Системне нехтування нормами міжнародного гуманітарного права, як частина російської стратегії

Кожен удар має наслідки.

"Це не абстрактне явище. Воно щодня торкається мільйонів життів, а його ліквідація коштує сотні мільярдів доларів", - заявила президентка Міжнародного комітету червоного хреста, Мір'яна Сполярич-Еггер, звертаючись до Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй.

Важко усвідомити, що ми досі живемо в епоху, коли майже двомстам державам доводиться пояснювати важливість дотримання норм міжнародного права, які вони самі роками узгоджували між собою. Наслідки нехтування цими нормами незворотні: смерть і страждання цивільного населення, руйнування соціальних структур, дестабілізація регіональної та міжнародної безпеки, а також багаторічні й виснажливі зусилля, необхідні для відновлення зруйнованої інфраструктури. Для регулювання питань, повʼязаних із запобіганням непоправним наслідкам, використовуються норми міжнародного гуманітарного права – галузі, що регулює відносини між державами щодо захисту жертв війни та обмеження засобів та методів ведення війни під час міжнародних та неміжнародних збройних конфліктів.

Найбільш очевидним для українців порушенням норм міжнародного гуманітарного права є дії Російської Федерації на території України, які включають невибіркові обстріли цивільних об'єктів, напади на цивільне населення, використання живих щитів, вбивства, катування та депортацію. Цей список не є вичерпним. До прикладу, 4 вересня 2025 року Росія здійснила удар по цивільній гуманітарній операції команди Данської ради у справах біженців, вбивши двох українських представників та поранивши ще вісьмох. Стаття 52 Додаткового протоколу (І) що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів декларує захист цивільних обʼєктів (якими є всі обʼєкти, що не є воєнними і не роблять ефективний вклад у воєнні дії), а стаття 54 – захист обʼєктів, необхідних для виживання цивільного населення. Росія неодноразово порушувала і останню норму протягом лише поточного року: атакувала пенсійний пункт у селі Ярова та склад із продуктовими наборами для цивільного населення у Кривому Розі у вересні, склад гуманітарної допомоги у Запоріжжі у червні, автобус гуманітарної місії у Костянтинівці у березні.

Що це означає для України та світу?

Атаки на склади гуманітарної допомоги та об'єкти міжнародних гуманітарних місій, таких як Данська рада у справах біженців, мають наслідки, що виходять далеко за межі окремого інциденту. Для України це може означати не лише збільшення гуманітарної кризи всередині країни, а й додаткове навантаження на державні системи охорони здоров'я, соціального забезпечення та логістики. Водночас глобально такі атаки послаблюють систему міжнародного гуманітарного права, створюючи небезпечний прецедент: якщо держави-агресори цілеспрямовано атакують гуманітарні місії інших країн, це підриває безпеку гуманітарних операцій у всьому світі.

Чи буде відповідальність за воєнні злочини неминучою?

Дії Російської Федерації у її війні проти України – це напад на здатність країн-партнерів надавати допомогу цивільним у війнах, а систематичне ігнорування принципів міжнародного гуманітарного права має далекосяжні гуманітарні та стратегічні наслідки, як для України, так і для глобальної безпеки. Для того, щоб покарати Росію за постійні порушення норм, наразі розглядається можливість створення міжнародного трибуналу, що подолав би імунітети вищих посадових осіб та дав змогу засудити Володимира Путіна. Можливо розглядати й такі механізми, що закладені у Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, або такі, як Міжнародний суд справедливості.

Так, лише поєднання міжнародної солідарності та дієвих правових механізмів зможе відновити довіру до системи міжнародного права та підтримувати захист цивільних у майбутніх конфліктах.