Архітектура підтримки. Як Захід будує фінансову оборону України на 2026 рік

15 квітня 2026 року в Берліні відбулося 34-те засідання Контактної групи з питань оборони України, відомої як Рамштайн. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте відкрив засідання цифрою, яка ще рік тому здавалася б неймовірною. Країни-союзники мають надати Україні $60 мільярдів воєнної допомоги протягом 2026 року. І ці кошти, підкреслив Рютте, є додатковими до дворічного кредиту Європейського Союзу на €90 мільярдів, з якого до €45 мільярдів планується виділити саме у 2026-му. Це один з найбільш пакетів допомоги з початку повномасштабного вторгнення.

Рютте поставив союзникам по НАТО завдання на $60 мільярдів

Заява генерального секретаря НАТО на берлінському засіданні Рамштайну стала другим ключовим елементом фінансової архітектури 2026 року. Рютте закликав усіх союзників інвестувати більше, щоб вийти на цільовий показник $60 мільярдів безпекової та оборонної підтримки України протягом року.

Рютте наголосив на трьох пріоритетах, а саме протиповітряна оборона, дрони та боєприпаси збільшеної дальності. Він також підтвердив, що у 2026 році продовжує функціонувати механізм PURL (Prioritised Ukraine Requirements List), через який союзники фінансують закупівлю американського озброєння для Києва. Через PURL вже забезпечено 75% ракет для українських батарей Patriot і велику кількість боєприпасів для інших систем ППО.

Важливе застереження Рютте стосувалося нерівномірного розподілу тягаря між країнами-членами. Генсек відкрито заявив, що занадто мало країн несуть занадто великий тягар, і закликав виправити цю ситуацію до саміту НАТО в Анкарі.

Контекст цієї заяви неможливо зрозуміти без згадки про Сполучені Штати. Міністр оборони США Піт Хегсет вкотре пропустив засідання Рамштайну. Наразі поставки американської зброї тривають, але не виключено перенаправлення запасів на близькій Схід тому, що американські посадовці постійно артикулюють меседж про те, що все американське за потреби залишатиметься Америці. На тлі війни Ізраїлю та США проти Ірану перспективи безперебійного постачання американського озброєння Україні стають дедалі менш визначеними.

Саме тому $60 мільярдів Рютте є насамперед європейським зобов'язанням. Це сигнал про те, що НАТО готується до сценарію, в якому американський внесок буде скорочуватися, а європейський мусить компенсувати різницю.

34-й Рамштайн продемонстрував конкретні зобов'язання

Засідання в Берліні 15 квітня 2026-го, яке спільно головували Німеччина та Велика Британія, принесло конкретні оголошення від більш ніж десяти країн.

Німеччина оголосила пакет на $4,6 мільярда. З них $4 мільярди спрямовані на зміцнення ППО, включно з контрактом на постачання кількох сотень ракет Patriot (виробництва Raytheon) та додаткових пускових установок IRIS-T (виробництва Diehl Defence). Ще $600 мільйонів виділено на розвиток далекобійних та середньобійних ударних спроможностей. Окремо міністр оборони Борис Пісторіус ініціював терміновий збір коштів на посилення ППО, в рамках якого партнери вже залучили €2 мільярди.

Велика Британія оголосила найбільший пакет дронової допомоги за всю війну. Понад 120 000 безпілотників буде передано Україні протягом 2026 року, разом зі значними обсягами артилерійських снарядів та зенітних ракет. Загальна військова підтримка Великої Британії на 2026 рік становить £3 мільярди.

Нідерланди виділили €248 мільйонів на безпілотники. Норвегія оголосила $560 мільйонів на базове дронове оснащення бригад та $150 мільйонів на розвиток логістичного хабу. Іспанія виділила €215 мільйонів на програму SAFE та ракети для систем Patriot. Бельгія розподілила свій внесок між кількома коаліціями, а саме €75 мільйонів Чеській ініціативі, €75 мільйонів німецькій ініціативі з ППО та €85 мільйонів Дроновій коаліції. Литва спрямувала $39 мільйонів на Чеську ініціативу та $29 мільйонів у PURL. Естонія додала $13 мільйонів у PURL. Канада виділила $42 мільйони на Чеську ініціативу, $15 мільйонів фонду NSATU та $17 мільйонів на інженерне обладнання. Люксембург вніс $29 мільйонів у PURL.

Засідання відбувалося на тлі безпрецедентної російської повітряної кампанії. У березні 2026-го Росія запустила приблизно 6 500 ударних дронів-камікадзе. Саме тому ППО залишається абсолютним пріоритетом для всіх учасників формату.

Кредит ЄС на €90 мільярдів став найбільшою фінансовою операцією в історії Союзу

Рішення про кредит ухвалили на засіданні Європейської Ради 18 грудня 2025 року. 14 січня 2026-го Європейська Комісія оформила законодавчий пакет, а Європарламент затвердив його в лютому за прискореною процедурою, 458 голосів за, 140 проти, 44 утрималися. Перший транш заплановано на другий квартал 2026 року.

Структура кредиту така. €60 мільярдів спрямовані на зміцнення оборонних спроможностей України та закупівлю військової техніки. Решта €30 мільярдів призначені для макрофінансової допомоги, тобто для підтримки бюджету.

Кредит фінансуватиметься через спільні запозичення на ринках капіталу, гарантовані бюджетом ЄС. Аналогічний механізм використовували у 2024-му, коли ЄС залучив €50 мільярдів для України. Але масштаб нового пакета майже вдвічі перевищує попередній.

Суттєвий політичний момент. Три країни ЄС, а саме Чехія, Угорщина та Словаччина, відмовилися підтримати кредит. Тому рішення ухвалене в рамках процедури посиленої співпраці за участю 24 країн-членів. Після поразки партії Орбана на виборах 12 квітня 2026-го в Угорщині ЄС розраховує на прискорення як видачі кредиту, так і ухвалення 20-го пакету санкцій проти Росії.

Принципово важливою є умова повернення кредиту. Україна зобов'язана повернути €90 мільярдів лише після того, як Росія виплатить воєнні репарації. Враховуючи, що Москва категорично відкидає будь-які компенсації, Брюссель фактично розраховує на безстрокове пролонгування боргу, або його покриття коштом заморожених російських активів. За оцінками МВФ, фінансові потреби України в зовнішньому фінансуванні на 2026-2027 роки становлять близько €135 мільярдів. Кредит ЄС покриває дві третини цієї суми. Решту мають забезпечити інші партнери, насамперед країни G7.

Закупівлі озброєння здійснюватимуться за каскадним принципом. Пріоритет мають українські, потім європейські, а далі виробники з країн Європейської економічної зони та ЄАВТ. Якщо необхідне озброєння недоступне в цих країнах, дозволяються закупівлі в третіх країнах.

Європейський комісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс повідомив, що перший транш військової допомоги буде використано для закупівлі дронів українського виробництва. Україна запросила оборонну допомогу на €28,3 мільярда на 2026 рік. Загалом Комісія пропонує розподілити €45 мільярдів у 2026-му (€16,7 мільярда на бюджет і €28,3 мільярда на армію та виробництво зброї), а решту у 2027-му.

Що це означає для України і для війни

Загальна архітектура фінансової підтримки України на 2026 рік складається з трьох опор. Перша, це дворічний кредит ЄС на €90 мільярдів на 2026-2027 роки, з яких до €45 мільярдів планується виділити у 2026-му. Друга, це $60 мільярдів двосторонньої військової допомоги від країн НАТО, заявлені як ціль на 2026 рік. Третя, це механізм PURL та спеціалізовані ініціативи на кшталт Дронової коаліції, Чеської ініціативи та програми SAFE, які забезпечують конкретні закупівлі і поставки.

З початку повномасштабного вторгнення ЄС та його країни-члени надали Україні €193,3 мільярда допомоги у різних формах. 2026 рік якісно змінює цю підтримку. Якщо раніше військова допомога надходила переважно у вигляді двосторонніх поставок із наявних запасів, то тепер формується інституційний механізм довгострокового кредитування, який дозволяє замовляти нову зброю на виробництві.

Ризики також очевидні. Перший транш кредиту ЄС ще не виплачений. Процедура посиленої співпраці за участю лише 24 країн створює юридичну та політичну складність. Вимога закуповувати озброєння насамперед у Європі може сповільнити поставки в порівнянні з прямими закупівлями на відкритому ринку. $60 мільярдів Рютте є цільовим показником, а не гарантованим зобов'язанням.

Тим не менш, масштаб заявленої підтримки безпрецедентний. Вперше за час війни Європа демонструє готовність компенсувати потенційне зниження американського внеску власними фінансовими та промисловими ресурсами. І це, мабуть, найважливіший сигнал берлінського Рамштайну. Не окремі пакети допомоги, а сам факт того, що Європа перестає чекати на Вашингтон і починає будувати власну архітектуру безпекової підтримки України. Питання лише в тому, чи встигне ця архітектура стати реальністю швидше, ніж Росія адаптується до нового тиску.