Як ВПК перегрів російську економіку і чому охолодження виявиться болючішим за сам перегрів

Про перегрів російської економіки за останні два роки не писав хіба що лінивий. Військові заводи в три зміни, рекордні зарплати зварювальникам, інфляція, ставка Центробанку під стелю. Усе це правда, але це вже історія позаминулого сезону. Найцікавіше починається зараз, коли допінг поступово перестає діяти. Бо перегрів економіка пережити може. А от ломку після нього переживають далеко не всі.

Сама логіка проста. Перегрів виникає тоді, коли попит на товари, послуги та робочі руки росте швидше, ніж економіка здатна все це виробити. Кремль роками вливав у оборонку трильйони, які розганяли попит, тоді як пропозиція за ним не встигала. Тепер гроші закінчуються, війна нікуди не дівається, а рахунки за свято починають приходити.

Військові витрати вже не вибухають, але вся економіка досі тримається саме на них

Спершу про масштаб, бо цифри з телеграм-каналів зазвичай завищені. На 2026 рік оборона у федеральному бюджеті закладена приблизно у 13 трлн рублів, що навіть трохи менше за 13,5 трлн у 2025-му. Якщо додати сюди статтю національної безпеки, виходить близько 16,8 трлн рублів, або десь 38 відсотків усіх витрат бюджету і приблизно 7 відсотків ВВП. Міністр оборони Бєлоусов узагалі називав цифру 7,3 відсотка ВВП за 2025 рік, а це з урахуванням засекреченої частини дає майже 16 трлн саме на оборону. Тобто ніяких 20 трлн і 10 відсотків ВВП, як інколи лякають, поки немає, але рівень усе одно безпрецедентний для сучасної Росії.

Головне інше. Вибух військових витрат уже стався, і стався він у 2024 році, коли вони зросли більш ніж наполовину в реальному вимірі. У 2025-му приріст уповільнився до кількох відсотків, а на 2026-й закладено навіть символічне скорочення. Кремль більше не може нарощувати оборонку колишніми темпами, і причина банальна. Грошей немає.

Нафтогазові доходи у 2025 році впали майже на чверть, до 8,5 трлн рублів проти 11 трлн роком раніше. Частка нафти й газу в бюджеті опустилася до найнижчого рівня за два десятиліття. Щоб закрити діру, держава піднімає ПДВ з 20 до 22 відсотків, додала інших податків, нарощує борг і ріже цивільні програми. Ліквідна частина Фонду національного добробуту, тобто подушка безпеки на чорний день, схудла з 6,5 відсотка ВВП напередодні війни до приблизно 1,8 відсотка на кінець 2025 року. Дефіцит бюджету за 2025-й склав 2,6 відсотка ВВП, найбільше з ковідного 2020-го. Свято триває, але оплачують його дедалі більше самі росіяни.

Робочих рук немає, а зарплати вже перестали рятувати

Офіційне безробіття в Росії тримається близько 2,2 відсотка, тобто фактично рекордно низьке. Це серйозний симптом хвороби. Людей просто фізично немає. Промисловість недоотримала близько 2 млн працівників, а в цілому по економіці наприкінці 2024 року бракувало 2,6 млн людей. Сама оборонка, попри те що перетягнула до себе понад 500 тис. працівників із цивільного сектору, досі шукає ще близько 160 тис. дефіцитних спеціалістів.

Завод, що клепає дрони чи снаряди, готовий платити, бо за нього платить держава. Зарплати на дефіцитних позиціях давно перевалили за 100 тис. рублів, а загалом по країні вони зросли більш ніж наполовину всього за два роки. Цивільні підприємства, будівництво й логістика програють цю гонку гаманців і втрачають людей. Це той самий ефект витіснення, коли військова економіка висмоктує ресурси з мирної. Не випадково частка зарплат у ВВП підскочила понад 50 відсотків, а прибутки бізнесу просіли. Підприємства платять усе більше, а заробляють усе менше.

А тепер найсвіжіше, і саме воно змінює картину. Зарплатний допінг закінчується. У першому півріччі 2026 року підвищили оплату лише третина компаній, решта заморозили. Заборгованість із зарплат зросла майже вшестеро з початку 2025-го. Тільки за перший квартал 2026-го в Росії ліквідували близько 209 тис. малих і середніх підприємств. Бізнес перейшов у режим виживання. Робочих рук як не було, так і немає, але грошей доплачувати за них уже бракує. Це і є момент, коли перегрів плавно перетікає у щось значно неприємніше.

Ставку вже знижують, але охолодження перетворюється на застій

Інфляцію офіційно показують близько 5,7 відсотка станом на квітень 2026 року. Реальне подорожчання за багатьма споживчими категоріями відчутно більше, бо людина бачить не середній індекс, а ціну на масло, оренду й автомобіль. Щоб збити інфляцію, Центробанк у жовтні 2024 року задер ключову ставку до 21 відсотка, рекорду за два десятиліття. Дорогий кредит фактично вбив іпотеку й інвестиції в цивільні галузі, тоді як оборонка свої гроші отримувала напряму від держави.

Зараз ставку вже опускають. До 14,5 відсотка станом на кінець квітня 2026 року, після восьми знижень поспіль. Сама Набіулліна назвала це керованим виходом із перегріву попиту. Звучить красиво, але за цим ховається простий факт. Економіка зупинилася. Після зростання понад 4 відсотки у 2023 та 2024 роках темпи впали приблизно до 1 відсотка у 2025-му й 2026-му, а перший квартал 2026-го взагалі показав спад. Ставку знижують не тому, що все налагодилося, а тому, що задушений дорогим кредитом бізнес уже не витримує.

І тут спливає головна проблема цього зростання. Воно неякісне. Формально ВВП рахує і танк, і снаряд, і дрон, але снаряд згорає за кілька хвилин і не залишає по собі нічого. Завод, дорога чи електростанція працювали б десятиліттями й годували економіку. Снаряд не годує нікого. Тому значна частина того, що Росія записує собі в зростання, насправді є ресурсами, спаленими в нікуди. Аналітики недарма порівнюють нинішню модель із пізнім СРСР, де оборонка теж зжирала все, а цивільні галузі тихо вмирали. До радянського рівня ще далеко, але напрямок руху впізнаваний.

Висновки і що з цим робити

Військовий комплекс справді працював для російської економіки як потужний допінг. Він тримав ВВП, зайнятість і доходи окремих галузей. Проблема допінгу в тому, що він не лікує, а лише відкладає розплату й робить її більшою. Зараз Росія саме входить у фазу розплати. Перегрів пройшов пік, але вихід із цієї моделі болючіший за сам перегрів, бо вимагає або згорнути війну, чого Кремль не робитиме, або далі тиснути на власне населення через податки, інфляцію та заморожені зарплати.

Найважливіше розуміти, що мілітаризація вже вмонтована в систему. Оборона й безпека забирають близько 38 відсотків бюджету незалежно від того, що відбувається довкола. Це не тимчасова кампанія, а нова конструкція економіки, з якої немає простого виходу.

Тиск на Росію працює, але повільно і структурно, а не ефектно. Санкції на нафту й технології б'ють саме туди, де в Кремля найтонше, бо саме нафтогазові доходи й доступ до обладнання визначають, скільки ще держава зможе фінансувати війну. Стежити варто не за бадьорими офіційними звітами про стабільність, а за чесними індикаторами. За тим, як тане Фонд національного добробуту, як росте заборгованість із зарплат, скільки бізнесів закривається і що відбувається з регіональними бюджетами. Саме там видно справжній стан справ. А справжній стан справ простий. Допінг закінчується, а працювати по-справжньому ця економіка вже відвикла.