Гамбіт у Верховному Суді
Спроба пленуму Верховного Суду змістити його голову Василя Онопенка провалилася. За відповідне рішення проголосували всього 17 з 46 суддів ВСУ. Василь Васильович зберіг за собою крісло, що дозволило експертам зафіксувати перший кадровий прокол нової влади. Специфіка ситуації полягає в тому, що безпосередньо боротися за владу у Верховному Суді можуть тільки його члени.
Після проведення пленуму ВСУ у відкритому режимі та достатньо бурхливому обміні думками, що передувало успішному для його голови голосуванню, Василь Васильович випромінював упевненість і оптимізм. Він підкреслив, що не сумнівається в здатності Верховного Суду відродити свій вплив, підкресливши жаль за тих колег, які стоять на колінах перед владою. Зрозуміло, що не судовою її галуззю, хоча саме по ній за останній рік було завдано кілька важких ударів. Проведення судової реформи, зокрема, створення вищих спеціалізованих судів і підвищення ролі Вищої ради юстиції, підірвало позиції Верховного Суду.
Ініціатором ослаблення ВР називають заступника голови президентської адміністрації Андрія Портнова. Той давно планував реалізувати власне бачення реформування системи судочинства в Україні. Після поразки Юлії Тимошенко в президентських перегонах колишній керівник юридичного департаменту БЮТ зненацька перейшов працювати в президентську адміністрацію. Портнов вчинив надзвичайно прагматично, і його бачення перетворення судової системи було оперативно реалізоване парламентською більшістю. У такому підході немає нічого дивного: Віктор Янукович із зрозумілих причин недолюблює Верховний Суд з 2004 року, коли там анулювали його перемогу в президентській гонці, і направити його побажання в депутатські вуха було скоріше питанням технічним.
Але вийшла невелика непогодженість: урізування повноважень Верховного Суду зі здивуванням зустріли в Старому Світі, до думки якого продовжує дослухатися Віктор Янукович. Венеціанська комісія натякнула, що добре б ситуацію відіграти назад. На Банковій, де не дуже давно оголосили про готовність почати роботу над новою Конституцією під художнім керівництвом першого президента країни Леоніда Кравчука, європейський сигнал зрозуміли по-своєму. Там вирішили повернути частину повноважень ВСУ тільки в тому разі, якщо його очолить повністю лояльний до Януковича юрист.
Онопенко одержав "подарунок" до Нового року: показове затримання його зятя Євгена Корнійчука, якому інкримінується перевищення службових повноважень. Колишнього першого заступник міністра юстиції затримали за кілька годин після народження дочки. Помітимо, що судовий процес у справі Корнійчука почався практично одночасно зі спробою відсторонити його високопоставленого тестя. Далі - більше: у розшук було оголошено за обвинуваченням у шахрайстві Ірину Онопенко, дочку голови ВСУ. Ситуація дедалі більше нагадувала театр абсурду. Місяць тому промайнуло повідомлення, що Андрій Портнов написав заяву про відставку і залишає Банкову, але цю інформацію було оперативно спростовано. У лютому Василю Васильовичу вдалося головне: він домігся аудієнції у Віктора Януковича та у проміжках між обговоренням стану судової системи і перспектив проведення реформи третьої влади розповів главі держави про свої сімейні проблеми. Після чого вони практично зникли, принаймні, Корнійчук вийшов із СІЗО, а обвинувачення проти Ірини Онопенко було відкликано.
Варто нагадати кілька нюансів. Андрій Портнов за час роботи адвокатом набув слави жорсткого юриста, здатного використовувати широкий арсенал засобів заради досягнення своїх цілей. Опоненти заявляли, що Андрій Володимирович не гребував юридичним обслуговуванням рейдерських операцій. До речі, саме під керівництвом Портнова була в 2008 році зірвана спроба Віктора Ющенко розпустити Верховну Раду і звільнити Юлію Тимошенко з посту прем'єра: депутати-бютівці просто заблокували суди.
Повноваження Василя Онопенка як голови Верховного Суду минають 29 вересня, і після зустрічі із президентом більшість експертів вирішили, що восени ВСУ очолить інша людина. За законом ним може стати тільки суддя Верховного Суду, який володіє не тільки політичною підтримкою, але й 15-річним суддівським стажем. Власники голосних політичних прізвищ і титулів здебільшого цій вимозі не відповідають. До речі, варто нагадати, що Василь Васильович в 2006 році був обраний головою ВСУ за активної підтримки Юлії Тимошенко. Цей факт активно використовується в боротьбі проти Онопенка.
Схоже, у справі про його звільнення було розіграно класичний гамбіт. Не маючи у своєму розпорядженні необхідну перевагу для позитивного рішення про звільнення голови ВСУ, його ініціатори грають на загальне зниження статусу вищої судової інстанції. Не тільки за рахунок прийняття законів, але і шляхом поступової дискредитації суддів і самого органу третьої влади. Згадаємо, як зі скандалом були видавлено торік кілька суддів Конституційного Суду, що раніше працювали у Верховному. Як пролунала на успішному для Онопенка пленумі ВСУ тема "великих грошей", що легко розкрутити в ціле розслідування про продажність суддів.
Тому після невдалої спроби звільнити Онопенка учасники "похоронної команди, яка не відбулася," перетворяться в кадровий резерв, з якого оберуть найбільш гідного спадкоємця голови Верховного Суду. Хоча закон не дозволяє протягом року знову піднімати питання про довіру голові ВР, але й повноваження Василя Васильовича минають 29 вересня. За півроку знайти йому спадкоємця - завдання для Банкової посильне, раз судді Верховного Суду виявилися відкритими для діалогу з державною владою.