Інвесторів буде випробувано на міцність

Прийдешній продаж 45% акцій "Західенерго" і 25% "Київенерго" стане випробуванням на міцність для потенційних інвесторів.

Прийдешній продаж 45% акцій "Західенерго" і 25% "Київенерго" стане випробуванням на міцність для потенційних інвесторів. Хоча в умовах приватизації немає нічого надприродного, вони все-таки стануть непереборною перешкодою для низки спекулянтів, які не хочуть грати на умовах уряду.

Нещодавно Фонд державного майна (ФДМУ) оголосив, що претенденти, охочі взяти участь у конкурсі з придбання 45% акцій "Західенерго", повинні будуть забезпечити поставку на ці підприємства вугілля українського видобутку в обсязі не меншому ніж 70%. До участі в конкурсі будуть прийматися заявки компаній, які виробляють не менше ніж 30% обсягу електроенергії, яку виробляє "Західенерго". Вимоги до учасників приватизації 25% "Київенерго" не менш строгі. На придбання держпакета можуть розраховувати тільки компанії, що постачають електроенергію в обсязі понад 30% поставок столичної компанії. У конкурсі не зможуть взяти участь компанії з державною часткою понад 25% статутного капіталу. Зі слів глави ФДМУ Олександра Рябченка, його відомство буде вимагати, щоб претенденти на активи професійно займалися тим же бізнесом, що й компанії, запропоновані на продаж, або мали не менше ніж 50% частки в аналогічній компанії.

Важливо. складовою умов приватизації є наявність соціальних зобов'язань. Від інвестора буде вимагатися не допускати боргів з виплати зарплати, дотримуватися мораторію на скорочення персоналу, утримувати об'єкти соціальної інфраструктури, оплачувати щорічне оздоровлення співробітників, гарантувати ріст зарплати. Фонд також вимагає від покупця дотримуватися екологічних норм і норм охорони праці.

Ще однією важливою особливістю стане ціна. Початкова вартість 25 % пакета акцій "Київенерго" становить 432,3 млн. За 45,103 % акцій "Західенерго" держава просить мінімум 1, 932 млрд грн., таким чином, ФДМУ просить за кожну акцію "Київенерго" 16 грн при поточній вартості на "Українській біржі" не більше ніж  9 гривень, а кожну акцію "Західенерго" приватизаційне відомство оцінило в 335 гривень при поточному котируванні не більше ніж 257 грн.

Зі слів глави ФДМУ Олександра Рябченко, оцінки Фонду пояснюються тим, що вони визначаються показниками балансу підприємства, а також капіталізацією компанії на "Українській біржі" за останні 6 місяців. У такий спосіб виключається вплив на ціну за допомогою штучного зниження котирувань акцій. Зі слів пана Рябченка, схожі умови будуть виписані для конкурсів при продажу інших енергетичних активів у цьому й наступному році. Розуміти слова керівника Фонду держмайна треба так, що держава буде ігнорувати просідання ринку, кризу й інші фактори, розраховуючи одержати справедливу ціну.

Зважаючи на фінансові показники "Київенерго" і "Західенерго", поступово перестаєш заздрити потенційному покупцеві, що як навантаження до застарілого з роками обладнання одержить ще й багатомільярдні борги. Наприклад, кредиторська заборгованість "Київенерго" становить більше ніж 3,2 млрд. грн, а борги "Західенерго" - близько 2,7 млрд. грн.

Список сміливих

Незважаючи на явний перебір із ціною, умови стосовно претендентів на приватизацію, висунуті ФДМУ, можуть бути цілком виконані професійними учасниками енергетичного ринку. Зі слів Олександр Рябченкв, на таких умовах потенційними покупцями активів можуть стати "Луганське енергетичне об'єднання", "Сервіс-Інвест", "Полтава-", "Львів-" та "Київобленерго". Серед потенційних покупців також називаються "Газпроменерго", німецька RWE, італійська Enel. Оптимізм глави ФДМУ й учасників ринку цілком обґрунтований. Вимога забезпечити генерації вугіллям вітчизняного виробництва здійсненна не тільки для тих компаній, які володіють шахтами, але й для іноземних інвесторів. Для цього їм потрібно укласти довгострокові угоди на поставку вугілля із приватними або навіть державними шахтами. Вони також можуть придбати вугільні активи в Україні, самостійно або в консорціумі українськими гравцями ринку. До речі, саме про таку можливість нещодавно заявляли в "Газпроменерго".

Якби ФДМУ не поставив умову забезпечення генерацій вугіллям українського виробництва, то підставило б під сумнів перспективи розвитку української вугільної галузі. Сьогодні українські шахти видобувають майже 80 млн тонн вугілля. А стратегія розвитку української енергетики до 2030 року допускає ріст обсягу видобутку до 115 млн тонн. Необхідно це як для зниження енергетичної залежності України від поставок російського газу, так і для того, щоб впоратися із соціальними проблемами українських вуглевидобувних областей. "Приватний власник як правило більш ефективний, ніж держава. Але не всі приватні компанії однакові, - розповідає голова правління Українського центру сприяння державно-приватного партнерства Ірина Запатріна. - Важливо, щоб новий власник українських ТЕС не почав імпортувати вугілля з-за кордону, залишаючи українські шахти без роботи". З її слів також важливо, щоб держава зберегла в себе 25%+1 акцію. Спостережні ради в таких компаніях будуть "переговорним майданчиком" між представниками держави і приватних інвесторів. Це дозволить зберегти інтереси держави.

Інвесторів просять розщедритися

Експерти справедливо зазначають, що оголошена ціна на акції "Західенерго" вища за ринкову капіталізацію компаній. Це може свідчити як про те, що ФДМУ хоче занадто багато, так і про те, що актив недооцінений ринком. Як зазначають в інвестиційній компанії "Конкорд Капітал", сьогоднішні показники "Західенерго" мають не удже привабливий вигляд. Аналітики компанії вказують, що компанія зазнає занадто високих витрат на придбання і транспортування енергоресурсів, оскільки енергоблоки "Західенерго" занадто відлучені від джерел енергетичного вугілля. У результаті рентабельність компанії за EBITDA (прибуток до відрахування банківських відсотків, податків й амортизації) становить лише 4%. Але незважаючи на це, компанія радить тримати акції, оскільки бачить у них перспективу росту. Аналітики компанії прогнозують, що продаж "Західенерго" за підсумками 2011 року виросте на 32% і буде збільшуватися в середньому на 21% щорічно в 2011-2016 році. Найголовнішою проблемою компанії є занадто велика потреба в інвестиціях - модернізація енергоблоків компанії вимагає понад 1 млрд доларів протягом 10 найближчого років. Це свідчить, що викупити акції в держави під силу тільки серйозним компаніям, які будуть розраховувати не на перепродаж пакета та швидкий прибуток, а зможуть залучити необхідні ресурси й вивести її на більш високі показники рентабельності.

Більш низька ціна компанії звичайно могла розширити коло претендентів на акції компанії. Але навряд чи гарантувала, що пакети зрештою не опинилися в руках портфельних інвесторів, не готових чекати десять років для того, щоб довести компанію до прийнятних фінансових показників, і здатних інвестувати необхідні кошти. У цьому випадку не можна було б розраховувати на проведення модернізації, а отже потрібно було поставити хрест не тільки на цих генераціях, але й відмовитися від довгострокових планів України в енергетичній сфері. Адам Єнджеєвськи, виконавчий директор польського Institute for Public-Private Partnership говорить, що якщо Україна прагне в Євросоюз, вона просто повинна провести приватизацію енергогенеруючих компаній і домогтися того, щоб вони знизили втрати електроенергії, поліпшили свою екологію і почали пропонувати більш якісний продукт споживачеві. "Коли компанії знаходяться на ситуації глибокої стагнації, як українські генерації, то приватизація - це єдиний вихід. Це кращий варіант, як для держави, так і для споживача", - розповідає він.