На західному "фронті" потрібні зміни

Святкування Дня Перемоги у Львові пройшло з неабияким провокаційним душком, причому нагнітати ситуацію були раді як представники проросійських партій, які висадилися в столиці Галичини, так і ВО "Свобода", яка вирішила будь що відстояти "українські цінності" 9 травня. Сьогодні сміливо можна говорити, що країна спостерігала за днем перемоги сил, які грають проти інтересів України, яка прагнуть до її перетворення на об'єкт маніпуляцій.

Святкування Дня Перемоги у Львові пройшло з неабияким провокаційним душком, причому нагнітати ситуацію були раді як представники проросійських партій, які висадилися в столиці Галичини, так і ВО "Свобода", яка вирішила будь що відстояти "українські цінності" 9 травня. Сьогодні сміливо можна говорити, що країна спостерігала за днем перемоги сил, які грають проти інтересів України, яка прагнуть до її перетворення на об'єкт маніпуляцій.

Події 9 травня знайшли продовження вже наступного дня, коли губернатор Львівської області Михайло Цимбалюк під тиском депутатів обласної й міської ради від "Свободи" написав заяву про відставку. "Свободівців" можна зрозуміти: їм потрібний був козел відпущення, здатний відповісти за розгортання червоних прапорів представниками проросійських партій у порушення рішення обласного суду. Правда, соратники Тягнибока і самі чимало досягли в зриванні георгіївських стрічечок зі співгромадян, яка бажають вшанувати пам'ять радянських воїнів, навіть розтоптали вінок, який намагався покласти до Пагорба Слави генконсул РФ Астахов. За що їм, безумовно, окреме "спасибі" – російські МЗС і Дума уже виступили із гнівною заявою на тему львівських подій. Напередодні парламентських і президентської виборчих кампаній у Росії кращого "подарунка", ніж дії "Свободи", важко було і уявити. Ще складніше повірити, що досвідчені політики, нехай і не представлені в парламенті, але які давно протистоять владі, не прораховували результати своїх дій хоча б на крок уперед.

У сухому залишку львівських подій: замовники провокації одержали переконливу телевізійну картинку, яка демонструє обивателям "звіриний оскал" Львова. І вона, повірте, добре відтінює у свідомості російського обивателя недавні події на Манежній площі та інші вилазки фашиствуючої молоді. За великим рахунком, Росія одержала привід розв'язати інформаційну війну проти України (згадаємо про невдалий візит Володимира Путіна, пов'язаний зі спробами втягти нашу країну в Митний союз). Там отриманим шансом, безумовно, скористаються, а відповідь на питання готовності української влади до протидії "дружньому" ідеологічному вогню поки зависло у повітрі.

Але повернемося до Цимбалюка, який до останнього часу виглядав трохи чи не головною надією Януковича на заході країни. Чиновник з міліцейським досвідом ще влітку 2010-го змінив балакучого нардепа Ярослава Сухого, який не зміг впоратися з Тернопільською областю. Через деякий час він же відправив у Київ досиджувати депутатські повноваження львівського губернатора Василя Горбаля, переїхавши в столицю Галичини і залишивши в Тернополі свого протеже Валентина Хоптяна. Цимбалюк здавався до останнього часу потужною фігурою, але написана заява про відставку миттю перетворило його в "збитого льотчика". Зрозуміло, що рішення про звільнення голови обласної адміністрації приймає глава держави, але на Банковій навряд чи пробачать слабість, яку дозволив собі губернатор Галичини. Правда, оперативно знайти адекватну заміну львівському губернаторові буде непросто - від цього призначення залежить ситуація в декількох областях.

Слід зазначити, що за 15 місяців перебування у владі Віктор Янукович так і не зумів підібрати ключик до західних областей, які слабко його сприймають. Непідписання прийнятого парламентом закону про необхідність вивішувати копії "прапора Перемоги" 9 травня - очевидна, але недостатня поступка політичній еліті на захід від Збруча. За час перебування Віктора Федоровича в президентському кріслі багато дій державної влади у питаннях мови і культури, які обернулися просуванням "русскаго мира", у Західній Україні сприймалися болісно, хоча так і не зуміли викликати по-справжньому масових виступів. Як відомо, в останній візит Януковича у Львів саме "Свобода" намагалася пікетувати місце зустрічі глави держави з активом західних областей країни.

Події 9 травня у Львові продемонстрували два цікавих факти. З одного боку, "Свобода" набрала додаткові рейтингові очки у своєму електоральному заповіднику, довівши, що здатна силоміць захищати власні ідеологічні цінності. З іншого боку - можливість її просування в центральні області в пошуках нових прихильників стала більш примарною, "свободівці" показали себе партією Західної України. Щоб у політичному сенсі перейти Збруч недостатньо оперативних "похідних груп", необхідно розширювати соціальну базу, висувати зрозумілі мільйонам гасла. Олег Тягнибок тим часом продовжує робити ставку на перевірених бійців, багато хто з яких були ще членами Національної партії до перейменування у ВО "Свобода". І хоча "жирним грошовим мішкам" шлях у найближче оточення Тягнибока заказаний, це не рятує соратників одного із найбільш радикальних політиків України від обвинувачень у таємному співробітництві з олігархами та опонентами.

Напевно, головний урок, який має винести влада з львівського інциденту на День Перемоги - усвідомлення необхідності оперативної розробки програми "Схід та Захід разом", спрямованої на вирішення економічних проблем західних областей. Там необхідно створювати нові робочі місця. Подальша люмпенізація регіону подарує "Свободі" легіони нових прихильників, тоді як підвищення рівня життя може помітно знизити загострення протистояння і ступінь радикальності сприйняття навколишньої дійсності. До того ж Януковичу настав час застосувати в дії свої багаторазово оспівані придворними таланти "залізного господаря", оскільки саме на заході країни виникає пряма і явна загроза її суверенітету.

Не доводиться сумніватися, що події 9 травня у Львові порадували керівництво деяких суміжних з Україною країн, зацікавлених у реалізації кризового сценарію керування нашої країни. Подібні "політичні кориди", супроводжувані телерепортажами, від яких у обивателя холоне серце, здатні сформувати такий образ України як претендента на вступ у Європейський Союз, що Старий Світ поспішить звести справжню залізну завісу, аби не приймати у свої лави нашу країну ні під яким приводом. Нав'язування Україні статусу failed state на сьогодні виглядає одним зі стратегічних завдань Російської Федерації на пострадянському просторі. І воно буде реалізовуватися аж доти, доки не зустріне адекватна протидія.

Будемо відверті: владі не варто розраховувати на ефективне співробітництво зі здебільшого західноукраїнською елітою. Та поспішає вирватися на найближчих парламентських виборах на загальнонаціональний рівень, заодно продемонструвавши свою участь у європейському тренді посилення радикальних сил. Але саме керівництво держави відповідає за збереження її територіальної цілісності (оформленої в нинішніх кордонах тільки в 1954 році) і підтримка правопорядку на всій без винятку території унітарної України. Навряд чи рейтинг Януковича підвищиться від "придушення" нелояльних до нього областей, тоді як втрата навіть маленького шматочка української території обернеться для всієї країни найтяжкою політичною кризою.