Невесела кампанія

Кандидати в президенти України збирають сили перед вирішальним боєм.

Передвиборна кампанія в Україні, що почалася досить жваво, триває у відносно спокійному і навіть розміреному режимі: кандидати в президенти і їхні команди пересварюються досить в'яло, "без вогника", кілька великих скандалів відгриміли без видимих наслідків, а нових поки що не помітно. Політики явно готуються до тижня, що відокремлює 10 днів новорічних канікул від дня виборів - 17 січня.

Український обиватель в останні тижні може зітхнути відносно вільно, відчистити очі і вуха від липких подробиць "педофільного" скандалу, а з рота і носа стягти обридлу "антигрипозну" пов'язку.

Претенденти на головну булаву країни на час зачохлили брудомети головного калібру. Почалося позиційне протистояння, у якому ставка робиться на традиційні методи боротьби начебто нудних звинувачень у корупції, набридлих підозр у змовах щодо продажу батьківщини або просто висловлювань типу "сам дурень".

По-панськи розслабленою виглядає команда Віктора Януковича. Щось міняти їм не з руки: лідер Партії регіонів очолює передвиборну гонку, причому його відрив від Юлії Тимошенко, яка йде другою, неспішно, але збільшується.

Янукович катається містами і весями України з ностальгічними виступами про те, як чудово жилося під час його прем'єрства: економіка росла, держборг скорочувався, зарплати і пенсії регулярно підвищувалися. Ці просторікування, зрозуміло, супроводжуються словами про те, що "помаранчева чума" всі його досягнення знищила, а тому заслуговує викорінювання.

Однак головний регіонал своїх опонентів занадто вже не проклинає. Будучи лідером перегонів, він може собі дозволити говорити про примирення, консолідацію суспільства і подальше співробітництво. Народу настільки милостивий настрій Януковича начебто подобається: рейтинги його повільно ростуть.

Правда, загострювати і вдаватися до відвертості лідер опозиції завжди побоювався: дуже вже непросто йому даються виступи на людях. То Косово з Чорногорією переплутає, то поетесу з Ахматової в Ахметову перейменує. Ну, не оратор Віктор Федорович, що поробиш.

Однак головна його суперниця - прем'єр Юлія Тимошенко - без уваги недругів не залишається. Причому більшу частину брудної роботи за Януковича робить його тезко - президент Віктор Ющенко.

Глава держави, схоже, вирішив стати основним головним болем для команди прем'єра. Статус президента дає йому можливість не вилазити з телевізора. Цією можливістю він не гребує користуватися для того, щоб без утоми критикувати Тимошенко і її уряд.

Ющенко, звісно, теж не Цицерон. Його виступи - це грузька суміш нудних банальностей, сумнівних припущень і міркувань, що наганяють сон, про непридатність прем'єра.

Однак телебачення видає цей продукт у промислових масштабах (Президент як-ніяк), ухилитися від його споживання українцеві не так-то просто. Тому дещо з промов Ющенка люди запам'ятовують. Наприклад, вислів "Вона - це криза" співгромадяни запам'ятали. "Вона" - це, звісно ж, Тимошенко.

Правда, основний наголос у своїй критиці Президент робить навіть не на економічні невдачі уряду, а на відхід Юлії Володимирівни від "національного інтересу". Простіше кажучи, Ющенко звинувачує Тимошенко в намірі продати Батьківщину самі-знаєте-кому.

Виборцям на заході країни такі розмови дуже навіть подобаються: викриття москалів і їхніх підступних планів там незмінно користуються попитом. Внаслідок цього рейтинг Ющенка підріс і навіть вибрався з принизливих значень статистичної похибки.

У Тимошенко ж, навпаки, справи йдуть не дуже. Ріст її популярності застопорився десь у районі 20-процентної оцінки, а частка людей, які не схвалюють її діяльність, ніяк не опускається нижче від 65 відсотків.

Для виходу в другий тур цього вистачити має, але от для остаточної перемоги над Януковичем її показники катастрофічно низькі. За даними соціологів, лідер регіоналів у другому турі збирає майже вдвічі більше голосів, ніж прем'єр. 41 відсоток проти її 25.

У цій ситуації Тимошенко поводиться найагресивніше з усіх кандидатів: наприклад, повідомляє співгромадянам про наявність у неї якихось "розстрільних списків" і обіцяє у разі перемоги "переламати хребти" корупціонерам і недбайливим чиновникам.

Крім того, її соратники не втомлюються ворушити другої свіжості історії про "ходки" Януковича, про його резиденцію "Межигір'я" (за їхньою версією - вкрадену в держави), а також звинувачувати лідера регіоналів у змові з Президентом.

Більше того, незважаючи на установку "бити тільки по Януковичу", тимошенківці почали товкти й інших кандидатів: Арсенія Яценюка, зокрема, обізвали "хамом".

Для зміцнення своєї популярності прем'єр уже не соромиться застосовувати і настільки сумнівні методи, як обмеження доступу неугодних журналістів на телеефіри з її участю.

Але вся ця активність поки що видимих результатів не дає - рейтинг Тимошенко навіть не ворухнувся. Для зміни тенденції потрібне щось істотніше - викриття, що зачіпає душу, раптове закінчення економічної кризи або хоча б якийсь гучний скандал за участю опонентів.

Однак очікувати появи в українському інформаційному полі чогось такого до січня, швидше за все, не доводиться. Річ у тім, що в Україні, як і в Росії, оголошено 10-денні новорічно-різдвяні канікули.

Багато українців на ці дні роз'їдуться по дачах, родичах і закордонах, де займатися будуть чим завгодно, але тільки не політикою. Тому будь-яке, навіть найгучніше викриття, зроблене перед святами, ризикує бездарно потонути в шампанському й/або інших напоях. Вихлоп буде мінімальним.

А от після канікул, коли до виборів залишиться лише тиждень, - інша справа.

Ідеальний час для завдання кинджального удару - початок першого робочого тижня січня. Піарщики всіх кандидатів напевно битимуть по українцях – які відпочинуть від політики і будуть зніженими ледарством - саме в цей час.

Ефект обіцяє бути подвійним: по-перше, після тривалого релаксу море бруду має справити на обивателя особливо карколомний ефект. А по-друге, на те, щоб відмитися від звинувачень, у жертви вже просто не залишиться часу.

Звісно, потрібно ще знайти, чим саме шокувати виборця. Штаби всіх кандидатів напевно риють землю в пошуках убивчого компромату один на одного. Сумніватися в тому, що знайдуть, не доводиться: українську політичну еліту неможливо запідозрити в безгрішності, а люди, які варяться в ній, усе одне про одного знають.

Завершення передвиборної кампанії обіцяє бути іскрометним.

Автор: Яковина Іван для Lenta.ru