Саміт Трампа та Путіна на Алясці: як сторони підходять до перемовин щодо України
Ідея провести мирні переговори щодо України на території американського штату Аляска вже сама по собі виглядає як геополітичний символізм. Це місце з подвійною історичною пам’яттю – колись частина Російської імперії, продана США у XIX столітті, тепер перетворюється на арену, де вирішується питання війни й миру у XXI столітті. У цьому виборі – прихований меседж: зустріч там, де колись один імперський центр поступився територією іншому, тепер може стати майданчиком для обговорення іншої війни, іншої втрати та іншої ціни.
Переговори стали актуальними після серії воєнних і дипломатичних подій останніх місяців. На фронті немає значних змін – позиційна війна виснажує обидві сторони, але Росія намагається утримати контроль над уже захопленими територіями. Україна, попри складну ситуацію та тиск Трампа, залишається непохитною у вимогах відновлення своєї територіальної цілісності.
У США Дональд Трамп шукає швидкої зовнішньополітичної перемоги. Для нього досягнення угоди, навіть якщо вона не влаштує всіх, – це можливість закріпити імідж "миротворця", який вирішує найскладніші конфлікти без затяжних воєн. Його риторика вже містить натяки на готовність розглядати варіанти компромісів між Україною та Росією, що викликає гостру реакцію в Києві та у частини європейських столиць.
Позиція США
Вашингтон під керівництвом Трампа підходить до переговорів прагматично і комерційно. Президент розглядає цю війну як угоду, яку можна завершити за столом, якщо сторони отримають "щось своє". Для нього війна в Україні – це, перш за все, фактор глобальної нестабільності, що відволікає США від зосередження на Китаї та внутрішніх економічних пріоритетах. Американська команда намагається підготувати ґрунт для переговорів через консультації з ЄС та Україною, але не приховує, що головним завданням бачить швидке припинення вогню, навіть якщо воно не відповідатиме вимогам сторін.
Позиція Європи
Європейські лідери демонструють обережність і підозру. Франція, Німеччина, Велика Британія та країни Східної Європи синхронізують позиції, щоб уникнути сценарію, за якого США і Росія домовляться без урахування інтересів України. Європа не хоче повторення "нової Ялти" – ситуації, коли великі держави розподіляють сфери впливу, ігноруючи позицію тих, кого це безпосередньо стосується. Ключовим принципом для ЄС залишається непорушність кордонів і заборона будь-яких рішень, що легітимізують силове захоплення територій, підписана відповідна заява європейських лідерів, від якої відхрестився тільки Орбан.
Позиція України
Київ прямо і жорстко відкинув можливість будь-яких територіальних поступок. Конституція України забороняє зміну території без референдуму, а суспільна думка — особливо після років війни, тисяч жертв і руйнувань – налаштована категорично проти компромісів з агресором коштом суверенітету. Для України участь у переговорах можлива лише за умови, що вони не передбачатимуть визнання російських захоплень. В Україні попереджають, що Кремль може використати саміт як інструмент тиску і пропаганди, а також для затягування часу.
Позиція Росії
Москва підходить до саміту з набором старих і добре відпрацьованих вимог: збереження контролю над Кримом і окупованими територіями Донбасу та півдня України, нейтралізація України в плані її євроатлантичних прагнень, зняття санкцій. Для Кремля зустріч з Трампом на Алясці – це не стільки шанс домовитися, скільки можливість показати своїй аудиторії, що Росію знову визнають на рівні великої держави, здатної вести переговори напряму зі США без посередників, а також інструмент затягування часу та уникнення вторинних санкцій проти партнерів РФ.
Чому саме Аляска
Вибір Аляски як місця зустрічі – це не просто географічне рішення. Це відсилання до історії, коли Російська імперія, ослаблена фінансово, продала територію США. Для американців це символ розширення і закріплення позицій на півночі Тихого океану. Для росіян – спогад про втрату, яку тепер Кремль, у своїй пропаганді, часто подає як помилку. Переговори на Алясці перетворюються на символічний жест: зустріч на землі, де колись закінчилася одна епоха імперських амбіцій, і можливо, закінчиться та інша.
Станом на сьогодні немає ознак, що сторони близькі до реального прориву, в першу чергу через небажання Москви іти на конструктивний діалог та справедливий мир. США хочуть швидкого результату, Європа намагається втримати принципи і забезпечити свою безпеку в довгостроковому вимірі. Україна не піде на стратегічні поступки агресору, який щоденно чинить терор не тільки на фронті, а й проти цивільного населення. Від саміту на Алясці варто очікувати не стільки вирішення війни, скільки чергового етапу великої дипломатичної гри, де для України найкращим сценарієм стане образа Трампа на Путіна, через перешкоджання стратегічним цілям президента США. Адже саме в такому контексті ми найближчим часом побачимо серйозні санкційні удари по РФ та її партнерам, а також нарощення продажів американського озброєння Україні.