Амбіції vs. реальність: чи наблизить нас План дій Уряду до розподіленої генерації?
18 серпня український уряд презентував новий План дій, який покликаний забезпечити стабільну обороноздатність країни, прискорити економічне відновлення та євроінтеграцію.
Цей документ є амбітною дорожньою картою: він охоплює стратегічні пріоритети — від модернізації інфраструктури й зміцнення обороноздатності до реформ у сфері охорони здоров’я, освіти та діджиталізації. Чіткість формулювань, конкретні часові рамки та відповідальність — усе це робить план не просто декларативним, а інструментом реальних змін і основою для діалогу з суспільством, міжнародними партнерами та бізнесом.
Проте наскільки реально виглядає його імплементація у сфері енергетики та відновлювальних джерел енергії?
Введення 200 МВт нових потужностей розподіленої генерації до кінця 2025 року. Звучить цілком реалістично. Проте завжди є “проте”. В Україні у 2025 році відбувається будівництво семи проєктів вітрових електростанцій, всього ж готові для реалізації проєкти мають загальну потужність 4 ГВт. Водночас більшість проектів очікується до запуску тільки 2026-2027 рр. Окрім того, на сьогодні є досить серйозні бар’єри з переводу земель в енергетичні землі, що практично зупиняє розробку нових проектів.
Бум на встановлення сонячних панелей триває, але це “лягає” на плечі населення. І не факт, що населення до кінця 2025 року встановить ще 200 МВт нових потужностей.
Європейські дозвільні процедури для ВДЕ. Попри бюрократичність процесів в Україні, у деяких державах-членах весь процес видачі дозволів на великі проекти у сфері відновлюваної енергетики може тривати до 9 років. Більше того, на сьогодні в ЄС існують значні виклики у впровадженні положень Директиви ЄС про відновлювані джерела енергії. Наприклад, вона вимагає, щоб весь процес видачі дозволів зазвичай не перевищував двох років.
В Україні після отримання всіх необхідних дозволів будівництво одного вітряка може тривати один-два тижні. Але розробка проєкту, підготовка та проведення необхідних досліджень може тривати два з половиною-три роки. Якщо Уряд пришвидшить імплементацію Директиви ЄС про відновлювальні джерела та запровадить механізми її імплементації на практиці - тоді ми дійсно будем на крок ближчі до розподіленої генерації.
Реформа вугільного сектору (корпоратизація, інвестиції). Про план відмовитися від вугілля на державних електростанціях до 2035 року вперше оголосили ще у 2021 році на кліматичній конференції у Ґлазґо. Там Україна вступила до Powering Past Coal Alliance (PPCA) – об’єднання національних урядів, бізнесів та організацій, що виступають за відмову від вугільної генерації та перехід на відновлювані джерела енергії. Більше того, в Енергетичній стратегії України до 2050 року однією з цілей є максимальне скорочення використання вугілля в енергетичному секторі. Тому незрозумілим є факт залучення інвестицій в реформування вугільного сектору. Якщо говорити цифрами - середнє споживання вугілля на українських теплових електростанціях (ТЕС) становить близько 400 г вугілля в еквіваленті/кВт·год порівняно з європейським середнім показником 280 г вугілля в еквіваленті/кВт·год, що відповідає ефективності 30 та 43,8 % відповідно. Що стосується споживання вугілля на ТЕС та КТЕ (комбіновані теплоелектростанції) у лютому 2021 року ТЕС споживали 64 800 тонн на добу, а КТЕ – 8700 тонн на добу. Загалом цей показник становив у середньому 73 500 тонн на добу. Навіть реконструкція теплових агрегатів на деяких ТЕС, таких як «Донбасенерго», з використанням технології спалювання палива в циркулюючому киплячому шарі, не змінила критично споживання палива в загальній структурі споживання. Логічно буде передбачити заміну старих та зруйнованих ТЕС відновлювальними джерелами енергії.
Конкурентна модель підтримки ВДЕ (аукціони, ринкова премія, квоти). Так, на сьогодні відверто можна сказати, що неефективна модель підтримки ВДЕ не виправдовує надій інвесторів. Перший пілотний аукціон з розподілу квоти підтримки на будівництво нової потужності з альтернативних джерел енергії був проведений тільки восени 2024 року. Механізм ринкової премії, задуманий як поєднання переваг «зеленого» тарифу та вільних продажів на ринку, у теорії мав стати стимулом для виробників відновлюваної енергії. За цією моделлю компанія продає електроенергію на ринку самостійно, а держава компенсує різницю між ринковою ціною та «зеленим» тарифом. Втім, на практиці українські реалії виявили серйозні недоліки цього підходу. На відміну від класичного «зеленого» тарифу, премія не покриває збитків у разі вимушеного простою. Якщо системний оператор зупиняє станцію, компенсація не нараховується. Ба більше, обмеження спершу застосовують саме до виробників на премії, тоді як ті, хто залишився на «зеленому» тарифі, отримують виплати навіть за недовироблену електроенергію.
Розвиток розподіленої генерації критично важливий для залучення інвестицій у галузь. До знищеної або пошкодженої великої кількості об’єктів енергетичної інфрастурктури, потрібно також розуміти що ми маємо не менш важливу проблему зі старінням енергетичної інфраструктури, що ускладнює інтеграцію розподіленої генерації, особливо у сільських районах.
Підсумовуючи - План Дій Уряду - документ, який є сигналом міжнародним партнерам: Україна готова рухатися вперед і брати на себе зобов’язання, попри виклики війни. І потішно бачити дійсно важливі кроки вперед в усіх галузях. Проте варто не забувати про наявний розроблені та прийняті Плани та Стратегії, які повинні бути реалізовані.
Для інформації: згідно з регламентом КМУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 р. № 712 Кабінет Міністрів планує свою роботу на основі та на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, для чого розробляє і затверджує щорічний План дій щодо виконання зазначеної Програми.