна Росії проти України ще раз засвідчила, що українська нація остаточно сформувалася, а наші люди є феноменально жертовними. Про таке в інтерв'ю Українським Новинам у рамках інформаційного проекту Національної спілки журналістів України "Ми з України" розповів протоієрей Олександр Горук, член громадської організації "Військові капелани", благодійної структури, яка у своїй волонтерській діяльності долучає для допомоги фронту і тилу абсолютно різних людей.
Наша благодійна діяльність має доволі тривалу історію. Представники наших капеланів, ще з 2014 року, починаючи з Майдану, допомагали людям, тим хто мав в цьому потреби. А офіційно організація була сформована за ініціативи отця Василя Жупника, головного капелана з позивним "Грім" як міжконфесійне утворення, для того щоб об'єднати всіх хто прагне допомогти нашим ближнім. Нас входило десь 15 священнослужителів у 2014 році, добавлялися і помічники капеланів, які допомагали. Ми з перших днів вторгнення на Донбас і до Криму займалися такими речами, як моральна та психологічна допомога. Але не тільки місіонерською діяльністю, а й матеріальним забезпеченням воїнів.
Вторгнення Росії на наші терени почалося віроломно і ми зібралися для того щоб консультувати і священнослужителів і мирян. До нашого об'єднання входили різні люди.
Перш за все ми допомагаємо біженцям. Починаючи з 24 лютого з перших днів ми займалися евакуацією людей, сімей, дітей, жінок.
- Від іноземних колег-журналістів довелося чути, що у перші тижні від початку війни пункти збору предметів першої необхідності і продуктів, які потім відправлялися до України були буквально переповнені, люди стояли в чергах, аби допомогти нашій державі. Але поступово кількість охочих відправити до нас гуманітарні передачі зменшується. Чи фіксуєте ви такі факти? І як справи з українськими благодійниками? Хто передає більше до вашого фонду – іноземці чи українці?
Піст і молитва це добра є справа, як в Святому писанні сказано, а милостиня – ще краще. Це є милостиня коли ми допомагаємо своєму ближньому.
Очевидно було очікувати, що з плином часу люди втомляться від війни перш за все і психологічний і моральний чинник. І є так само фінансовий чинник. Кошти люди по витрачали. Навіть деякі так по витрачали, що не залишили на свої родини. Починаючи з перших днів війни наші активісти, такі як Андрій Яницький, Ілля Старов, яких я особисто знаю, практично всі свої збереження витратили.
Люди тягнулися і зараз тягнуться, не можна сказати, що люди відсторонилися але можливості в них зменшилися щоб допомогти, тим більше що виникають нагальні питання родинні, бо теж кожен хоче забезпечити свою родину, щоб родина ні в чому не мала потреби але навіть не зважаючи на такі речі люди теж допомагають. Але зрозуміло що можливості і ресурси у нас в державі трошки є обмежені це є війна. А війна завжди людину ламає, але український дух неможливо зламати. Ми вміли бути солідарними із майданівцями і є солідарними із бійцями, часто віддаючи по-біблійному "із свого убозтва" дійсно чинимо благородно і побожно.
Так, наші закордонні партнери, наші люди які виїхали, з любов'ю, з добротою та натхненням нам допомагають. На даний час, пройшовши доволі тривалий період від початку війни зрозуміло, що більше допомагають із за кордону. Але не можна зменшувати працю наших українських благодійників. І якби була така можливість, вони би більше допомагали.
З-за кордону нам допомагають емігранти з Польщі, з Австрії, з Великої Британії. Ось на днях ми очікуємо передачу яка приїде з Іспанії. З Італії, з Америки, долучаються не тільки етнічні українці, але й самі іноземці які навіть ніколи не були в Україні хочуть допомогти бо діло милосердя воно дуже добре.
- Протягом півріччя війни, чи змінилися запити наших військових у придбанні необхідних на фронті зразків техніки, обладнання та екіпірування? Що саме зараз просять у вас наші оборонці?
У цей час воїні просять змінну одежу додаткову. Теплий одяг, так як вже наступила осінь і більш теплих речей просять. Так само ми намагаємося урізноманітнити харчовий раціон наших захисників. Адже постійно на сухих пайках прожити неможливо. В цьому нам постійно допомагає наш партнер-благодійник Олександр Стельмащук. Завдяки його підтримці ми відправили на фронт харчових продуктів майже на мільйон гривень.
Слава Богу, і наші закордонні партнери допомагають нам. Ми передавали автомобілі і дрони передавали. І сприяли нам перш за все й митники. Держава теж йшла нам на зустріч для нульового розмитнення і багато було передано джипів і бусів. І навіть якщо виникали питання – то дуже мало часу потрібно було щоб їх вирішити.
- Основна робота волонтерських організацій – це допомога найбільш незахищеній частині населення та нашим Збройним силам. Втім, ваше об'єднання робить і унікальні акції. Розкажіть про них будь-ласка.
У нашій волонтерській діяльності ми переконалися, що в такій роботі увага до людей, добрі слова, не менш важливі, ніж допомога матеріальна. Це особливо відчуваємо під час відвідин наших поранених бійців у столичному військовому госпіталі: вони потребують духовної підтримки.
Але підтримуємо не тільки духовно, але й сюрпризи їм робимо, щоб були маленькі радості у їхньому житті. Ось можна сказати стосовно з ким ми співпрацюємо. Це наші відомі у недалекому минулому футболісти київського "Динамо" та донецького "Шахтаря", а нині футбольні функціонери та тренери – Владислав Ващук, Олексій Бєлік, Володимир Єзерський та інші. Коли вони підписують для хлопців, що перебувають на лікуванні ігрові м’ячі, бійці надзвичайно радіють.
Навіть не маючі ніг, не маючі кінцівок, вони з захопленням дивляться і кажуть: "от поставимо ми протези і побіжимо з вами грати в футбол". Щоб у наших славетних захисників була надія. А надія в них не вмирає, надія в них живе і цю маленьку надію кожен приносить і вкладає для того щоб підняти дух воїна, щоб вони не мали відчаю. Що їхній труд духовний – захисту, бо вони як янголи, щоб вони розуміли що їхній труд ціниться.
Трудитися всім потрібно бо Бог в подарунок дав нам життя. як ми ним розпорядимось – залежить від самих нас. Кожна лепта внесена до такої праці, як благодійництво та волонтерство, наближає нашу перемогу. Для того щоб нам позбутись загарбника – ми і трудимося. Трудимося всі. В нас має бути мир здобутий перемогою, а не угодою. Так сказав Цицерон.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.