Європа розуміє, що Україна є ключем до стримування РФ

Європейський Союз поступово усвідомлює, що без України його власна безпека не має жодних гарантій. Саміт у Копенгагені 1 жовтня 2025 року показав, що ЄС переходить від політичних декларацій до практичних кроків – як у питанні передачі заморожених російських активів Києву, так і у створенні масштабної системи протидії безпілотникам, відомої як "Стіна дронів". І хоча остаточних рішень не ухвалено, сам факт формування нової оборонної парадигми свідчить: Україна більше не є лише об'єктом підтримки, а стає невіддільним елементом європейської архітектури безпеки.

Ключовим рішенням, яке обговорювали лідери ЄС, стало питання передачі Україні заморожених російських активів. Пропозиція Урсули фон дер Ляєн отримала переважно позитивні відгуки, хоча низка країн, насамперед Бельгія, висловила занепокоєння юридичними та фінансовими ризиками. Мова йде про сотні мільярдів євро, що перебувають у депозитарії Euroclear. Якщо у жовтні в Брюсселі буде досягнута домовленість, це стане першим реальним кроком у напрямку виплати репарацій Росією – хай і в достроковому форматі. Важливо, що ЄС визнає: тягар фінансової відповідальності має розподілятися колективно, а не концентруватися на одній країні.

Паралельно Європа стикається з новим виміром війни – російські дрони вже неодноразово проникали у повітряний простір країн-членів НАТО. Інциденти в Польщі, Данії та Естонії підкреслили вразливість континенту перед асиметричними загрозами. Використання дорогих ракет проти дешевих безпілотників виявилося невигідною стратегією, і саме цей дисбаланс змусив ЄС заговорити про "Стіну дронів". Ідея передбачає багаторівневу систему виявлення та перехоплення, інтегровану в єдиний західний щит. Проте навіть на рівні експертів визнається: без України, яка має унікальний бойовий досвід і технологічні рішення, цей проект залишиться нежиттєздатним.

Україна фактично перетворилась на лабораторію ефективних військово-технічних рішень. Виробництво дронів, розробка систем РЕБ та мобільних груп перехоплення – все це вже працює в бойових умовах. Для Європи, яка лише формує концепцію, український досвід є незамінним. Саме тому фон дер Ляєн і Фредеріксен прямо наголошують: Київ має бути інтегрованим учасником нових оборонних ініціатив. Власне, ідея "дронового альянсу" з Україною із фінансуванням у 6 мільярдів євро виглядає логічною відповіддю на виклики.

Водночас існує й політичний вимір. Угорщина блокує початок переговорів про членство України в ЄС, використовуючи право вето. Спроба президента Євроради Антоніу Кошти перевести цей процес на кваліфіковану більшість наразі не здобула підтримки. Проте навіть у такому гальмуванні видно інше: питання України вже не є зовнішнім, воно вбудоване в саму тканину європейської політики.

Копенгагенський саміт засвідчив, що Європа рухається в напрямку колективної оборони – із фінансуванням у сотні мільярдів євро на найближчі роки, з новими пріоритетами на артилерію, ППО та антидронові системи. Але реальний виклик полягає не у грошах чи технологіях, а у швидкості ухвалення рішень. Росія діє вже сьогодні, тоді як ЄС за своєю природою схильний до тривалих консультацій.

У цьому контексті Україна виступає як каталізатор рішень та єдиний щит континенту. Її досвід стає гарантією того, що європейські стратегії не залишаться на рівні презентацій і тендерів. Саме український фронт визначає, які технології є ефективними, а які безнадійно застарівають ще до виходу з конструкторського бюро.

Таким чином, головний висновок саміту простий: Європа поступово визнає, що її безпека починається не на кордонах Польщі чи Румунії, а на кордонах України з РФ. Україна стає ключовим елементом не тільки для стримування Росії, але й для формування нової європейської оборонної ідентичності. І якщо цей урок буде засвоєний, то "Стіна дронів" та передача російських активів можуть стати першими реальними кроками до того, щоб континент більше не залишався у заручниках російських загроз.