Чому гуманітарна підтримка міжнародних партнерів опинилась під загрозою?

Понад 13,5 мільйона українців отримали гуманітарну допомогу від міжнародних організацій. Проте щоразу доставка цієї допомоги стає питанням життя і смерті - для тих, хто її везе, і для тих, хто на неї чекає.

Понад два роки повномасштабної війни Росії проти України стали безпрецедентним викликом для міжнародної гуманітарної системи. Водночас вони стали прикладом неймовірної солідарності - десятки країн і організацій об'єдналися, щоб допомогти українцям вижити та зберегти людську гідність під час війни.

Статистика допомоги: що відомо?

За даними Управління ООН з координації гуманітарних питань, лише до кінця 2022 року допомогу від різних міжнародних структур отримали 13,5 мільйона українців. Приблизно 2,4 мільйона осіб були забезпечені прихистком і предметами першої потреби, ще 630 тисяч - отримали одяг і товари для підготовки до зими. Майже 6,9 мільйона людей одержали воду та засоби гігієни, а 8,9 мільйона - продовольчу або медичну підтримку. Уже у 2024 році понад 8 мільйонів людей, зокрема в прифронтових регіонах, змогли отримати гуманітарну підтримку завдяки спільним зусиллям українських неурядових організацій, місцевих волонтерів, міжнародних організацій та агенцій ООН.

Найбільш активно до підтримки українців долучилися такі організації, як Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Міжнародна організація з міграції, Всесвітня продовольча програма ООН, Управління ООН з координації гуманітарних справ, а також Міжнародний Комітет Червоного Хреста та Товариство Червоного Хреста України. З березня 2022 року лише Всесвітня продовольча програма ООН внесла в економіку України понад 1,3 мільярда доларів США через місцеві закупівлі та пряму грошову допомогу, підтримуючи економічну активність і робочі місця.

Небезпека для конвоїв і волонтерів

Нині надання допомоги стає дедалі небезпечнішим. Лише за останні 12 місяців зафіксовано понад 40 нападів на гуманітарні склади, розподільчі пункти та транспортні засоби партнерів, зокрема Всесвітньої продовольчої програми ООН. У жовтні російська армія атакувала гуманітарну місію ООН на Херсонщині: чотири білі автівки з маркуванням везли допомогу цивільним. Один із автомобілів зазнав повного знищення внаслідок пожежі, інший був серйозно пошкоджений, але на щастя ніхто не загинув.

Подібні інциденти стають частішими. Раніше 4 вересня російське Міноборони оголосило удар по співробітниках гуманітарної місії з розмінування поблизу Чернігова "ударом по розрахунках БпЛА ЗСУ". Український омбудсман закликав світову спільноту негайно відреагувати.

Гуманітарна криза в Україні одночасно є кризою захисту цивільного населення. Мирні мешканці зазнають серйозних порушень норм міжнародного гуманітарного права та прав людини. За підтвердженими даними, з 2022 року до кінця жовтня 2024 року кількість постраждалих серед цивільного населення досягла майже 39 000 осіб, включно з понад 12 000 загиблих, серед яких понад 2 400 дітей (ММПЛУ, Захист цивільних осіб у збройному конфлікті, жовтень 2024 року).

Через обстріли енергетичної інфраструктури та постійні загрози з боку ударних безпілотних літальних апаратів гуманітарні організації стикаються з труднощами у наданні допомоги найбільш постраждалим районам. Найсерйозніші перешкоди спостерігаються в дев'яти прифронтових областях на північному сході, сході та півдні України, де інтенсивність бойових дій, зміни територіального контролю та нові тактики ворога ускладнюють проведення життєво важливих операцій.

З січня по жовтень 2024 року зафіксовано 238 інцидентів, що призвели до обмеження гуманітарного доступу. З них 95 випадків вплинули на персонал, об'єкти та майно гуманітарних організацій, що призвело до тимчасового призупинення критично важливих операцій. За цей період загинули 9 працівників гуманітарних місій, ще 40 були поранені, порівняно з 10 загиблими та 29 пораненими у 2023 році (УКГС ООН, "Огляд питань гуманітарного доступу", вересень–жовтень 2024 року).

Яка ситуація з гуманітарною підтримкою сьогодні?

Попри ризики, міжнародна підтримка триває. Зокрема, Нідерланди нещодавно оголосили про пакет допомоги обсягом 200 мільйонів євро, спрямований на гуманітарні ініціативи, відновлення інфраструктури, зміцнення енергетичної безпеки та соціальний захист мешканців постраждалих регіонів. У Києві відкриється координаційний кластер для нідерландських технологічних компаній, які допомагатимуть у відбудові.

Наразі, складність гуманітарної місії в Україні полягає також у масштабі людських втрат. За оцінками УВКПЛ, понад 5 мільйонів людей у країні стикаються з помірною або серйозною продовольчою нестабільністю. У прифронтових регіонах один із трьох українців не має достатнього доступу до їжі, а там, де існує доступ до продуктів, багато хто просто не може собі їх дозволити. До прикладу, у Покровську 12 серпня цього року закрилася остання крамниця, а місто вже понад пів року живе без централізованого водопостачання, опалення та електрики. За словами начальника Покровської МВА, єдиним джерелом провізії для місцевих залишилася гуманітарна допомога, яку доставляють військові, залучені до евакуації, і хоча у місті перебуває близько 1300 людей, заїхати туди майже неможливо через постійні обстріли.

Попри атаки, зруйновану інфраструктуру та складнощі з доставкою допомоги, гуманітарні організації продовжують надавати життєво необхідну підтримку українцям. Наприклад, Всесвітня продовольча програма ООН та Український Червоний Хрест у партнерстві з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста реалізують програми підтримки мешканців сільських громад Харківщини та літніх людей у Херсоні. Лише в березні волонтери Червоного Хреста роздали понад 43 тисячі продуктових наборів у Херсоні.

Що чекає на гуманітарні місії далі?

Сьогодні Україна стикається не лише з безпосередніми наслідками війни, а й зі складнощами у забезпеченні ефективного та безпечного надання гуманітарної допомоги. Для того, аби така допомога продовжувала рятувати життя, гуманітарні працівники, що ризикують життям, повинні мати належні гарантії захисту. Це включає безпечні маршрути для доставки допомоги, міжнародний контроль за дотриманням гуманітарного права та оперативну координацію між урядовими і міжнародними організаціями.

Попри масштаби вже наданої допомоги, потреби українців залишаються надзвичайно високими і різноманітними. За даними Управління ООН з координації гуманітарних справ, у 2025 році планується охопити мільйони людей у різних секторах: від продовольчої безпеки та засобів до існування до охорони здоров'я, житла, водопостачання та санітарії, освіти й захисту цивільних, включно з протимінними заходами. Водночас надання гуманітарної допомоги часто ускладнене через безпекову ситуацію.

Матіас Шмале, гуманітарний координатор УГКС ООН в Україні, зазначив, що численні обстріли, зокрема з використанням дронів, призвели до загибелі та численних поранень співробітників і пошкоджень гуманітарних засобів у 2024 році. Він наголосив, що робота продовжується з метою покращення доступу до постраждалих людей і водночас забезпечення безпеки тих, хто доставляє допомогу, відповідно до гуманітарних принципів.

Наразі, навіть з урахуванням окремих випадків обмежень доступу та затримок, гуманітарні операції на прифронтових територіях продовжуються завдяки активному використанню Системи гуманітарних повідомлень ООН, місцевих дозволів і прямого контакту з органами влади. Водночас зростає залежність міжнародних та українських організацій від місцевих волонтерів і громадян, а також від органів влади під час завершальних етапів доставки допомоги у зонах з високою інтенсивністю бойових дій.

Для подолання таких викликів та забезпечення своєчасного інформування гуманітарної спільноти такі структури, як Робоча група з питань гуманітарного доступу, продовжуватимуть відстежувати випадки порушень доступу до постраждалих. До того ж міжнародні неурядові організації зможуть сприяти полегшенню доступу гуманітарної допомоги, надаючи технічну експертизу з логістики, безоплатні спільні логістичні послуги та забезпечуючи доставку допомоги до найбільш важкодоступних районів.

За оцінками, без постійної підтримки поглиблюватиметься криза, що вплине на можливості відновлення громад. Для ефективного та своєчасного надання допомоги необхідна тісна координація партнерів, зокрема стандартизація баз даних, управління інформацією та систематичний моніторинг і аналіз даних. У цьому контексті ключовим залишається активне залучення українських організацій та посилення їхніх повноважень і спроможностей для забезпечення належної якості та результативності гуманітарних заходів.