Саміт НАТО в Анкарі. Що отримала Україна

7-8 липня в Анкарі відбувся саміт НАТО, який приніс Україні кілька конкретних результатів. Підсумкова декларація визнала Україну контрибутором безпеки для євроатлантичного простору, союзники підтвердили військову підтримку на 70 мільярдів євро цьогоріч, а зустріч президента Зеленського з президентом Трампом дала сигнали щодо ліцензії на Patriot і угоди по дронах. Загальна оцінка саміту позитивна. Питання в тому, що більшість цих домовленостей поки лишаються деклараціями, і тепер їх треба перетворити на постачання.

Що зафіксувала декларація

Підсумкову декларацію в Анкарі ухвалили консенсусом усі 32 держави. Союзники підтвердили відданість колективній обороні за статтею 5 і зберегли формулювання про Росію як загрозу євроатлантичній безпеці. Центральним для України є пункт про підтримку. На 2026 рік союзники зобов'язалися надати Україні 70 мільярдів євро на військову техніку, допомогу й навчання і задекларували намір утримувати щонайменше такий самий рівень у 2027 році. Це дає близько 140 мільярдів на два роки.

Тут важлива деталь. Ці 70 мільярдів не є повністю новими грошима. Здебільшого - це двосторонні програми європейських держав і Канади, а також військова допомога ЄС. США у цьому фінансовому зобов'язанні не беруть участі, тягар несуть 31 із 32 союзників. Окремо в Анкарі оголосили понад 50 мільярдів доларів нових закупівель озброєння і підтвердили курс на 5 відсотків ВВП на оборону до 2035 року та п'ятикратне нарощування протиповітряної оборони. Внески в оборону України, зокрема в її оборонну промисловість, зараховуються до цієї цілі у 5 відсотків.

Чому термін контрибутор безпеки має значення

Окремої уваги заслуговує формулювання про статус України. Декларація зафіксувала, що Україна робить внесок у трансатлантичну безпеку. Роками НАТО уникало цього терміна щодо України, оскільки статус контрибутора безпеки є одним із критеріїв під час оцінки готовності країни до членства. Раніше в деклараціях Україну згадували у ролі отримувача допомоги. В Анкарі її вперше визнали постачальником безпеки для європейських союзників, і це просував насамперед німецький уряд у межах довгострокового зобов'язання щодо України.

Реалістична оцінка вимагає одразу назвати межу цього кроку. Саме формулювання не знімає головної перешкоди для вступу України, якою залишається відсутність консенсусу всередині НАТО. Позиція адміністрації Трампа щодо членства України негативна, як була негативною і позиція попередніх адміністрацій. Політичний сигнал важливий. Юридичних наслідків для вступу він поки не створює. Значення терміна в іншому. Він фіксує на рівні всього Альянсу те, що Україна вже є учасником забезпечення колективної безпеки, і це аргумент, який Київ може використовувати надалі.

Patriot і угода по дронах

Найбільш предметні результати дала двостороння зустріч Зеленського з Трампом восьмого липня. Перший блок стосувався протиповітряної оборони. Трамп заявив про готовність надати Україні ліцензію на виробництво комплексів Patriot. Київ при цьому потребує передусім ракет-перехоплювачів PAC-3, здатних збивати балістику. Виробничі потужності поки не покривають потреби України, тому критично важливими залишаються негайні передачі з наявних складів союзників. Готовність співпрацювати щодо Patriot свідчить про спільне розуміння того, що оборонна співпраця відповідає стратегічним інтересам обох країн.

Другий блок це угода по дронах. Ідеться про масштабну домовленість, за якою Україна ділиться перевіреними в боях дроновими технологіями і створює спільні виробництва з американськими компаніями, а США це фінансують і закуповують. РНБОУ прогнозує оборонні виробничі спроможності на рівні 55 мільярдів доларів у 2026 році. Власних коштів на закупівлю зброї Київ має близько 15 мільярдів, і зовнішнє фінансування цей розрив закриває. Українські виробники планують випустити мільйони дронів у 2026 році. США за весь 2025 рік виготовили близько 300 тисяч. Меморандум про умови угоди вже узгодили США й українська сторона, а окремі спільні підприємства української та американських компаній уже працюють.

Поглиблення оборонної співпраці через спільне виробництво та ліцензування пришвидшить постачання критично важливої зброї і водночас збереже лідерство США в оборонних технологіях. Україна довела, що є партнером і учасником забезпечення колективної безпеки, а маючи інноваційні кадри та стійку оборонну промисловість, вона здатна розробляти й виробляти навіть найскладніші оборонні системи. Київ послідовно розглядає США як головного партнера в цьому напрямі. Досяжність таких домовленостей залежить від точних меседжів, чітких аргументів і роботи на всіх рівнях.

Також укладено drone deals із ще трьома європейськими країнами - Данією, Естонією та Нідерландами. Цей формат дає Україні можливість не тільки розвивати оборонпром, а й довгострокові перспективи отримання інвестицій та розвитку економіки.

Нагальні потреби, які не можна відкладати

Стратегічні плани не знімають окремого питання, яке Зеленський підняв і в Анкарі. Довгострокові плани з нарощування оборонного потенціалу не замінюють нагальних потреб. Україна має терміново отримати засоби захисту цивільного населення й критичної інфраструктури від російського ракетного та дронового терору. Актуальності цій темі додав сам перебіг саміту. За день до його початку російський удар по Києву забрав життя щонайменше 11 людей.

Ліцензія на Patriot і спільне виробництво дронів дадуть ефект через місяці й роки. Обстріли міст тривають щодня вже зараз. Тому пріоритетом номер один для Києва на самому саміті було отримати якомога більше ракет до наявних систем Patriot і якомога швидше. Стратегічні домовленості цю потребу не закривають. Її закривають фізичні постачання перехоплювачів найближчим часом.

Водночас - політичні заяви на саміті поки залишається на рівні декларацій. Головним випробуванням стає їхнє виконання. Угоду по дронах і ліцензію на Patriot потрібно закріпити підписами й конкретними термінами, бо без документів і графіків домовленості лишаються намірами. А зобов'язання на 70 мільярдів євро потрібно наповнити реальними коштами, бажано поза межами вже наявних програм.