Шляхами євроінтеграції України: чи збереже ЄС принцип одноголосності ухвалення рішень?

Євроінтеграція України, що стала стратегічною відповіддю на російську агресію, є не лише питанням розширення Європейського Союзу, але й каталізатором дискусій про його інституційну реформу. Червневий Саміт ЄС, на якому Угорщина заблокувала спільну заяву на підтримку України, вкотре підкреслив вразливість принципу одноголосності в ухваленні рішень. Чи стане шлях України до ЄС поштовхом до переходу від одноголосності до кваліфікованої більшості?

Угорський демарш: ізоляція чи стратегія?

26 червня 2025 року саміт Євросоюзу в Брюсселі не зміг ухвалити спільну заяву на підтримку України через вето Угорщини. Хоча документ підтримали 26 із 27 країн-членів, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан відмовився його підписати, посилаючись на стратегічні розбіжності з політикою ЄС щодо України. Заява, що містила підтримку євроінтеграції України та засудження російської агресії, була опублікована як додаток, підписаний 26 країнами, що підкреслило ізоляцію Угорщини. Президент Європейської Ради Антоніу Кошта зазначив: "Угорщина ізольована, 26 країн — це більше, ніж одна".

Цей демарш Орбана не новий. Угорщина неодноразово використовувала своє право вето, блокуючи санкції проти Росії, фінансову допомогу Україні та початок переговорів про вступ. У грудні 2023 року Орбан тимчасово залишив залу під час голосування за відкриття переговорів про членство України, що дозволило 26 країнам ухвалити рішення. У 2025 році Угорщина також провела референдум, на якому, за словами Орбана, "95% угорців виступили проти вступу України до ЄС", що стало приводом для чергового блокування. Ця тактика, яку експерти називають "м’яким захопленням у заручники", дозволяє Угорщині виторговувати поступки від ЄС, зокрема розмороження фондів, заблокованих через порушення верховенства права.

Підтримка Єврокомісії та принцип заслуг

Попри опір Угорщини, Єврокомісія залишається твердим прихильником євроінтеграції України. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час пресконференції після саміту 26 червня заявила: «Єврокомісія підтримує старт переговорів про вступ України до Євросоюзу. Під безперервним вогнем Україна проводить реформу за реформою. Вона заслуговує рухатися вперед». Фон дер Ляєн підкреслила, що процес вступу базується на заслугах, а Україна виконала ключові реформи, потрібні для відкриття першого кластера переговорів, зокрема щодо верховенства права, судової системи та боротьби з корупцією.

Згідно з оцінкою Єврокомісії, Україна та Молдова готові розпочати переговори про "фундаментальний кластер", що охоплює спільні цінності, верховенство права та права людини. Проте Угорщина й далі наполягає на нібито невідповідності України стандартам ЄС, зокрема щодо прав національних меншин, хоча сама Угорщина має проблеми з демократичними стандартами. Ця суперечність лише загострює дискусії про потребу реформування процесу ухвалення рішень в ЄС.

Принцип одноголосності: перешкода чи необхідність?

Демарш Угорщини на саміті 26 червня вкотре виніс на порядок денний питання про доцільність принципу одноголосності в ухваленні рішень ЄС. Цей принцип, закріплений у Лісабонському договорі 2007 року, вимагає згоди всіх країн-членів для рішень у сфері зовнішньої політики, розширення та бюджету. Хоча одноголосність покликана забезпечити єдність блоку, вона часто призводить до паралічу, коли одна країна, як Угорщина, блокує ключові ініціативи.

Російсько-українська війна, що триває з 2014 року та загострилася у 2022-му, стала каталізатором дискусій про перехід до кваліфікованої більшості (QMV), яка вимагає підтримки 55% країн, що представляють 65% населення ЄС. Ще у 2023 році тодішній канцлер Німеччини Олаф Шольц заявляв, що інституційна реформа ЄС, яка передбачає ширше використання QMV, є «назрілою». Цю ідею підтримали країни Балтії, Нідерланди та країни Скандинавії, які бачать у вето Угорщини загрозу безпеці Європи.

Оголошена Президентом США Дональдом Трампом у 2025 році тарифна війна проти ЄС, а також його тиск на Україну для переговорів із Росією, посилили потребу у швидкому ухваленні рішень в ЄС. Угорщина, підтримуючи ініціативи Трампа щодо "миру через діалог із Росією", використовує вето для просування власних інтересів, що ізолює її від решти блоку.

Російсько-українська війна як каталізатор реформ в ЄС

Російська агресія проти України стала ключовим фактором, що підштовхує ЄС до перегляду принципу одноголосності. Вторгнення Росії у 2022 році об’єднало 26 країн ЄС у підтримці України, але постійні вето Угорщини, яка виступає за діалог із Москвою, ускладнили надання військової та фінансової допомоги Києву. Наприклад, Угорщина блокувала виділення €50 млрд Україні у 2023 році, вимагаючи розмороження €10 млрд власних фондів. Хоча компроміси дозволили розблокувати деякі рішення, тактика Орбана сприймається як "шантаж" і підриває довіру до ЄС.

Пропозиції щодо переходу до QMV у зовнішній політиці та розширенні ЄС з’явилися ще під час Конференції про майбутнє Європи у 2021–2022 роках, коли громадяни ЄС підтримали скасування одноголосності в усіх сферах, крім розширення. У 2023 році Чехія, яка головувала в Раді ЄС, запропонувала список сфер, де QMV може бути застосована, зокрема санкції та підтримка України. Проте Угорщина категорично виступає проти, заявляючи, що QMV "позбавить її суверенітету". Деякі аналітики, такі як Ніколь Кеніг, пропонують компроміс – "суперкваліфіковану більшість" із вищими порогами (наприклад, 80% країн), щоб збалансувати інтереси великих і малих держав.

Євроінтеграція України як поштовх до реформ

Євроінтеграція України може стати вирішальним моментом для реформування ЄС. У грудні 2023 року ЄС ухвалив історичне рішення про початок переговорів з Україною, попри опір Угорщини. У 2025 році Україна виконала ключові реформи, потрібні для відкриття першого кластера переговорів, що підтвердила Єврокомісія. Проте блокування Угорщиною заяви саміту 26 червня показує, що принцип одноголосності може зупинити прогрес України, навіть якщо вона відповідає критеріям вступу.

Перспектива вступу України, а також Молдови, Албанії та країн Західних Балкан до ЄС, робить реформу невідкладною. Розширення до 30+ країн зі збереженням одноголосності може паралізувати ЄС, оскільки кожна країна матиме право вето.

Щодо законодавчих підстав для запровадження принципу кваліфікованої більшості під час ухвалення рішень, то вони є у засадничих документах Євросоюзу. Зокрема, стаття 31 Лісабонського договору дозволяє застосовувати QMV у зовнішній політиці за певних умов, наприклад, через "конструктивне утримання", коли країна утримується від голосування, не блокуючи рішення.

Крім того, стаття 7, яка передбачає призупинення права голосу країн за порушення цінностей ЄС, розглядається як «ядерна опція» проти Угорщини. У 2018 році Європарламент ініціював цю процедуру проти Угорщини через порушення верховенства права, але країни-члени не дійшли згоди щодо її завершення…

Шлях України до ЄС став не лише тестом на її реформи, але й викликом для інституційної структури Євросоюзу. Чи скористається ЄС цією можливістю, залежить від політичної волі 26 країн протистояти шантажу та захистити спільні цінності.