Гра на зниження
Вистражданий Юлією Тимошенко візит на саміт Європейської народної партії в Брюссель супроводжувався низкою заяв, які зіграли скоріше проти колишнього прем'єра. Юлія Володимирівна, як це буває навіть із відомими публічними особами, перегоріла і припустилася низки серйозних прорахунків.
Вистражданий Юлією Тимошенко візит на саміт Європейської народної партії в Брюссель супроводжувався низкою заяв, які зіграли скоріше проти колишнього прем'єра. Юлія Володимирівна, як це буває навіть із відомими публічними особами, перегоріла і припустилася низки серйозних прорахунків.
Шанси для використання закордонних інформаційних майданчиків для критики вітчизняної влади використовували ще супротивники царського режиму сто років тому. За Кучми сльози опозиціонерам втирали, втішали, і гранти підкидали переважно Сполучені Штати. Сьогодні в Старому Світі із зрозумілих причин першу скрипку грає Європейський Союз. Європейська народна партія має у своєму розпорядженні найбільше представництво в Європарламенті, але аж ніяк не одноосібно визначає головні вектори європейської політики. До цього варто додати, що на тлі землетрусу в Японії та операції проти режиму Каддафі в Лівії політичні проблеми української опозиції цікаві тільки вузькому колу фахівців.
Саміт ЄНП, на який прорвалася Тимошенко (як вона стверджувала - з особистої санкції Януковича), проходив у закритому режимі, тому Юлія Володимирівна одержала можливість представляти власну версію події. Її зустрічі з євро комісаром з питань розширення і співробітництва Штефаном Фюле і президентом Європарламенту Єжи Бузеком пройшли, як прийнято говорити, "у теплій і дружній обстановці". Правда, недовірливий і раціональний Фюле відмовився погоджуватися із критичними оцінками, даними українським екс-прем'єром нинішньому стану євроінтеграції нашої країни. Лідер ЄНП Вільфред Мартенс вже давно сприймається як ретранслятор месиджів, максимально вигідних Тимошенко, тому слова цього європейського джентльмена варто розглядати саме під таким кутом.
Куди цікавіше проаналізувати зроблені під час вояжу і відразу після нього заяви самої Тимошенко. Червоною ниткою через них проходить проста формула: наш уряд створив всі умови для європейської інтеграції, а нинішня влада цей процес гальмує. В інтерв'ю європейській пресі лідер "Батьківщини" без натяків закликала Євросоюз зупинити сповзання України до диктатури, закладаючи в угоду про асоціацію норми, які дають можливість забезпечити демократичний розвиток нашої країни. Якщо вірити Тимошенко, саме вона зняла рожеві окуляри з європолітиків, розкривши їм очі на події в Україні. Справедливості заради зазначимо, що і її в Старому Світі приймають більш стримано, ніж кілька років тому. Пам'ятається, ще недавно соратники Юлії Володимирівни пророкували Януковичу долю Олександра Лукашенка, який став персоною нон ґрата в Європі. І хоча нинішні посилання "сердечників" звучать м'якше - вони не відмовляються від необхідності євроінтеграції, не дивлячись на Януковича - використовувана ними аргументація зрозуміла.
Тимошенко, немов досвідчений біржовий гравець, намагається зіграти на зниження. За великим рахунком, це її звична тактика під час перебування в опозиції. І після відставки в 2005 році з посту прем'єра, і після поразки на останніх президентських виборах вона всіма силами, використовуючи весь наявний арсенал коштів намагалися показати неефективність своїх опонентів. Її вже треба назвати професійної "убивцею Вікторів" - у політичному, звичайно, сенсі. Принаймні, рейтинг Ющенка, який допоміг Юлії Володимирівні опинитися на владному Олімпі, вона перекачала на свою сторону без найменших докорів сумління. З Януковичем "задушення в обіймах" не вийшло, тому лідер "Батьківщини" змушена всі частіше згадувати міфічний, але безумно ефективний план дій з відсторонення глави держави від влади "куди раніше, ніж усі припускають". Заодно полум'яна Леді Ю розмашисто критикує будь-які мінімально значущі ініціативи влади. Її пропозиція почати міжнародне антикорупційне розслідування за фактом фінансування коштами МВФ компанії RosUkrEnergo і приватизації "Укртелекому" викликало здивування в Європі: там не звикли, щоб політик закликав втрутитися у внутрішні справи своєї країни.
Через широко трансльовані страждання, які супроводжували візит Юлії Тимошенко на саміт ЄНП, від уваги преси не вислизнув і спосіб переміщення політика, який претендує на лідерство в опозиції. Юлія Володимирівна відбула в одну з політичних столиць Європи чартером, не змінивши своїм звичкам. Запропонована суспільству версія про використання чартерного польоту, щоб не наражати на небезпеку пасажирів звичайних рейсів, не витримує критики. Власне, як і твердження, що в Україні занадто мало людей мають доступ до інтернету. Чисельність тих, хто читає повідомлення Тимошенко в Twitter, у тисячу разів менша загальної кількості інтернет-користувачів. Інша справа - екс-прем'єр далеко не завжди може запропонувати своїм нинішнім і потенційним прихильникам щось нове. Як показав рік її перебування в опозиції, Юлія Володимирівна не належить до політичних стаєрів, воліючи перемоги на спринтерських дистанціях.
На жаль, у своїх діях екс-прем'єр багато в чому повторює помилку козацької старшини, що прагнула використовувати зовнішні сили для встановлення власної влади. Чим це закінчилося для України - добре відомо. Власне, і сьогодні наша країна виявилася в геополітичному шпагаті між ЄС і Росією, причому Кремль має можливість діяти без зайвих погоджень, куди агресивніше за Брюссель. Українська політична еліта, у свою чергу, знову виявляється нездатною піднятися над внутрішніми чварами заради реалізації суспільного інтересу. Її представники ігнорують очевидний факт: у разі остаточного перетворення України в failed state управляти нею буде не обраний, а призначений менеджер.